Чорний діамант. Він міг би затьмарити самого Пеле


Історія шалено талановитого кудесника м'яча

Чорний діамант. Він міг би затьмарити самого Пеле

Владимир Войтюк Автор UA-Футбол

На початку 1938-го року бразильська тютюнова фірма "Магнолія" вирішила провести всенародне опитування, щоб з’ясувати: "Хто найкращий футболіст країни?". Насправді, відповідь на це питання була секретом Полішинеля. Великий та жахливий Леонідас вважався не лише кращим футболістом країни, в якій багато диких мавп, а й міг кинути рукавичку в боротьбі за титул найпопулярнішої персони Бразилії президенту Жетуліо Варгасу та співаку Орландо Сілві. "Магнолія" просто хотіла трішки погрітися в променях слави Чорного діаманта, адже його ім’я гарантувало захмарні прибутки. Жоден вболівальник не міг втриматися, щоб не придбати непотрібну йому цяцянку, якщо на ній красувалося слово "Леонідас". "Магнолія" ж пропонувала не якийсь там шоколад чи зубну пасту, а товар першої необхідності – сигарети. Ім’я кращого футболіста слід було вписувати на порожній пачці з-під сигарет. Ця ідея "Магнолії" влучила в десятку. В ній взяли участь навіть ті бразильці, які на дух не переносили сигаретного диму. Чого тільки не зробиш заради кумира? Акція довела аксіому, що Леонідас – найкращий гравець країни. "Магнолія", яка заробила на Чорному діаманті мільйони, вирішила віддячити йому та подарувала футболісту одну з останніх моделей Ford. Цей презент ледь передчасно не відправив кумира нації на той світ.

Якось Леонідас мчав на авто по вулицях Ріо. Він задивився на одну з ефектних креолок, а тому не помітив червоний сигнал світлофора та наїхав на пішохода, який переходив дорогу. Сотні людей миттєво оточили авто, готуючись лінчувати негідника, який збив людину на смерть (за іншою версією, постраждалий невдовзі воскрес). Найбільш нетерплячі вже дісталися до Леонідаса та почали витягувати його з машини. Футболіст, прощаючись з життям, почав шептати останню молитву. І раптом його хтось впізнав: "Ого! Та це ж наш Леонідас!". Порушника підняли на плечі та понесли вулицею, співаючи гімн "Фламенго". Труп пішохода, який насмілився перейти дорогу Леонідасу, відтягнули в бік та дали йому кілька копняків. Аж раптом футболіст побачив поліцейських, які активно працюючи ліктями, намагалися пробитися до нього, та зрозумів, що він зарано подумав, що йому вдасться вийти сухим з води. Однак, коли служителі порядку таки дісталися до священної персони Леонідаса, то попросили в нього автограф.

Один з кращих гравців в історії футболу народився в 1913-му році в одному з найбідніших районів Ріо-де-Жанейро, відомому під назвою Міст Моряків. Батько, який захоплювався давньою Грецією, назвав сина на честь відомого спартанського царя Леоніда, який загинув під Фермопілами (донька теж недалеко втекла від Леонідаса і отримала ім’я Арістотелінья). На жаль, коли Леонідасу минав 9-й рік, тато покинув цей грішний світ. Матері Марії, яка працювала покоївкою, довелося зі шкіри лізти, щоб якось тримати на плаву сімейний корабель. Проте це не дуже допомагало. Леонідасу часто доводилося лягати спати на голодний шлунок. Аж раптом допомога прийшла звідти, звідки Марія не чекала. Маріо Пінто де Са та його дружина цінували свою покоївку і вирішили взяти її сім’ю під власний дах. Маріо якраз започаткував власну справу, відкривши бар неподалік від резиденції футбольного клубу "Сан-Крістовао". Мати Леонідаса стала шеф-кухарем цього закладу, а Леонідас розносив бутерброди по околицях. Невдовзі хлопця вже знали всі гравці "Сан-Крістовао", які стали віп-клієнтами бару дона Маріо.

В 1926-му році цей скромний клуб виграв чемпіонат штату Ріо, а юнак почав мріяти про день, коли він одягне білу футболку. Природно, що мама була не в захваті від таких непрактичних думок сина. Вона відправляла його в школу, сподіваючись, що згодом з нього вийдуть люди. Але замість того, щоб гризти граніт науки, Леонідас зранку до смеркання бігав за саморобним м’ячем, зробленим з підручних засобів. Юнак інколи повертався додому в порваному одязі та взутті, яке явно просило каші. Коли мама відчитувала хлопця за те, що він грав в футбол, той виправдовувався. "Ні, мамо. Це неправда. Я йшов з уроків, і раптом на мене накинулися скажені собаки. Вони добряче пошматували мій одяг, але, на щастя, до тіла так і не дісталися". В школі Леонідас пас задніх в математиці та літературі. Але існував один урок, на який майбутній форвард біг з задоволенням. Ви, мабуть, здогадалися, що це була фізкультура. Коли Леонідас опинився в молодіжній команді "Сан-Крістовао", його серце вже належало "Флуміненсе", яке в 1917-1919 роках здобувало чемпіонську корону штату Ріо. Леонідас з перших матчів виділявся на фоні інших, часто він разом зі своїми однолітками давав бій набагато старшим футболістам. "Пам’ятаю, як одного разу ми грали проти юнаків, в яких вже почала рости борода, а ми тоді ще були зовсім шмаркачами. Проте ми не здалися і змогли вибороти нічию", – згадував Леонідас в одному з інтерв’ю.

Леонидас

Попри перші успіхи в "Сан-Крістовао", Леонідас не мав часу почивати на лаврах, оскільки потрібно було думати про хліб насушний, адже клуб платив лише основній команді, а молоді дуже рідко щось перепадало. Юнак почав перебиватися випадковими заробітками, а весь вільний час грав в футбол. Особливо 14-літній хлопець полюбив майданчик, розташований неподалік від будинку, який належав компанії "Меканіка да Лайт". Після ударів Леонідаса фірмі часто доводилося вставляти нові шибки. Юнака неодноразово викликали на килим, але відпускали під стандартні слова: "Я більше так не буду". Коли керівництво компанії вже вирішило серйозно взятися за Леонідаса, хтось запропонував хід конем. "Давайте візьмемо його до нас на роботу. Тоді нам не доведеться щотижня вставляти вікно. Звичайно, з нього такий самий електрик, як з мене футболіст. До речі про футбол. В нас же є команда. А з ним вона може стати непереможною". Після цієї розмови Леонідас працював на "Меканіка да Лайт", а шиби будинку залишались неушкодженими. Тепер він міг не турбуватися про те, чи матиме що їсти. Проте недовго сонце гріло.

В 1927-му році померла сестра Леонідаса, їй було лише 18. Не було би щастя, та нещастя допомогло. Хлопець почав шукати розраду в футболі, міняючи клуби, як шкарпетки. Якось одна з цих заштатних команд "Барросо", яка складалася в основному з веслярів, взяла на кілька матчів легіонерів з "Сиріо і Лібанес". Один з них, Альфінете, виявився непоганим скаутом та запропонував керівництву свого клубу взяти юнака. Картоли погодились і навіть платили йому 80 000 рейсів. Леонідас одразу потягнув вгору сирійців та ліванців, які, як правило, боролися за виживання. Голи форварда допомогли цій скромній команді досягнути історичної вершини – 7-го місця. Клубні боси вже почали мріяти про призову трійку. "А чим чорт не жартує, може, ми з цим Леонідасом замахнемося й на чемпіонство", – думало керівництво "Барросо". Однак не так сталося, як гадалося. Фінанси клубу співали романси, і в наступному сезоні команда замість боротьби за титул оголосила себе банкрутом.

Леонідас недовго переймався передчасною смертю "Сиріо і Лібанес". Один з тренерів цієї команди Жентіл Кардосо, пішовши на тепле містечко в "Бонсусессо", не забув про юного форварда та зробив все можливе, щоб той знову виступав під його керівництвом. Леонідас не мав нічого проти, але поставив кілька умов. "Я хочу за перехід два костюми, один з імпортного білого полотна, а другий з англійського кашеміру. Також мені потрібні дві пари взуття: одні двокольорові, а інші – чорні. В якості бонусу я б хотів отримати піджак та фланелеві штани, адже вони тепер в моді. І остання моя умова – зарплатня в 600 тисяч рейсів". Кардосо задовольнив всі вимоги хлопця. "Бонсусессо" ніколи не хапав з неба зірок. Прихід Леонідаса теж не допоміг команді виграти чемпіонат штату Ріо. Однак він блискавично адаптувався в новій команді і став кращим бомбардиром "Бонсусессо". Попри статус середняка, новий клуб Леонідаса став справжньою грозою авторитетів, він часто відбирав очки в лідерів, або ж добряче їх кусав. Так, 2-го жовтня 1932-го року "Ботафого" для того, щоб стати чемпіоном, потрібно було просто перемогти "Бонсусессо". Однак Леонідас і Ко не збиралися здаватися на милість гранду. Одинока зірка, лише виклавшись на сто відсотків, змогла вирвати перемогу з рахунком 5:4. Найращим футболістом матчу став наш герой, який відзначився хет-триком.

Леонидас

19-річний Леонідас чудово знав собі ціну і не соромився заробляти гроші в досить незвичний спосіб. Напередодні матчу він підбігав до трибуни, на якій сиділи вершки бразильського суспільства, та запитував: "То скільки ви сьогодні готові заплатити за мій перший гол?". Після нетривалого аукціону підприємець, юрист, лікар чи представник золотої молоді купував в Леонідаса гол. І форвард майже ніколи не покидав поле без забитого м’яча, а після фінального свистка не забував підійти до вболівальника за грошима. Невдовзі ці кошти відкрили перед Чорним діамантом двері у вищий світ. Він почав з’являтися в найпрестижнішому кафе Ріо "Ніцца", куди не впускали простих смертних, не кажучи вже про чорношкірих. Тоді ж Леонідас купує свій перший, але далеко не останній будинок.

Всім стало очевидно, що Леонідасу не місце в посередньому "Бонсусессо". Акули бразильського футболу розпочали полювання на Чорного діаманта. Однак він їм постійно відмовляв. Найчастіше його спокушала "Америка", котра ніяк не могла зрозуміти, що не все можна купити за гроші. Отримавши чергового гарбуза, багата наречена вирішила помститися. Спочатку "Америка" знайшла спільну мову з тренерами другої збірної Бразилії, які відтоді забули про існування Леонідаса. Невдовзі "Америка" завдала ще більш відчутного удару по форварду. Після матчу "Бонсусессо" з "Сантосом", одна з жительок міста, яке прославив Пеле, розповіла журналістам про те, що в неї був короткий роман з Чорним діамантом: "Ввечері він пообіцяв, що одружиться зі мною. А після ночі кохання він не лише пішов по-англійськи, а й вкрав моє дороге намисто, яке я хотіла вдягнути на наше весілля". Леонідаса викликали в поліцію, однак він зумів переконати служителів порядку в тому, що жіночка все вигадала. Щоправда, на цьому історія не закінчилась. Вболівальники команд, які грали проти "Бонсусессо", намагаючись вивести з себе супербомбардира, вигукували: "Поверни намисто!". Очевидно, що найбільше йому діставалося в матчах з "Америкою". Недивно, що в одній з ігор американцям вдалося вивести Леонідаса з себе. Після тривалої обструкції, форвард підійшов до трибуни, на якій сиділи найбільш гучні вболівальники суперників і зняв з себе не лише футболку, а й труси. Воротарю "Америки" не надто сподобався оголений Леонідас, а тому він вдарив нападника. На полі ледь не вибухнула бійка. А гравці Америки відмовлялися продовжувати матч, поки бразильський Адам не покине поле. 20-хвилинний тайм-аут закінчився лише після того, коли поліція забрала Леонідаса.

4-го грудня 1932-го року Леонідас дебютував в збірній Бразилії. І це не той випадок, коли перший млинець виявився глевким. На матч з діючим чемпіоном світу Уругваєм Чорний діамант їхав в статусі запасного, однак травма Ніло дала йому шанс, яким він миттєво скористався. Спочатку гра складалася згідно зі сценарієм. "Селесте" перемагала з рахунком 1:0. Проте за 10 хвилин до кінця Леонідас змусив "Сентенаріо" замовкнути. Його дубль приніс "селесао" перемогу, а один з цих голів він забив бісіклетою. Удар через себе став візитівкою бразильця. Хоча Леонідас не винаходив велосипед, але саме він став першим, хто довів цей трюк до досконалості.

Леонидас

Грою проти "Селесте" Чорний діамант втер носа численним критикам, які стверджували, що жовторотий форвард ще не доріс до рівня збірної. Уругвайці оцінили Леонідаса та в 1933-му році головний бразильський скарб опинився в "Пеньяролі". Але на чужині в нього відверто не пішло. Мабуть, Антей потребував допомоги рідної землі. Вже в наступному році Леонідас повернувся на батьківщину. Розповідь про його перший сезон в складі "Васку да Гама" можна лаконічно описати знаменитими словами Гая Юлія Цезаря: "Прийшов, побачив, переміг".

В травні 1934-го року бразильці вирушили на другий чемпіонат світу до Італії, звідки вони сподівалися повернутися з Золотою Нікою. Щоправда, шанси "селесао" на титул були близькими до нуля. Тоді в країні тривала війна між аматорською та професійними футбольними конфедераціями. Через це "Палестра-Італія" (згодом "Палмейрас") не відпустила своїх провідних гравців на мундіаль. Далеко не найсильніша збірна Бразилії стала ще слабшою, внаслідок вимотуючої одіссеї пароплавом, який 12 днів повз в Італію. Поки керівництво делегації розкошувало в каютах першого класу, гравці їхали третім класом, каюти якого більше нагадували фавели. На кораблі була дуже хороша кухня, що вилізло "селесао" боком, адже всі гравці набрали кілька кілограм зайвої ваги. Зайві калорії можна було б зігнати на палубі, але вона виявилась зовсім крихітною, а тому від ідеї тренувань на кораблі довелось відмовитись. Прибувши до Генуї, "селесао" встигли провести лише одне тренування. Якщо Фортуна посміхнулася б латиноамериканцям, то, можливо, вони згодом набрали би хід. Але їхнім першим і останнім суперником на цьому турнірі стала блискуча Іспанія, яка вважалася одним з головних фаворитів чемпіонату світу.

Вже до 30-ї хвилини "Фурія Роха" поставила всі крапки над "і", забивши три голи в ворота "селесао". Щоправда, все в цьому поєдинку могло скластися й по-іншому. Адже після м’яча Леонідаса на 55-й хвилині, бразильський труп подав ознаки життя, і мав кілька стовідсоткових нагод, щоб скоротити відрив до мінімуму. Так, на 62-й хвилині Валдемар де Бріто не забив пенальті. На бразильське нещастя ворота іспанців в том поєдинку захищав Божественний Замора. Коли додому надійшли перші звістки про провал збірної на мундіалі, численна армія вболівальників взяла в облогу офіс "Палестри-Італії", на щастя, цього разу обійшлося без людських жертв, оскільки поліція не забарилася. "Селесао" ще довго не поверталися з закордонного вояжу. Чи то через те, що чиновники боялися народного гніву, чи то через те, що вони розтринькали всі відрядні та чекали, поки футболісти зароблять на зворотну дорогу, граючи численні товариські матчі. Шок від провалу на італійському мундіалі виявився настільки великим, що збірна Бразилії не збиралася аж два роки.

До чемпіонату світу 1938-го року "селесао" підійшли набагато відповідальніше. Досить довго вибиралося місто, в якому мала отаборитися Бразилія, до того ж, тепер латиноамериканці приїхали в Європу не з корабля на бал, як чотири роки тому, а отримали час для акліматизації. Також, чиновники, незважаючи на всесвітню славу французької кухні, повезли з собою власного кухаря та сотні кілограм власної провізії. Проводжав бразильських конкістадорів в європейський похід багатотисячний натовп на чолі з президентом Жетуліо Варгасом. Попри всі ці заходи, "селесао" могли поїхати додому вже після першого матчу.

Леонидас

Гра між Польщею та Бразилією в 1/8-й фіналу стала однією з найкращих в історії мундіалів. Пікантності цій вишуканій страві додало ще й те, що в цей день влаштували дуель два геніальних форварди – поляк Віллімовські та наш герой. Основний час закінчився з рахунком 4:4. І протягом перших 90 хвилин Леонідас залишився в тіні нападника Кадри, який вистрілив хет-триком. "Того дня була жахлива погода. Газон перетворився на болото, а в небі постійно гриміло та блискало. Після перерви мої бутси абсолютно розвалилися і я грав босоніж. Через дощ я мало що бачив. Але мене швидко помітив суддя, який наказав мені одягнути бутси. Я почувався дуже кепсько і постійно задирав голову на небо, сподіваючись побачити там сонце. Я молився, щоб Бог розігнав хмари. І ось в овертаймі нарешті з’явилося сонце. Я відчув себе в своїй стихії та забив два м’ячі, які гарантували нам вихід в чвертьфінал. До речі, ми недооцінили поляків. Якщо тепер хтось мені скаже, що Кадра не вміє грати в футбол, то я плюну йому в обличчя", – згадував Леонідас.

В наступному матчі на Бразилію чекав срібний призер попереднього мундіалю – Чехословаччина. В цій грі на Чорного діаманта чекала ще одна дуель. Бразильський меч мав перевірити на міцність чеський щит. Франтішек Планічка за свою кар’єру зупинив десятки топ-форвардів. А тому розраховував, що в його колекції трофеїв опиниться й скальп Леонідаса. Протистояння між двома футбольними геніями завершилося внічию: Чорний діамант зумів одного разу підібрати ключики до воріт Планічки, але Франтішек не залишився в боргу та потягнув кілька мертвих м’ячів після ударів форварда. До речі, кілька разів він рятував свої ворота, граючи зі зламаною рукою. Такі були часи. "Не можна нічого прорахувати чи передбачити, коли по твоїх воротах пробиває Леонідас. Можна лише молити небеса про допомогу. Все інше є неефективним. Він, мабуть, продав душу дияволу. Він примудряється бути усюди. Леонідас має в своїх бутсах якісь диявольські приціли, адже він практично завжди влучає в ворота", – розповідав Планічка про своє побачення з бразильцем.

Оскільки перша гра не виявила сильнішого, то на команди чекало перегравання, в якому тренер бразильців змінив аж 9 футболістів. На щастя для "селесао", в бразильців зіграв Леонідас, а чехословаки не дорахувалися Планічки, який рвався в бій, незважаючи на зламану руку. У надважкому поєдинку бразильці схилили шальки терезів на свою сторону та вийшли до півфіналу. Далі була одна з тих історій, якій й досі не дають спокійно спати футбольним історикам. На півфінал збірна Бразилії вийшла без Леонідаса. "Я ледь не стрибав від щастя, коли довідався, що він не буде грати проти нас. Леонідас був справжнім футбольним актором, він робив з м’ячем, що хотів, він міг завдати удару, якраз тоді, коли ви цього найменше чекали", – згадував захисник "Скуадри Адзурри" Альфредо Фоні. Інтернетом гуляє версія про те, що Леонідас не зіграв в півфіналі через те, що тренер Пімента приберіг його на матч за титул. Бразильський тренер нібито сказав: "Леонідас прикрасить собою фінал". Насправді ж, швидше за все, Чорний діамант не зіграв в півфіналі через травму, адже чехословаки 210 хвилин били його по ногах. До того ж, на "селесао" після двох вимотуючих матчів зі слов’янами чекала ще тривала подорож з Бордо в Марсель, а тому Леонідас просто не встиг відновитись до півфіналу. Без свого лідера Бразилія поступилася "Скуадрі Адзуррі" та замість великого фіналу потрапила в малий. Зі свіжим Леонідасом "селесао" не залишили шведам жодного шансу, здобувши свої перші медалі в історії, а Чорний діамант виграв гонку бомбардирів. З французьким мундіалем пов’язана ще одна з численних байок в біографії Леонідаса. В одному з матчів він нібито забив гол бісіклетою, але європейський суддя, який ніколи не бачив нічого подібного, відмінив цей шедевр, зафіксувавши порушення правил з боку бразильця.

Леонидас

Повернувшись з Європи, Леонідас кував рейси, поки вони були гарячі. З подачі свого секретаря Жозе Скасси він почав підписувати контракти на продаж власного імені. Так з’явився шоколад "Чорний діамант" та, як це не парадоксально, паста з такою ж назвою. Леонідас навіть почав продавати автографи. Він купався в грошах, як Скрудж Макдак: "Тільки на рекламі він отримував 3 чи 4 місячних зарплатні. Я не можу сказати, яку суму він заробляв за місяць, але можу сказати, що на ці гроші можна було б придбати два будинки", – згадувала дружина футболіста Альбертіна.

В 1941-му році кращий гравець Бразилії потрапив за ґрати. Недоброзичливці витягнули на світ давню історію про те, як в 1935-му році Леонідас сфальшував документи, які допомогли йому ухилитися від служби в армії. Форварду дали 8 місяців. Він мотав термін у військовій в’язниці Реаленго. Леонідас назвав ці місяці чи не найкращим періодом в житті. У в’язниці він нарешті відпочив від футболу і ні в чому собі не відмовляв, оскільки зеки намагалися догодити своєму кумиру. Форвард, вийшовши на волю, продовжував робити те, що найкраще вмів – забивати голи. Він міг стати зіркою мундіалів 1942-го та 1946-го років. Але Європі тоді було не до футболу. Леонідас сподівався взяти участь в домашньому мундіалі 1950-го року. Але тренер Флавіо Коста в останній момент викреслив його зі списку вибраних. Наставник пояснював свою відмову від послуг форварда тим, що той зараз не в формі через постійні травми, які, мов тінь, переслідують Леонідаса. Однак, насправді Коста давно побив горшки з Чорним діамантом, адже той, м’яко кажучи, не вирізнявся зразковою дисципліною. Перед мундіалем 1950-го року Леонідас приміряв на себе лаври Нострадамуса, зазначивши: "Я не думаю, що нашій команді до снаги перемогти на чемпіонаті світу, адже Флавіо Коста робить ставку лише на своїх земляків з Ріо, не помічаючи пауліста, не кажучи вже про представників інших штатів". Після фатального Мараканасо Флавіо Коста визнав, що він зробив помилку, не взявши на чемпіонат світу Чорного діаманта: "З Леонідасом ми б не програли вирішальний матч Уругваю". В тому ж трагічному для бразильців 1950-му році Леонідас повісив бутси на цвях.

Леонидас

Попри фантастичну кар’єру форварда, в ній відчувається щось недомовлене. Можливо, вся справа в тому, що він не став чемпіоном світу. А може, йому просто потрібно було народитися на 30 років пізніше і тоді його б ніхто не називав найкращим гравцем Бразилії до Пеле. Деякі з істориків футболу стверджують, що Леонідасу цілком було до снаги посісти світовий футбольний трон. І з ними важко не погодитись.

Оцініть цей матеріал:
Коментарі
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Лекарь (село Дарница)
Спасибо за статью, хотя она больше напоминает сказку для детей, которую рассказывают перед сном..
Відповісти
0
0
Повернутись до новин
Коментарі 6
Лекарь (село Дарница)
Спасибо за статью, хотя она больше напоминает сказку для детей, которую рассказывают перед сном..
Відповісти
0
0
Vantala (Kharkiv)
Глянув на название я подумал, что это про Леоненко его друзья-алкаши статью накропали. Хотел только узнать, почему" черный", думал может расскажут, что он темное пиво больше любит. Открыл статью и разочаровался...
Відповісти
3
4
avatar
SeregaKrivbass (Кривой Рог)
Я лично сомневаюсь в выводах (некоторых историков) которые утверждают что Леонидас мог бы тягатся с ПЕЛЕ. ПЕЛЕ - БОГ и это неоспоримо, по крайней мере для меня.
Відповісти
2
2
oda1979 (Запорожье)
Молодые таланты играли за штаны и футболки.. Очень правильно кстати..
Відповісти
4
0
avatar
usovvictor (Kharkov)
...спасибо, не знал, что он сбил человека, - это правда был гений футбола, жаль, что фортуна не дала ему стать чемпионом....
Відповісти
4
0
adidas77 (Cумы)
Интересная статьяСпасибо автору
Відповісти
6
0

Новини Футболу

Найкращі букмекери

Букмекер
Бонус