Скарби минулого. Не грошові багатства Афін

Місце, де народжуються легенди… Колиска міфів. Для кожної країни історія – важливий компонент в побудові майбутнього, однак далеко не всі, за прикладом Греції, історію тримають на найяскравішій і найбільш відполірованій вітрині державного функціонування. Історію, якою пишаються, але яку й не гребують використовувати в суто прагматичних цілях.

Греція різноманітна. Прекрасні краєвиди егейського моря, пестливий середземноморський клімат островів, і пошарпане шрамами обличчя – Афіни. Серцевина країни. Місто, на яке потрібно дивитися з висоти чудового Акрополю, крізь призму величі античних храмів, з позиції трепету олімпійського минулого… Але не очима закоханого у міські ландшафти туриста.

Афіни глибоко і надовго увібрали в себе ознаки кризи, через яку трусило весь Євросоюз і яка ледь не позбавила (чи, все ж, позбавила?) країну самобутності. Тому й випинають греки історію як головну свою чесноту. Історію, яка значно яскравіша, аніж сьогодення.

Знаючі люди впевнено заявляють: в кінці дев'яностих країна загалом і Афіни зокрема жили ліпше, аніж зараз. Багатше. Занедбана міська архітектура, типові "бетонні вулики" в центрі столиці, представники неблагополучних верств населення на вулицях Афін не бентежать Євросоюз. Греція цікава сильним світу цього унікальними островами, лазурним узбережжям, казковими просторами на півдні країни. Всім тим, чим елліни розраховувалися і продовжують розраховуватися з боргами, і на що вже ніколи не матимуть повноцінних прав. Їм же – античні руїни в образі потріпаного життям дідугана, котрому не залишилося нічого, окрім споминів про бурну молодість "юного орла".

Романтика Акрополю, віковічність і дух першого олімпійського стадіону, помпезність храму Зевса, величність Башти вітрів, імпульс широкоплечого порту Пірей... Усе це тисячу разів гідне того, аби пожертвувати днем, тижнем чи навіть місяцем. Але навряд чи – життям. Афіни і Греція загалом – типовий приклад "дачної" країни для більш заможних європейських націй. Німці, бельгійці, швейцарці залюбки прикуповують тут нерухомість, використовуючи її як пристанище під час оксамитового сезону. А ось як постійне місце проживання Греція, окрім самих греків, цікава хіба що емігрантам з держав третього світу.

Але бідні не означає убогі. Брак матеріальних ресурсів компенсується не відчутною на дотик благодаттю. Греки – горді. Греки – емоційні, греки – незламні і витривалі. Їх розхитує на хвилях, наче човник під час шторму, але не розбиває об скелі. Їх змушують працювати і існувати за чужими правилами, але не підкорюють. Їх не сприймають всерйоз, але не зневажають. Їхня самоідентифікація – точно кнопка "пуск" на великому дисплеї незалежної нації.

А спорт допомагає їм не бути сірими мишками. Чи принаймні не почувати себе такими. Баскетбольне дербі між ПАО та "Олімпіакосом" повсякчас сколихує країну як зіткнення двох стихій. Молоді та імпульсивні тенісні таланти осучаснюють епоху широкоплечих атлетів, а футбольні матчі запалюють вогонь олімпійського духу. Нідерландцям, туркам, англійцям, сербам… Вони здатні кинути рукавичку найзапеклішим арміям фанатів. Трибуни "Георгіос Караїскакіс", стадіону, що заслужено входить до списку визначних місць Піреї, Афін і всієї Греції, вже давно є сейсмічно активною зоною – трусяться і випускають пару. А в найгіршому для гостей випадку – бризкають лавою.

"Динамо" стало одним з рушійних факторів в процесі чергового пробудження цього вулкану. Під час добре відомого нам матчу трибуни "Караїскакос" зробили усе залежне від себе, аби в гостей затремтіли коліна. Запалили, затупотіли, забурлили… А потім тихо і спокійно повернулися до свого розміреного ритму життя. Греція – країна не матеріальних цінностей.