Колективна варіативність та молоді крила. Нові принципи збірної Іспанії

Іспанські журналісти були в захваті. Напередодні одного з матчів збірної популярне іспанське видання сформувало команду з гравців, котрим не виповнилося 25-и. Ця команда могла б конкурувати за найвищі місця у всіх турнірах. Але Луїс Енріке не впадає в крайнощі. Молодь він використовує, проте довіряє й досвідченим ветеранам, на яких тримався кістяк колективу ще вісім-десять років тому. Наприклад, сьогодні на місці колишньої бойової слави зіграють Серхіо Рамос, Серхіо Бускетс та Хесус Навас – саме тут у 2012-у вони виграли чемпіонат Європи. Тоді завершився найуспішніший цикл в історії збірної Іспанії.

Після Євро-2012 Іспанія нічого не вигравала. На Мундіалі-2014 не вийшла з групи, на Євро-2016 поступилася в 1/8-й фіналу після домінантної гри на груповому етапі, на чемпіонаті Світу 2018 допустила конфуз з немічною, але підтримуваною суддями та допінгом збірною Росії. Тоді вже питання стояло руба: збірна Іспанії потребувала змін.

Довірили непростий процес зміни поколінь Луїсові Енріке. Екстренер "Роми", "Барселони" та "Сельти" очолив "Фурію Роху" одразу після чемпіонату світу 2018, але потім був змушений відлучитися через сімейні обставини. Кваліфікацію на Євро-2020 Іспанія пройшла з Роберто Морено, не зраджуючи власному стилю домінування. Цей вектор розвитку мав право на існування, проте моральне одужання Енріке після смерті донечки закрутило спіраль на іспанському шляху: колишній асистент Енріке, а на той час головний тренер Роберто Морено під тиском чи то Федерації, чи то самого Енріке був змушений не лише поступитися посадою другові, але й зовсім піти зі штату. Самостійне плавання Морено продовжив поза межами іспанської акваторії, а Луїс Енріке готувався до запливу на чемпіонаті Європи.

Свої корективи в футбольні плани, втім, вніс коронавірус. Останній матч з Роберто Морено "Фурія Роха" провела 18-го листопада 2019-го року, а перший з Луїсом Енріке (після повернення) – третього вересня 2020-го року.

Чотири матчі… Рівно стільки Іспанія провела під керівництвом Луїса Енріке і без Роберто Морено в штаті. Начебто й небагато, однак ці матчі продемонстрували деякі радикальні відхилення від колишніх принципів.

Іспанію називають командою без яскравих бомбардирів. У "Фурії Рохи" немає своїх Кіліана Мбаппе, Кріштіану Роналду чи Гаррі Кейна. Однак Луїса Енріке це зовсім не турбує: "Я віддаю перевагу командній роботі. Це краще, ніж мати гравця, який забиває 30 голів за сезон, але визначає твою роботу. Ми генеруємо гольові шанси й кожен з наших гравців зацікавлений в тому, аби забити гол. І у мене завжди є кілька варіантів складу. Важливо те, що головний герой матчу – не окремий гравець, а колектив".

Луїсу Енріке важко суперечити. В останніх шести матчах на домашньому стадіоні іспанці мають неймовірну статистику – шість перемог з загальним рахунком 24:0. З великих європейських збірних лише Англія за такий самий проміжок часу забила більше. Однак "суха" захисна домашня серія іспанців унікальна – вже 565 хвилин. Три поспіль домашніх матчі Іспанія провела у Мадриді – це ще один удар по колишніх принципах. Раніше таке пристрасть до лише однієї дислокації для домашніх поєдинків спостерігалася у далекому 1972-у році, коли Валенсія прийняла вісім поспіль поєдинків "Фурії Рохи".

На виїздах Іспанії важче. Вона не пропустила в недавньому товариському матчі з Португалією, але перед тим дозволяла вразити свої ворота не лише Німеччині, Румунії, Швеції та Норвегії, а навіть Фарерським островам. З іншого боку, в останньому матчі Ліги націй Іспанія була близька до пропущеного – врятувала лише бездоганна гра Давіда де Хеа.

Наприкінці того поєдинку менш іменитий та статусний суперник створював тиск на ворота іспанців. Все тому, що "Фурія Роха" – це класична модель суперника, котрий грає сам і дозволяє це робити іншим. Але результат зазвичай залишається за іспанцями завдяки високому рівню реалізації гольових моментів, завдяки умінню кожного гравця завершувати чи підтримати атаку.

Показовий і важливий компонент гри збірної Іспанії – активність флангів (про це, до речі, говорив Андрій Шевченко на передматчевій пресконференції). Але ця активність стосується не лише півзахисників чи флангових нападників, але й оборонців. Хесус Навас продовжує борознити фланг наче в молоді роки. Його вміння загострити, обіграти один в один, виконати націлену не лише навісну передачу з флангу, але й розрізний пас на загострення, суттєво підсилюють атакувальний потенціал збірної Іспанії. В матчі проти України чекаємо на протилежному боці Серхіо Регілона, який не грав проти швейцарців і який є кориснішим гравцем, аніж Хосе Луїс Гайя з "Валенсії". Перемога "Севільї" в Лізі Європи 2019/20 – величезна заслуга саме двох латералів.

Серхіо Рамос в центрі захисту – незамінна персона, а поруч з ним діє перспективний Пау Торрес з "Вільярреала". Цей гравець, звісно, не є непрохідним, що показав нещодавній поєдинок "субмарини" проти "Барси" на "Камп Ноу". Але ж і не кожна команда атакує, вибачте мені, силами Мессі, Фатті, Грізманна та Коутіньо.

Проти швейцарців Іспанія грала з двома класичними опорниками у формації 4-2-3-1. Тоді поруч з Серхіо Бускетсом, типовим руйнівником, центру поля додавав мобільності Мікель Меріно з "Реал Сосьєдада". Схожі за характеристиками гравці – Серхіо Каналес ("Бетіс"), Дані Себальос ("Арсенал") та Хосе Кампанья ("Леванте"). "Товарняк" з Португалією в основі розпочали Каналес і Себальос, але навряд чи в офіційному поєдинку Луїс Енріке сковуватиме себе наявністю однопланових гравців. Якщо Іспанія вийде у формації 4-3-3, тоді поруч з Бускетсом, Меріно/Себальосом/Каналесом можна чекати Родрі. Це своєрідна заміна Тьяго Алькантарі, якого немає в команді через Covid-19.

Теоретично опуститися в глибину поля може Дані Ольмо, але він більше потрібен Іспанії в передній лінії. Півзахисник "Лейпцига" разом з Ансу Фаті – крила, мозок, серце збірної Іспанії в атаці. Проблема в тому, що обоє гравців перебувають в молодому віці, через що нестабільні. Зі швейцарцями обидва зіграли погано, від чого страждав увесь атакувальний потенціал іспанської команди.

Адама Траоре – це відкриття Лухса Енріке. Потужний півзахисник/нападник вражає своєю фізичною підготовкою, стартовою швидкістю, силою удару. Цей футболіст як ззовні (за статурою) так і за манерою гри нагадує Ромелу Лукаку – справжній жах для будь-якого оборонця. Але з тими ж проблемами, що у Фаті з Ольмо – коли гра не йде, витиснути щось корисне з дій Адама Траоре не вдасться.

Ферран Торрес ще не встиг освоїтися в "Манчестер Сіті", однак він був в порядку й у "Валенсії". Футболіст з відмінним баченням поля, з інтуїцією, футбольним інтелектом, котрі дозволяють йому опинятися там, звідки можна віддати передачу на загострення. Це не класичний нападник-фінішер. Це творець. Корисний як у позиційних атаках, так і під час контрнападу. Корисний в середній фазі наступу – коли треба віддати останню чи передостанню передачу, або створити паніку в гущі захисників.

Швейцарцям переможний гол забив Мікель Оярсабаль, але проти України зі старту зіграє, ймовірно, Родріго – це вже класичний форвард-завершувач. З відмінною швидкістю, сильним ударом, з умінням загострити як ногою, так і головою при навісах. Родріго – форвард-вбивця, який здатен весь матч тероризувати захисників роботою без м'яча, але при цьому збереже сили для ривка на останніх секундах за спини опонентів.

Чи можна гідно зіграти проти цієї збірної Іспанії? Безперечно. Чи можна їй не програти? Так. Що для цього потрібно? Зіграти без помилок. Банальна рекомендація набуває актуальності у зв'язку зі стилем іспанців – вони дають грати, але й самі користуються "подачками" суперників. Україна матиме свої шанси забити, але треба бути готовим реалізувати один з одного чи два з двох. І мінімізувати ризики на власній половині поля. Цій Іспанії легко творити та будувати на просторі, але важче це робити під щільною опікою та в умовах, коли суперники не поступаються в боротьбі один в один. В теорії рецепт протидії – простий та максимально зрозумілий; як буде на практиці – побачимо ввечері.