Шахрайство чи заміна Хаві на Іньєсту? Про переходи Артура та Міралема П'яніча

На посткоронавірусному трансферному ринку обмін гравцями стане найпопулярнішою операцією. Перший великий обмін вже відбувся і викликав чималий резонанс. Придбання "Ювентусом" у "Барселони" Артура Мело за 72 мільйони євро (плюс 10 бонусів) та продаж Міралема П'яніча за 60 мільйонів+5 вже називають "бухгалтерським шахрайством". А вболівальники "Барселони" взагалі перебувають в депресії через обмін 23-річного таланту на 30-річного гравця в поганій формі. При тому, що талант не бажав іти. Навіть гравці, згідно з повідомленнями преси, влаштували обструкцію головному тренеру.

Останніми роками "Барселона" поводиться непрофесійно та неетично. "Викрадення" Малкома та Брайтвайта, найняті PR-служби проти власних гравців, величезні фінансові проблеми... І в цій угоді бачиться відчайдушна ставка на вибори президента-2021, до яких на тлі слабкої підтримки Хосеп Марія Бартомеу бажає підійти з негайними перемогами на полі. Скандальне придбання Неймара у сезоні 2014/15 (за яке люди сіли в тюрму) принесло перемогу у Лізі Чемпіонів і завдяки їй - на виборах президента-2015. Чи вдасться трюк вдруге? І чи знайде себе Артур у завжди непростій Серії А?

Бухгалтерський трюк

У світовій пресі угоду називають "бухгалтерським трюком", або навіть "шахрайством". Справа в тому, що витрати на трансфер гравця в книгах розписують на роки його контракту порівну, а ось доходи від трансферу ідуть повністю на рік угоди. "Барселона" сплатила за Артура "Греміо" два роки тому 30 мільйонів і уклала з ним контракт на шість років. Виходить 5 мільйонів на рік. За два роки 10 пішли, залишилися 20. 72 мільйони мінус 20 - 52 бухгалтерського прибутку. "Ювентус" за тим самим принципом, і з огляду на продовження контракту (тобто, нове розписування) з П'янічем в 2018-му році, задекларував 47.

Як ви вже зрозуміли, витрати на поточні трансфери також розписано на 4-5 років. І починають їх заносити в книги лише з сезону 2020/21. Не випадково трансфери поспішали завершити до 30-го червня, адже саме тоді закінчується футбольний рік. В який занесли лише прибуток. На наступний ж "Юве" ще й списав семимільйонну зарплатню (в "Барсі" буде 7.5) Міралема, що виводила його на третє місце в рейтингу зарплат в команді. 5.2 мільйони для Артура - хоча й більше втричі, ніж він отримував в "Барсі", але лише 12-те місце в "Юве". Це частково компенсує 12 мільйонів, додані за бразильця.

У сезоні 2018/19 обидва клуби знову побили свої рекорди за доходами (850, 620 млн євро). Однак ж і витрати такі. Через коронавірус каталонці вже втратили близько 150-ти мільйонів. А бюджет на сезон 2020/21 доведеться скоротити на 200. Їхній загальний борг становить 480 мільйонів, а, на думку опозиції - 700-800. В "Ювентусі" загальний борг - 360, вже третій сезон поспіль очікується збиток (70-80 мільйонів). Тому довелося залучити від акціонерів 300 мільйонів. Також відсоток зарплат гравців від доходу в обох - близько 70-ти, максимум, що дозволяє УЄФА (в мадридському "Реалі", наприклад, 52).

Економічна ситуація обох клубів вкрай непроста, вільних грошей у них немає. Зате була бухгалтерська яма в бюджеті на 40-50 мільйонів. Заповнена цим вигідним обом трюком.

Іньєста та Жоржиньо

Переходимо від фінансового питання до професійного. Тут загальна думка доволі ясна - ця угода однозначно вигідна для "Ювентуса". Вболівальники "Барселони" навіть відзначають її як ще одну, і доволі важливу, віху на шляху скочування команди вниз. Втім, про однозначність нині говорити просто безглуздо. Адже до обох гравців накопичилося безліч запитань, і одночасно обидва мають чесноти, здатні покращити свої нові команди.

Після відходу Хаві та Іньєсти центр поля "Барселони" страждає відсутністю лідерських чеснот, ментальної жорсткості. Тут і потрібен досвідчений фіналіст Ліги Чемпіонів, людина доволі говірка і на полі, і у роздягальні. П'яніч дисциплінований, важко працює на тренуваннях. Син біженця з Боснії до Люксембурга, який поїхав в 13-річному віці до французького "Метца" (хоча отримував смачніші пропозиції), заграв там вже за чотири роки, а ще за рік відмовився від збірної Франції, не знає смаку срібної ложки в роті. Зате знає, як важко пробиватися нагору і триматися там.

Боснієць додасть варіативності. Звільнить Ліонеля Мессі від роботи в конструюванні атак. Мессі та Хаві бачать в Артурі нового Хаві, бачать в ньому "ДНК "Барси". Згідно з словами Іньєсти, "він завжди знає, що і коли робити з м'ячем". Однак той самий Хаві визнає, що бразилець замало шукає "смертельний пас". Нині гра Артура зводиться до короткого пасу та спроб дриблінгу. Відбори, пас врозріз, удар по воротах - всього цього практично немає. П'яніч ж блискуче б'є та пасує, завжди шукає вертикаль. Та й "Хаві" в команді вже є - Френкі Де Йонг. Їй потрібен Іньєста. Міралем схожий на Андреса за стилем.

В "Ліоні" він грав на позиції центрального атакувального півзахисника. І надовго випадав з гри, засинав, не мав швидкість та бажання постійно шукати м'яч (30-40 дотиків за матч). А у відборі був просто безпорадний. Залишалися лише класний удар по воротах здалеку в стилі його вчителя Жуніньо Пернамбукано. І пас з місця. У "Ромі" через такий стиль гри він спочатку відставав, сидів у запасі. Але потім відійшов в середину поля, почав додавати у всіх показниках. Зокрема, і у відборі. А кількість передач за матч сягнула 60-70. Останній сезон там закінчив з 10-ма голами і 12-ма асистами.

У "Ромі" він заслужив прізвисько "художник" від вболівальників та "маленький принц" - від Франческо Тотті. Щоправда, тренер в "Ювентусі" Массіміліано Аллегрі "напівжартома заявляв мені, що, коли я прийшов з "Роми" - не міг віддати пасу довше, ніж на п'ять метрів. Що я став великим гравцем завдяки йому". Але в "Юве" Міралем справді додав у всьому. І перш за все - в характері, в лідерських чеснотах. Він повинен був замінити розігруючого опорника команди Андреа Пірло, і за результатами його "б'янконері" навіть кращі. У обох по одному фіналу Ліги Чемпіонів, у Міралема більше Скудетто та Кубків Італії.

Артур також корисний для "Ювентуса" тактично. У сезоні з Мауріціо Саррі команда додала у відсотках володіння м'ячем та точних передач на 1.6-2.3. З третіх-четвертих місць у лізі за цими показниками вийшла на 1-2. І все ж її володінню м'ячем страшенно бракує стрункості, спокою, надійності. За втратами м'яча з третього місця вона впала на восьме. І саме бразилець здатний стати для Саррі "реджистою". Новим Жоржиньо. Від П'яніча Мауріціо на початку сезону вимагав 150 пасів за матч. Від Артура, першого гравця Ла Ліги за майже шість років з 142-ма пасами в гостьовому матчі, він зможе це отримати.

Моцарелла та сноуборд

Разом з цим, цілком можна зрозуміти сумніви щодо трансферу П'яніча. Сезон 2018/19 видався вкрай важким для нього, слабким за його стандартами. Було потрібне перезавантаження. У поточному Саррі фактично вимагав від нього стати Хаві. Здавалося, "художник" цілком здатний на це. Він почав сезон відмінно, трьома класними переможними голами через підключення на лінію штрафного та всередину, постійно був на м'ячі. Однак доволі швидко відбулося круте падіння до фізичної та ментальної вихолощеності, до втрати всіх важелів гри в центрі поля. На тлі сварок з тренером через небажання бути "реджистою".

Колишній президент клубу Джованні Кобольї Джильї навіть заявив, що він м'який як моцарелла. І його центр поля також виглядав загальмованим та м'яким. За пасами під удари він впав навіть нижче ліонських показників, часто втрачав м'яч. У Лізі Чемпіонів проти "Ліона" (0:1) він та команда провалили перший тайм, залишившись без ударів у площину воріт. Тоді його замінили вже на 50-ій хвилині. Відразу ж після цього без нього команда перемогла "Інтер" (2:0) з найкращим футболом у сезоні. А з його поверненням в червні в Кубку апатія команди повернулася, що коштувало двох нульових нічиїх та втрати трофею.

Щодо Артура також залишаються чимало сумнівів. Перший його сезон у "Барселоні" був доволі вдалим. Однак після приходу Де Йонга він засів в запас. Настільки глибокий, що навіть лайкнув повідомлення про звільнення головного тренера Ернесто Вальверде. Також травми почали заважати. І ще більше - сварка з клубом через зайняття сноубордом всупереч забороні. Він навіть був відсторонений від тренувань. Надалі Мессі не сподобався його жорсткий підкат в матчі збірних, і відтоді вони не товаришували. Була надія на нового головного тренера Кіке Сетьєна, фаната барселонського стилю. Але нічого не змінилося.

Позавчора Сетьєн навіть відреагував на запитання про Артура: "Це не перший і не останній гравець з невиправданими великими надіями. Йому бракувало стабільності. Нелегко було змінитися, коли я вимагав максимум двох дотиків м'яча, а інші тренери заявляли йому, що тримати м'яч - це добре". До речі, на це відреагувала мати гравця, а подібне втручання в "Ювентусі" не люблять. Також він начебто вже бажає виїхати до Турина. Якщо так - це також аж ніяк не прояв професіоналізму. Ось П'яніч грає, і після початку останньої стадії угоди відіграв три матчі ліги вельми пристойно.

Отже, обидва гравці здатні дати своїм новим командам щось нове. Артур чудово пасує Саррізму. Хаві заявляє, що в 23 роки був не кращий за нього і закликає критиків потерпіти. П'яніч здатний полегшити працю Мессі, готовий брати всі трофеї зараз. Якраз до виборів президента "Барселони". Ось лише лідерами обидва не стануть, обидва самотужки не реанімують летаргічні опорні зони. Їм потрібна допомога. Особливо - бразильцеві. З його перебором дотиків до м'яча у завжди незручній Серії А буде складно. Що буде з Артуром, якщо Саррі піде? І що буде з П'янічем, якому за два роки виповниться 32?