Самовивіз з Ліги Чемпіонів. Італійські команди провалилися у всьому

Вперше з сезону 2015/16 і лише вшосте за 28 років Італія не буде представлена ​​у чвертьфіналі Ліги Чемпіонів. Причому її трійка в 1/8 фіналу здобула лише одну перемогу в шести матчах, програвши п'ять. А "Інтер", що вилетів ще в груповому турнірі, здобув ту ж саму одну перемогу в шести. І, якщо попередні сезони лише з однією командою у чвертьфіналі вважали провалом, то можете уявити собі, що відчувають в Італії нині. Депресію, тотальну зневіру і невіру в повернення у близькому майбутньому. Головна ж проблема в тому, що італійці все привезли собі самі.

Хіт-парад помилок

Ось хіт-парад помилок, привозів італійців у вирішальних матчах. "Аталанта" проти "Реала" вдома - вилучення, пропущений в кінцівці, в гостях - пас воротаря супернику, привезений пенальті, пропущений удар в ближній кут в контратаці. "Ювентус" в гостях - пас Бентанкура супернику, пропущений на початку кожного з таймів, вдома - привезений пенальті на початку матчу, розвал стінки під час штрафного наприкінці овертайму. "Лаціо" вдома - пас Мусаккьо супернику, пропущена контратака в кінці тайму, ще одна і автогол на початку другого тайму. Привезений пенальті в гостях.

"Інтер" також напривозив в єдиних матчах, які програв. В гостях - пас назад супернику, пропущений в контратаці. Вдома - привезений пенальті у дебюті матчу, вилучення, автогол на початку другого тайму.

Жахлива безхарактерність, чи не так. Подарунки, пропущені в критичні хвилини. Причому часто не пов'язані з плином гри. Без особливого тиску опонента. Саме загублений характер італійського футболу - його головний біль. Колись вони не робили таких помилок, стояли насмерть в обороні, колись для того, щоб забити їм, були потрібні десятки хвилин штурму. Тепер вони забивають самі собі.

"Ми віддали їм два голи з нашими помилками, і це вибило вітер з наших вітрил", - повідомив форвард "Аталанти" Луїс Муріель після матчу в Мадриді. "Що мене найбільше вразило - це пресинг, який вони застосували до нас, а також спокій, з яким грали. І це особливо примітно, оскільки цьому клубу було що втрачати і він би потрапив в серйозну проблему, якби вилетів". Гравець "Аталанти", відомої своїм пресингом, говорить про пресинг сучасного "Реала", відомого своєю загальмованістю та обережністю. І про спокій "Реала", відомого нетерпимістю до невдач.

Серхіо Рамос заявив, що "Реал" переміг насамперед завдяки обороні. Іспанці перемогли італійців обороною. Також він заявив, що ти часто залежиш від підходу суперника до матчу. "Ми не знали, як вони пресингуватимуть, але ми швидко взяли контроль над грою з трьома центральними захисниками". І це ще один втрачений аспект. Раніше італійські команди були найкращими у грі по супернику, вміли швидко "перевзуватися" під час матчу. Нині наставник "Аталанти" Джан П'єро Гасперіні нарікав на техніку та швидкість, але й тактично його команда не була готова до іншого "Реалу".

Час фундаменталістів

Сьогодні в італійському футболі тренують тактичні фундаменталісти. Вперті типи, які не вміють і не бажають змінювати тактику та стиль, не мають Плану Б. Гасперіні, Сімоне Індзагі постійно заявляють, що завжди і проти всіх гратимуть у свій футбол. І це той самий Індзагі, який в першому сезоні у "Лаціо" спробував 6-7 тактичних схем, заплутавши всіх експертів. Відтоді він не відходить від 3-5-2, навіть коли команда тоне.

Антоніо Конте взагалі обіцяв відмовитися від такої схеми "лише через мій труп". У матчах проти "Шахтаря" не бажав відмовитися від одного з захисників, хоча було ясно, що суперник не бажає атакувати. А коли спробував перейти на 3-4-1-2 - провалився, оскільки у нього просто немає таких функцій в програмі - "перехід", "План Б". Тому він протягом всієї своєї кар'єри провалюється у Єврокубках.

З Андреа Пірло все складніше. Тренер-дебютант намагається втиснути гравців в схему. А це також фундаменталізм. Через це К'єза грав вже на трьох позиціях, захисник Даніло - фактично на 6-7, адже грав і крайнього захисника, і латераля, і центрального в двійці та трійці, і опорника. Тоді й Алекс Сандро грав на трьох. Опорник Вестон МакКеннi грав на правому фланзі. Вінгер Бернардескі - лівого захисника. Вінгер Кулушевскі - в центрі атаки, при тому, що сам Пірло визнавав невміння Деяна грати там.

Більше = гірше

І справа не лише в маніакальній прихильності всіх цих тренерів до однієї схеми. А в прихильності до неправильної, неефективної. Всі італійські учасники ЛЧ сезону 2020/21 грають з трьома центральними захисниками, двома центрфорвардами і лише з одним гравцем на кожному з флангів. Хто ще з єврограндів грає так постійно? Ніхто. Хто грав останніми роками? Ніхто. Навіть "Ювентус"-2017 пробився до фіналу Ліги Чемпіонів лише після того, як почав грати за схемою 4-2-3-1.

Всі розуміють, що два форварди - це менше півзахисників, менше шансів володіти м'ячем, домінувати, зупиняти контратаки суперника. А менше гравців на флангах - менше шансів вийти з-під високого пресингу суперника і розіграти від оборони. І саме це і добило італійців. Розріджений центр поля, що дозволяє контратаки суперника. І помилки під час розіграшу біля власних воріт. Так, "Челсі" грає з трьома центрдефами? Він грає з одним форвардом. І двома півзахисниками під ним, що допомагають на флангах.

У Мадриді "Аталанта" вийшла лише з одним форвардом і почала лютим пресингом. Вона не заслужила пропустити перший м'яч, майже не пропускала контратаки. А ось в другому таймі, коли на полі були вже два форварди - контратаки "Реала" посипалися як з рогу достатку. І закінчили гру. Також для перекриття флангів "Реалу" вистачило руху прекрасної трійки Модріч-Кроос-Вальверде. "Аталанті" ж знадобилися четверо. Тобто, у мадридців залишився зайвий, вільний художник. Він, Вінісіус, і вирішив гру на початку другого тайму.

Перекриття поля командами, які не грають з трьома центральними захисниками і двома центральними нападниками, значно краще. Особливо - флангів, де у них просто більше людей. Вкрай несиметричному "Ювентусу" для перекриття знадобився рух п'ятьох. "Порту" зі схемою 4-4-2 - чотирьох. Залишилися форварди Таремі та Марега, що вдома забили по голу. Вони ще й допомагали на флангах. Але ж Пірло заявив, що саме з флангів та асиметрією збирався вигравати матч в Турині. Саме цим він програв.

Кріштіану Роналду і не допомагав на флангах, і не забивав.

Відмова від себе

Не лише тактика, але й стратегія повела італійців далеко від вершини Ліги Чемпіонів. Останнім часом вони повністю відмовилися від оборони, бажають кидати всі сили в атаку. "Аталанта" забиває багато голів, Гасперіні став гуру швидкої атаки, гуру пресингу. Гегенпресинга. Німецького. Пірло ж бажає постійно володіти м'ячем, віддавати короткі паси, шукати проломи в обороні суперника. Тобто - по-іспанськи. Про те ж говорить і Паулу Фонсека з "Роми", намагається грати так Дженнаро Гаттузо з "Наполі", Роберто Де Дзербі з "Сассуоло".

Ось лише підробка завжди гірша за оригінал. Тим більше, що сам іспанський стиль також в занепаді. Для копіювання інших потрібні Модріч, Кроос, Вальверде, Каземіро в складі. Тому й "Реал" нині грає в справжній італійський футбол. Не випадково я ще п'ять років тому назвав Зідана італійським тренером. А де ж такі в Італії? Де гнучкі тактики, де знавці оборони? Массіміліано Аллегрі та Лучано Спаллетті вже два роки просиджують свої жирні контракти вдома, Карло Анчелотті старішає та здає. А за ними - лише фундаменталісти.

"Рому" зразка 2018-го року називали англійською командою. Вона дійшла до півфіналу, де була розгромлена справжньою англійською - "Ліверпулем". Так англійський та німецький футбол хоча б дають результати. Але навіщо йти за іспанцями, які в свою чергу в занепаді?

За передачами у фінальній третині поля "Аталанта" розгромила "Реал" у Мадриді - 197:113. Переграла і за ударами по воротах. Допомогло? В груповому турнірі проти "Аякса" та "Ліверпуля" в гостях вона якраз за такими передачами програла. І виграла двічі. "Ювентус" розгромив "Порту" вдома за передачами в атаці з рахунком 337:132, в гостях - 165:86. Двічі виграв і за ударами по воротах. Допомогло? Та навіть "Лаціо" вдома переграв "Баварію" за ударами по воротах.

А вже "Інтер" повністю перестріляв "Шахтар" в обох матчах в групі.

Італійські команди намагаються домінувати, не вміючи це робити і обираючи неправильну тактичну схему для цього. "Ювентус" ще й намагався нехтувати побудовою клубу на користь брендизації, піару, на користь бізнесу, на користь пошуку яскравої гри для залучення глорів. В підсумку він втратив футбольне обличчя і не знайшов нового.

Ну і, звісно, кадри. Італійські центральні захисники вимерли. У збірній та Лізі Чемпіонів грають старі Бонуччі, К'єлліні, Ачербі. Толой, який два роки тому ледь не перейшов до московського "Спартака". У воротах "Аталанти" стояв Спортьєлло, який два роки тому багато пропустив і вилетів з Серії А з "Фрозіноне". З Джимсіті три роки тому сталося те ж саме в "Беневенто". В "Лаціо" ж грає Мусаккьо, який ще у січні був п'ятим центрдефом в ієрархії "Мілана" і ледве сплавлений за мільйон євро. "Мілана", який не бачив ЛЧ сім років.

Підвели і опорники, стрижень будь-якої команди. Червоні картки отримували Фройлер та Відаль, Лукас Лейва грав жахливо, Бентанкур дарував гол "Порту".

Підсумки претензій

До "Аталанти" та "Лаціо" насправді претензій мало. З такою обороною, зі скромними бюджетами, в другому сезоні у Лізі Чемпіонів за 20 років, вони зробили все, що могли. Пройшли груповий турнір, перегравши "Аякс", "Ліверпуль", взявши чотири очки у дортмундської "Боруссії". Що "Лаціо" міг протиставити "Баварії", особливо коли Золота Бутса Європи-2020 Чіро Іммобіле в жахливій формі лише з одним забитим у дев'яти матчах? Коли через слабкість кадрів крайнього захисника Марушича поставили в центр оборони? "Аталанті" ж зламало всю дуель скандальне вилучення у першому матчі.

"Ювентус" будує молоду команду на тлі спустошення бюджету проектом Кріштіану Роналду. Його опорники просто дуже слабкі, ганьблять славетні імена Пірло, Відаля, Погба, Конте, Дешама.

Та навіть Хедіри та Матюїді (в 2019-му році до травми Самі - 11 перемог та дві нічиї в 13-ти матчах з ним в "старті", з Матюїді втрачали в 1.65 разів менше очок, ніж без нього). Довго будували оборону на Бонуччі та К'єлліні. І зі 113-ма мільйонами збитку за останні півроку мало зміниться. Занадто дорого коштували трансферні провали, а також ставка на одного гравця, нехай і його ім'я Роналду.

"Юве" вистачило для 15-16 очок на групових етапах за останні два роки, але в плей-офф він рано вилітає третій рік поспіль. А це вже характер. Як і у "Інтера", що третій рік поспіль не пройшов групу. Його склад якраз чудовий. Лукаку, Лаутаро, Еріксен, один з найкращих центральних захисників у світі Шкріньяр, один з найкращих латералів Хакімі, фіналісти Чемпіонату Світу Брозовіч та Перішич, один з найкращих талантів Європи Барелла. Єдиний сильний молодий італійський захисник Бастоні. І з такими гравцями не забити "Шахтарю" і розвалитися проти тоді слабкого "Реала"?

фото - Getty Images/Global Images Ukraine