Навіть краще, ніж серії Шевченка. Руслан Малиновський у пантеоні українських легіонерів

У лютому-березні 2009-го року Андрій Воронін забив вісім м'ячів в шести матчах за берлінську "Герту", тоді лідера Бундесліги. Восени 2015-го Євген Коноплянка за 18 днів забив два голи і віддав п'ять асистів за "Севілью". Зокрема, два асисти проти "Реала", гол проти "Манчестер Сіті". У березні-квітні 2021-го в пантеон великих серій українців у лігах Топ-5 увійшов Руслан Малиновський. Чотири голи та шість асистів в шести матчах Серії А. І такого відтинку не було ніколи ані у Вороніна, ані у Коно, і ані навіть у Андрія Шевченка. Віха історії українських легіонерів.

Весняна квітка

В пресі і серед вболівальників в Італії у Руслана нині репутація суперзірки. Особливо - в місцевій пресі Бергамо, яка раніше була значно суворішою до нього, ніж загальнонаціональна. Eco Di Bergamo заявляє, що весна змусила його "розквітнути як квітка". "Він висвітлює штрафний майданчик, запалюючи нескінченну кількість свічок для своїх партнерів по команді". "Він - джерело гри, всі найкращі асисти його, його гол відмінний. Він грає і вінгера, і атакувального півзахисника, він працює за двох, ми всі були приголомшені, коли Гасперіні замінив його", - пише Calcio Atalanta.

Саме реакція на ту заміну у матчі проти ще не добитої "Роми" найясніше показувала, наскільки його репутація висока. "Він як завжди був ключовим гравцем матчу, після його заміни команда страждала і поступово вмирала", - заявив Tutto Atalanta. Траєкторії його передач врозріз коментують так: "Він грав з шаблею в руці, точніше, у лівій нозі. Вона малює траєкторії, які найчастіше неможливо зупинити воротареві суперника. І це змушує команду мріяти остаточно подолати ностальгію по Папу Гомесу. Голодний, рішучий, варіативний. Тепер Руслан - незамінний гравець".

Загальнонаціональна преса також не відстає, називаючи його незамінним. Gazzetta Dello Sport, яка взяла у нього велике інтерв'ю, говорить про магію, про "гарячу ліву ногу". Його паси, комбінації під його орудою, називають баскетбольними, його порівнюють з квотербеками в американському футболі, що постійно віддають свої передачі на 30-40-50 метрів. Ось лише квотербеки віддають їх руками. Ногою важче влучити.

До речі, такі компліменти на адресу Руслана ми вже чули. В "Генку" його називали "архітектором", "магом", "презентором гарного футболу", "гала-Малиновським". Вже велика честь в команді, яка виростила Кевіна Де Брейне, Сергея Мілінковіча-Савіча. Але все ж то було у Бельгії. В Італії такі компліменти дістаються лише найкращим, найяскравішим. І в останні 40 днів Руслан серед них.

Новий Гомес

У чому секрети такого успіху саме нині, навесні? Вони, власне, на поверхні. Ще в Бельгії були помітні його проблеми з фізичною витривалістю, причому саме після тренувальних зборів у міжсезоння. З них він виходить вичавленим, втомленим, і тому восени слабший. Так було в "Генку", так і в "Аталанті". Зате навесні, коли Єврокубки закінчуються і навантаження менше, Руслан квітне. І у сезоні 2019/20 він почав феєрити у березні, потім відпочив під час локдауна і відзначався в червні, і лише в середині липня втомився і ослаб. Нині він прокинувся після вильоту з Ліги Чемпіонів.

У сезоні 2020/21 ще й додався коронавірус, для повного відновлення від якого, як заявляє Руслан, знадобився місяць. А також грижа, з якою довелося грати. "Я постійно відчував біль. Особливо - під час спринту. Після матчу проти "Лаціо" у вересні я ледве міг ходити. Я не міг працювати на повну, а в Серії А, якщо ти не готовий на сто відсотків, дуже важко. Зараз нарешті я почуваюся дуже добре фізично. Такого в цьому сезоні ніколи не було". Помітно. Хоча б у тому, що його обличчя після матчів вже не залите літрами поту, як було рік, два, три тому.

Є, звісно, і психологічні причини. Його брали в "Аталанту" як "віце-Гомеса", так і називали в пресі. Розраховуючи, що підмінятиме Алехандро, а потім і замінить його. Однак капітан грав блискуче і не збирався йти. Що вочевидь погіршувало настрій його дублера. Так, восени Папу раптом посварився з Джан П'єро Гасперіні і був викинутий з клубу, що відкрило шлях. Але і одразу ж підвищило в рази тиск на можливих наступників. Яких набралося чимало. Пессіна, Пашаліч, Міранчук. Було ясно, що одразу заповнити таку велику дірку нікому не вдасться. Потрібен час.

"Я відчував тиск після відходу Гомеса, тому що знав, що люди очікують від мене більшого. Перший рік в Італії завжди потрібен для вивчення мови, адаптації, але в другому вже очікують на якісний стрибок. Я не грав у свій найкращий футбол і знав, що повинен видавати більше". Справді, не так просто замінити капітана, лідера, легенду. Можливо, найкращого гравця в історії клубу. Запитайте у Олександра Заварова, якому довелося замінювати Мішеля Платіні в "Ювентусі".

Ускладнювали ситуацію і спроби Гасперіні перебудувати командну гру. Тренер, що чотири роки говорив лише про атаку, почав щоразу прямо заявляти, що йому набридли провали в обороні і що він хоче бачити значно збалансованішу команду. Для такої ані Гомес, ані віце-Гомес йому не був потрібен. Тому його улюбленцем став опорник Пессіна, що й посів позицію колишнього капітана. Потужний, гравець, який відбирає м'яч, постійно рухається, грає в один дотик, заходить в штрафний без м'яча. Інтенсивний вертикальний гравець. І він грав відмінно до того, як захворів на коронавірус.

Нова "десятка"

Лише через Ковід Малиновському вдалося посунути Маттео. І після того, як сам Руслан почав грати в один дотик і з'являтися в штрафному. Велика тактична зміна. Гасперіні сам це пояснив. "Він приходив до нас гравцем центру поля. Я переробляв його на атакуючого півзахисника, в стилі Йосіпа Ілічіча. У нього є думки, удари, він може багато забивати та асистувати. Він довго страждав з цим переходом. Він також загравався з м'ячем. Але тепер він наш вирішальний гравець". Справді, він став просто справжньою "десяткою", без зайвих рухів, чорнової роботи, від якої втомлювався.

Раніше українець занадто захоплювався дриблінгом, починаючи його з глибини поля, тому втомлюючись і втрачаючи м'яч ще до штрафного. Занадто часто втрачаючи. Нині його дриблінг починається значно ближче до штрафного. Захоплювався він і ударами здалеку. Коли вони влучали - це було чудово, але багато були неефективними. Гасперіні навіть намагався відучити від них. В цьому сезоні він загалом б'є по воротах рідше, здалеку пробиває майже вдвічі рідше, зате з меж штрафного, звідки шанс забити, природньо, вище, пробиває в півтора рази частіше. А в останні 40 днів контраст ще більший.

Коригування стилю "Аталанти" на обережніший також пішло йому на користь. Зниження інтенсивності високого пресингу, нове бажання починати пресинг лише в середньому блоці, тимчасовий відступ назад, значне зменшення відсотка володіння м'ячем, більший акцент на контратаки - всі ці зміни в стилі гри бергамців стовідсотково на користь гравця, який не любить пресинг та тісняву. На користь вертикального гравця. Він тепер розгортає чудові контратаки, отримуючи простір для них. А на просторі з його розумом, технікою та нахабством його вкрай складно зупинити.

Спочатку говорили про те, що перехід команди на схему 4-2-3-1 став вирішальним для українця. В цій схемі він номінально грає на правому фланзі, але насправді отримує простір і постійно зміщується в центр. Однак схема протрималася три матчі (і в плані командного балансу не вразила), а Руслан феєрить вже вдвічі довше. З'являючись і на правому, і на лівому фланзі, і в центрі. А головне - в штрафному опонентів. Звідки зробив два голи і асист в останніх двох матчах. Саме в стилі його гри, в більшій націленості на ворота та мобільності без м'яча справа, а не в схемі.

У себе вдома

І, звісно, дуже важливий чинник успіху - соціальний. Все обожнювання вболівальників, яке відчували до Гомеса, не переносилося на його дружину. А ось родину Малиновських в Бергамо люблять. І отримують любов у відповідь. Слова Роксани про те, як приємно повертатися з відпустки до Бергамо, де місто назване "любов'ю" і "домівкою" (вона заявляє, що хоче залишитися тут і після закінчення кар'єри гравця Руслана), викликали захоплені коментарі. Як і слова чоловіка, який пишається тим, що його донька Олівія "з Бергамо". "Я благословенний між трьома жінками - Роксаною, Олівією та "Богинею".

Руслан привітав партнера по команді Робіна Гозенса з виходом автобіографії і навіть заявив, що разом з Роксаною з цієї нагоди почне вчити німецьку. А в голосуванні на офіційній сторінці клубу в Facebook за найкращого гравця команди в квітні він заявив, що голосує за Муріеля. При тому, що головний кандидат - він сам і нині лідирує. При тому, що Серія А несправедливо (ІМХО) визнала найкращим гравцем квітня колумбійця, хоча українець набрав вдвічі більше очок за схемою "гол+пас" (8:4). І такі начебто маленькі добрі жести згуртували його та родину з командою, з містом.

Лідер

Голом проти "Ювентуса", що приніс "Аталанті" першу перемогу над ним у лізі за 20 років, Руслан вже увійшов в історію. А тепер хоче ще дві - друге місце за підсумками сезону вперше в історії "Богині" (вона почала 34-й тур якраз другою) і Кубок Італії (фінал проти "Ювентуса" 19-го травня). Він ставить такі цілі відкрито. Він розмовляє як справжній лідер та Топ-гравець, відкрито заявляє, що вельми шкодує про втрати очок, які не дозволили "Богині" у попередньому та поточному сезонах поборотися за Скудетто. В той час, як сам Гасперіні про таке слово і чути не хоче.

Він подолав скептицизм тренера, який зовсім не бажав його купувати, який замінив у Римі, посадив в запас проти "Юве". А змінити думку впертого Гасперіні (якого сам Руслан називав найбрутальнішим тренером в його кар'єрі, відзначаючи, що для нього фізична підготовка - на першому місці) - чи не більша перемога, ніж будь-яка на полі. Тепер Гасп говорить про гравця латиною, відзначаючи його Animus Pugnandi - пристрасть до боротьби. А захисник Берат Джимсіті захоплено називає його "Малібумскі". За удари. Залишається лише не знижувати темп і вести команду за собою далі.

фото - Getty Images/Global Images Ukraine