Клоун, джентльмен, переможець, революціонер, ментор. Джанлука Віаллі зв'язував протилежності

Символічніше не буває. Перший матч після смерті Джанлуки Віаллі його збірна Італії проведе проти Англії. Країни, в якій став своїм, прожив останні 25 років життя та похований. Він спромігся поєднати футбол країн, які вважали протилежностями. Він, "англійський джентльмен, виготовлений в Італії", як написав англійсько-італійський журналіст Джеймс Хорнкасл.

Просто гравець

Син заможного бізнесмена виріс у старовинному замку на 60 кімнат і мав все. Мав і в Генуї, де щодня на нього чекала кімната в елітному ресторані з найкращими друзями, їжею, цигарками, алкоголем та жінками. І йому прощали все. Головний тренер "Сампдорії" Вуядін Бошков казав: "Роби, що хочеш, лише щоб я тебе не впіймав". "Дядько Вуя" і не намагався впіймати.

Часто з дикими зачісками, з кашміровими футболками, кільцями, куртками в стилі пілотів, Джанлука завжди викликав ажіотаж, легенди та чутки. А, коли почав лисіти, поголив все, заявивши: "Моє волосся зрадило мене, і я вирішив його вбити". "Секрет моєї фізичної форми? Плавання, велосипед, біг і якомога більше сексу. Єдина проблема - погано для спини".

"Футбол - це не війна. Це просто гра, в яку ти граєш з друзями".

Щоліта надходили пропозиції від "Мілана", "Ювентуса", навіть "Реала". Але він не хотів іти. "Там дивляться лише на результат. А я хочу насамперед бути людиною. В Генуї я почуваюся такою, і "Сампдорія" - велика родина". В результаті там Лука (так його всі називали) провів вісім років, у рідному "Кремонезе" до цього - чотири, також не поспішаючи йти.

В Кремоні, рідному місті Антоніо Страдіварі, його також називали Страдівіаллі. А в Генуї – ДжанДука, тобто герцог.

Він дурів як міг. Одного разу Грем Сунесс скинув його в озеро. У відповідь Лука закинув йому перець в труси, крем у взуття та порізав штани. Арріго Саккі він зіпсував дорогий костюм пармезаном. Виникла байка про те, що саме за це його вигнали зі збірної. І про те, що Віаллі у роздягальні в "Ювентусі" вивішував фото Саккі та кидав в нього голки для мотивації перед матчами.

Коли йому набридли тренування "морпіха" Джамп'єро Вентроне, замкнув його на складі та викликав поліцію, заявивши, що на нього напав небезпечний маніяк.

З Саккі у нього не складалося взагалі. Він скаржився на занадто жорсткі дисциплінарні вимоги тренера аж до не класти лікті на стіл під час обіду. Казав, що Арріго неприємний як людина і, до того ж, вимагає занадто хитромудрий затиснутий в шаблони футбол. "Я люблю імпровізацію, свободу". Критикував і голову Федерації Антоніо Маттарезе: "Він повинен зрозуміти, що він не Папа Римський".

В підсумку Саккі та Маттарезе заявили, що гравці не хочуть Віаллі у збірній і так завершили його кар'єру там.

Лука взагалі за словом в кишеню не ліз. Про попередника Саккі Адзельо Вічіні казав: "У нас не було гри на Чемпіонаті Світу-1990. Лише фізична витривалість та індивідуальні дії. Ми не насолоджуємося грою, а багато бігаємо. Так хоче тренер. Він також хотів, щоб я грав у півзахисті, щоб приніс себе в жертву. Я приніс, втративши настрій та темп, тоді як інші грали, де хотіли".

На тому домашньому Мундіалі Італія ставила лише одну мету – перемогу. І Віаллі мав бути лідером збірної. Але він розпочав турнір з ушкодженням, також не реалізував пенальті. Вічіні вирішив випустити замість нього Тото Скіллачі – і той миттєво став героєм турніру. Лише у півфіналі Джанлука повернувся, асистував Скіллачі, але був замінений, а без нього Італія програла серію пенальті.

Переможець та революціонер

При цьому він зовсім не був просто ледарем та клоуном. На полі він працював шалено. Постійно рухався, відходив в пошуках м'яча. Як писав журналіст Стефан Касевіч, якби тоді були теплові мапи гравців, його б спалювали та зашкалювали. А потім видавав асист Роберто Манчіні чи пробивав. З обох ніг. Причому часто шукав віртуозний удар. Зльоту, через себе ножицями, головою в падінні.

В "Сампдорії" його та друга дитинства Манчіні називали "Голевими близнюками". Цю дружбу вони пронесли крізь все життя. Постійно називаючи один одного братами. А Сунесс заявляв: "З Віаллі достатньо провести 10-15 хвилин, і ти полюбиш його на все життя".

В другій половині 80-х і на початку 90-х вони кидали виклик найкращій Серії А, та й найкращій лізі в історії футболу. Яку тоді вели іноземці. Платіні, Бонек, Марадона, Карека, Гулліт, Райкард, Ван Бастен, Клінсманн, Маттеус, Бреме, Феллер. Нейтральні вболівальники підтримували саме "близнюків". Італійців та андердогів. Легіонери Олексій Михайличенко, Тоніньо Серезо були на других ролях.

Три Кубки Італії, Суперкубок, Кубок Кубків. Ну і, звісно, Скудетто-1991 (Лука тоді став найкращим бомбардиром ліги) та фінал Кубка Чемпіонів-1992, програний "Барселоні" на "Вемблі" у додатковий час. Перемогу на Євро на "Вемблі" 2021-го року він та Манчіні вважали реваншем за 1992-й, до якого йшли стільки років. Джанлука навіть не міг дивитися серію пенальті у фіналі, відвернувся.

Він вмів відповідати ударом на удар. Після невдачі на ЧС-1990 одразу ж взяв Скудетто, після двох слабких років в "Ювентусі", коли почувався розгублено і навіть прохав нового головного тренера відпустити його назад до "Сампдорії" (Марчелло Ліппі сказав, що він збожеволів), привів туринців до першого Скудетто за дев'ять років та до перемоги у Лізі Чемпіонів. Останньої для клубу досі.

Віаллі був капітаном тієї команди, найкращим бомбардиром, наближеним до Ліппі. Навіть допомагав йому психологічно. Вони домовлялися, що Марчелло поволає на нього на тренуваннях, і це зміцнювало авторитет тренера в очах інших. Навіть легендарний президент Джанні Аньєллі полюбляв розмовляти з ним (хоча нічному птаху Луці не подобалося, що телефонує вранці).

В Англії він став першопрохідником для відкриття ліги. В 90-х АПЛ варилася у власному соку, не дивилася на Європу, не дуже хотіла брати легіонерів не з Британії та Скандинавії. Тому й вилітала з Єврокубків від "Гетеборга", "Ротора", "Торпедо", "Легії". Сам Віаллі визнавав, що в "Челсі" організація була на рівні третього італійського дивізіону, що шокувало його.

Він та Рууд Гулліт почали працювати, говорячи про "сексуальний футбол" та професіоналізм. Приводили легіонерів. Потім Гулліта звільнили, і Віаллі став граючим тренером. Там він виграв Кубок та Суперкубок Англії, Кубок Ліги, Кубок Кубків та Суперкубок Європи. А головне – насолоджувався життям. "Тут я можу піти до супермаркету або кіно без перешкод".

"В Італії завжди хочуть результат, гарний футбол не потрібен. В Англії, якщо ти виклався на сто відсотків, тебе не засудять за поразку. В Італії думають про футбол 24 години на добу, причому про тактику, як про шахи. В Англії після тренування їдуть додому. В Англії перемога приносить радість. В Італії - лише полегшення. Там гравці виглядають втомленими ще до початку матчу через тиск".

Тренерська італійська навала в АПЛ – Клаудіо Раньєрі, Роберто Ді Маттео, Манчіні, Карло Анчелотті, Антоніо Конте, Мауріціо Саррі, Роберто Де Дзербі – почалася з нього.

Ментор

Потім за рік у "Вотфорді" він втратив бажання працювати тренером. І став експертом з Серії А на англійському ТБ. Вражаючи ерудованістю, підготовленістю. Розповідали, що він завжди приходив на ефір зі стосом паперів з інформацією. Зайнявся бізнесом, благодійністю. Написав книжку про відмінність футболу Італії та Англії. Одружився з англійкою, виховав двох дочок.

В 2019-му році, вже коли був хворий, Манчіні покликав його до збірної Італії головою делегації. Через жаль? Лука довів свою користь. Новий тренерський штаб після першого невиходу на Чемпіонат Світу за 58 років розпочав новий проект Team Italia, намагаючись налагодити у збірній клубну роботу. З остеопатами, дієтологами, психологами, аналітиками, постійним контактом з гравцями.

За контакти відповідав Лука, ставши їхнім ментором. І його роль у побудові команди неможливо переоцінити. Просто процитую гравців. Сальваторе Сірігу: "Він здавався політичним призначенням, але став ще одним партнером по команді, старшим братом, з яким ми можемо поговорити про все". Федеріко К'єза: "Він був начебто ще одним гравцем, начебто був прямо на полі з нами під час матчів".

Федеріко Бернардескі: "Коли він говорив, всі мовчали. Він мав цей талант, і він передав нам так багато". Алессандро Флоренці: "Він показав нам, як жити". Джорджо К'єлліні: "Він завжди знаходив правильні слова і торкався твого серця. Він приносив своє здоров'я в жертву збірній. Навіть не міг святкувати з нами перемогу на Євро, тому що поїхав на лікування. Він дуже намагався не залишити нас раніше".

"Гордість, лояльність, почуття приналежності, скромність - принципи збірної постійні. Гравці розуміють, що, вдягнувши її футболку, переходять в інший статус назавжди і накладають на себе певні зобов'язання, правила поведінки", - пояснював Лука.

"В майбутньому я хочу бути президентом клубу. Хочу створити правильну культуру, щоб гравці зростали як люди. Щоб вболівальників вважали не клієнтами, а партнерами. Можливо, я ідеаліст і наївний, але я вірю в це".

Він довго не розповідав про хворобу. Вдягав светр під костюм, щоб не бачили, як він схуд. "Я не хотів, щоб мене жаліли. Мене завжди сприймали як жорсткого та рішучого хлопця. Якби я розповів, люди захотіли б розмовляти зі мною. Але мені потрібен був час для себе, для розмов з собою".

"У хворобі є й дещо позитивне. Вона може навчити тебе багато про себе і про те, наскільки поверхово ми всі живемо. 20 відсотків залежать від подій і 80 - від того, як ми їх сприймаємо. Я не сприймаю рак як ворога, а як попутника, з яким доводиться їхати. Сподіваюся, що я йому набридну і він піде”.

"Я не брехав лише своїм дітям. Ні про що. Брехнею ти не захистиш їх. Вони подумають, що ти не довіряєш їм. А якщо ти не довіряєш, як вони можуть довіряти самим собі?!"

В 2020-му році попутник справді пішов. Щоправда, лише на деякий час. Втім, спадщина Віаллі не піде ніколи.

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine