Сіль футбольної землі. Маріо Манджукіч: кар'єра як приклад для молодих

Після 228-ми голів та 84-ох асистів, після завоювання 24-ох трофеїв - Ліги Чемпіонів, чотирьох Чемпіонатів Італії, двох Чемпіонатів Німеччини, Кубків, Суперкубків Італії, Німеччини та Іспанії, Клубного Чемпіонату Світу і т.д. Маріо Манджукіч вирішив завершити кар'єру. Його навряд чи можна вважати великим талантом, великим гравцем. Тим не менш, він завжди був там, де слід, завжди був прикладом для дітей та юнаків, як важкою працею, професіоналізмом та пристрастю досягати успіху. І тому більш ніж заслуговує на окрему розповідь про нього.

Гравець для Топ-миттєвостей

Про СуперМаріо насамперед хочеться сказати, що він "сіль землі". Сіль футбольної землі. Людина, яка віддає футболу всього себе, завжди бореться до кінця, залишає всю душу на полі. Він аж ніяк не народився зі срібною ложкою в роті, його родині довелося бігти від Балканської війни з Славонського Броду, що на кордоні з Боснією, до Німеччини і через чотири роки повертатися. У нього були злети і падіння, далеко не всі партнери по команді та тренери його розуміли. Але при цьому він завжди залишався справжнім бійцем, профі і справжнім другом.

До загребського "Динамо" він потрапив в 21 рік, за кордон - в 24. Пізно для хорвата. В "Вольфсбурзі" довелося грати на фланзі, оскільки в центрі атаки солював Едін Джеко. За "вовків" він в підсумку забив 20 м'ячів в 60-ти матчах. Начебто не так вже й багато. Зате не забував про партнерів по команді, віддавши 12 асистів. В принципі, він не був першим кандидатом для "Баварії". Там, власне, чекали на Роберта Левандовскі. Просто довелося терміново шукати заміну важко травмованому Маріо Гомесу. І своїм шансом Манджукіч скористався.

Головне - він був гравцем великих матчів. Одним з лише п'яти, разом з Ференцем Пушкашем, Золтаном Цібором, Гердом Мюллером та Зінедіном Зіданом, хто забивав у фіналах і Кубка Чемпіонів, і Чемпіонату Світу. Забив в переможних Суперкубку Німеччини-2013, Італії-2015 і фіналі Ліги Чемпіонів-2013. Мадридському "Реалу" він забив п'ять м'ячів, серед них дубль на "Бернабеу" у Лізі Чемпіонів, в переможному Суперкубку Іспанії, в розгромі у лізі з рахунком 4:0 (плюс асист). І у фіналі ЛЧ-2017 акробатичним ударом. Той гол УЄФА визнала найкращим у році.

Він також встиг стати найкращим бомбардиром Євро-2012, хоча Хорватія не вийшла з групи. Ну а гол в овертаймі півфіналу Чемпіонату Світу-2018 у ворота Англії, коли його збірна після вже третього овертайму поспіль ледве стояла на ногах, увійшов в історію. Як писали в хорватській пресі, залишив Маріо в історії навічно. Залишив його в історії і загальний показник - 33 голи за "картатих". Більше забив лише Давор Шукер. Звісно, і там допомагав на інших ділянках поля. Зайва допомога навіть коштувала йому автоголу у фіналі Мундіалю-2018.

Він не був супербомбардиром. За межами Хорватії забив 133 м'ячі в 371-ому матчі і лише одного разу - більше 15-ти у лізі за сезон. За шість останніх сезонів не виходив навіть на 11. "Останній танок" у "Мілані" взагалі вийшов без голів. Його покликали у січні з Катару для прикриття часто травмованого Златана Ібрагімовіча, а він переплюнув шведа за травмами. Зате за кар'єру набрав 84 асисти і 100 жовтих карток. Тобто грав командно, боровся, працював у відборі. У "Мілані" ж благородно відмовився від зарплатні за березень, в якому не грав.

Перший тренер в скромній "Марсонії" Дамір Рухек згадував, що цей кремезний начебто незграбний гравець насамперед був швидкий та витривалий. "Ми їздили на тренування на пляж, і місця в машині не вистачало, тому майже вся команда бігла на тренування. Манджукіч завжди прибігав першим". Це вміння і надалі допомагало йому. Допомагала й фізична міць. Пристрасний фанат боротьби ММА та боксу навіть іноді тренувався з боксерами, вже точно тренуваннями та правильним харчуванням зберігав прекрасну фізичну форму. Часто наймав особистих тренерів.

Лише два роки тому Маріо вперше в кар'єрі пропустив більше місяця через травму.

Подекуди чужий, значно частіше свій

Кар'єра форварда була аж ніяк не легкою. Після сезонів 2012/13 та 2013/14, коли став лідером атаки "Баварії", прийшов Левандовскі. Прийшов також Хосеп Гвардіола, з яким відносини одразу ж не склалися. Навіть зараз Маріо заявляє, що ніколи не сяде випити з ним каву, що Пеп ставився до нього нешанобливо, випромінював негативну енергію. Злий на те, що не поставив його до складу на фінал Кубка Німеччини. "Я відчував, що в мене, найкращого бомбардира команди, там немає майбутнього. З Юппом Хайнкесом в клубі все було вдвічі краще".

З Дієго Сімеоне також не склалося. Маріо заявляв, що пішов з "Атлетіко" за рік через небажання грати від оборони, Дієго ж - що підопічний не виконував вказівки і дратував його. Про те ж саме говорив і Гвардіола. Мауріціо Саррі одразу ж заявив, що Манджукіч не для його стилю гри. Тоді хорват змарнував півроку у боротьбі в "Ювентусі", тобто на трибуні, а потім втік в глухий кут кар'єри - до Катару. Зате Фелікс Магат любив його, захоплено заявляючи, що здатний бігати і 180 хвилин. Любили і Хайнкес, і Массіміліано Аллегрі, і Стефано Піолі.

Тенденція тут ясна, і сам Маріо її помітив. Системні, шаблонні тренери, для яких схеми, статистика, цифри - все, а гравці - лише гвинтики у машині, не любили його, не розуміли його. Не бачили в ньому нічого особливого. А ось прагматичні варіативні тренери, які помічають внесок гравця крім цифр, для яких до того ж відносини з гравцями вкрай важливі, які завжди тримають контакт з гравцями і є для них не командувачами, а вихователями, зрозуміли, наскільки важливі його дух боротьби, дух переможця, скромність, працьовитість.

В "Ювентусі" він взагалі став своїм. Сварки з Аллегрі були, але в підсумку вони знаходили спільну мову ("Маріо здатний грати на будь-якій позиції, крім воротаря"). А вболівальники просто обожнювали гравця. Лише 44 голи та 17 асистів в 162-ох матчах не розповідають й чверті історії. Історії боротьби, скромності, працьовитості, жертовності, пристрасті, швидкої та покірливої адаптації на лівому фланзі атаки. У сезоні фіналу Ліги Чемпіонів-2017, в схемі "п'яти зірок", тобто одного опорника і п'яти атакерів, він був одним з найпомітніших.

Красномовний відкритий лист ультрас "Ювентуса" після переходу Маріо до "Мілана". "Ти завжди залишишся в наших серцях, завдяки пристрасті, особливим стосункам з нами, боротьбі до кінця в кожному матчі, жаху, який вселяв в суперників, серйозності. Список довгий, але ми справді любили цього гравця. Він профі, він конче хотів повернутися до Італії, і ми не здатні засуджувати його. Сподіваємося, ти проведеш щасливі півроку в Італії". Такий лист доволі жорстких ультрас "Юве" на перехід до одного з ворогів вартий дуже багато.

Прощався з ним "Ювентус" словами "було чудово розділити відмінний шлях з тобою". "Баварія" говорила про "велику" кар'єру. "Вольфсбург" - "ти завжди намагався віддати все. Особливий тип, гравець для особливих завдань, безстрашний, такий, що бореться до знемоги". "Динамо" Загреб - про "творця великої історії хорватського футболу". Голова Федерації Футболу Хорватії Маріан Кустіч відзначив "найважливіший гол в історії хорватського футболу". Звісно, той гол Англії. А також "приклад для всіх футболістів важкою працею та вірою в себе".

Партнери по командах також оцінили. Златан після приходу Маріо до "Мілана" одразу ж заявив, що "тепер ми лякатимемо суперників вже удвох". Кріштіану Роналду привітав з "великою кар'єрою". Патріс Евра згадав про воїна та чудову людину. "Було честю грати з тобою". Міралем П'яніч назвав "машиною та братом". А тенісист Марін Чіліч говорив про "справжнього атлета та чемпіона". "Ти завжди був чесний зі спортом - не ховався, не беріг себе, завжди до кінця, до максимуму, справжній кумир".

Скрізь No Good, крім домівки

Слід відзначити й характер. Лука Модріч розповідав: "Особливий хлопець, іноді виглядав незадоволеним. Знадобився час, щоб зрозуміти його. На Чемпіонаті Світу-2014 я закликав всіх відіграти потужно, а він сказав мені дивитися на себе і залишити його у спокої. Іноді здається, що він ображається без причини. Я думав, що він заздрить мені і тому не спілкується, а виявилося, що він думав, що я заздрю ​​йому. Лише на Чемпіонаті Світу-2018 ми знайшли спільну мову. Душа-людина, з такою ідуть в бій. Він завжди прикриє твою спину і ніколи не зрадить".

Розповідали подібне і Евра, і Златан. Патріс взагалі дав йому прізвисько "Mister No Good", пам'ятаючи завжди хмурий вираз обличчя. А Ібра повідомив, що, коли тренер Піолі запропонував новачку "Мілана" на першій зустрічі сказати пару слів, він відмовився. І часто навіть не вітався. "Він дуже мало розмовляє. Завжди сконцентрований". Піолі ж описав таку поведінку як "сучасний, європейський менталітет".

Маріо справді неговіркий. І дуже домашній. "Я почуваюся найкраще вдома, з моєю родиною, подругою та собакою. На моїх бутсах написані імена подруги і собаки. Краще бути вдома з ними, ніж тренуватися. Ви не побачите мене часто у місті. В особистому житті я нудний. Не для себе, але, можливо, для інших". Івана такого ж характеру. Її називають "найбільш загадковою подругою футболіста у Європі". Про неї відомо мало, вона як вогню уникає журналістів, навіть фотографій мало. Немає акаунтів в Інстаграмі, Твіттері. І пара разом вже 15 років.

Попрощався 35-річний Маріо листом, написаним юному Маріо: "Ти навіть не здатний уявити, що переживеш в футболі. Заб'єш найважливіші голи, виграєш найважливіші трофеї з найбільшими клубами, гордо представлятимеш свою країну і напишеш історію хорватського спорту. Ти досягнеш успіху, тому що навколо тебе будуть добрі люди - гравці, тренери, фани, родина, агенти та друзі. Ти будеш завжди вдячний їм. І перш за все досягнеш успіху, тому що завжди віддаватимеш всього себе. І саме цим найбільше пишатимешся". Є чим пишатися.

фото - Getty Images/Global Images Ukraine