Радянський хрещений нідерландського дива. Нідерланди з тотальним футболом могли і не потрапити на ЧС-1974

На чемпіонаті світу з футболу-1974 в ФРН всіх підкорила і захопила гра збірної Нідерландів, котра явила публіці тотальний футбол. Але мало кому відомо, що вихід Йохана Круіффа і його партнерів у фінальну частину першості міг і не відбутися – якби не щедрий подарунок, який підніс "Ораньє" 47 років тому радянський арбітр Павло Казаков.

У клуб великих футбольних держав Нідерланди увійшли в 1970-ті, а до цього збірна з Країни тюльпанів являла собою досить невибагливого середняка, головним завданням якого було обіграти сусідів-бельгійців. На двох мундіалях, на яких нідерландці на той час встигли засвітитися (1934 і 1938), вони вилітали після перших же матчів, а на чемпіонат Європи не пробивалися жодного разу. Ситуація почала змінюватися на зорі 1970-х, коли провідні нідерландські клуби - "Фейеноорд" (1970) і "Аякс" (1971-73) - чотири роки поспіль вигравали Кубок європейських чемпіонів.

У відборі на ЧС 1974 "Помаранчеві", яких на той час очолював чеський тренер Францішек Фадронц, потрапили в одну групу з сусідкою-Бельгією і двома скандинавськими збірними – Норвегією та Ісландією. Останні виступили в ролі статистів в розбірках дуету лідерів. Ісландці навіть дозволили представникам Бенілюксу не летіти до себе на острів, і номінально домашні матчі "вікінгів" проти Нідерландів та Бельгії також пройшли на полях їхніх суперників. "Помаранчеві" розгромили остров'ян з рахунком 8:1 і 5:0, "Червоні дияволи" були трохи скромніше – двічі по 4:0. А ось у зустрічах лідерів з норвежцями історія склалася по-іншому. Бельгійці знову здобули дві академічні перемоги по 2:0. А підопічні Фадронца, знищивши "сіверян" в рідних стінах (9:0), на виїзді ледь не втратили очко – вирішальний гол захисник гостей Баррі Хюльсхофф забив лише за 4 хвилини до кінця (2:1). Тим часом, перше очне побачення бельгійців і нідерландців, що минув в Антверпені, завершився нульовою нічиєю. А значить, володар путівки на мундіаль-1974 повинен був визначитися в останньому турі, в якому сусіди-суперники знову зустрічалися між собою.

До поєдинку, який пройшов 18 листопада 1973 на Олімпійському стадіоні в Амстердамі, суперники підійшли, маючи однакову кількість очок – по 9, але далеко не однакову кількість забитих і пропущених голів. У господарів різниця м'ячів становила 24-2, у гостей лише 12-0. А це означало, що нідерландців цілком влаштовувала і нічия, в той час як бельгійцям потрібна була тільки перемога. Всі чекали, що це буде гра в кішки-мишки, але тренер "Червоних дияволів" Раймонд Гуталс вибрав абсолютно нелогічну на перший погляд тактику – глуха оборона. Досвідчений наставник небезпідставно вважав, що у відкритій грі, та ще й на рідному стадіоні, Круіфф і компанія здатні розірвати Бельгію на частини. А катеначчо, якого від його команди ніхто не чекав, повинно було, по-перше, злегка дезорієнтувати і збити з пантелику нідерландців. А по-друге, чим довше на табло залишався б слизький нульовий рахунок, тим більше б нервували і переповнені трибуни, і самі гравці суперника.

Події в матчі розвивалися за сценарієм Гуталса. Бельгійці встановили "автобус" у своєму штрафному, геть забувши про контргру. Проте, у нідерландців все одно було кілька відмінних моментів, але гостей врятувала відмінна реакція їхнього голкіпера Крістіана Піота. До кінця гри "Помаранчеві" вже відверто вимоталися від своїх безрезультатних атак, все частіше поглядаючи на табло. Але їхні суперники продовжували стояти в обороні. Це виглядало настільки ж абсурдно, як якщо б боксер в фінальному раунді бою, розуміючи, що програє за очками, не намагався б завдати суперникові удару. Але на 89-й хвилині розігралася справді хічкоківська фінальна сцена. Бельгійці спорудили якусь подобу атаки і заробили вільний удар неподалік від лівого кута штрафного майданчика господарів. Капітан гостей Поль ван Хімст закрутив м'яч до воріт нідерландців. Цей навіс начебто не приховував особливих загроз для голкіпера "Помаранчевих" Піта Шрайверса – той вийшов на перехоплення, і ніхто із захисників навіть не намагався його страхувати. Але м'яч дугою почав йти від кіпера – прямо на ногу Яну Верхейену, який підбіг і в дотик вразив порожні ворота. Здавалося, що геніальний тактичний план Гуталса був приречений на логічне завершення, але тут своє вагоме слово сказала Людина в чорному. Радянський арбітр Павло Казаков, який обслуговував ту зустріч, підняв руку, фіксуючи офсайд. Хоча на повторах було чітко видно, що в момент удару ван Хімста перед Верхейеном знаходилися як мінімум троє захисників.

У підсумку матч так і закінчився – 0:0. Бельгія стала єдиною збірною в історії відбіркових кампаній ЧС, яка не пропустила жодного м'яча, але при цьому не пройшла кваліфікацію. А Нідерланди поїхала на чемпіонат світу в ФРН, де викликали справжній фурор, дійшовши до фіналу і підкоривши своїм тотальним футболом всю планету. Але ж якби не Казаков з його неіснуючим офсайдом, футбольний світ так і не дізнався б про Круіффа і його партнерів!

До речі, мало хто знає і про те, що всього за місяць до початку ЧС-1974 немолодого вже чеського тренера Фадронца, який зліпив ту команду, змінив більш енергійний нідерландець Рінус Міхелс, якого і прийнято вважати головним творцем тотального футболу. Кажуть, не обійшлося без участі в інтригах Йохана Круіффа та інших гравців "Аякса", які знали Міхелса за спільною роботою в амстердамському клубі. Втім, як показав подальший хід подій, цей не найкрасивіший з точки зору етики хід нідерландських футбольних властей повністю себе виправдав.