Кілька нервових в одному чудовому. Підсумки сезону у Серії А. Частина II

В першій частині підсумків сезону у Серії А ми відзначали насамперед нестабільність команд, їхні стрибки від чорного до білого і назад. Цим страждали і "Мілан" з "Наполі", і середняки, і аутсайдери. Також розповімо про сезон українців та відзначимо цікаві тенденції.

Аванс на майбутнє, сумне сьогодення

"Мілан" вже привчив нас останніми роками до поділу сезонів на частини. Але на цей раз перевершив сам себе. Не лише в команді, але і в клубі загалом, зі звільненням Звоніміра Бобана, сагою навколо Ральфа Рангніка, який в результаті не прийшов. Звісно, перш за все на сезон вплинув початок. 111 днів, які струсонули клуб. Стефано Піолі начебто витягнув команду з цієї ями, але лише повернув її на рівень 5-6 місць. Златан Ібрагімовіч начебто потягнув вгору, але одна перемога в п'яти матчах знову зупинила. І лише влітку відбувся спурт з силою, не баченою 7-8 років.

Найкоротша каденція головного тренера в історії залишила руїни. Марко Джампаоло ігнорував новачків, змінював тактичні схеми. При ньому команда виглядала абсолютно понуро в атаці і розібраною - в центрі поля та в обороні. Було побито кілька антирекордів 70-80 річної давнини. З Піолі команда швидко вийшла на новий рівень креативу та динаміки, багато створювала. Ребіч, Беннасер та Кастільєхо піднялися із запасу і стали важливими гравцями, січневі новачки Ібра та К'єр - ще важливішими. Однак реалізації та результатів не вистачало.

Грудень закінчився ганьбою в Бергамо (0:5), в лютому після "гранде" тайму дербі "Мілан" пропустив чотири рази. В перших 19-ти матчах з Піолі врожай очок був найгіршим за п'ять (жахливих) років. Лише влітку раптом все змінилося. Вперше за сім років без поразок у 12-ти матчах поспіль, повне лідерство у лізі за очками і голами в них (30 і 35). Перемоги над "Ромою", "Лаціо", 4:2 над "Ювентусом". Златан став найстаршим автором десяти голів за сезон. Кессі - брилою в центрі поля. А нова "десятка" Чалханоглу повторив досягнення Кака та Філіппо Індзагі 2008-го року.

Гра команди загалом нагадала про ті часи.

"Наполі" падав ще болючіше. Від статусу головної загрози "Ювентусу" до 20-ти очок менше в першому колі, ніж рік тому, до восьми матчів без перемог поспіль, до заколоту гравців проти президента. Від яскравості атаки до 15-ти забитих в 16-ти матчах. Карло Анчелотті поховав величезні надії. Його тактична схема 4-4-2 душила гравців і зводила їх з глузду, його м'якість розбещувала їх. І найстрашніше - ця команда нікого не лякала. Тому заслужено провела свій найгірший сезон за десять років і навіть після прогресу навесні не уникнула сьомого місця.

З Дженнаро Гаттузо спочатку здавалося, що "везувіані" падають ще глибше. Він програв чотири з п'яти перших матчів. Говорив про морозний ворожий "Сан Паоло", про досягнення дна. Про мазохістську команду. Потім прийшла заслужена домашня перемога над "Ювентусом" вперше за п'ять років, 27 очок в 11-ти матчах (темп третього місця). З потужною обороною, гарним володінням м'ячем. Гравці та Ауреліо Де Лаурентіс відзначали чесного та щирого тренера, що дозволяє команді грати в її футбол. А після цього відбулася кінцівка без душі та зубів, як її назвав Гаттузо.

Всі тренери "Мілана" та "Наполі" у поточному сезоні в певну мить говорили про гравців, що ніби бачать один одного вперше. І це підсумовує сезони команд набагато краще, ніж результати. І вже точно набагато краще, ніж яскраві потужні відтинки обох. Ці відтинки, як і Топ-5 Серії А, ми також зможемо як слід оцінити лише за підсумками наступного сезону. Сезон ж 2019/20 для "дияволів" та "везувіані" був невдалим. Крапка.

Спектр емоцій

Дуже довго шосте та 13-14 місця розділяли лише 5-6 очок. А четвірка аутсайдерів - "Лечче", "Дженоа", СПАЛ та "Брешія" - залишалася далеко внизу. Але надалі 17-18 місця піднялися, а 19-20 - впали. В підсумку вийшло навіть цікавіше. На 8-9 місцях розташувалися команди, задоволені сезоном, на 19-20 - відверто незадоволені. Посередині ж спостерігався цілий спектр емоцій. Причому здебільшого - невдоволення.

"Сассуоло" за забитими обійшов "Наполі" та "Мілан", його володіння м'ячем (третій у лізі) викликало порівняння з "Барселоною" та компліменти Роберто Де Дзербі. Він забив п'ять м'ячів і не програвав "Ювентусу", забив тричі "Інтеру" в гостях (3:3), переміг "Рому" та "Лаціо". Жеремі Бога гарно забивав, 33-річний Франческо Капуто за схемою "гол+пас" (21+7) поступився лише двом. Доменіко Берарді повернувся. "Верона" "Ювентус" перемогла, зупиняла "Інтер", "Лаціо", "Аталанту". За інтенсивністю, жорсткістю, працею латералів, високим пресингом її порівнювали з останньою.

"Парма" перемогла "Рому", не програла в гостях "Інтеру". Здобула свою найбільшу перемогу у Серії А за 19 років (5:1). Боролася за Єврокубки, відшліфувавши контратакувальний футбол. Попри епідемію травм. Але у вирішальній стадії програла шість з семи матчів. "Болонья" грала інтенсивно, створювала багато. Але пропустила в 33-ох матчах поспіль (антирекорд ліги), видавала серію з однієї перемоги у десяти матчах. Її можна виправдати тривалою відсутністю Сініши Міхайловіча через важку хворобу. Втім, сам Сініша відкидав такі виправдання. Типові середняки.

"Кальярі" ж та "Фіорентина" пережили і спурт, і дуже болюче падіння. Сарди пройшли від 13-ти матчів поспіль без поразок та серії рекордів клубу, від найкращого початку сезону з часів Скудетто-1970, від сенсації сезону та четвертого місця до 11-ти матчів без перемог поспіль та відходу головного тренера. Перемоги над "Аталантою" та "Ювентусом" залишилися приємними дрібницями. "Фіалки" навпаки - від жахів Вінченцо Монтелли перейшли до найкращої оборони у лізі в другому колі з Джузеппе Якіні. Навіть здобули дві перемоги з різницею в чотири м'ячі вперше за 13 років.

Сон до літа

А ось якраз зазвичай середняки "Торіно" та "Сампдорія" вкрай незадоволені. "Бики" впали під тягарем сварок вболівальників з президентом, головного тренера з гравцями. Впертості Вальтера Маццаррі, недосвідченості його наступника Морено Лонго. Були й шість поразок поспіль, й домашній антирекорд клубу - 0:7 від "Аталанти". "Блучерк'яті" ж спочатку виглядали просто мертвими, провели 12 турів поспіль у зоні вильоту. Найкращий бомбардир ліги попереднього сезону Фабіо Квальярелла забив лише тричі до кінця 2019-го. Справді оживив їх Клаудіо Раньєрі лише влітку.

"Удінезе" також прокинувся лише влітку (Топ-10 у літній таблиці), перемігши "Рому" та "Ювентус". Втім, в зоні вильоту майже не був. А ось "Дженоа" була, 17 турів. Її, як і "Сампдорію", лихоманило навколо продажу клубу, війни вболівальників з неврівноваженим президентом. Крім того, вона знайшла свого Раньєрі пізніше. Спочатку концептуального (тобто впертого та оборонофоба) Ауреліо Андреаццолі замінив такий самий, та ще й недосвідчений Тьяго Мотта. Тому 25-ти очок в другому колі (десяте місце) з прагматичним Давіде Ніколою вистачило лише для порятунку в останньому турі.

"Лечче" та СПАЛ ця концептуальність й згубила. Перші вперто трималися за Фабіо Ліверані, який заявляв, що ніколи не відмовиться від атаки і не гратиме на результат. Навіть проти грандів, навіть ціною вильоту. Результат - антирекорд ліги останніх 64-ох років за пропущеними, перша команда в історії, хто забив 52 м'ячі, але вилетів. "Лечче" побив рекорди лузерства та інфантильності, часто втрачаючи результат на рівному місці. СПАЛ також затримався з Леонардо Семплічі, що не бажав думати та змінюватися. Та й замінив його на дебютанта дорослого футболу Луїджі Ді Бьяджо.

Ну а "Брешія" навпаки, змінювала занадто часто. Чотири каденції головних тренерів. Звільнення Еуженіо Коріні та його повернення після трьох матчів. Крім того, авантюра з Маріо Балотеллі, що відволікала від футболу. Саме в розпалі конфлікту з ним на початку другого кола ломбардійці набрали лише одне очко в шести матчах. Тоді відставання від 17-го місця зросло з одного очка до дев'яти. До того ж, важливі гравці Чістана, Торрегросса, Дессена пропустили 10-12 турів через травми. Завелика розкіш для і без того аутсайдера.

Голи, пенальті та ветерани

Крім кількох сезонів в одному для практично всіх команд, в цьому сезоні впадали в очі три речі. Перш за все, кількість забитих, не бачена з початку 50-х. Можна сказати, що і "Лечче", і спочатку "Дженоа" принесли себе в жертву статистикою, граючи лише на атаку. "Болонья", "Сассуоло" та "Рома" також не збиралися оборонятися. "Ювентус" провів жахливий сезон в плані оборони. "Аталанта" сягнула піку своєї і без того феноменальної атаки. Серія А вже кілька років неухильно іде до атакувального футболу. І це навряд чи зміниться.

Звісно, свій внесок в такі показники внесли й пенальті. 187 було призначено у сезоні 2019/20, на 47 більше, ніж у попередньому рекордному, на межі сорокових та 50-х років. Арбітри були легкі на свисток, свистячи за руки, які раніше не заслуговували на увагу. Скандали з суддівством загалом і ВАР зокрема псували сезон та залишили неприємний присмак.

Ну і третє - це успіх ветеранів. Навіть збільшення швидкостей та акцент на атаку не спромоглися омолодити верхівку Серії А. Трьом з перших чотирьох бомбардирів вже 30, семи з десяти перших виповнилося 29. Найкращий асистент ліги - 32-річний Алехандро Гомес. Найкращий за індивідуальними проходами повз нього (лише шість) - 32-річний Франческо Ачербі. Кріштіану Роналду, Іммобіле, Джеко, Дуван Сапата, Муріель, Гомес, Капуто, Ібрагімовіч, Коларов, Мхітарян, Мертенс командують в цій лізі.

Український слід

Руслан Малиновський точно звернув на себе увагу. Українець завжди змінює гру, йде в обіграш, вертикально пасує, заробляє фоли, пробиває по воротах. У стилі інтенсивної нахабної "Аталанти". Його блискучі удари по воротах "Верони" та "Лаціо", асист проти "Інтера", зароблений пенальті проти "Кальярі", голи у ворота "Фіорентини", "Парми" та "Ювентуса" принесли вельми важливі та складні очки. За голами ударами здалеку, що набрали безліч компліментів, він йшов першим в 2020-му році.

Щоправда, довіру свого тренера Руслан завойовував занадто повільно. Спочатку доводилося виходити на заміну або у важких матчах, коли потрібна була не яскравість атаки, а вміння тримати м'яч під пресингом. Загалом за сезон він лише десять разів провів хоча б годину на полі. Він часто помилявся у відборі, набрав п'ять жовтих і одну червону картку в першому колі. Але в другому вже виглядав значно впевненіше (одна картка). Він завжди створював, завжди був одним з найактивніших на полі. Навіть коли команда вимикалася.

Помітний гравець третьої команди Серії А. При тому, що його конкуренти за місце у складі Гомес, Ілічіч, Муріель та Пашаліч видали свій найкращий сезон в кар'єрі. А Сапата - другий.

У Євгена Шахова все навпаки. Непомітний гравець третьої команди з кінця. Ліверані не бачив його опорником, а в атаці ставив більш технічних та гострих гравців. Годину на полі він провів сім разів, важко працюючи. І в цих матчах його команда виглядала значно стабільніше в обороні. В п'яти з них пропустила п'ять м'ячів, провалившись лише проти "Ювентуса". Асисти у матчах проти "Сампдорії" та "Фіорентини" принесли "Лечче" чотири очки. Він взяв участь в гарній переможній гольовій комбінації проти СПАЛ (2:1).

У матчах, в яких Шахов відіграв хоча б 45 хвилин (14), відсоток набору очок "Лечче" був на 44 (!) вищим. Так, в атаці і в плані володіння м'ячем він провів однозначно слабкий сезон, часто випадаючи з гри, часто не доходячи до м'яча. Але його праця без м'яча і у відборі заслуговувала на увагу. Шкода, що Ліверані її не помітив. Прирікаючи підопічного на нестачу ігрових хвилин та підсумкову невдачу.

Найкращі гравці сезону:

1. Чіро Іммобіле ("Лаціо"). Золота Бутса та рекорд Ігуаїна плюс дев'ять асистів.

2. Кріштіану Роналду ("Ювентус"). Приніс команді 24 очки, більше всіх у лізі. Без нього був би провал.

3. Алехандро Гомес ("Аталанта"). Рекорд за асистами у лізі (16) після початку їхнього підрахунку. Лідер найяскравішої команди.

4. Пауло Дібала ("Ювентус"). Серія гарних голів. Крім нього та Роналду, в атаці "Юве" немає нікого.

5. Ромелу Лукаку ("Інтер"). Статистично навіть кращий дебютний сезон в Італії, ніж у Андрія Шевченка в 1999/2000.

Прорив сезону - "Лаціо". З восьмого місця та відчуття кінця ери до боротьби за Скудетто.

Розчарування сезону - "Наполі". У зворотньому напрямку.

Найкращий тренер сезону - Джан П'єро Гасперіні ("Аталанта"). Цю "Аталанту" запам'ятають надовго.

Збірна сезону:

Щесни ("Ювентус"), Лаццарі ("Лаціо"), Бастоні ("Інтер"), Ачербі ("Лаціо"), Гозенс ("Аталанта"), Кессі ("Мілан"), Луїс Альберто ("Лаціо"), Гомес ("Аталанта"), Кріштіану Роналду ("Ювентус"), Іммобіле ("Лаціо"), Дібала ("Ювентус")

Запасні: Хандановіч ("Інтер"), Де Фрай ("Інтер"), Коларов ( "Рома"), Мілінковіч-Савіч ("Лаціо"), Кулушевскі ("Парма"), Лукаку ("Інтер"), Ілічіч ("Аталанта"), Ібрагімовіч ("Мілан"), Ребіч ("Мілан")

Фото - офіційні сайти "Мілана" і "Аталанти", Getty Images