Велетень пробиває дно. Ювентус падає все нижче

Востаннє "Ювентус" розпочинав сезон лише 21-им очком в перших 14-ти турах у сезоні 1998/99, коли в підсумку закінчив сьомим. Ще у вересні, за підсумками чотирьох турів, він оформив свій найгірший початок за 63 роки. За забитими м'ячами він йде 13-им у лізі (18). За очками – сьомим, відстаючи на сім від четвертого місця та на 14 – від першого. І все це супроводжується приголомшливим галасом скандалів, що загрожують новим Кальчополі. Велетень падає. І незрозуміло, яке дно ще проб'є.

Не перше падіння

Причин такого падіння, як завжди, багато. І більшість давні. Долі клубів, клубних сезонів вирішує фундамент. Клубний та командний, адміністративний, економічний, скаутський, ігровий, ментальний. У "Ювентуса" зараз взагалі немає ніякого фундаменту. Ним керують не як великим клубом, не як великою командою, схоже, з численними порушеннями закону. Немає припливу свіжої крові, нових поглядів. Немає того, хто здатний заявити босу про його помилку, сперечатися з ним.

Три роки після відходу Джузеппе Маротти не було Генерального директора. Нині прийшов Мауріціо Аррівабене. З Феррарі, тобто з родини Аньєллі. Феррарі, який зараз у найгіршій кризі за останні років 30. Спортивним директором до літа був Фабіо Паратічі, який працював в клубі десять років. А тепер – його екс-помічник Федеріко Черубіні, який в клубі дев'ять. Звісно, довго в клубі і Андреа Аньєллі, і віце-президент Павeл Недвед. Занадто довго.

Для "Ювентуса" такі падіння – не новина. Не випадково серіал про нього, що вийшов днями, називається "Все або нічого". Така філософія клубу. Перше місце – все, решта – нічого. Це допомагає перемагати, але це заважає тримати удар, збиратися у важкі моменти. Массіміліано Аллегрі зараз заявляє, що "Юве" - середняк, не претендент на Скудетто, і коли усвідомить це - стане легше і щось гарне розпочнеться. Такі слова в цьому клубі неприйнятні. Тренер вимагає спокою: "Збудження породжує бардак". Але бардак керує.

Після золотої ери Джованні Трапаттоні та Мішеля Платіні в 80-х "Юве" одразу ж скотився на 7-8 місця і не брав Скудетто дев'ять років. Тоді в паніці він також вирішив повністю змінити концепцію та перейти на яскравий футбол. Привів Луїджі Майфреді з його "шампанським футболом", тепер – Мауріціо Саррі. Після цього вирішив покликати легенду без тренерського досвіду. Тоді – Діно Дзоффа, тепер – Андреа Пірло. Потім повернув Трапаттоні. І Джованні в другій, трирічній каденції з клубом взяв лише один трофей – Кубок УЄФА.

Після золотої ери Марчелло Ліппі він також взяв яскравого тренера Карло Анчелотті і одразу впав на сьоме місце. Залишаючись без Скудетто три роки. А потім повернув Ліппі. Навіть після Кальчополі за шість років без Скудетто шукав і яскравих тренерів, і легенд клубу без тренерського досвіду. І також був сьомим.

Тобто на ці граблі він наступає не вперше.

Дивно, що не раніше

Процес, що призвів до нинішнього колапсу, цілком зрозумілий. Чотири роки тому "Ювентус" досяг стелі клубного розвитку. Після семи років з прибутком він вперше завершив рік зі збитком. З метою знайти нові грошові ресурси Аньєллі та компанія вирішили зробити клуб привабливим для молоді та американського ринку, змінили логотип, вирішили перейти на яскравий футбол, викинули майстра трансферів Маротту за те, що не сильний у маркетингу. І за те, що чинив опір авантюрі Кріштіану Роналду.

З Мароттою пішла його геніальна здатність знаходити відмінних вільних агентів. Новий трансферний лідер Паратічі розпочав авантюру Кріштіану, яка лише збільшила дірку в бюджеті. А в решті трансферів, особливо намагаючись повторити трюки колишнього боса з вільними агентами, оглушливо провалювався. Навісивши на клуб величезні зарплатні провальних гравців. А Аньєллі водночас почав агресивно просувати проект Суперліги, через що навіть частково облишив справи в клубі і не бажав втручатися.

Нинішнє розслідування проти "Ювентуса" крутиться навколо стилю роботи, який вже назвали "менеджментом Паратічі".

Економічне становище змусило залучати грошові вливання на сотні мільйонів євро від акціонерів, тобто від родини. Що посварило Аньєллі з кузеном Джоном Елканном, босом всього сімейного холдингу. Загалом виходить, що Аньєллі, Недвед, Паратічі показали своє вміння чудово працювати з скромним бюджетом, який був вісім-десять років тому. Але коли треба було вже оперувати великими грошима - вони провалилися і в управлінському плані "з'їхали з глузду". Вони просто не Топ-менеджери.

Звісно, все це позначалося і на команді. З'явилися проблеми Роналду та балансу гри з ним. Капітан Джорджо К'єлліні відкрито визнав, що з португальцем в команді гравці повірили, що все буде легко, що він зробить все сам. І тому знизили вимоги до себе. І що його пізній відхід шокував клуб і завадив підготуватися. З шоку та лінощів вони, схоже, так і не вийшли. Та й не могли вийти так швидко, оскільки відхід такого гравця ніколи безслідно не минає. Після нього потрібно перебудовувати все з нуля.

Тож, власне, падіння в турнірній таблиці повинно було розпочатися ще раніше. Не почалося воно через провальне десятиліття "Мілана" та "Інтера", які почали вибиратися лише останніми роками. Через наївність та скромність "Аталанти". Через власні адміністративні проблеми "Роми", "Наполі" та "Лаціо" з їхніми неврівноваженими президентами. Тепер всі ці клуби стабілізувалися, заспокоїлися, почали вкладати більше. І почали бити колишнього гегемона.

Просто слабкий склад

Аллегрі отримав у спадок слабкий склад. В його першу каденцію трійка опорників Хедіра-П'яніч-Матюїді була недооціненою. Реально потужною. Вона вивела команду у фінал Ліги Чемпіонів-2017. Вона вже з Саррі видала чудове перше коло сезону 2019/20. Проте взимку 2019-го Хедіра зламався, а Матюїді поїхав до США. З того часу і почалося падіння. І нічого схожого на заміну їм досі не знайшли. Нині й П'яніча немає.

Бонуччі та К'єлліні вже занадто старі. Вони здатні видати концентрований турнір як на Євро. Але не цілий сезон. Їхній спадкоємець Матейс Де Ліхт приходив до "Ювентуса" з концепцією "навчитися в Італії обороні і звалити в "Барселону". Не виходить ані те, ані інше. А, крім голландця, в обороні Даніло, Алекс Сандро, Куадрадо, Щесни, Де Шильо, Ругані... Вони застаріли і за віком, і точно морально... Двох останніх вболівальники вже навіть у нічних жахах не бачили в команді, але Аллегрі повернув їх з оренд.

В інших ланках молодь є. Центр поля нині весь молодий. Хоча саме йому конче потрібен досвід. Доходить до того, що найбільшого балансу команді надає... Федеріко Бернардескі. Ще один жах фанів.

В останніх шести матчах ліги та Ліги Чемпіонів, в яких він грав багато, команда здобула шість перемог. В семи не таких – лише дві. Після його виходів на заміну ще й зрівняли рахунок проти "Інтера" та додали в другому таймі проти "Аталанти". Тобто виходить, що Федеріко – найважливіший гравець команди в тактичному плані...

А в атаці в клубі знову покладаються на Пауло Дібалу. К'єлліні навіть заявив на камеру: "Це тепер його команда". Дібалу, який останніми роками часто травмується, а лідером не був ніколи. На голи ж очікують від Альваро Морати, який всю свою кар'єру мав успіх як форвард ротації (зокрема, в "Ювентусі"), а як головний в "Челсі" та "Атлетіко" виглядав кумедно. Так, є Федеріко К'єза. Але, як зауважили в Gazzetta Dello Sport, він – автономна республіка. Створює та завершує сам. Командну гру навколо нього не збудувати.

Ось і виходить, що атака "Юве" виглядає просто слабко і суперники її не бояться. Тому з вересня команда забила більше одного м'яча лише в одному матчі ліги, та й тоді обидва з пенальті. Тому не бояться вже й "Алльянц Стадіум". У сезоні 2021/22 у лізі "Юве" програв там вже тричі. В 2021-му році - п'ять разів, при тому, що в 2015-2020 разом - лише чотири. За останні 16 місяців – сім разів, а до цього за вісім років на новому стадіоні – лише п'ять. І вже не виправдатись порожніми трибунами. Нині вони не порожні. І оглушливо свистять.

Шкідлива відпустка

Наскільки велика роль Аллегрі в такому початку сезону? Він не зрозумів, куди потрапив, не зрозумів, що за два роки його відпустки його "Ювентус" зник, наче й не був. Він досі вірить, що з серією 1:0 можна досягти успіху (вже була така з чотирьох), і досі говорить про прищеплення гравцям насолоди від оборони. Не розуміючи, що у Серії А грають на атаку та домінують. Його команда просто не вміє працювати з м'ячем, лише 11-та за володінням і занадто часто сидить в обороні як аутсайдер.

Макс досі впевнений, що на команду незабаром чекає "веселий шлях нагору".

Його примітивна схема 4-4-2 з опорником Рабіо як лівим вінгером не працює і викликає роздратування. Як і його слова про середняка, про нормальний рівень гри майже у всіх матчах. Він набрав на сім очок менше, ніж на цій стадії Пірло і на 15 - ніж Саррі, зазнав лише на 1-2 поразки менше в перших 14-ти турах (5), ніж вони за весь сезон.

Втім, розвалили тут ще перед ним.

Саррі називав "Ювентус" командою, яка не піддається тренуванню, Пірло практично погодився. Аллегрі вже думає так само. Його відчайдушні крики на кшталт "і ці лай... гравці хочуть грати за "Ювентус", слова К'єлліні тренеру "це не команда"... Лише два фоли в першому таймі матчу проти "Аталанти", в якому, як заявив Маттео Марані з Sky Italia, "Ювентус" мав останній шанс почати наздоганяти лідерів ліги. Команда сита, обтяжена трофеями, вірить у свою непереможність та непогрішність, не хоче вчитися, і навіть молодь заражена всім цим.

Массіміліано відкидає будь-які революції, винаходи, каже, що треба почати з простих речей, потрібні порядок, тиша, конкретність. "Потрібно вийти зі шторму, а не боротися з ним". "Потрібно позбавитися легковажності в обороні". "Стулити пельки, крутити педалі та працювати". В принципі, слова вірні. Як і раніше, вірить, що сезон починається у березні. Але з тим, що коїться в клубі, з функціонерами та вболівальниками, які відмовляються розуміти, що гегемонія закінчилася і треба будувати все з нуля, тиші точно не буде.

Фото - Getty Images