Кайзер Франко. Терени та зірки Франко Барезі

В п'ятницю Франко Барезі виповнилося 60 років. Єдиний, хто взяв всі три види медалей Чемпіонатів Світу, володар шести Скудетто та трьох Кубків Чемпіонів, найкращий гравець Серії А в 1990-му році, другий в гонці за Золотим М'ячем-1989, останніми роками не помітний. Його каденції на посаді спортивного директора "Фулхема" та дитячого тренера в "Мілані" закінчилися швидко, нині він лише посол рідного клубу. Втім, така невідомість лише краще відтіняє пишність 20-річної кар'єри гравця. Кар'єри та особистості, яких словами описати дуже важко. Все ж спробуємо.

Зміцнення теренами

До ери достатку спортивних каналів та документальних стрічок про самих спортсменів ми знали мало. Ми бачили лише готовий продукт, готову легенду. Не знаючи про терени на шляху. В 1976-му році п'ятеро братів та сестер Барезі через хворобу та автокатастрофу залишилися без обох батьків. З важкої юності Франко й виніс ці свої слова: "Родина - не найважливіша, а єдина важлива річ". І всюди, де знаходився, він намагався створити сімейну атмосферу. Небезуспішно. Не випадково його називали шостою дитиною Сільвіо Берлусконі. А в "Мілані" та збірній настільки любили.

Родина навіть спочатку привела Франко до "Інтера". Де в академії вже займався його старший брат Джузеппе.

Хоча "я в душі сподівався, що мене не приймуть. Адже я завжди був міланістою. І в підсумку мені дуже пощастило". Його справді не прийняли, через зріст. Запрошуючи повернутися за рік. Не відразу взяли і в "Мілан". Наполіг Італо Галбьяті, майбутній вірний помічник Фабіо Капелло у всіх командах останнього. Причому під час тестів Франко в "Інтері" Галбьяті ще був там. Однак промовчав через близький перехід до "Мілану". Для обох в підсумку все склалося.

І "россонері" турбувалися через його зріст. Пропонуючи мільйон лір за кожен сантиметр, на який виросте. Однак і з зростом 1.76, а не 1.70, в Серії А було вкрай важко. Віце-чемпіон світу-1970 воротар Енріко Альбертозі абсолютно не довіряв йому, часто гарчав. "Piscinin" ("малюк" на міланському діалекті) навіть ховався в душі від настирливих партнерів. На його щастя, команду тренував Нільс Лідхольм. Вчитель Карло Анчелотті в плані манер та стилю роботи з гравцями. Саме спокій, увага та довіра легендарного шведа дозволили Франко перемогти інших та себе.

Слід згадати про виключення "Мілана" з Серії А в 1980-му році за договірні матчі, і про виліт у Серію Б в 1982-му. І про чотири місяці відсутності "Franchino" ("маленький Франко") через захворювання крові. Він навіть мало не пішов зі спорту. В збірній на переможному Чемпіонаті Світу-1982 Барезі не відіграв жодної хвилини. Енцо Беарзот не викликав його на Чемпіонат Світу-1986 через відмову грати в центрі поля. В 1992-му році Франко пішов зі збірної через ще міланський конфлікт з Арріго Саккі. А повернувшись, в другому матчі на ЧС-1994 отримав важку травму.

Втім, удари лише зміцнювали. В першому ж сезоні з Барезі в стартовому складі (1978/79) "дияволи" взяли Скудетто, своє перше за 11 років. Другий виліт у Серію Б, згідно з його словами, дозволив йому переродитися. Перезавантажитися. Тоді, в 22-річному віці, після відходу лідерів, він став капітаном команди. Чемпіонат Світу-1982 також допоміг. "Я значно виріс тоді. Моменти, проведені з великими чемпіонами, були життєво важливими". А після невдалого пенальті у фіналі ЧС-94 він ще встиг взяти своє шосте Скудетто. В 36-річному віці. Як гравець "старту".

Розмови очима

Він міг піти неодноразово. Наприклад, через загрозу банкрутства клубу в 1985-му. "Інтер" постійно бажав скласти тандем братiв в обороні. Джузеппе став капітаном та легендою "нерадзуррі". Власне, його згода грати в центрі поля збірної витіснила брата з заявки на Мундіаль-86. Спочатку саме Франко називали "Барезі II", "іншим Барезі". Але поступово ці прізвиська перейшли до Джузеппе. А ані "Інтер", ані "Сампдорія" Франкіно так і не дочекалися. Навіть через конфлікт з Саккі в клубі (правду кажучи, тоді конфліктували всі гравці) пішов не капітан, а тренер.

Вболівальники шалено любили та поважали його перш за все за цю відданість клубу. Яка проявилася і в назві його автобіографії "Любов на ім'я "Мілан". "Мілан" викував мене. Цей клуб - моє життя". За абсолютний професіоналізм на полі та поза його межами. "Поведінка має бути бездоганною. Тренування, важка праця та відмінні відносини з вболівальниками - базові принципи, які ніколи не слід сприймати легковажно". За абсолютну впевненість в собі. "Стати капітаном в 22 роки? Без проблем. Це не бравада. Просто факт". Капітанами народжуються.

"Він був босом. Всі, хто грав з ним або проти нього, знали, що він бос", - заявляв Лоран Блан. "На тренуваннях Саккі часто влаштовував ігри всього півзахисту та атаки проти четвірки оборони", - згадує Рууд Гулліт. "Але Тасотті, Барезі, Костакурта та Мальдіні навіть не дозволяли нам пробити по воротах. Вони працювали злагоджено як роботи. І Барезі керував ними як у комп'ютерній грі. Після такого ми розуміли головну причину нашого успіху. Причому Франко "не був оратором. Він розмовляв очима. І був прикладом тренування та праці над собою"(Паоло Мальдіні).

Він чудово розумів футбол. Вже в 18-річному віці він, на думку Лідхольма, володів знаннями ветерана. А Мальдіні згадує: "Перед фіналом Ліги Чемпіонів-1994 (в якому не міг грати через дискваліфікацію), коли всі вже вважали "Барселону" переможцем, він почав нам докладно пояснювати, як прикрити Ромаріо та Стоїчкова, як атакувати флангами. І на наші заперечення лише роздратовано закликав слухати лише його, і тоді ми виграємо легко. А Капелло (тодішній тренер) після цієї промови лише заявив: "Ви чули вашого капітана. Мені немає що додати".

Захисник та плеймейкер

Барезі був визнаний найкращим гравцем століття "Мілана" та італійського футболу. На чолі з ним оборона команди пропустила лише 14 м'ячів у сезоні 1987/88, лише 15 - у сезоні 1993/94, команда на початку 90-х не програвала в 58-ми матчах поспіль. А пара Мальдіні-Барезі в центрі оборони в 196-ти матчах пропустила лише двадцять три м'ячі. Збірна з ним не пропустила в п'яти матчах на Чемпіонаті Світу-1990, вилетівши лише у серії пенальті. А в фіналі ЧС-1994 через три тижні після важкої травми 34-річний гравець повністю перекрив Ромаріо та Бебето.

Як йому все вдавалося? Крім лідерства, Барезі просто божественно розумів гру, містичним чином з'являвся на шляху м'яча та суперника. А також блискуче починав атаки. Не випадково його називали "Кайзером", звісно, на честь Франца Беккенбауера (цікаво, два найкращих, на думку більшості, захисника в історії футболу, які виросли в десятиліття потужних "ліхтарних стовпів", були сучасними "технарями", плеймейкерами). "Мілан" Саккі ставив на пресинг, швидкий відбір м'яча та швидкий розумний пас вперед. І в обох цих компонентах Франко діяв неперевершено.

"Фізика ніколи не була моєю перевагою. Я був доволі швидкий. Але перш за все швидкий головою. Ігровий досвід завжди допомагав мені. Але слід говорити і про природні чесноти". А чого варті події на Мундіалі-1994?! Швидка операція після травми в другому турі групового турніру, лише пробіжки без тренувань до фіналу і чудова гра в самому фіналі (хоча він змарнував перший пенальті у серії). "Тоді я не ставив собі ніяких цілей. Просто сподівався та форсував повернення. І раптом перед фіналом зрозумів, що здатний грати". Таке логікою та фізіологією не пояснити.

"Він не був великим хлопцем. Навпаки - низьким та худим. Але він стрибав неймовірно високо, його підкати були жорсткими", - захоплюється Мальдіні. При цьому він отримав лише шість червоних карток та 71 жовту у восьми сотнях матчів. "І важко знайти іншого захисника з такою працею з м'ячем". "Він принижував нас, зачаровував, постійно залишав в офсайді", - тренер розгромленого з рахунком 5:0 мадридського "Реала" Хорхе Вальдано відзначив саме захисника "Мілана". "Я мав спеціальну аптечку після матчів проти нього, і вимагав чимало льоду" (Джанфранко Дзола).

"Він читав гру краще, ніж будь-який захисник" (Тоні Адамс).

"Він глузував над ідеєю, що захисник повинен бути міцним та швидким. Чудовий організатор, який читав гру на ходи вперед" (Джеймі Каррагер). "Він завжди знав, де м'яч. Жоден форвард не міг здивувати його" (Марсель Десайї). "Він робив з м'ячем що хотів і в обороні і в атаці, чудово обирав позицію і швидко починав атаки. А це вже половина голу" (Зіко). "Іноді він знав, що зробить форвард ще до самого форварда" (Гулліт). "На першому тренуванні я не вірив своїм очам. О Боже, що це таке" (Рей Вілкінс)!

Ну і відзначимо слова Дієго Марадони. Тим більше, що загалом "Мілан" був другою його улюбленою жертвою в кар'єрі (7 голів, 5 - проти самого Франко). "Всі форварди не спали вночі перед матчем проти Барезі. Я не спав тиждень після. Він ходив за мною і в центрі поля, і біля лави запасних, коли я пив воду. Завжди був на крок попереду, знав, де м'яч. Постійний жах. Але після матчу він завжди заходив до нас у роздягальню, потискав руки всім, навіть вибачався. Коли бачу його футболку вдома в Буенос-Айресі, я завжди згадую, який чудовий він гравець та джентльмен".

В останньому матчі Франко ніхто не вийшов на заміну замість нього. "Мілан" просто залишився вдесятьох. Тим самим символізуючи, що замінити його неможливо. Його номер (6) вилучено клубом з обігу. Берлусконі вручив йому точну копію Золотого М'яча. Хоча "Малюк" задоволений і своїм другим місцем в 1989-му, адже "Марко Ван Бастен тоді був як Мессі". Джанні Ріверу пов'язують і зі скандалами та вильотами "Мілана", Паоло Мальдіні сварився з вболівальниками команди і як гравець, і як директор. Барезі ж залишився чистим. Залишився, як сказав Георге Хаджі, монументом світового футболу.

Фото - Sky Italia, Fifa.com