Танки та бізони чарівника. До 35-річчя Скудетто Верони

"Верона - тихе та стримане місто. Але тоді воно стало маленьким Ріо Де-Жанейро. І сприйняття того успіху сильне навіть нині. Батьки переказують дітям, як переказували барди у Стародавній Греції". Такі слова журналіста Gazzetta Dello Sport Франческо Фонтани. Гравець "Еллас Верона"-1985 Доменіко Вольпаті досі не усвідомлює досягнення. А ще один - Серджіо Спурі - заявляє, що бренд тієї перемоги завжди залишиться на шкірі. Справді, місто, що примудряється спати навіть за напливу "шекспірівських" туристів, 12-го травня 1985-го року вирувало. Святкуючи найбільшу сенсацію в історії Серії А.

Помста вигнанців

Скудетто "Верони"-1985 сенсаційніше, ніж Скудетто "Кальярі"-1970. Адже лише одного разу в історії Серію А вигравала команда не зі столиці свого регіону (столиця веронського регіону Венето - Венеція). Сарди взяли Скудетто через шість років після виходу у Серію А і через рік після "срібних медалей" з двома очками позаду лідера. Веронці в 1981-му ледь не вилетіли у Серію С, у Серію А вийшли лише в 1982-му. І в 1985-му році єдиний раз у своїй історії потрапили до Топ-3 ліги. За рік до цього вони розділили шосте місце, в 1983-му страшенно здивували четвертим.

І у них не було Луїджі Ріви - одного з найкращих італійських форвардів в історії. Не було й чотирьох гравців в "старті" збірної, як на "срібному" Чемпіонаті Світу-1970. На Мундіалі-1986, коли "Скуадра Адзурра" вилетіла вже в 1/8 фіналу, в її перших 11-ти грали лише два веронця. Та й загалом кар'єра гравців "Верони"-1985 у збірній тривала 3-4 роки. В той час, як три зірки "Кальярі" грали за "адзуррі" 9-11 років. Перші ще й протистояли грізним суперникам. Випередивши їх складом з 15-ти (!!!) польових гравців. Вигнанців з Топ-клубів, вихідців з нижчих дивізіонів.

"Наполі" в перший сезон Дієго Марадони з середньою відвідуваністю стадіону в 77 тисяч осіб. "Ювентус" з Мішелем Платіні, Паоло Россі та Збігнєвом Бонеком, який в тому ж році виграв Кубок Чемпіонів. Фіналіст Кубка Чемпіонів-1984 "Рома". "Інтер" з Карлом-Хайнцем Румменігге та Алессандро Альтобеллі. "Сампдорія" з легендарним капітаном "Ліверпуля" Гремом Сунессом. "Фіорентина" з Сократесом та Даніелем Пассареллою, "Лаціо" з Мікаелем Лаудрупом. Навіть за скромний "Удінезе" грав сам Зіко. Але чемпіонами стали Джузеппе Гальдерізі та Роберто Трічелла.

Все зробили самотужки

Так, "Верона" грала у фіналах Кубка Італії-83 і -84 (обидва програла), тобто не була аутсайдером. За 50 років лише одного разу в Топ-2 ліги не було нікого з супертрійці "Ювентус"-"Мілан"-"Інтер". Тобто тоді гранди провалилися. Також через суддівські скандали той сезон був ЄДИНИМ в історії ліги, коли арбітрів призначав не Суддівський Комітет, а жереб, де обирали одну з шести бригад. Так, в ті "нічийні" роки лише 3-4 команди за сезон більше перемагали, ніж грали внічию. І у самих "еллінів" тоді було 13 нічиїх, з них вісім нульових, і лише одна розгромна перемога.

Втім, ці зауваження недоречні. Адже чемпіони все зробили самотужки. В першому турі зіпсували фестиваль пришестя Марадони (3:1). Не поступилися "Інтеру", попри високу температуру у шести гравців. Не програли жодному з грандів. Грали в найврожайнішому матчі всієї Серії А за шість років - 3:0, 3:3 і 5:3 проти "Удінезе". Були найкращими за поразками (2), перемогами (15) і пропущеними м'ячами (19, лише шість в першому колі). Набрали 43 очки, як і чемпіони-83 та -84. На чотири більше, ніж "Торіно". Більший відрив від другого місця в тому десятилітті вдався лише "Інтеру"-89.

Більше того - вони не втрачали лідерство в жодному турі. Лідируючи одноосібно в 28-ми з 30-ти. І забезпечивши Скудетто в 29-му. Тому наставники всіх суперників визнали справедливість перемоги "Еллас". Нільс Лідхольм, Вуядін Бошков, Ріно Маркезі, Джованні Трапаттоні та інші говорили про силу, бойовитість "залізного" колективу, смертельні контратаки, про найбільшу стабільність у лізі і особливу міць середини поля. Про вміння заколисувати банальними пасами в центрі і раптом підвищувати темп до скажених флангових атак, про неймовірний спокій та вміння тримати удар.

Танки та бізон

"Мастіфи" не показали щось екстраординарне. Оборона без пошуків м'яча, довгі закидання, флангові прориви. Хоча вони чудово застосовували тактику рваного темпу, що викликає асоціації з командами Валерія Лобановського. Модифіковане Катеначчо, що тоді в снулій захисній Серії А було новиною. Вони пресингували високо, часто залишали суперника в офсайді. Швидко спрямовували м'яч вперед. А воротар Гарелла був відомий своїми неординарними сейвами ногами та корпусом. Президент "Ювентуса" Джанні Аньєллі навіть назвав його "найкращим воротарем у світі без рук".

Феррон та Фонтолан чудово опікали персонально. Трічелла вмінням починати атаки та спокоєм нагадував Гаетано Ширеа та Франко Барезі. Центр поля тримали "танки" Вольпаті та Брігель. Ханс-Петер був настільки суворий, що навіть грав без щитків. Учасник фіналів Євро-1980 та Чемпіонату Світу-1982 в збірній Німеччини грав на позиції лівого латераля. Але у "Вероні" заграв у центрі поля. І саме в 1985-му році став першим в історії легіонером з нагородою найкращому гравцеві року в Німеччині. А перед ним, перед штрафним розігрував "треквартіста" збірної Італії Антоніо Ді Дженнаро.

Брігель зі своєї позиції в сезоні 1984/85 забив дев'ять м'ячів. Слід згадати і про стрімкого вінгера Фанну, що розривав правий фланг. Ліворуч ж залишали простір захиснику Мараньону. А "бізон" Пребен Ларсен-Елкьяр та верткий низенький Гальдерізі складали ідеальний тандем форвардів. Саме останній з 11-ма голами став найкращим бомбардиром команди. Однак перший запам'ятався більше. В ті роки він закінчував другим та третім в суперечці за Золотий М'яч. Саме завдяки звитягам у "Вероні" та збірній Данії. У місті його настільки обожнювали, що навіть дали прізвисько Il Sindaco - "мер".

Данець був доволі незграбним і в бігу, і в поводженні з м'ячем. Він описує себе на початку кар'єри як абсолютно дерев'яного гравця. В "Кельні" він провалився через гулянки та нахабство (розповідають, що на запитання головного тренера Хеннеса Вайсвайлера про те, чи проводив він ніч з жінкою, спустошивши пляшку віскі, Пребен відповів: "Брехня. Це була горілка"). Багато забивав в скромному "Локерені", але засидівся там. Та й там гуляв, запізнювався на тренування, порушував дисципліну, викурював по 40-50 сигарет на день. Не випадково отримав там прізвисько "божевільний".

Пребен отримував запрошення від "Мілана" та "Реала", але через ультиматум романтичної дружини поїхав саме туди, куди не бажав. І вгадав. Його прориви було неможливо зупинити. Гол у ворота "Ювентуса" в чемпіонському сезоні босою ногою після прориву флангом та зміщення в центр (він втратив бутсу на вході в штрафний) став легендарним. Після цього епізоду Елкьяр отримав прізвисько "Попелюшка". Ну а тренер називав його неаполітанцем за менталітетом. Для уболівальників ж він точно був рідною людиною. "Не шкодую, що не перейшов до Топ-клубу. Для мене "Верона" була Топ-клубом".

Мовчазний чарівник

Звісно, в такій команді роль тренера була чималою. Освальдо Баньолі до "Верони" безуспішно працював в нижчих дивізіонах. Але цю команду вибудував сам. Уродженця міланського робітничого мікрорайону називали "чарівником з Бовізи". Сільвіо Берлусконі, згідно з чутками, вважав його комуністом, тому і не взяв у "Мілан" (сам тренер заперечував такі погляди, а в "Мілан", згідно з його словами, не перейшов через любов до "Верони". Також його називали "швейцарцем". За детальну підготовку до гри та вивчення суперників. І за абсолютно тиху, непомітну скромну поведінку.

"Він багато не розмовляв, ми все розуміли з його погляду. Він великий майстер футболу та життя". "Діалоги з тренером ніколи не захоплювали", - погоджувався Брігель з Вольпаті. "Тихий, мовчазний, навіть сором'язлива людина. Втручався лише коли потрібно. Говорили його очі. А його посмішку вперше я побачив в день Скудетто". При цьому, як заявляв Фонтана, його слухали як проповідь священика. "Спокійний, прямий, зрозумілий. Батько гравцям". Хоча іноді він вибухав. "Ви шукаєте крадіїв?" - заявив поліцейським після скандалу в матчі Кубка Чемпіонів проти "Ювентуса". "Вони в другій роздягальні".

"Головним козирем "Верони" було терпіння та планомірний розвиток клубу, як і компетентність його технічної частини. Свідомість. Нетипово для тодішньої Серії А", - пояснює відомий журналіст та письменник Джанні Брера. "А прагматизм Баньолі, його педагогічні таланти та етичні норми гідні поваги. Він ставився до гравців як до людей, не як до ігрових машин. І навіть тренер збірної Італії Чемпіон Світу-1982 Енцо Беарзот заявляв, що будував збірну за прикладом "Верони". Останнє - вже точно найбільше визнання. Перш за все - психологічної роботи Освальдо.

Сам Баньолі підтверджував ці "діагнози". "Футбол - це гра і лише гра. Причому проста. Я не винайшов нову тактику, працював без цинічного маккіавелізму. Потрібно лише знайти правильних людей для позицій і дозволити їм проявляти себе. Людей перш ніж спортсменів. Їхнє бажання найважливіше. І вони бажали чимало довести своїм попереднім Топ-клубам. Ніхто з них не марсіанин, не з іншої планети. Але вони працювали разом бездоганно, ніколи не вимикалися і шматочок за шматочком будували велику мрію. І вони любили один одного".

Швидко, але яскраво

"Я не великий тренер, не здатний піарити себе. Я просто тренував. І не кажіть мені про важку працю, про жертви. В жертву себе приносять робітники. І я не люблю слово "удача". Що ж, схоже, саме піару та неулюбленої удачі і не вистачило. Адже після Скудетто його "Верона" ще повернулася до Топ-4, потім його "Дженоа" грала в Єврокубку вперше у своїй історії, дійшовши до півфіналу Кубка УЄФА після перемоги над "Ліверпулем" на "Енфілді". Його "Інтер" був другим одразу після "Мілана" Фабіо Капелло. Але все закінчилося занадто швидко. Кар'єра Баньолі - в 1994-ому році.

В 1990-му році разом з ним "Верона" вилетіла з Серії А, ще за рік - збанкрутувала. Гравці пішли до Топ-клубів, але не досягли успіху там. Хіба що Гарелла брав Скудетто з "Наполі". А тренер чемпіона-1985 в 59-річному віці пішов у ресторанний бізнес. Зарано. Але ж він встиг відзначитися в історії. "Що я робив після футболу? Жив. Повертав борги дружині, яка багато приносила в жертву для мене". Нині він не зовсім здоровий. "Відчуваю проблеми з пам'яттю. Я чимало не пам'ятаю. Але те Скудетто не забуду ніколи". Верона та вся Італія не забудуть.

Фото - Storie di Calcio, Zona Cesarini