І пішов Джака на Джаку, або Одна сім'я - три батьківщини

У мене в грудях дві душі живуть,
Між себе вкрай не схожі — і ворожі.

Й-В. Гете

Взагалі вони їхали до Швеції, хоча їх там ніхто і не чекав.

Це жахливо, коли вдома залишатися не можна ні хвилини, і у Раджипа Джаки була якраз така ситуація. В середині 80-х, як і більшість студентів університету Приштини, він протестував проти політики комуністичної влади Югославії, вимагаючи для Косова статусу окремої республіки. Але замість свободи отримав 3,5 роки в'язниці.

З дружиною Ельмазі Раджип познайомився за три місяці до арешту, але вона все одно чекала його більше трьох років. А коли бунтар таки вийшов, пара одружилася і незабаром рушила в дорогу.

У 1989 році Слободан Мілошевич ініціював референдум, який затвердив нову конституцію, що радикально урізала автономію національних країв. Ті, звісно, скипіли. Запахло війною, яка вибухне зовсім скоро в усіх напрямках від Хорватії до Косово, і стане найбільш кровопролитною в Європі після Другої світової.

Раджип та Ельмазі не хотіли воювати - вони бажали жити і мирно будувати свою сім'ю. Швеція здавалася ідеальним місцем, але спершу пара заїхала до Швейцарії, щоб відвідати друзів, які вже отримали там статус біженців. Планували погостювати місяць-другий, але виявилося, що Ельмазі вагітна, і їхати далі не можна. І вони залишилися.

***

"Я народився і виріс в Швейцарії, але моє коріння в Косово. Всі свої канікули протягом десяти років я проводив саме там. У нас міцні родинні зв'язки. Я відвідую своїх дідусів і дядьків, двоюрідних братів. Я гордий бути албанцем, і не приховую свого походження".

Так заявляв Граніт Джака перед Євро-2016. На той час Мілошевича вже давно не було в живих, Косово було визнане половиною країн-членів ООН, а він сам доріс до статусу зірки Бундесліги і одного з лідерів швейцарської збірної, яка стрімко албанізувалася за останнє десятиліття.

Раджип і Ельмазі були одними з тисяч балканців, які втекли від війни в центральну Європу. Перед Євро-2016 в складі збірної Швейцарії грало шестеро етнічних албанців, причому Джердан Шакірі і Валон Бехрамі народилися в Косово. Досить несподівана концентрація, враховуючи, що за десятки років існування збірної Югославії там зіграв лише один албанець - Фаділь Вокрі встиг перед війною добитися визнання в "Партизані". І раптом такий бум.

Ельмазі зізнавалася, що віддала обох синів до футбольної секції без жодних думок про професійний спорт. Їй просто не хотілося, щоб вони зв'язалися з популярними серед мігрантів вуличними бандами.

Коли Граніт прийшов в школу "Базеля", йому було п'ять років. Його братові Тауланту - шість. І вони з перших днів стояли горою один за одним. Обидва рішучі, жорсткі, готові на будь-який ризик

***

"Я вже неодноразово говорив, що Таулант талановитіший за мене. Так завжди було", - така стандартна відповідь Граніта на всі питання про брата.

Ricardo Rodríguez, Nassim Ben Khalifa, and Granit Xhaka at the 2009 U-17 World Cup. pic.twitter.com/0noKzjvUTl

— Scouted Football (@ScoutedFtbl) June 25, 2020

Але тренери з дитинства дотримувалися іншої думки. Тауланта навіть не взяли на чемпіонат світу U-17 в 2009 році, куди Граніт поїхав, ледь відновившись після розриву хрестів. Той турнір Швейцарія сенсаційно виграла, хоча конкуренція була серйозною - Бразилія з Неймаром; Німеччина з Гетце; Іспанія з Моратою, Іско та Сарабією.

Джака сяяв по ходу всього турніру і не збавив оберти в фіналі з Нігерією, за яку за традицією грало чимало хлопців невизначеного віку. Крім Граніту за Швейцарію запалювали і інші діти мігрантів - чилієць Рікардо Родрігес, боснієць Харіс Сеферович, араб Нассім Бен Халіфа.

Швейцарська федерація футболу вхопилася за них, як за рятівну паличку. Після того, як пішла чудова збірна Роя Ходжсона з Тюркільмазом, Сфорцою і Шапюїзою, в країні шоколаду, сиру і годинників намітився дефіцит футболістів. Чужинці заповнили його з лишком. Дехто навіть вірив, що з їх допомогою Швейцарія побореться за перемоги на великих турнірах, але життя показало, що потенціал балканців був хоч і значним, проте обмеженим.

Граніт Джака досі виправдовується, що з Албанії йому ніхто навіть не подзвонив, поки швейцарці навколо нього мало не хороводи водили.

"Мені важко зрозуміти, чому з албанської федерації ніхто не відреагував, нікому не було діла. Я албанець, і я б хотів грати за збірну, але мене ніхто навіть не спитав, а ось інтерес Швейцарії був величезний. Вони не хотіли втрачати жодного футболіста, який виріс в їх країні".

Так його і заграли за національну збірну в 2011-му, коли Граніту не було і 20 років. А ось його менш розкручений брат на деякий час випав з основи "Базеля", пішов в оренду і в збірній про нього забули. А коли згадали, то Таулант вже грав за Албанію.

***

Преображення балканської збірної вийшло стрімким. Вирішальну роль зіграв італійський тренер Джанні Ді Б'язі, який взявся обдзвонювати і переконувати етнічних албанців по всій Європі.

Таулант Джака приїхав зі Швейцарії разом з Бератом Джімсіті і ще цілою групою виконавців; Етріт Беріша - зі Швеції; Хюсай і Мемушай - з Італії; Маврай - з Німеччини. На Євро вони вийшли з першої ж спроби, і це навіть не здивувало - склад зібрався бойовий. Сенсацією стало те, що жереб звів їх в групі зі Швейцарією. За албанців тоді бігало відразу дев'ятеро гравців, які народилися в Альпах. Унікальний поєдинок, якому немає і, ймовірно, не буде аналогів, в тому числі і завдяки протистоянню Граніта з Таулантом.

Вони дуже схожі зовні, а в дитинстві мати навіть одягала їх в однакові костюми, через що сторонні люди вважали їх близнюками. Навіть позиції на полі у них ідентичні - обидва опорні хавбеки. Таулант не приховував, що жереб йому не сподобався.

"Звичайно, це буде складний матч для мене. Я пройшов через швейцарську молодіжку, а тепер зіграю проти своїх друзів і навіть рідного брата. Це дуже емоційний момент, я б хотів його уникнути".

Його батько Раджип був налаштований більш оптимістично. У протистоянні синів він побачив якийсь символізм.

"Ми віддали одного нашого сина Швейцарії, а іншого Албанії. Це як уособлення життєвого шляху всієї нашої родини".

Звісно, на матчі зібрався аншлаг. Ви, напевно, пам'ятаєте немолоду жінку в дивній футболці на "Фелікс Боллар" в Лансі. Оператори вихоплювали її з натовпу кожні 10-15 хвилин. Це була Ельмазі, яка прийшла на матч в символіці і Швейцарії, і Албанії. На жаль, одному з її синів судилося програти.

Балканців підкосили ранній гол Фаб’яна Шера і вилучення Лоріка Цани. Таулант Джака пару раз здорово заїхав по ногах братові, але той все одно виявився сильнішим. Не дарма його через пару тижнів забрав до себе Арсен Венгер за 40 млн євро.

Граніт Джака створив тоді найбільшу кількість гольових шансів (3), зробив більше всіх передач (115) і торкань м'яча (129). На пару з іншим етнічним албанцем Валоном Бехрамі вони домінували в середній зоні і гарантували Швейцарії перемогу - 1:0.

***

"Це був дуже дивний матч. Я вважаю, ми обидва зіграли добре, ми віддали всі сили кожен заради своєї збірної, і ми щасливі. Я, напевно, трохи більше. На наші плечі ліг величезний тиск, але ми впоралися. Ми розсунули межі і не думаю, що хтось може нам щось закинути. Ми з Таулантом билися на повну котушку".

Той, хто бачив поєдинок, не міг не погодитися з Гранітом. Брати рубалися, не шкодуючи один одного. І хоча той Євро в підсумку не приніс слави ні Албанії, ні Швейцарії, ця гра увійшла в історію назавжди. У футболі брати неодноразово обирали різні збірні, це почалося ще в кінці XIX століття, коли Джонні Гуделл вирішив грати за Англію, а Арчі - за Північну Ірландію, дарма що обидва були шотландцями. Брат Стіва Манданда грає за ДР Конго; брат Тіма Кехілла - за Самоа; обидва брати Поля Погба - за Гвінею.

З більш свіжих прикладів можна згадати синів Мазіньо, Рафінью і Тіаго, або ж братів Боатенгів, які навіть перетиналися на чемпіонаті світу в Бразилії. Але ось на Євро нічого подібного не відбувалося більше жодного разу.

***

Найцікавіше, що потім Граніт і Таулант ще могли зіграти за збірну разом. У 2016 році ФІФА дозволила всім футболістам з косовським корінням виступати за історичну батьківщину, але ні той, ні інший не зважилися.

Замість цього вони ще двічі зіграли один проти одного - цього разу, в Лізі чемпіонів-2016/17, і знову обидва рази тріумфував Граніт, чий "Арсенал" не помітив опору "Базеля". Його кар'єра склалася набагато яскравіше, ніж у Тауланта - навіть незважаючи на критику, молодший Джака продовжує виходити в основі "Канонірів" і носить капітанську пов'язку у збірній.

Його братові вибратися з "Базеля" так і не вдалося. За сплеском в середині десятих пішов тривалий спад, а минулого літа Таулант ще і порвав зв'язки. Тепер про топ-ліги і мріяти нічого - залишилося або закінчувати вдома, або їхати в Азію за грошима.

І все-таки в одному Граніт навіть зараз братові заздрить. Тоді, 11 червня 2016 року, рахунок на табло зафіксував його перемогу, але внутрішньо він пережив поразку.

"Мій брат ніколи не дізнається, яке це - грати проти країни своїх предків. А я через це пройшов. Мене освистували і ображали з трибун такі ж албанці, як і я. Це дуже паскудне почуття, яке мені не забути".

Кажуть, за останні роки Швейцарія різко посилила міграційне законодавство. Мабуть, там теж вирішили, що з них таких матчів досить.