Інших таких немає. Якою людиною був Йохан Кройф

На світі не було й не буде більше виняткової людини, ніж Йохан Кройф.

З раннього дитинства він знав, що і як потрібно робити всім оточуючим. У незнайомих містах він підказував таксистам, в якому напрямку їхати, щоб швидше дістатися до пункту призначення. Безвусим молодиком він повчав лідерів і легенд «Аякса», радячи, як їм треба грати. Він вчив голландського гольфіста бити по м'ячу, радив розташувати по-іншому світлофори в Амстердамі і навіть вважав, що більшість людей неправильно кидає монети в автомат з газованою водою. Відмахуватися від його слів не виходило головним чином тому, що Кройф постійно виявлявся правим.

«Найгірше, що ти завжди знав все краще за всіх. І тому тобі доводилося весь час говорити, весь час коригувати»

Летючий Голландець любив розповідати про себе в третій особі

Прибиральниця амстердамського клубу вмовляє босів поглянути на його синочка – і він з перших ігор і на довгі десятиліття стає кращим гравцем своїх команд. Збірна, що ніколи раніше не вигравала навіть окремий матч (!) на чемпіонатах світу, з фантастичною грою доходить до фіналу, розносячи всяких аргентинців і бразильців. «Аякс», який не був домінатором навіть на внутрішній арені, немов за помахом чарівної палички починає все вигравати в Європі і три роки поспіль тримає в себе Кубок Європейських Чемпіонів.

Найнеймовірніше в цій казці – те, що вона правда. Кройфа люблять, ним захоплюються, його прикладу намагаються наслідувати – саме тому, що він робив неможливе можливим, дарував людям те, про що вони навіть не мріяли. Ну справді, хіба міг якийсь голландець в середині шістдесятих всерйоз вірити, що скоро побачить свою збірну в фіналі чемпіонату світу? У відборі на Євро-1964 від Люксембургу вилетіли, і це навіть не було особливою ​​сенсацією. Так, одна збірна нефутбольного Бенілюксу вибила іншу, не більше того.

Йохан з раннього дитинства був близький до футболу і «Аяксу». Мати працювала прибиральницею в амстердамському гранде і, щоб дитина не тинявся по вулицях, брала його в клуб. Може, тому Йопі з віком не мав пієтету ні перед ким – з людьми, яких інші бачили тільки на стадіоні і по телевізору, хлопчик контактував кожен день. І футбол, який для інших був об'єктом поклоніння, для Кройфа був чимось на зразок сировини – того, що треба покращувати, доводити до розуму, вдосконалювати…

«Швидко рухатися нескладно. Треба просто вчасно почати бігти»

Старт футбольної кар'єри Йохана – це моментально взята найвища планка, яку він перекривав ще не раз. Перехід в першу команду в 17 років, 25 забитих м'ячів (більше голу в середньому за гру!) в сезоні, коли Кройфу було 18. Надзвичайно обдарованим, швидким і притому технічним, Йохан був з самого початку. Але ці голи були не більше ніж записами в реноме – тим, на що треба робити упор, щоб змусити інших рахуватися з Летючим Голландцем і слухатися його.

Є якась фантастична удача (не тільки «Аякса», а й усього світового футболу) в тому, що в «Аяксі» в один і той же час почали свій шлях два генія. Саме в той рік, коли тренер-початківець Рінус Міхелс (раніше вчитель фізкультури для дітей з вадами слуху) очолив «євреїв», в першу команду влився Йохан Кройф. Спільно наставник і гравець винайшли особливий стиль гри, заснований на уникненнi силових єдиноборств i грі в один дотик.

«Не бий на удачу, тому що, якщо м'яч перехоплять, суперники тут же обіграють двох – тебе й того, кому ти даєш пас»

«Давай пас не під ноги товариша по команді, а приблизно в метрі перед ним, щоб йому довелося бігти за м'ячем: це прискорює темп гри»

«Якщо гра не клеїться, роби прості речі. Візьми м'яч і дай пас тому, хто ближче всіх. Зроби це кілька разів, і свідомість того, що ти робиш правильно, допоможе відновити впевненість»

Все це звучить дуже просто, але до Кройфа ніхто не зміг придумати і втілити в життя таку манеру гри. У сезоні-66/67 «Ліверпуль» Шенклі програв на своєму полі «Аяксу» 1:5 – він просто не знав, як протистояти новому стилю гри. Надалі аяксіди знімуть скальпи з «Наполі» (4:0), «Атлетіко» (3:0), «Інтера» (2:0, фінал КЕЧ-71/72), «Реала», «Мілана» (всього лише по 1:0, але то були півфінал і фінал КЕЧ-72/73)… А як тільки піде Кройф, вилетять в першому ж раунді КЕЧ від софійського ЦСКА. І на цілих шість років перестануть заходити в єврокубках далі чвертьфіналу.

У 1971-му, після першої ж перемоги в Кубку Чемпіонів, Рінуса Міхелса заманили в «Барселону». Голландець побудував там комунізм новий порядок – за його лекалами клуб живе й функціонує досі – і, звичайно, йому знадобився його головний воїн. Трансфер в 5 мільйонів гульденів не просто став найдорожчим на той момент в історії футболу, а майже в два рази побив попередній рекорд. Такий божевільної трати не сприйняв навiть уряд Каталонії, і Йохана довелося реєструвати як запчастини сільськогосподарської техніки. Зараз, через десятиліття, будь-який каталонський депутат скаже: ці гроші були того варті.

Перший же сезон Кройфа в Іспанії перервав 13-річну серію «Барселони» без перемог в чемпіонаті. Але в тому сезоні все клубні успіхи затьмарив чемпіонат світу. Рінус Міхелс погодився на літо очолити збірну Голландії, яка вперше після 30-их років вийшла на ЧС – і його хлопці змусили говорити про себе весь світ. Стиль гри, що випередив свій час – штучний офсайд ззаду, комбінації в один дотик спереду, обмін позиціями і рух на всіх ділянках поля – дозволив «помаранчевим» поспіль зім'яти Уругвай, Болгарію, Бразилію, Аргентину і вийти в фінал мундіалю.

Результат цього самого фіналу приніс німцям трофей, а голландцям – славу, всесвітнє обожнювання і образ трагічних невдах. Напрацювання Міхелса й Кройфа не пропали даром: чесно кажучи, навіть збірна Німеччини зараз ближче до класичних голландських тактик, ніж до рідних. Цікаво, що самі учасники великої команди ніколи не називали свій стиль тотальним футболом – термін придумали англійці. Все логічно: в Англії краще за всіх у світі пишуть про Гру, в інших країнах краще в неї грають…

«Якість гри без результату безглузда. Результат без якості нудний»

У Голландії Кройф був справжнім тренером на полi. Він затвердив півзахисника Аріє Хаана на позицію ліберо – і той ідеально відповідав цій позиції. Він опікував Джонні Репа, що до сих пір утримує рекорд збірної за кількістю голів на ЧС, і кричав на нього, коли хотів бачити кращу гру. Він міг наказати двом хавбекам помінятися позиціями, а через чверть години повернутися на вихідні точки. Його слухалися і йому все це дозволяли, тому що давно переконалися – він бачить в Грі те, чого не бачать інші.

Чи можна, виходячи з цього, сказати, що роль Міхелса в створенні команди була меншою, ніж Кройфа? Ні, хоча б тому, що заради особливого підходу до Йохану тренер пішов на безпрецедентні заходи. Рінус покликав двох психологів, з якими Кройф – звичайно, з великим задоволенням – говорив. Вердикт фахівців по мізках був простий: з Йоханом треба погоджуватися, інакше він переживає і замикається в собі. Рання втрата батька (вiн помер, коли Йопі було 12) підсвідомо змушувала його шукати відповідність в оточуючих – і неминуче розчаровуватися.

«Чому не можна обіграти клуб багатший за наш? Ніколи не бачив, щоб мішок грошей забивав гол»

Кройф став учасником першого великого протистояння у футболі – на початку сімдесятих двома кращими гравцями планети були він і Беккенбауер, а решта були далеко позаду. У 1971-76 рр. ці люди взяли п'ять Золотих М'ячів на двох, і голландець назавжди залишився попереду з рахунком 3:2. Так, п'ять, а не вісім, як герої протистояння нинішнього, але ж і Золотий М'яч тоді вручався по-іншому. Його вручали європейські журналісти, а не представники збірних Вануату – відповідно, і отримували кращі в році, а не найбільш розкручені бренди.

Та й взагалі, обидва гравці були зірками іншого масштабу, ніж нинішні. Для обох, наприклад, було нормою виступити проти війни у ​​В'єтнамі, вийти на вуличну демонстрацію. Ведені від і до – тренерами, агентами, фізіотерапевтами – Роналду й Мессі навіть уявити не можуть, як можна вести за собою цілий клуб. Але Кройф відрізнявся і від Беккенбауера, і від взагалі всіх футболістів. Поки інші футболісти грали в футбол, Йохан грав з грою: придумував, як можна вдосконалити футбол, знаходив однодумців, засновував представництва в Амстердамі і Барселоні…

«До тридцяти років я робив все інтуїтивно. Після я став розуміти, чому я це робив»

На сонці теж є плями, і від людського ідеалу Кройф був далекий. Рання смерть батька змусила його з ранніх років думати про заробіток, зациклюватися на ньому. Він був першим футболістом як мінімум в Голландії, який прийшов на переговори щодо контракту зі своїм агентом – свекром Кеном Костером. Він же пропустив чемпіонат світу в Аргентині, не погодивши фінансові питання з голландської федерацією. Всі сумують за поразкою голландців у фіналі ЧС-1974, але через 4 роки «тюльпани» програли лише в фіналі, в овертаймі і господарям. Не вистачило Летючого Голландця…

У 78-му Кройф він закінчив кар'єру не тільки в збірній, але й взагалі: матч «Баварія» – «Аякс» 8:0 (от Беккенбауер порадів) був в його кар'єрі першим прощальним. Молодий 31-річний чоловік зайнявся бізнесом, вклав свої мільйони в розведення свиней… і втратив усе. Тільки через банкрутство Йохану довелося відновити кар'єру: у клубів «Лос-Анджелес Ацтекс», «Вашингтон Діпломатс» і «Леванте» завдяки цьому є дуже гучне ім'я в списку «Знамениті гравці». І, напевно, тільки чистий геній міг після півроку без футболу і трьох років гастролей відмінно заграти в чемпіонаті Голландії і виграти ще два чемпіонства.

Ні, це не фінал Ліги Чемпіонів. І навіть не класико. Це всього лише товарняк збірної Каталонії. Але які очі, скільки бажання і пристрасті!

Перехід Кройфа на тренерську стезю був для Йохана не більше ніж офіційним отриманням диплому – тренувати він почав років за 15 до цього. Тренером був дуже вимогливим, до гравців ставився як до видаткового матеріалу (одне вигнання Субісаррети відразу після фіналу ЛЧ чого варте) – але також був надзвичайно успішний. Його два роки в «Аяксі» визначили формування того покоління, що виграє Лігу Чемпіонів; чотири чемпіонства поспіль на чолі «Барселони» ніхто не зміг виграти ні до, ні після нього. І на самому злеті по його тренерській кар'єрі вдарили проблеми зі здоров'ям. Серце, таке палке серце Йохана не витримувало переживань, властивих будь-якому тренеру – в неповні 50 років з професією головного тренера довелося покінчити.

Він завжди намагався контролювати все. Не дивно, що і після завершення ігроцької й тренерської кар'єр Кройф намагався кермувати процесами в клубах свого життя. Останні два десятиліття в Йохана могли бути посади в «Барсі» і «Аяксі», могли не бути – але він залишався одним з найвпливовіших людей, сірим кардиналом обох клубів. Нові наставники аяксидiв і «блаугранас» зустрічали або схвалення, або відторгнення Йохана – і в другому випадку їм було важко втриматися на посаді.

Крім цієї картинки, в інтернеті вже поширилася ще одна: згідно неї, за 27 років після приходу тренера Кройфа «Барса» вже виграла стільки ж титулів, скiльки за сімдесят до нього. Але знаєте, міряти значимість такої людини трофеями пішло. Кройфа тому й будуть пам'ятати завжди, що в головному матчі життя його команда, не дивлячись на поразку, сподобалася людям більше. Теоретик-практик – навряд чи в історії футболу була людина, який відбувся в обох іпостасях настільки потужно.

Кройф – ідеальний приклад генія, який дістався звичайній людині, зі слабкостями і недоліками. Золота молодь XIX століття могла гуляти ночами безперервно – але хтось на ранок йшов в полк, а хтось писав «Євгенія Онєгіна». Йохан-людина все життя палив (і помер від раку легенів – не наслідуйте його приклад!), плів інтриги і покинув «Аякс», коли партнери просто вибрали іншого капітана. Йохан-геній просто придумав голландський футбол і навчив йому одну каталонську команду.

Про смерть великих звичайно повідомляють їхні близькі, колись лікарі. Про смерть Йохана Кройфа було насамперед оповіщено на його офіційному сайті і в його твіттері. Великий голландець йшов в ногу з часом завжди, часто випереджаючи його. Чого і вам всім бажаю.

«У якомусь сенсі я, швидше за все, безсмертний»

Йохан Кройф