Вогонь Мілана, вітер Аталанти, вода Ювентуса. З чим Серія А починає рік

Сьогодні після короткої святкової перерви Серія А повертається, і командам знову доведеться грати в божевільному темпі. На учасників Кубка та Суперкубка Італії чекають вісім матчів у всіх турнірах за 28 днів, на учасників Єврокубків - вбивчий календар і у лютому. Спробуємо ж оцінити стан претендентів на Єврокубкову зону напередодні цього марафону і наголосити на тому, що їм слід покращити на початку 2021-го року.

Висока планка атаки

2020-й рік був жахливим для всього людства і вже точно - для Італії. Звісно, дуже складним і для італійського футболу. Разом з тим, в професійному плані кальчо квітнув. Попередній сезон не лише вдалося закінчити взагалі, але й закінчити з найкращим середнім показником забитих за матч в 21-му столітті - 3.04. А у поточному цей показник зріс до 3.16. Вже у шести матчах було забито щонайменше сім м'ячів, за 13-ти за повний сезон 2019/20 і 11 - за два попередніх разом. Команди грають на атаку, і в 2021-му році без неї у Серії А не досягти успіху.

У лізі, де чемпіонський титул залежав від оборони, три найкращі оборони поточного сезону - "Наполі", "Ювентус" та "Верона" - не в Топ-4 за набраними очками. А три найкращі атаки - в Топ-3. У лізі з настільки спресованим календарем команди грають дуже яскраво та інтенсивно, травм більше, але не катастрофічно. Де вони беруть сили? В трьох місяцях повного відпочинку навесні вперше в кар'єрі? В тому, що під час карантину немає де розважатися і витрачати сили, крім футбольного поля? Де б не брали, в 2021-му році їм доведеться підтримати високу планку.

Мілан розхитує суперників

Вже точно доведеться підтримати "Мілану". Для нього 2020-й рік став просто чарівним. Він очолив і таблицю календарного року, і таблицю сезону 2020/21. Набрав в його перших 14-ти турах вдвічі більше очок, ніж рік тому, забиває в 34-ох матчах поспіль і щонайменше два в 16-ти, не програє в 26-ти. Феноменальні досягнення. І ще більші, з огляду на втрати лідерів. Без Ібрагімовіча, К'єра, Беннасера, тимчасово - без Ребіча, Леау, Кессі, Ернандеса він здав, в грудні дуже втомився, втратив очки. Але перше місце втримав. Хоча чи надовго?

Разом з тим, тричі в грудні "россонері" виривали очки в самих кінцівках. Вони відчувають спини Ібри та вболівальників. Не випадково алленаторе Стефано Піолі заявляє: "Цей стадіон ніколи не порожній". Тож перш за все потрібно зберегти цей вогонь, цю безмежну віру в себе. Це перше місце за відборами м'яча і друге за ударами по воротах. Перше місце колишнього невдахи стандартних положень за голами з них. Цю надінтенсивну вертикальну гру, яка, попри часті втрати м'яча і його нечасте володіння, часті травми, розхитує суперників.

"Інтер" розхитує суперників інакше, в стилі удава. Присипляючи в першому таймі і ковтаючи на початку другого. На початку сезону Антоніо Конте ще намагався насолоджуватися футболом, майже тенісними результатами команди, але потім повернувся до оборони. Стартовий склад, особливо захисників, стабілізувався. Ієрархія в складі ясна та позитивна, скільки б це не дратувало Крістіана Еріксена, Івана Перішича, Алексіса Санчеса, Александара Коларова. Сім перемог у лізі поспіль і найкраща атака Серії А - залізні докази того, що саме так потрібно продовжувати.

Так, більшість цих перемог були неяскравими. Перші тайми слабкі. В жодному з тактичних ТТД команда не в Топ-2, зазвичай і не в Топ-3. Циркуляція м'яча все ще накульгує. Загрози з району півкола перед штрафним майже немає. "Рома" та "Ювентус", з якими очікують зустрічі, такого можуть не пробачити. Але ж фундамент гри в обороні, очок та забитих м'ячів дуже потужний, коли команда вмикає пресинг - вона дуже небезпечна. Залишається додати не так багато.

Перекоси від грандів до аутсайдерів

"Рома" люта та вертикальна, як і "Мілан", також начебто щаслива без володіння м'ячем (11-та). Як і "Мілан" з "Інтером", подолала планку 30-ти забитих (31). Причому за кількістю авторів голів в 2020-му році вона найкраща у лігах Топ-5. Тобто не залежить ані від Едіна Джеко, ані від будь-кого іншого. Більшість команд вона легко виносить. Генріх Мхітарян та Педро ніби вдруге народилися. Щоправда, та більшість - команди нижче Топ-9. Саму Топ-9 вона ще не перемагала, "Наполі" та "Аталанті" влетівши розгромно. Аж до заяв Паулу Фонсеки про "хлопчиків проти чоловіків".

Саме недостатнє володіння м'ячем її і підводить проти грандів. Як і невміння закрити матч. За очками і забитими м'ячами у перших таймах вона найкраща у лізі, за показниками після перерви - навіть ближча до аутсайдерів. Поганий алгоритм. Навряд чи їй вдасться проїхати весь сезон на аутсайдерах та перших таймах. З такою слабкою обороною (лише вісім команд пропустили більше). З рідкісною присутністю біля штрафного суперника. Все це потрібно покращувати.

Начебто "Сассуоло" покращувати нічого не потрібно. Він найкращий у лізі у володінні м'ячем. Зберіг інтенсивну комбінаційну гру, поліпшивши оборону (п'ять "сухих" матчів з останніх дев'яти), його лава запасних - одна з найзбалансованіших та найнасиченіших у лізі. Але виявляється, що й їй бракувало. Без головного форварда Франческо Капуто бракувало фінального адресата складних комбінацій. Тож потрібно сподіватися на його здоров'я. А також - навчитися перемагати набагато слабші команди вдома на класі. На цьому втрачено шість очок в п'яти матчах.

Чи слід взагалі вірити в здатність "нероверді" залишитися четвертими? Сам Роберто Де Дзербі не знає. Він почав сезон з завданням лише "грати добре". Потім перейшов на розмови про перемогу в кожному матчі, про "інстинкт вбивці". Потім припустив, що вимагає від підопічних забагато і думав, що вони сильніші, ніж насправді. А вчора навпаки - вимагав не задовольнятися торішнім восьмим місцем і злітати вище. Важко прогнозувати. Близькі битви з "Аталантою", "Ювентусом" та "Лаціо", як і три матчі вдома з аутсайдерами, здатні прояснити.

АнтиЮвентус

Що слід покращувати "Ювентусу"? Все. Його початок сезону все ще кращий (на три очки), ніж в 2015/16, коли навіть був близький до зони вильоту, є матч в запасі. Разом з тим, тоді команда була після фіналу Ліги Чемпіонів, з досвідченим титулованим тренером. Нині ж вона просто скочується рік за роком, а досвід тренера нульовий. Тому віра у всемогутність "б'янконері" слабшає. Втрати очок проти двох новачків та "Верони", ганьба вдома з слабкою "Фіорентині" (найбільша поразка в Турині з 2011-го року) - все це суперечить самій сутності "Юве".

Андреа Пірло занадто захопився перебудовою та омолодженням, в центрі поля немає чемпіонів, лідерів, серед молоді загалом чемпіоном виглядає лише Матейс Де Ліхт, а інші - хіба що цікавими талантами. Захопився тренер і володінням м'ячем. За всі роки домінування "Юве" ніколи не відзначався в цьому, тепер він другий, за точністю пасів - перший. Перший за дриблінгом. Але пасує здебільшого не в небезпечних зонах. А за ударами в площину воріт і пропущеними ударами - середняк. Тобто слабко прикриває оборону і неефективний в атаці.

Безжальний та хірургічно точний "Ювентус" зник, а з'явився "Ювентус" холостий, з вкрай низьким ККД, з лише водою в ігровому супі. Ламкий, поверхневий, на чому наголошує сам Пірло. Лідер ліг Топ-5 за вилученнями з п'ятьма. Такий, що пропускає мало, але в десяти з 13-ти матчів. Слабко грає в раніше нескореній фортеці "Алльянц Стадіум". Занадто легко погоджується на нічиї (рекорд за ними останніх 35-ти років). Все це напередодні битв поспіль з "Міланом", "Сассуоло" та "Інтером" слід терміново поліпшувати.

Вітер змін

В "Аталанті" відчувається вітер змін, зміни поколінь. Після феноменальних 98-ми голів попереднього сезону нині за забитими вона навіть не в Топ-3, а оборона така ж бліда. Інтенсивність зникла, тренер шукає баланс, додаючи третього опорника. Команда не встигає, через що за фолами піднялася з 11-го місця у сезоні 2019/20 на третє. Знизився відсоток реалізації моментів, яких все ще чимало, адже "Богиня" перша за пасами у фінальній третині поля і друга за ударами у площину. Суперники вже можуть дозволити собі ставити "автобус", не особливо боючись пропустити.

Зокрема, й зі стандартних положень. Команда Руслана Малиновського і Луїса Муріеля, найкраща у попередньому сезоні за голами зі "стандартів" (без пенальті), нині лише з двома такими.

І згадка про українця та колумбійця не випадкова. Саме вони створювали таку небезпеку. І тому повинні грати частіше. Те ж стосується й Алехандро Гомеса, ось лише капітан та легенда клубу практично закінчив в Бергамо. Без нього доведеться шукати розум, техніку, непередбачуваність і геніальний пас у Малиновського або Йосіпа Ілічіча. А якщо ні - брати тиском, швидкістю.

Реально для тієї "Аталанти", набагато складніше - для цієї. Хоча грудень обнадіює. Після двох перемог у восьми матчах здобуто дві в чотирьох плюс дві нічиї з десятьма забитими. Дуван Сапата забив після десяти матчів без голів, Ілічіч вийшов з депресії, Муріель повеселішав, Малиновський грає частіше. Може й вийде, як і у попередні сезони, влаштувати зимовий спурт після слабкої осені.

Відчувається вітер і в "Лаціо". Він грає на жилах, вичавлюючи з себе всі соки. Склад вже не тягне. Так, можна згадати про епідемію травм та коронавірус, від яких "орли" постраждали значно більше, ніж будь-хто інший в Топ-9. Але справа в тому, що саме після повернення майже всіх вони заграли гірше, апатично. Закінчили вони рік лише двома перемогами в шести матчах, оформили найгірший старт сезону в каденції Сімоне Індзагі і найгірший за пропущеними в 20-му столітті. Для другої оборони ліги попереднього сезону, а нині лише десятої, останнє особливо боляче.

Тренеру після ганьби проти "Сампдорії" та "Удінезе", нічиєї з "Беневенто", доводиться відповідати на запитання про зібраність лише проти грандів, воротареві Рейні доводиться закликати знайти голод. Чи знайде "Лаціо" голод, оборону та мотивацію проти аутсайдерів? Чи уникне грудневого стану, коли напругу в клубі можна було різати ножем, а кількість складних нарад перевищувала кількість перемог?

Забути про грудень

В "Наполі" революції не потрібні. Ця команда талановита, сильна, перша за ударами в площину і по воротах взагалі, полюбляє та вміє домінувати, найкраща за пропущеними. Ось лише різноманітності та ефективності замало. Вона занадто захоплюється фланговою грою, занадто швидко пробиває здалеку, присутності в штрафному бракує. Реалізація слабка. Тут також можна списати на травми головних форвардів - Мертенса та Осімхена, на хворобу очей головного тренера Дженнаро Гаттузо. Ріно визнав, що його стан впливав і на гравців. Але аж надто покотилася команда.

До цих травм та хвороб неаполітанці виглядали чудово, розгромивши "Аталанту" та "Рому". Однак кілька втрачених перемог за доброї гри та жахи проти "Лаціо" та "Торіно" в грудні вивели їх з боротьби за Скудетто. Чи вдасться їм швидко повернутися, дочекатися форвардів, знайти головного бомбардира, урізноманітнити атаку? Календар з семи матчів поспіль без грандів в суперниках обнадіює. Але ж вони навіть "Торіно" вдома не переграли!

Крім Топ-8, на Єврокубки претендує хіба що "Верона". Вона третя за пропущеними, її хвалять за сміливу інтенсивну гру, не зниклу навіть після втрат всіх лідерів влітку. Іван Юріч керує кораблем розумно та пристрасно, шукає і знаходить тактичні рішення. "Мастіфи" чіплялися зубами за всю Топ-8 в очних матчах, в трьох з семи, що відбулися, перемогли, в ще двох зіграли внічию. Разом з тим, проти слабших команд вони катастрофічно не вміють брати очки, рік закінчили однією перемогою в п'яти матчах, загалом забивають вкрай мало. Можливо, вони втомилися.

Відпочинок повинен допомогти відновити сили цієї команди, для якої на першому, другому та третьому місці інтенсивність. Можливо, вона знайде бомбардира, якого нині немає й близько. Можливо, латералі Фараоні та Лазовіч, що вже додають, наберуть форму попереднього сезону. Якщо так - вона ще побореться за Топ-7. Втім, віриться в таке слабко. Та ще й найближчий календар майже без грандів, що для "Еллас" якраз погано.