Бог говорить про себе в третій особі. Ібрагімович назвав себе ідеальним форвардом

Форвард "Мілану" Златан Ібрагімович дав ефектне інтерв'ю про себе, власну велич і любов до "россонері".

- Чому Ібрі так подобається бути поганим і неприємним?

- Це ви, журналісти, таким мене вдаєте. Я не поганий. Це знають всі, хто зі мною знайомий. На полі - так. На полі я лев. Але це пристрасть, а не злість.

- Ця пристрасть повернула тебе в "Мілан"?

- Я тут через пристрасть, я граю безкоштовно.

- Капелло називає тебе професором.

- Бачили "Останній танець" про Джордана? Я не кажу, що я - Джордан. Я - Ібра, а Джордан - це Джордан. Але я впізнаю себе в його ставленні до роботи, в його вимогах до себе та інших. Багато хто говорить, що головне - матч. Не для мене. Ти граєш в матчі так, як тренуєшся. Я хочу, щоб мої партнери були готові на 200%, як і я сам. На полі не всі Ібри, але потрібно викладатися по максимуму. Можна в підсумку зіграти погано або добре, але, коли я виходжу на поле, то повинен відчувати, що всі дають максимум. Я не піду на війну з тим, хто втече з поля бою. Але не всі такі.

- Мілан - твій дім?

- Мій другий дім. Мені шкода, що все так сталося. Десять років тому Мілан був іншим, зараз місто набагато красивіше, позитивніше, стало більш інтернаціональним. Потім почалася пандемія, я сподіваюся, скоро все налагодиться. Але з цими масками... Здається, що всі хворіють.

- Ти - перфекціоніст?

- Мені здається, всі хочуть бути ідеальними. Але ідеал - це бути самим собою. Всі ми помиляємося. Коли я роблю фігню на полі, то не можу сказати, що це не повториться. Всяке трапляється. Але я вчуся на помилках. Ми всі різні, в цьому і краса. Подивіться на Тайгера Вудса: він був ідеальним і що сталося?

- Тепер, коли Бог повернувся, наш чемпіонат став ідеальним. "Мілан" став зліший і значно сильніший.

- Це було б неможливо без Ібри. Вони втратили б уболівальників. Я повинен був допомогти, врятувати ситуацію. Ібра все розрулить. Для футболіста не грати - це кошмар. Я повернувся в Італію, щоб завершити кар'єру у великому клубі. Говорили, що в Америці дуже легко. Добре, я повернувся, і... все зупинилося. Напевно, хтось не хоче, щоб я закінчував кар'єру.

- А ти закінчуєш?

- Зараз складно про це говорити. Подивимося, що буде через два місяці, що станеться з клубом.

- Що більше впливає на твоє рішення: відхід Бобана і Мальдіні, який теж напевно піде, або те, що Мілан максимум може потрапити тільки в Лігу Європи?

- Зараз потрібно зробити все, що в наших силах. Потім буде видно. Звичайно, я хочу перемагати. Я - не талісман. Мені все ще вистачає адреналіну, емоцій і пристрасті. Я хочу робити різницю. Але якщо ситуація не зміниться, то я навряд чи залишуся в Мілані. Я кажу відверто. Але не знаю, що буде через два місяці. Якщо я добре себе почуваю і граю, то хочу за щось боротися. Ліга Європи не для Ібри і не для "Мілану". "Мілан" повинен грати в Лізі чемпіонів і перемагати в чемпіонаті.

- Ти знайомий з Рангніком?

- Я не знаю хто це.

- Знаєш, хто візьме скудетто?

- Перед паузою я б сказав, що "Ювентус". Але зараз ми всі втратили форму. Але "Юве" вище всіх класом, у них найбільше досвіду. Навіть якщо вони грають погано, то знають, що робити.

- Фінал чемпіонату буде непередбачуваним?

- Легко танцювати, коли все добре. Але необхідно танцювати, і коли все погано. На нас відповідальність.

- Без музики з трибун все це дивно?

- Ви питаєте це у Ібри, який не грає на стадіонах, де менше 70 тисяч глядачів? Так, публіка - це 50% матчу. Глядачі заряджають, свистять (мені це подобається), дарують емоції.

- Публіка дає тобі відчути себе Богом. Це ти відчуваєш, коли йдеш під Курву, розвівши руки в сторони?

- Я відчуваю себе живим. А вболівальники раді молитися своєму Богові.

- Новий Ібра вже народився?

- Сподіваюся на це, заради футболу і заради уболівальників, яким потрібно кимось захоплюватися. Але я його не бачу.

- Немає молодого гравця, який хоча б віддалено тебе нагадує?

- Ібрагімович - ідеальний нападник. Не бачу такого іншого. Зі зростом 196 см, потужного, як Майк Тайсон, рухомого, як Мухаммед Алі, швидкого, як Брюс Лі... Немає такого.

- Ти можеш продовжити грати, але не в "Мілані"?

- Я ніколи не закриваю двері. Але я готовий перейти тільки в клуб, де буду головним. Не туди, де мої слова не означатимуть нічого. Взагалі у мене багато справ. І сім'я. Два ніндзі, які, сподіваюся, скоро підуть в армію.