Десять великих гравців, які стали великими тренерами

Ох, як не просто стати хорошим футбольним тренером, ще складніше стати найкращим тренером, і майже неможливо стати великим тренером, особливо якщо до цього отримав всю можливу славу великого футболіста. Такі усіма визнані легенди як Дієго Марадона, Боббі Чарльтон, Марко ван Бастен, Ференц Пушкаш після блискучої кар'єри гравця не змогли стати великими тренерами. Так і не зважилися спробувати себе на тренерській ниві Пеле, Джордж Бест, Карл-Хайнц Румменігге або Роналдо (не плутати з Кріштіану, португальця і ​​його вічного аргентинського візаві поки в цьому огляді немає).

Є і показові зворотні приклади. Алекс Фергюссон, один з найбільш визнаних тренерів в світі, який залишив незабутній слід у футболі як тренер, завоював десятки титулів вищої якості, але як гравець не зміг домогтися нічого значущого.

Те ж саме стосується і Оттмара Хітцфельда, Джока Стейна, Боба Пейслі, Марчелло Ліппі, на особливому місці тут стоїть Жозе Моуріньо, який виступав у нижчих лігах Португалії, нічого серйозного досягти не мав можливості, але УЄФА включала "Особливого" в список десяти найкращих тренерів європейського футболу з моменту заснування організації.

Хто ж зміг реалізувати себе на такому складному терені як тренер футбольного клубу або збірної? І підтвердив правило про те, що стати хорошим тренером можна, якщо забути яким ти був футболістом.

Йохан Кройф. Як гравець Кройф ставав чемпіоном Нідерландів - 9 разів, володарем Кубка європейський чемпіонів - 3 рази, з "Барселоною" вигравав чемпіонат Іспанії і Кубок цієї країни. Був триразовим володарем Золотого м'яча. Потім як тренер Йохан домігся приголомшливих успіхів все з тією самою "Барселоною", а його "Аякс" при досить скромних можливостях ставив "на вуха" всю Європу.

Кройф став один з найуспішніших тренерів "Барселони", вісім років був наставником каталонців, створив свою унікальну систему підготовки команди, і тільки Гвардіола випередив Йохана по числу завойованих з "гранатово-синіми" титулів.

Франц Беккенбауер. Кайзер Франц з "Баварією" ставав чотирьох разовим чемпіоном Німеччини, з "Гамбургом" один раз виграв Бундеслігу, двічі був володарем "Золотого м'яча", як капітан приводив збірну ФРН до титулу Чемпіона світу та Європи. Ставши тренером Беккенбауер майже повторив шлях футболіста - Німеччина при ньому стала чемпіоном світу, а на Євро -1986 стала другою командою. "Олімпік" (Марсель) під керівництвом німця виграв чемпіонат Франції, а "Баварія" Кубок УЄФА і Бундеслігу.

Зінедін Зідан. Ще коли Зідан виступав за досить скромний "Бордо" стало зрозуміло, що перспективи у нього найнеймовірніші. У французькому клубі він виграв Кубок Інтертото, дійшов до фіналу Кубка УЄФА, потім з "Ювентусом" виграв шість топ-трофеїв, а в "Реалі" отримав звання живої легенди, хоча цьому посприяли і вдалі виступи за збірну Франції, зокрема виграш Чемпіонату світу 1998 року і Євро-2000.

Як головний тренер за два роки в "Реалі" Зізу заслужив дивовижну колекцію трофеїв самої різної якості, в тому числі виграв Ла Лігу, двічі Лігу Чемпіонів і двічі Суперкубок УЄФА.

Хосеп Гвардіола. Один з найбільш значущих постатей нової футбольної ери, Пеп в свої 46 років вже став легендарним тренером і великим гравцем. З "Барселоною" Гвардіола шість разів виграв чемпіонат Іспанії, два рази Кубок Іспанії і ще ряд гучних титулів, серед яких зі збірною Іспанії Олімпійські ігри 1992-го року.

Як тренер Пеп створив приголомшливу "Берселона", виграв з нею три вищих титули в Примері, двічі Лігу Чемпіонів і Суперкубок УЄФА, визнавався кращим наставником за різними версіями, а потім з "Баварією" три рази добився тріумфу в Бундеслізі. Зараз "Манчестер Сіті" при Гвардіолі показує неймовірний футбол, чим доводить тренерський геній каталонського фахівця.

Карло Анчелотті. Виступав за "Рому" і "Мілан", в складі яких Анчелотті виграв три скудетто, чотири Кубки Італії і два Кубка Чемпіонів, зі збірною Італії брав участь в домашньому чемпіонаті світу 1990 року, де команда стала бронзовим призером. Також третьої Італія стала на Євро-1988, тоді ще хавбек він був одним з незамінних в збірній.

Як тренер Анчелотті став одним з найуспішніших тренерів світу, тричі він переміг в Лізі Чемпіонів. Також домагався тріумфу в Суперкубку УЄФА і Міжконтинентальних кубках (з "Реалом" і "Міланом"). Анчелотті єдиний тренер в історії, який виграв чемпіонати Італії, Англії, Франції та Німеччини.

Кенні Далгліш. Людина, яка має статус наближений до божества в Ліверпулі та Глазго, як гравець Далгліш чотири рази ставав чемпіоном Шотландії з "Селтіком", чотири рази вигравав кубок Шотландії, потім допомагав "Ліверпулю" шість разів виграти чемпіонат Англії і тричі стати володарем Кубка європейських чемпіонів.

В якості тренера Кенні Далгліш три рази з "Ліверпулем" ставав чемпіоном Англії, двічі вигравав Кубок Англії, потім з "Блекберном" ставав золотим призером англійської Прем'єр-ліги. А також у 2000-му році виграв Кубок шотландської ліги з "Селтіком".

Альфредо ді Стефано. Один з найбільш легендарних гравців "Реала", завоював з мадридським клубом безліч різноманітних титулів, але ось в тренерському цеху ді Стефано довелося важче. В іспанському "Ельче" Альфредо отримав відставку, коли команда зайняла останнє місце в чемпіонаті.

Потім справи пішли значно краще - в Аргентині з "Бока Хуніорс" він виграв Кубок і чемпіонат цієї країни. У 1971-му році з "Валенсією" ді Стефано став чемпіоном Іспанії, переможцем в Кубку Кубків та Суперкубку УЄФА. Альфредо ще раз переміг в чемпіонаті Аргентини (вже разом з "Рівер Плейт"). Очоливши "Реал", ді Стефано всюди ставав другим і знову особливих успіхів досягти не зміг, проте, залишив у футболі найбільш помітний слід, як гравець і як тренер.

Валерій Лобановський. Коли Лобановський допоміг "Динамо" Київ вперше в історії завоювати золоті медалі чемпіонату, навряд чи б хтось міг подумати, що вже в якості тренера він зробить цю команду ще й грозою європейських грандів. Через травми і непростий характер кар'єра гравця у Лобановського вийшла не такою яскравою, як тренерська. Проте, футболіст Валерій Васильович був неординарний, зі своїм помітним почерком, як наприклад, удар з кутового відомий, як "сухий лист".

У ролі наставника Лобановський вісім разів приводив "Динамо" до вершини чемпіонату СРСР, шість разів вигравав Кубок, п'ять разів чемпіонат України і тричі Кубок нашої країни. У Європі про Лобановського також пам'ятають, багато в чому завдяки перемогам в Кубку Кубків, а також другому місцю на чемпіонаті Європи 1988 року. До сих пір його вносять до списків кращих тренерів всіх часів і народів за версіями найавторитетніших європейських видань.

Джованні Трапаттоні. З "Міланом" великий Трапаттоні двічі вигравав чемпіонат Італії і двічі Кубок Чемпіонів, один раз Кубок Італії і один раз Кубок Кубків. Потім Трапатоні став тренером і значно збільшив свою колекцію трофеїв. "Ювентус" він шість разів приводив до титулу чемпіона країни, а також був тріумфатором у всіх топ турнірах Старого Світу - Кубку Чемпіонів, Кубку Кубків і Кубку УЄФА плюс Міжконтинентальний кубок, а потім Суперкубок УЄФА, але вже з іншою командою.

З "Інтером", "Баварією", "Бенфікою" і "Зальцбургом" Трапаттоні по разу вигравав національні чемпіонати і до сих пір італієць є рекордсменом за перемогами в Серії А і кількістю завойованих Кубків УЄФА.

Олег Блохін. Мабуть, найбільш суперечливий тренер в нашому списку. Під час карьєри гравця Блохін завоював такі трофеї - сім раз золоті медалі чемпіонату СРСР, п'ять разів Кубок країни, двічі вигравав Кубок УЄФА і двічі ставав бронзовим призером Олімпійських ігор. Також Блохін володар "Золотого м'яча".

З тренерською кар'єрою у нього немає таких гучних перемог - Кубок Греції, срібло чемпіонату Греції і бронза української Прем'єр-ліги. Однак зі збірною України Блохін доходив до чвертьфіналу Чемпіонату світу і поки це найбільш гучний успіх для нашої національної команди, та й для колишнього форварда, який в повній мірі, як тренер так і не розкрився, але все одно має статус Великого гравця і тренера.