Свій серед чужих. Про роман Дріса Мертенса та Наполі

Коронавірус перервав чимало чудових історій сезону 2019/20. 32-річний Дріс Мертенс за неповні сім років забив 121 гол за "Наполі". Для випередження Марека Гамшіка та чистого першого місця за голами в історії клубу бракує одного. Відразу перед перервою він не забив своєму улюбленому супернику - "Торіно". Втім, улюбленцем вболівальників залишається. Бельгійця навіть називають "Чіро" - найпопулярнішим неаполітанським ім'ям. Найкращий гравець Бельгії-2016, володар Кубка та Суперкубка Нідерландів та Італії, прихильник собак, що святкує голи "по-собачому", в Неаполі знайшов щось більше, ніж трофеї. Любов та відданість, порівняну з собачою.

Крок назад, два кроки вперед

Просто Дрісу ніколи не було. Син вчителя фізкультури з Леувена - місця дислокації офісів найбільшого власника пивоварних компаній у світі - якраз не особливо бажав стати професійним футболістом. Хоча всі умови для цього були. "У мене навіть не було кумирів. Адже я завжди був на вулиці, на майданчику, який для нас побудував батько. Телевізор вдома ніколи не був увімкнений. Ніколи. Ну, може, під час Чемпіонату Світу". Втім, саме таке дитинство і дозволило йому полюбити футбол. І жертвувати багато чим заради нього. "Я пропустив так багато соціальних моментів. Мої друзі йшли на вечірки, а я продовжував тренуватися".

Проблеми залишалися. З "Андерлехта" та "Гента" його відрахували через маленький зріст. До 22-ох років він встиг взяти трофеї найкращого гравця Третього дивізіону Бельгії та Другого - Нідерландів. Але жодного разу не грав у Вищих. Хоча про такий шлях Дріс не шкодує: "Багато моїх однолітків на цій стадії вилетіли. І мені було важко. У 18 років в мене було тіло 15-річного. Я просто не був готовий. І тому пішов до Третього дивізіону. А вони боялися зробити крок назад, вважали за краще два-три роки просидіти на лаві запасних "Андерлехта". Не розуміючи, що іноді важлива роль навіть в слабкій команді - крок вперед. Вони обрали надто легкий шлях".

В скромному "Утрехті" Дріс став другим гравцем Ередівізіє, поступившись трофеєм найкращого Луїсу Суаресу.

Проте, експерти вважали перехід до ПСВ за 8 мільйонів євро вершиною кар'єри занадто однобокого вінгера, який просто намагався обіграти всіх, а якщо не вдалося - пробити. Погано працював в обороні. Головною "ознакою" бойовитості залишилися зуби, що вирвалися і застрягли в голові воротаря суперника під час одного з двобоїв. Його техніка була феноменальною і дозволила оформити 53 голи та 54 асисти в 127-ми матчах в Ередівізіє. Але, як знущально помічали, в Італії грають не голландські, а італійські захисники.

Від суперсаба до суперфорварда

"Трюки були чималою частиною моєї гри. Як і інстинкти. Якомога живіша гра і швидше до воріт з м'ячем". Не хіт у жорсткій Серії А. За місце на лівому фланзі атаки "Наполі" ще й довелося боротися з місцевим улюбленцем Лоренцо Інсіньє. Дріс відмінно працював, виходячи на заміну. За лише шести виходів в "старті" у лізі у сезоні 2015/16 він видав п'ять голів та п'ять асистів. До того, у своєму першому сезоні, забив 11. І поїхав на Чемпіонат Світу-2014, де на лівому фланзі збірної Бельгії очікував Еден Азар... Мертенс забив Алжиру, знову виходив на заміну, отримував компліменти на зразок "вінгер-чарівник". Але гучно не прогримів.

Замало було і порівнянь з попередніми "суперсабами" - Олівером Бірхоффом, Сільваном Вільтором, Оле-Гуннаром Сульшером. В тому ж сезоні 2015/16 він повністю програв конкуренцію Інсіньє. Однак потім почалися тектонічні зрушення. Лоренцо сварився з клубом через зарплату, підійшов до сезону неготовим і в сварці з уболівальниками. Гонсало Ігуаїн пішов. Нового кандидата Мауро Ікарді не спокусила навіть пропозиція від президента та кінопродюсера Ауреліо Де Лаурентіса на роль у своєму фільмі його дружині Ванді. Аркадіуш Мілік отримав важку травму. Другий центрфорвард Маноло Габб'ядіні провалювався. І місце в центрі атаки звільнилося.

Щоправда, навіть наставник Мауріціо Саррі зізнавався, що не вірив в такий успіх вінгера там.

Три роки Дріс не забивав у лізі ані "Ювентусу", ані "Інтеру", ані "Мілану", ані "Лаціо". Зате іншим - багато та гарно. Вперше з 1977-го року гравець "Наполі" забив чотири в одному матчі ліги, вперше з 1959-го будь-хто у лізі забив сім м'ячів у двох матчах. Його хет-трик проти "Торіно" був найшвидшим після Андрія Шевченка в 2000-му році. Причому геніальне підсікання з флангу над воротарем принесло йому заголовок Corriere Dello Sport "Дієго Армандо Мертенс". Сам Марадона тоді захоплено сфотографувався з його футболкою.

Успішні гойдалки

Сезон 2016/17 Мертенс закінчив з 28-ма голами, лише на один позаду Едіна Джеко. Наступний - з 18-ма. Тоді він забивав і "Аталанті", і "Лаціо", і "Ромі", а його команда ледь не відібрала Скудетто у "Ювентуса". Забив і мадридському "Реалу" у Лізі Чемпіонів. Однак наступник Саррі вже віддавав перевагу Міліку. А, навіть змінивши тактичну схему на 4-4-2, частіше залишав Мертенса в запасі. Але й Карло Анчелотті Дріс в результаті переконував у своїй силі. З ним команда виглядала жвавіше, винахідливіше, небезпечніше. Він робив на полі все. І всюди. Як і в збірній, де, до речі, примудрився вивихнути плече під час виконання штрафного удару.

16 голів та 10 асистів у сезоні 2018/19, по шість у лізі і у Лізі Чемпіонів у поточному, в якому бельгієць через травми та рішення тренера відіграв лише 1200 хвилин у Серії А. Серед них голи у найважливіших матчах - у Лізі Чемпіонів "Ліверпулю" і вдома, і на "Енфілді", "Барселоні". А два голи та два асисти в п'яти останніх турах ліги після травми підтримали вихід команди з пекельного 2019-го року. З перемогою в першому півфінальному матчі Кубка в гостях над "Інтером", з п'ятьма перемогами в шести матчах ліги і поверненням до Топ-6. Гол класним крученим ударом у важкому матчі в Кальярі (1:0) нагадав найкращого Мертенса.

Сучасна "дев'ятка"

У режимі "вертикальної тікі-таки" Саррі з грою коротко вперед, постійним рухом без м'яча та пресингом Дріс розквітнув. І з гравця сплесків та зникнень став стабільним бомбардиром. Він рухався на лівий кут штрафного, назад і на правий фланг, грав коротко в пас. Але і замикав в штрафному в один дотик. Техніка в стилі аргентинських "гномів" не підводила. Звісно, пресингував захисників. "Саррі навчив мене футболу. Він аналізує матчі по-науковому. Для нього життєво важлива організація гри без м'яча і структура високого пресингу суперника. Він ніби вже відіграв цей матч в голові. І тому для нас він 12-й гравець на полі".

Але не кажіть Мертенсу про "фальшиву дев'ятку". "Я не Пітер Крауч. Не справжня "дев'ятка". Не лише забиваю. Не народжувався центрфорвардом. Майкл Оуен? Він був низеньким як я, але він народився центрфорвардом. Для нього дев'ятий номер означав багато. Для мене між дев'ятим та 14-им немає різниці. Разом з тим, футбол змінився. Тепер більшість форвардів роблять набагато більше, ніж просто голи. Тому я вже не "фальшива", а просто "дев'ятка". Раніше я говорив, що для мене асист дорівнює голу. Але тепер я розумію, що центрфорвард без голу - лайно. А якщо грав лайново, але забив - матч вдався. Тож тепер я забиваю".

Чіро називає себе одночасно переможцем та командним гравцем, який полюбляє досягати успіху з колективом. Перфекціоністом, завжди незадоволеним собою. А якщо вже суворий Рафаель Бенітес називав його прикладом професіоналізму та ставлення до тренувань... Також він варіативний, відмінно адаптується. Він впорався і з Саррізмом, і з фланговою грою та 4-4-2 часів Анчелотті, і з часто захисною грою з Дженнаро Гаттузо. І з грою під нападником за Карлетто та Ріно. "З Анчелотті ми делегували більше гравців в штрафний. Менше футболу, але більше небезпеки для суперника. Він змінив мою роль, дав мені більше свободи".

Чіро

Крім тактики, справа й у відчуттях, стилі життя. Дріс називає футбол не лише роботою, але й своїм єдиним хобі. Він не клаббер, правильно харчується. "Рис та бресаола (страва з яловичини) були постійною їжею Філіппо Індзагі? Можливо, в цьому й секрет". І він обожнює Неаполь. Відчуваючи обожнювання вболівальників. На контрасті з роздратуванням від Інсіньє. В цій "вічній" дуелі бельгієць переміг. Боротьба за зарплати, лінькуватість, лідерство в заколоті проти Де Лаурентіса - все це не про нього. З бунтівної клубної осені Чіро вийшов чистим. І навіть з січневої саги про перехід до "Інтера". Адже вів її з повагою до "Наполі". Та й не пішов.

"Кумир у Неаполі? Ви не можете собі уявити, що тут відбувається. Сподіваюся продовжити це якомога довше. Фани просто обожнюють мене. І як вони підтримують на стадіоні! Таке божевілля можна знайти хіба що на Суперкласико в Аргентині. Це місто живе, дихає і харчується футболом. І мені буде бракуватиме цього... Я полюбляю жити як місцевий. У Неаполі люди завжди гуляють, а не сидять біля телевізорів. В Голландії я більше дивився фільми. Тут ж ми йдемо ввечері вечеряти або просто на тривалу прогулянку. Так мені більше подобається. Я щасливий у Неаполі. А якщо й ти щасливий, і навколо тебе щасливі - ти здатний досягти чимало.

Дріс трохи шкодує, що не пішов до "Барселони". Тоді він не бажав знову сидіти у запасі. А після відходу Неймара було вже пізно - новий контракт з "Наполі" був підписаний незадовго до цього. Зате він залишився вдома. Тішачи всіх скромністю, стараннями на тренуваннях та у матчах, світлом в душі, варіативністю, спортивним нахабством, технікою та розумом. "Я не на рівні Мессі та Кріштіану Роналду. Марадона? Мене дратує таке порівняння. Але чи особливий я гравець? Так, напевно". І за цим особливим гравцем та вільним агентом полюватимуть чимало. Але спочатку хотілося б, щоб він випередив Гамшіка. Чи встигне? Як вирішить корона?