Фіналіст Ліги Чемпіонів, який підписував екс-динамівця: за кого гратимуть Бейл та К'єлліні

Ґарет Бейл та Джорджо Кьєлліні приєдналися до “Лос-Анджелес”. Найкумедніше, що цю команду досі плутають з “Ґелаксі”. Заповнюємо прогалину і розповідаємо про тамтешніх зірок.

У 2014-му помер “Чівас США” - клуб по шию загруз у борги, певний час пробував борсатися, але зрештою не вибрався із фінансової трясовини. Невтішна результативність, поганий рівень інфраструктури і сервісу, безумне керівництво на чолі з кінопродюсером Хорхе Верґара - фундамент тріщав по швах. Ліга намагалася врятувати бренд, викупила його, однак не знайшла покупців - кому треба настільки “вбитий” проєкт?

Зате вакантне місце довго не пустувало (до того ж генеральний комісар Дон Гарбер анонсував розширення MLS) - у жовтні того ж року група інвесторів, серед яких були Генрі Нґуєн (заробив собі репутацію, просуваючи МакДональдс у В’єтнам) та дворазова олімпійська чемпіонка з футболу в складі збірної США Міа Гемм, виклали за франшизу 110 мільйонів доларів. Так почалася нова історія, ніяк не пов’язана з “Чівасом” - новоспечені власники відмовилися від минулого і невдовзі презентували “Лос-Анджелес”.

Зрозуміло, що “Ґелаксі” виглядав і виглядає презентабельніше - все ж це ім’я, підкріплене низкою досягнень і знаними футболістами. Втім, “Лос-Анджелес” не дрімав і на момент повноцінного запуску у 2018-му мав міцну основу. Фанатська база, з якою утримується постійний контакт, академія, філософія, поетапний план розвитку - все присутнє.

Власне, за інших, менш позитивних обставин “чорно-золоті” б не добилися швидкого прогресу. У 2019-му команда, очолювана Бобом Бредлі (колишній керманич збірної США, Єгипту, “Свонсі”, а нині - “Торонто”) тріумфувала в MLS (набрала найбільше очок в регулярному чемпіонаті, однак у плей-офф програла у фіналі Західної конференції) та таким чином кваліфікувалася до Ліги чемпіонів Північної Америки. Там теж трапилася знакова подія - ЛА дійшов до фіналу змагання, але поступився “Тигресу” (долю поєдинку вирішив невмирущий Андре-П’єр Жиньяк).

Россі відкрив рахунок у фіналі ЛЧ, але Тігрес у відповідь забив двічі. Фото - Getty Images

А ще одним із головних мірил престижності залишається наявність відомих гравців, здатних привабити велику аудиторію. У цьому аспекті “Лос-Анджелес” невтомно працює - присутність Ґарета Бейла підтверджує відповідні амбіції. Так, репутаційно важко переплюнути “Ґелаксі”, який глобально мав у своєму активі Девіда Бекхема та Златана Ібрагімовича, проте й “чорно-золотим” є ким похвалитися.

• Карлос Вела

Період у клубі: 2018 - н.ч.
Статистика: 116 матчів, 73 голи, 33 асисти

Карлос Вела став першим футболістом “Лос-Анджелес”, придбаним за правилом Бекхема - можливістю оминути фіксовану зарплатну стелю. “Чорно-золоті” заплатили за трансфер 5 мільйонів євро і аніскілечки не пожалкували - попри складний характер, Вела не підвів очікування і взяв на себе лідерську місію (згодом йому ж довірили капітанську пов’язку). Достатньо оцінити статистику неозброєним оком, щоб зрозуміти - колишній нападник лондонського “Арсеналу” та “Реал Сосьєдаду” недарма їсть американський хліб.

У 2019-му мексиканець видав феєричний перформанс - відзначився 34 забитими м’ячами, чим зробив вирішальний внесок у здобутті чемпіонства. Не залишився він й без індивідуальних відзнак - очолив бомбардирський список та був визнаний MVP сезону.

У 2020-му Вела важко травмував коліно, не дуже добре переніс пошкодження і поки що не в змозі вийти на минулий, захмарний рівень. Тим не менш, авторитет вінґера/форварда не підлягає сумнівам - як не крути, саме з ним пов’язані найприємніші сторінки нетривалої історії “Лос-Анджелес”. Йому комфортно на своєму місці, контракт спливає взимку 2023-го, переговори тривають. Зі скрипом (через вікову політику, запроваджену менеджментом), однак є віра в оптимістичний фінал перемовин.

• Даніло Сілва

Період у клубі: 2018 - 2020 рр.
Статистика: 21 матч, 1 гол

А ось бразилець, прекрасно знаний у наших широтах. Тільки от в “Лос-Анджелес” Даніло відверто не пощастило: підвело здоров’я. Хоча все починалося відносно непогано - в липні 2018-го клуб орендував захисника у “Інтернасьонала”, а через п’ять місяців оформив повноцінний трансфер.

Треба сказати, що на запрошенні наполіг особисто Боб Бредлі - тренер та фулбек підтримували знайомство з 2005-го, коли обоє представляли інтереси “Метростарз” (сучасний “Нью-Йорк Ред Буллз”). Зла іронія долі полягає в тому, що і вісімнадцятирічним, і в тридцять два Сілва потрапив на операційний стіл, що не дозволило йому закріпитися у команді.

Даніло постійно переслідували проблеми з м’язами, а останнім штрихом, що поставив хрест на кар’єрі гравця, послужила травма диску в попереку. Зрештою, у вересні 2020-го він з сумом визнав: так продовжуватися не може.

“Озираючись назад, я все ж дуже пишаюся пройденим шляхом, маю лише щасливі спогади, які залишаться на все життя. Надзвичайно вдячний усім тренерам, товаришам по команді, співробітникам і вболівальникам за підтримку. Хочу подякувати дружині та дітям за те, що приєдналися до мене в цій поїздці і дозволили переслідувати свої мрії”, - підсумував Сілва.

Тому й цифри, зафіксовані у складі “Лос-Анджелес”, такі скромні - зате у активі є Кубок Supporters’ Shield.

• Бредлі Райт-Філліпс

Період у клубі: 2020 рік
Статистика: 21 матч, 9 голів, 7 асистів

Молодший брат Шона Райта-Філліпса не настільки розпіарений, але теж відомий у певних колах. У нападника не склалося в “Манчестер Сіті”, проте йому немає на що скаржитися - він здобув славу локальної легенди у “Саутгемптоні” і низці команд рівнем нижче.

У 2013-му Бредлі запросили до “Нью-Йорк Ред Буллз”, де він став гідним партнером, а згодом і рівноцінною заміною Тьєррі Анрі. Хто б що не говорив, Райт-Філліпс досі є найкращим голеадором в історії команди (125 м’ячів) та першим футболістом в MLS, якому вдалося забити 20 і більше голів у трьох різних сезонах.

У 2020-му Бредлі вирішив змінити обстановку - “Буллз” зволікав з пролонгацією трудового договору, зате “Лос-Анджелес” якраз шукав підсилення атаки. Оскільки в лазареті “чорно-золотих” одразу опинилися Карлос Вела і Адама Дьоманде, а Дієґо Россі потребував допомоги, підписання Райта-Філліпса виглядало розумним кроком.

короткій дистанції англієць виглядав чудесно та в найбільший розпал коронавірусу допоміг ЛА не тріснути по швах. ЗМІ та вболівальники з пієтетом охарактеризували внесок форварда, проте довготривале співробітництво з Райт-Філліпсом не вийшло: по-перше, відновилися визнані лідери, по-друге, своє сказали наслідки операції на грижі. І вік - повторимося, “Лос-Анджелес” не розкидається грішми і довго не тримає гравців із категорії “35+”.

• Кеннет Вермер

Період у клубі: 2020 - 2021 рр.
Статистика: 15 матчів, 24 пропущені м’ячі

Кеннет Вермер збудував пристойну кар’єру на батьківщині. Ще в юнацтві голкіпер дав зрозуміти, що з нього будуть люди. Тріумфувавши двічі поспіль на молодіжному чемпіонаті Європи (до речі, в 2006-му Вермер зіткнувся у вирішальному поєдинку з Україною), він потихеньку протиснувся до основи амстердамського “Аяксу”.

З плином часу Кеннет поступився місцем Ясперу Сілессену, однак з переходом до “Феєнорда” продовжив справно збирати трофейні чашки. Воротар хоч і не переїхав до топового чемпіонату, але в Нідерландах став знаковим персонажем - у його доробку 13 престижних нагород.

"Лос-Анджелес" бачив у Вермері залізобетонного гравця стартового складу. Багатий досвід, плюс посередній конкурент у вигляді Пабло Сісньєґи - все вказувало на те, хто буде першим номером на лінії. І як же в клубі розчарувалися, коли зрозуміли, як безвідповідально Кеннет поставився до покладеного завдання. Все просто: воротар недооцінив MLS і, вочевидь, гадав, що там можна обійтися малими силами (колись аналогічний стереотип зіграв злий жарт зі Стівеном Джеррардом - легендарного півзахисника хто лише не критикував через непрофесіоналізм).

Американська преса так і відзначила: Вермер виклався у Лізі чемпіонів КОНКАКАФ, проте “загалом його гра не була послідовна”. Внаслідок цього у “Лос-Анджелес” виникла воротарська криза - нідерландець ротувався з Сісньєґою, а в 2021-му без особливого жалю був виставлений за поріг.

Нині боси «Лос-Анджелесу» вирішили додати клубу медійності, запросивши двох європейських динозаврів. І якщо головна мета Гарета – зберегти форму до Чемпіонату Світу в Катарі, куди пробилась його збірна Вельсу, то Джорджо К’єлліні відомий своєю допитливістю та професіоналізмом. Хто-хто, а італієць навіть в його роки здатен принести дивіденди команді на полі. В будь-якому випадку наявність двох таких авторитетних гравців розширить фанатську базу та дозволить позмагатись з галактичними сусідами за звання головної команди Міста Ангелів.