Три очки і в Лізі націй три очки. Тим більше, у Львові

По-перше, забудьте вже ці казки про "товариський турнір" і "ризикові експерименти". Ви самі все бачили. А я це зрозумів ще минулого разу, спостерігаючи за Україною і її суперниками в дивізіоні Б, а також головний фінал чотирьох. І це радує. Зрештою, було б дивним, якби турнір з такою формулою і структурою служив тупо "для тренування".

Нехай Німеччина з Іспанією там бавляться - їм красиво жити не заборониш, та й гравців у них - на кілька збірних. А для таких, як вчорашні суперники у Львові, це повноцінне спортивне змагання з усіма наслідками, що випливають. А вже особливо, коли ти їдеш першим класом: змагатися в числі найкращих. Ага, "товарняк", прям розбіглися ...

По-друге, потрібно розуміти реальну силу Швейцарії. Скажімо, в рейтингу ФІФА вона замикає першу дюжину команд світу, тоді як ми - другу. На секундочку. Хоча головне, звичайно, те, що ця збірна - завсідник фінальних турнірів. І, до речі, в дебютній Лізі націй фінішувала четвертою. На хвилиночку. І вчора на "Львів-Арену" вони не погуляти вийшли.

По-третє, збірна не збиралася разом більше дев'яти місяців поспіль. А за цей час можна не тільки народити, а й багато втратити. І банальне "всі були в однакових умовах" тут не канає. Хоча б тому що стабільна з початку століття Швейцарія і Україна, що заграла новими фарбами лише в останні роки - дві великі різниці, як кажуть в Одесі.

І лише беручи до уваги ці вихідні дані, ми можемо дозволити собі поміркувати про вчорашню гру.

Михайліченко і Тимчик в складі не здивували: до цього йшло. До того ж їм судилося зіграти важливу роль в досягненні результату - обидва флангових захисника віддали по гольовому пасу. Між іншим, в першу чергу, слід подякувати за настільки якісне і своєчасне поповнення коуча "Зорі" Віктора Скрипника.

Здивував в "старті" Коноплянка. Адже у Шевченка теж є очі (та серйозніші, ніж у нас з вами, коли мова йде про футбол): він не міг не бачити, що останнім часом цей гравець швидше деградує, в тому ж "Шахтарі" не будучи основним не тільки через засилля бразильців. А грали-то, вважай, основою. І Євген, на цьому рівні, в ній прогнозовано провалився.

Виходить, нікого ставити більше на цю позицію, чи що? Не поспішайте смітити прізвищами, давайте дочекаємося матчу з Іспанією. Припустимо, вихід Яремчука міг бути чисто тактичною фішкою. Не беруся судити, чи спрацювала саме вона. Аж надто відверто слабо виглядав лівий край до цього. І на такому тлі посиленням виглядав будь-який адекватний грі джокер.

Так, Шевченко тримав в умі другий матч. Можливо, і тому задіяв практично мінімум гравців. І все ж "пасажир" в стартовому складі пролунав тривожним сигналом.

Я б назвав цю гру середньою за якістю дійства, незважаючи на загальне пожвавлення і ефектні голи. За моментами, що заслуговують на увагу, було так собі, сем-восем (як кажуть самі-знаєте-де). Але вже нудною вона не була точно, чому мимоволі посприяла і велика кількість помилок з обох сторін. Спишемо на карантин.

Не думаю, що швейцарці заслужили перемогу, нехай і проявляли активність більше нашого: це їм, в принципі, притаманне. Але і поразки вони не заслуговували, туди-сюди виглядала нічейка по грі. І забий Штефен на 86-й хвилині другий м'яч в наші ворота, вона і стала б закономірним підсумком поєдинку.

Можна говорити про те, що нам десь пощастило. Особливо пам'ятаючи удар Варгаса в стійку воріт на 55-й хвилині, при 1:1. Але не забиваєш ти - заб'є Зінченко, нехай навіть не відразу, а символічні тринадцять хвилин потому. Втім, ще через десять хвилин пощастило вже Швейцарії: у Мораеса сходу з гострого кута не склалося. А далі було лише півтора шанси Штефена.

Суддівство шведа Егберга не викликає явних питань, і мені не довелося зайвий раз турбувати свого приятеля, що насолоджується відпусткою в рідному місті. З нього вистачило інших консультацій.

Топ-трійка гравців матчу у мене буде виглядати так: Маліновський, Ярмоленко, Зінченко. Саме в такому порядку. Примітно, що це все наші легіонери зі стартового складу.

Маліновський зачинав більшість наших небезпечних атак і був особливо яскравий в перші півтайму, почавши відлік моментів ударом в штангу і організувавши гольову атаку. Руслан випромінював упевненість і, разом зі Степаненком, який звично пахав в тіні, становив хребет команди.

Ярмоленко був причетним до обох голів України. І, крім шедеврального удару Зінченка, нам варто пам'ятати про те, що так холоднокровно і вміло відправляти м'яч у сітку, перебуваючи в подібній ситуації, як це зробив Андрій, у нас під силу лише деяким бразильцям "Шахтаря". Крім того, він був помітний буквально по всьому полю. І досить ефективний.

Зінченко в цілому провів не найкращий свій матч. Але, тим не менше, увійшов в число кращих, засяявши з середини другого тайму. Втім, можна згадати і його потенційно гольовий пас, змарнований Коноплянкою таймом раніше. А взагалі, дивлячись на гру Олександра, хотілося переінакшити: помиляється той, хто більше робить. Вірніше, швидше робить.

Львів не підвів навіть без глядачів. Стало бути, справа не в них, у чому я переконувався вже незліченну кількість разів після введення карантину: футбол роблять футболом не люди на трибунах. Все це байки, які тішать наше самолюбство. І в тисячний раз скажу: спочатку була гра. Вони грають - ми реагуємо, про навпаки можуть думати лише ті, хто багато про себе думає.

Справа в "футбольній магії" стародавнього міста, якою гріх не користуватися, коли втрачаєш тут лише 4 очка з 57 можливих, набираючи їх 93%. Ця статистика вбивчо переконлива, і є ж з чим порівнювати ...

Вчора Україна набрала тут чергові три очки і очолила таблицю своєї групи в Лізі націй. Апетит приходить під час їжі, але ми-то його відсутністю давно не страждаємо. А вже після рекордного за термінами голодування і поготів. На горизонті - Іспанія ...

І досить вже нити про підготовку до Євро. Ми маємо самодостатній цікавий турнір, тут і зараз. У всякому разі, Шевченко для себе це вже давно зрозумів. Або мені так здається?