Світ Фонсеки. Нюанси тактики та особи тренера Роми

Паулу Фонсека близький до закінчення другого сезону у "Ромі". Як і першого, сезону неоднозначного, з діаметрально протилежними оцінками. Причому скептичні саме здебільшого вболівальники "вовків", нейтральні ж бачать чимало позитиву. Напередодні матчу-відповіді проти "Шахтаря" у Лізі Європи я вирішив дещо відкрити його тактичну та людську сутність. Базуючись на його інтерв'ю після першого матчу Федеріко Бальдзаретті на DAZN, одному з офіційних трансляторів Серії А.

Тут ви прочитаєте уривки з інтерв'ю, які навів сайт американських вболівальників "Роми" Chiesa Di Totti, з моїми коментарями.

"З початку моєї кар'єри моєю головною дороговказною зіркою є Гвардіола. Я також виріс як тренер завдяки Моуріньо, який змінив сам процес тренувань і значення лідерства в футболі. Лідерство - дуже важлива річ для мене. Я завжди дуже прямий зі своїми гравцями. Іноді їм нелегко прийняти мою правду. Але я вважаю, що це найкращий спосіб прояснювати ситуацію".

Гвардіола та Моурінью в найкращих своїх версіях обожнювані своїми гравцями і взагалі оточенням, створюють згуртований колектив з усіх працівників клубу, атмосферу довіри. Паулу також неодноразово рятували чудові стосунки з гравцями, навіть під час сварок з керівництвом та поганих результатів саме вони залишали його на посаді. Колишній власник клубу Джеймс Паллотта взагалі був зачарований ним, його вмінням говорити про футбол, аналізувати, ставленням до оточуючих. Даніеле Де Россі також повідомляв з вуст свого батька, тренера Прімавери, що в клубі тренера люблять.

Причому один з шляхів завоювати серця гравців - це говорити їм правду. Навіть якщо вона нелегка.

"Потрібна пристрасть для того, щоб бути тренером, потрібно прокидатися вранці і завжди бажати йти на тренування і намагатися прогресувати. Тренеру не можна втрачати пристрасть. Адреналін, який ти отримуєш перед матчем - як наркотик".

"Я не з тих, хто думає про футбол 24 години на день. На початку мого часу тут у Римі я завжди турбувався про команду. Одного разу, коли моя дружина повернулася до України, я залишився вдома протягом 15-ти днів, вивчаючи команду і намагаючись знайти рішення. Нині ж, коли я вдома, іноді я думаю: "Ні. Я не хочу дивитися матч, я хочу подивитися кіно".

Мабуть, це найкращий баланс. Я ніколи не розумів людей, які "горять" на роботі, які думають про роботу 24 години на добу. Навіть якщо ця робота - найкраща у світі. Та й ні про що не слід думати 24 години на добу. Потрібно розділяти, перезавантажуватися. Гвардіола саме з таких, з трудоголіків, схиблений на футболі. Конте також. Але мені більше до вподоби Юрген Клопп, що вміє відволіктися на рок-музику, дуже успішний бізнесмен Зінедін Зідан, винороби Роналдо та Пірло.

У Римі Фонсека знайшов потрібний баланс.

"Правила ті ж самі для всіх, навіть якщо логічно, що є різні характери, різні шляхи поведінки. Наприклад, я знаю, що, якщо я волаю на Манчіні, це найкращий шлях підштовхнути його. Але зі Спінаццолою потрібно поводитися інакше. А є кілька гравців, яким не потрібно говорити нічого. Оскільки єдиний комплімент, який має для них значення - це вихід в стартовому складі. Таким чином, на їхню думку, я проявляю свою віру в них".

"Я вважаю, що команда збалансованіша сьогодні, навіть на емоційному рівні".

Тут Фонсека також пройшов чималий шлях від конфронтацій з гравцями, спроб підстригти всіх під одну гребінку до таких висновків. Насправді в сьогоднішньому футболі метод батога для всіх не працює. Важливо знайти до всіх свій підхід. У роботі з молодими розбещеними мільйонерами це особливо важливо.

"Тепер ми можемо поговорити про матч проти "Мілана". Ми бачили, що Фасіо та Манчіні були завжди ізольовані. Коли м'яч був на одному боці поля, протилежний латераль повинен був наблизитися до них для швидкого переведення м'яча до нього. Ми робили цю помилку кілька разів. Ми не зрозуміли, що пресинг "Мілана" не був таким вже потужним і що можна було просуватися вперед без тиску. Бажання переводити з флангу на фланг завжди було тут. Це важливо, ми бажали знайти простір. У позиційній атаці ми повинні завести їх на один бік, а потім перевести на інший".

Тут і ховається головна тактична проблема "Роми" Фонсеки. Для нього переведення з флангу на фланг під час позиційних атак вкрай важливі. Часто - на шкоду вертикальному футболу, який так добре проявляється в контратаках. Тому гравці часто обирають неправильне рішення, втрачають гостроту, втрачають м'яч. Така горизонтальна гра не приносить дивідендів, її мета - заплутати, розгойдати суперника - не досягається, оскільки загострення приходить запізно.

"Мені подобається, коли команда завжди володіє ініціативою, тобто м'ячем. Коли я лише прибув сюди, я був схиблений на володінні м'ячем. Але нині, принаймні для нас, контратаки значно важливіші. Для мене володіти м'ячем - найкращий шлях захищатися. Я полюбляю відчувати контроль над грою, стрес у суперника через нестачу м'яча. Але тут в Італії це не так просто, як в інших лігах. Команди почуваються добре без м'яча. Наприклад, "Інтер" дуже сильний в сидінні глибоко. Я не можу сказати те ж саме про мою команду. Їй некомфортно без м'яча".

Ось і головна протилежність тренера з командою, тренера з лігою. Спочатку взагалі, крім володіння м'ячем, вона не бажала нічого. Звісно, так її було значно легше зупинити. Потім, влітку 2020-го року, змушена була перейти на гру з трьома центральними захисниками і ставити на контратаки. Тренер нарешті зрозумів, що з його гравцями потрібно грати саме так. І контратаки Мхітаряна, Лоренцо Пеллегріні, Спінаццоли, Педро виходили і виходять чудовими, привертаючи увагу всієї Європи. На шкоду обороні та позиційним атакам.

.

Нинішня "Рома" дуже слабка фізично, не вміє відбирати м'яч як слід. Не вміє сидіти глибоко в обороні. При цьому і у володінні м'ячем у позиційній атаці вона слабка. За відсотками володіння м'ячем восьма у Серії А, за відборами м'яча 18-та. З останніх матчів проти пристойних суперників вона виграла ті, в яких менше володіла м'ячем - двічі у "Браги", у "Шахтаря". І навпаки - програвши "Мілану" та "Ювентусу" за переваги у володінні.

Загалом настільки обмежений набір чеснот та вміння італійців працювати без м'яча і заважає їй переграти у сезоні 2020/21 хоча б будь-якого гранда Серії А. Лише 16 очок з 57-ми можливих у матчах проти Топ-7 з Фонсекою, лише три з 24-ох у поточному сезоні. Власне, перемога над "Шахтарем" - її найсильніша, найзначніша у сезоні.

"Повинен бути баланс для пошуку простору для вертикальних забігань і простору для підтримуючих підключень ззаду. І навіть для нас це важко. Зокрема, і тому, що я не кодифікував це в нашій грі. Гравці повинні інтуїтивно зрозуміти, де цей простір. Ми навчилися будувати до фінального метра, до моменту, коли комбінацію потрібно завершити. Підтримуючі підключення ззаду вкрай важливі, особливо проти суперника з п'ятьма захисниками".

Така побудова контратаки - план до останнього руху та інтуїція потім - доволі логічна. Вона дозволяє і продумати комбінації на тренуваннях, і надати гравцям якусь свободу вирішальних дій. Звісно, в такому випадку потрібні розумні гравці, але, на щастя для Фонсеки, у нього такі є. Перш за все Мхітарян та Верету. Мова про двох найкращих бомбардирів команди, причому останній - опорник. Не випадково саме вони стільки забивають. Другий асистент Пеллегріні також вміє знаходити простір. Ми бачили це, коли він забивав перший гол "Шахтарю".

Мхітарян та Верету сьогодні не гратимуть, тож цього розуму в атаках "Роми" буде менше.

"Рома" ніколи не підпише гравця без моєї думки. Я шукаю гравців, які можуть допомогти цій команді. Я ніколи не казав, що Дженгіз Ундер поганий гравець. Він дуже добрий гравець. Але з тим, як я бачу футбол нині, його важко задіяти. Немає сумнівів, що він був би бездоганним гравцем для команди, яка грає інакше".

Що ж, тут мова про дилему, відому як "Дилема Зінченка".

Кому віддати перевагу - гравцю менш високого рівня, але такому, що відмінно пасує за стилем, або якіснішому, але невідповідному? Тренери-методисти на кшталт Гвардіоли завжди обирають перше. Для нього Олександр важливий в тактичному плані. Так само oбирає гравців й Фонсека. Можливо, в цьому відповідь на запитання, чому слабкі праві латералі Бруно Перес та Карсдорп часто грають, чому розігруючий опорник Вільяр, який не приносить особливої користі, грає. Вони надають тренеру більше в тактичному плані.

Отже, що ж побудував Фонсека у "Ромі"? Дуже специфічну команду з яскраво вираженим захоплюючим одним аспектом гри і безліччю проблем в інших. Це обіцяє яскраву гру, але не найкращий результат. Вже неодноразово доводилося зустрічати думки про те, що Паулу просто працює на себе, на своє наступне місце роботи. Сьогоднішній футбол схиблений на яскравій атакувальній грі, на короткому пасі, і в думках про тренера такої команди готові заплющити очі на очевидні недоліки.

Гра його команди завоювала чимало шанувальників, і він незабаром може отримати дуже смачну пропозицію. Але чи не прийде він до нового клубу з перемогою над "Шахтарем" як з головним трофеєм?