Мама сказала, що не відкриє двері. Як Жоржиньйо, гартуючи характер, ставав футболістом

Жоржиньйо ніколи не називали вундеркіндом, в його перспективи зазвичай вірили лише близькі для нього люди. Ставши нарешті професіоналом, за ним закріпилась репутація рольового гравця, який підходить лише одному тренеру – Мауріціо Саррі. Але бразильський італієць спростував усі сформовані стереотипи – свій 30-й день народження (20 грудня) він зустрів у статусі переможця Ліги Чемпіонів, чемпіона Європи в складі збірної та одного з найкращих футболістів Старого світу. Аби досягти таких висот, йому знадобився залізний характер, який він виховав у дитинстві та юності.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Jorginho Frello (@jorginhofrello)

***

Народився італієць за паспортом не в Італії, і навіть не в Європі. Рідним містом для Жоржиньйо є 45-тисячна Імбітумба, котра розташована на південному бразильському узбережжі Атлантичного океану.

Головним фактором його майбутнього стало те, що мама, Марія Тереза, була футболісткою, але виступала лише на аматорському рівні. Вона пообіцяла собі, що її первісток точно буде розвивати в собі навики у грі мільйонів, і точно перевершить її. І це є великим бонусом для вибору напряму життя хлопчика, який до того всього ще й народився у футбольній Бразилії.

Жоржиньйо згадував, як у свої п’ять років переконував тата, що він точно хоче стати футболістом. Проте батько був протилежної думки:

"Але бути футболістом – це не лише те, що ми бачимо по телевізору. Цей шлях завдасть тобі болю, вкраде у тебе час і сили і змусить тебе плакати. Ти захочеш додому. Ти захочеш здатися. А тепер ще раз подумай і скажи, ким ти хочеш стати, коли виростеш?"

Відповідь Жоржиньйо не змусила себе довго чекати. Він повторив: "Я буду футболістом".

***

Свої перші кроки у футболі Жоржиньйо робив у рідній Бразилії. Часто з ним займалася мама, котра і привила таку шалену любов до цього виду спорту. Вони разом з друзями грали на пляжах і дворах, в тому числі і під пильним керівництвом Марії.

"Вона була дуже суворою. Якби мені не вдалися якісь прості паси, чувак… вона б просто накинулася на мене. Я б сказав "Боже, мені всього п’ять років!". Але вона хотіла для мене найкращого"

У 13 років він зміг перебратися до футбольної школи, але проблемою було те, що вона знаходилася за 160 кілометрів від дому.

"Це був футбольний табір у Гуабірубі. Я жив за 100 миль від своєї родини. Мені було 13 років, чоловіче. Тринадцять. Я себе відчував, немов як в армії. Тренування двічі на день, потім навчання. П'ятдесят гравців, які спали на двоярусних ліжках, зранку шикувалися один біля одного. Ми їли одне і те саме тричі на день"

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Jorginho Frello (@jorginhofrello)

До цього Жоржиньйо був на перегляді у відразу трьох клубах Сан Паулу, але всюди йому відмовили. Він ще був занадто сирий для такого рівня. Щоправда, завдяки футбольній школі у Гуабірубі він не лише набрався досвіду, а і відчув смак жахливого життя, а точніше його запах.

"Через звільнення прибиральниці ми мали прибирати по черзі. Прийшов той момент, коли одного дня одна група не прибирала, наступного повторилося те ж саме. Це відбувалося тижнями — і бруд просто накопичувався. Туалети були найгіршим місцем цього хаосу. Треба було затримувати дихання.

Можливо, це вас здивує, але для мене таке життя насправді стало нормальним. Серйозно. Я дізнався, що люди можуть пристосуватися до чого завгодно, незалежно від того, наскільки все погано. Ви можете витерпіти все, коли у вас немає вибору"

Мати приїхала забирати Жоржиньйо з табору, вказуючи на те, що її син так не буде жити. Жоржиньйо нікуди не поїхав, сказавши, що він далі буде боротися за мрію. Мрію, яку привила йому саме Марія. І якщо вона завадить йому, то він буде постійно її звинувачувати. Мати тоді була за крок від того, щоб здатися, але син не дав цьому статися.

Як ставився до такого захоплення тато вже у досить юному віці сина? Жоржиньйо цього не дізнався, адже батьки розлучилися. Мама для нього була всім, і футбол теж.

"Коли я був маленький, то в мене не було жодних іграшок, окрім футбольного м’яча. В мене була порожнеча в душі через відсутність батька, але завдяки футболу я про все забував", - згадував Жоржиньйо.

Цікаво, що Фрелло-молодший часто не довіряв підказкам тренерів, проте в той же час слухав маму, яка постійно йому намагалася передати свої футбольні навики. Він казав, що вона вартує ста видатних світових наставників.

***

Жоржиньйо провів у Гуабірубі два роки, а потім отримав шанс поїхати в Італію завдяки італійському агентові. Та ще й він міг отримати італійські документи за спрощеною процедурою, адже дідусь майбутнього футболіста (Джакомо Фрелло) був італійцем. Щоправда, не вдалося все зробити з першого разу: перший переліт з Сан Паулу в Верону був зі зворотнім квитком, адже при оформленні документів була допущена помилка.

"Мені довелося летіти додому і ще трохи почекати, поки все налагодиться з моєю документацію. Я був дуже юний, тож уявіть собі мою думки тоді. Я не міг перестати плакати, коли подзвонив батькам. Це було так важко"

Початковий період у "Вероні" був теж непростим. Жоржиньйо переїхав у 2007-му році, поселившись у старому монастирі. Щоправда, тут умови були кращі, ніж у Гуабірубі: шість людей в кімнаті (нехай і крихітній). Але хвилювання не покидало молодого виконавця, хоча він був впевнений, що можливо все! Тільки не вистачало поруч сім’ї.

"Перші три місяці були чудовими. Але потім стало важко, бо я не мав уявлення, коли зможу повернутися додому. І я жив на 20 євро на тиждень, які отримував від свого агента, того самого, який запросив мене до табору. Я завжди витрачав їх на одні й ті ж речі: п’ять євро, щоб подзвонити моїй родині в Бразилії, ще кілька на шампунь, дезодорант і зубну пасту. У вихідні я витрачав решту коштів в інтернет-кафе, щоб поспілкуватися з друзями та родиною"

Після півтора року в "Вероні" він посварився зі своїм агентом і залишився самотнім в Італії. Він хотів уже здатися, і подзвонив до мами сказати, що повертається. Відповідь Марії ошелешила Жоржиньйо:

"Якщо ти з’явишся в моїх дверях, то я не відчиню"

Це був удар. Це була відповідь на той поштовх, який дав Жоржиньйо мамі у свої 15. Тепер вони квити.

Батько повторив те ж саме. Попереду був лише один шлях.

На той час Жоржиньйо вже тренувався з першою командою "Верони". Звісно, що батьки не були нелюдами, просто хотіли підтримати 17-річного юнака, котрий бігає між своїми рішеннями. Вони казали йому, що він уже багато через що пройшов і багато чого подолав, тож здатися було дуже неправильним рішенням, котре могло зламати його життя.

***

Жоржиньйо знайшов нового агента Жоао Сантоса, з яким працює і досі. Він так і не зіграв за першу команду "Верони", виступаючи лише за молодіжні склади і перейшов на правах оренди до "Самбоніфачезе" у четвертий дивізіон для ігрової практики. За один сезон він провів 31 матч і повернувся до "мастіфів", але там знову настали важкі часи.

Найбільшою проблемою стало те, що на повернені Жоржиньйо в склад "Верони" (тоді команда грала у Серії Б) наполягав не головний тренер, а спортивний директор. А ось наставник команди не вірив у молодого (вже) італійця. Андреа Мандорліні або взагалі не випускав півзахисника, або робив це тільки у крайніх випадках, як от кадрові втрати.

Жоржиньйо каже, що один матч змінив його кар’єру, і допомогла якраз травма одноклубника. Він непогано увійшов у гру проти "Барі", і навіть не отримав звичної для нього критики. А ось у наступному для себе поєдинку з "Емполі" хавбек провів усі 90 хвилин і відзначився відразу голом і асистом. Після цього він забронював за собою місце в основному складі.

Якби не той матч з "Барі", Жоржиньйо би в січні перейшов в "Мантую" в четвертий дивізіон. Він уже ледь не домовився про трансфер.

***

Два з половиною сезони провів Жоржиньйо у "Вероні" (півтора з них в Серії А), і за 9,5 млн євро перейшов до "Наполі" взимку 2014-го. Майже відразу він за собою застовпив місце в центрі поля. Навіть не довелося чекати Саррі.

З найбільшими емоціями Жоржиньйо згадує місцевих "тіффозі", котрі шалено його любили. Він з другом вирішив у вихідний поїхати в бар і залишитися непоміченим. Довгий час це у нього вдавалося, але офіціант все-таки "спалив" футболіста. 30 хвилин з ним фотографувалися, його мучили і не відпускали. Тільки лідер ультрас "Наполі" зміг його врятувати.

Жоржиньйо зазначав, що, можливо, цього йому не вистачає у Лондоні, де вболівальники більш стримані. Італійські фанати мають більше емоцій і більш яскраво їх виражають. Туманний Альбіон "туманний" не лише погодою.

Але головне, що закріпилося за півзахисником з "Наполі" – це кличка "Син Саррі". Мауріціо не міг без сигарет і без Жоржиньйо. Бразильський італієць був основним елементом "Сарріболу", і саме тому в день призначення Мауріціо на пост головного тренера "Челсі" був придбаний і Жоржиньйо. Надзвичайний зв’язок між гравцем і його наставником.

Ось цей зв’язок не зміг налагодити Жоржиньйо з Лемпардом, але після приходу Тухеля півзахисник став недоторканим. Він довів, що може грати і без Саррі. Власне зробив це не лише в складі "аристократів", а і у збірній Італії. Талановита людина – талановита всюди. А ще й коли пройшла таку кількість випробувань і такий тернистий шлях.