Джентльмен, батько Роналдо. Луїджі Сімоні - тренер та людина

"Приємне обличчя італійського футболу", - так La Repubblica назвала новину про смерть Луїджі Сімоні. "Тренер-джентльмен", - це поєднання згадали всі. Так фахівця, який помер в п'ятницю у 81-річному віці, називали і за життя. Джіджі не був особливим тренером, зате був особливою людиною. Тому з ним прощалися в церкві Пізи протягом двох днів, його труна була обгорнута футболкою місцевого клубу, а прощальну промову виголосив міський голова. Тому два десятки клубів та політики висловили свої співчуття найприємнішими словами. Які покійний заслужив.

Тренер-ліфт, домкрат гравців

Сімоні аж ніяк не легенда кальчо. Його вершинами як гравця були Кубок Італії-1962 з "Наполі" та 11 матчів ліги за "Ювентус". "Тренер-ліфт" сім разів виводив команди з Серії Б до Серії А (рекорд), але й тричі вилітав. Побудована ним "Анкона" на початку 2000-х набрала ганебні антирекордні 13 очок, два виходи з "Дженоа" близько сорока років тому були перекреслені вильотом, після якого в клубі не бажали про нього згадувати. Третє місце у болгарській лізі і програний фінал Кубка з софійським ЦСКА - провал. За майже сорок років тренерської кар'єри він працював в 17-ти клубах, і лише у двох - хоча б 25 місяців поспіль.

Взимку 1996-го його "Наполі" йшов другим у лізі, вигравав в Кубку. Однак на фінал (в результаті програний) через невдачі у лізі та чутки про переговори Джіджі з "Інтером" "везувіані" вже виводив інший наставник. А з "Інтера" восени 1998-го він був звільнений згодом після впевненої перемоги над тоді чинним володарем Кубка Чемпіонів "Реалом" (3:1) і в день отримання "Золотої Лави" - офіційного призу найкращому тренеру Італії. Неврівноважений власник клубу Массімо Моратті пояснив приголомшеним гравцям, що бажає бачити веселіший футбол. Він отримав. Веселі поразки та восьме місце з Мірчею Луческу.

І все ж заслуги Сімоні перед італійським футболом помітні. Скромні "Піза" та "Кремонезе" за сенсаційні виходи у Серію А визнали його найкращим тренером у своїй історії. Наприкінці 70-х його називали "тренером нової хвилі". За добре серце, свободу гравцям та тактичну гнучкість. Дикі чесноти для старих італійських тренерів. Він перевів юного Бруно Конті на правий фланг. "Я був лівоногий і спочатку ніяк не розумів, як я можу грати на правому фланзі". В "Дженоа" виховав і Роберто Пруццо, другого бомбардира в історії "Роми" після самі знаєте кого. Втримавши байдужого до гри хлопця в футболі.

А головне - він привів до "Інтера" одного 19-річного хлопця з "Брешії": "Андреа Пірло має в голові лічильник. Він геній футболу. Він завжди бачить гру і знаходить партнерів по команді перед воротарем. За потенціалом він один з найсильніших у світі. Тому я переконав Моратті взяти його. Чемпіонами народжуються. А він чемпіон. У нього буде велике майбутнє". Тут Сімоні не помилився. І хто зна, якби він залишився в "Інтері" - Пірло міг би стати легендою саме своїх улюблених (і улюблених для тренера) "нерадзуррі", а не "Мілана" та "Ювентуса". І самі "нерадзуррі" могли досягти набагато більше.

Найкращий "Інтер"

"Інтер" Сімоні був найкращим "Інтером" між Скудетто-89 та ерою ПостКальчополi. У сезоні 1997/98 він боровся за Скудетто з "Ювентусом" до останнього. І поступився йому не в останню чергу через скандальний стик Марка Юліано з Роналдо в штрафному першого, проігнорований арбітром П'єро Чеккаріні. В тому ж сезоні розчавив у фіналі Кубка УЄФА "Лаціо" (3:0) Недведа, Нести, Казірагі, Манчіні, принісши Моратті його перший трофей. А на день звільнення Луїджі з команди у сезоні 1998/99 відставав у лізі від "Ювентуса" та майбутнього чемпіона "Мілана" лише на одне очко. Луческу в підсумку відстав на 24.

Причому похід до трофею аж ніяк не був легким. Довелося відіграватися після домашньої поразки від "Ліона" (1:2). Після 0:2 в Страсбурзі від команди, що до цього вибила "Ліверпуль". Брати реванш у "Шальке" за поразку рік тому, що вдалося зробити лише у овертаймі. Перемагати "Спартак" на жахливому газоні у Москвi, де не проїхали б і танки (зате проїхав Роналдо з дублем). Саме цей похід був головним чинником, що приніс Сімоні "Золоту Лаву". Його "Інтер" і гарно грав, і боровся. Відмінно поєднував геній тоді просто нестримного для суперників Роналдо з бойовитістю Дієго Сімеоне.

Батько Роналдо

Сімоні насамперед запам'ятався характером. Чесністю, виваженістю, добротою. На першому ж тренуванні в "Інтері" він заявив: "Ви всі рівні, крім одного". І тим самим, як заявляли потім гравці, завоював їхні серця. Його відносини з Роналдо справді були особливими. "Зубастик" назвав колишнього тренера "вчителем" та "другим батьком" і заявив, що пам'ятатиме його вічно. "Він був не лише тренером, а й людиною. Він не наказував, а пояснював, чому так краще. Він був диригентом нашого оркестру. Завжди з посмішкою на обличчі, завжди з потрібною порадою. Він навчив мене більшому, ніж сам міг уявити".

Моратті та голова Федерації Футболу Габріеле Гравіна пам'ятають справжнього джентльмена. "Він подобався всім саме тому, що не намагався подобатися за будь-яку ціну", - заявляє перший. "І він розумів, наскільки цінний діамант Роналдо, наскільки потрібно дозволяти йому сяяти і не обмежувати". Фабіо Галанте, що також говорив про "другого батька", зазначив: "Сімоні був неймовірно близький до команди і ні з ким ніколи не сварився. Він керував колективом найкращим чином і вмів пояснити свої ідеї". Джузеппе Бергомі дякував саме йому за потрапляння на свій четвертий Чемпіонат Світу.

Воротар того "Інтера" Джанлука Пальюка відчуває, ніби втратив члена родини. І відкриває секрет успіху Сімоні в "Інтері". "Наші тренування були дуже інтенсивними, але завжди з м'ячем, і тому веселими. Він розумів, що Роналдо потрібен простір для маневру і організовував гру під нього. Луїджі був справжньою прямою людиною, його любили всі". А в заяві на офіційному сайті "Інтера" відзначається: "Справжній джентльмен, який ніколи не надавав футболу занадто великого значення. Скромний, але такий, що вмів вичавити максимум з гравців. Благородний та справжній "інтериста".

Занадто джентльмен

І в різних інтерв'ю самого Сімоні ми бачимо особливу людину. "У житті неможливо завжди бути джентльменом, інакше ніколи не досягнеш мети. Можливо, я був занадто джентльменом. Та все ж дуже пишаюся досягненнями. Я завжди поважав правила, не намагався зрізати кути"... "Гіркість, звинувачення, ненависть гравців, ризик звільнення. Тренер завжди втрачає першим. Тим не менш, він повинен бути стриманим на полі і за його межами". "Я завжди розумів, що повинен щодня вчитися. У того ж Роналдо я навчився більше, ніж він у мене. Не розумію тих, хто відразу ж після курсів прагне працювати у Серії А".

Джіджі також мав почуття гумору, тверезо дивився на речі. Але вмів й "стріляти". "Мені плювати на гроші. Достатньо того, що вистачить для спокійного життя"... "Чи хотів би я тренувати "Болонью"? Це моє місто. Але пророків у своїй вітчизні не буває". "Енцо Беарзот не змінює ідеї і не забуває тих, з ким досягав результат. Це неправильно. До дня виклику ніхто не повинен бути впевнений в тому, що гратиме. Нині у збірній є зайві люди". "Чеккаріні? Мені шкода його. Він навіть недостатньо розумний для визнання своєї жахливої ​​помилки. Я також чимало помилявся. Але вмів зізнаватися в цьому".

На церемонії прощання з Сімоні його удова заявила: "Він залишив після себе найгарнішу спадщину - досягати результат без галасу. Тишею, компетентністю, серйозністю. Він навчив всьому цьому і сина". Відзначимо і ще кілька цитат з комюніке "Інтера": "Він помер в особливу дату, найбільш "інтерівську" дату - десятирічний ювілей треблу. Така доля клубу - солодкість завжди поєднується з гіркотою". Справді, смерть Джіджі викликає смуток, перемішаний з величезними любов'ю та повагою. "Його неможливо не любити. Нам всім його бракуватиме".