Спотворений зміст футболу. Як Барбадос захищав і свої, і чужі ворота

Футбол переповнений неймовірними історіями… Футбол розв'язував війну, футбол встановлював перемир'я, футбол був частиною революції й заколоту, а були часи, коли у футбол грали навіть злочинці. Певно, і сьогоднішню історію ви чули, але ще раз пережити ці дивні відчуття не буде зайвим. Відчуття, коли гра, у якій головною метою є забити гол / голи задля перемоги, втрачала свій зміст.

1994-й рік… Розпал Карибського кубка. За вихід з групи 1 змагалися збірні Барбадосу, Пуерто-Ріко та Гренади, з яких лише одному судилося пройти до наступного раунду. Неважко вирахувати, що в групі з трьох команд кожен з суперників повинен був зіграти по два матчі, а те, що доля першого місця буде визначатися завдяки додатковим показникам, мало доволі високу імовірність.

Пуерто-Ріко найшвидше "відкатав" свою програму, здобувши три очки у двох поєдинках і завчасно втративши шанси на вихід з групи (при рівності очок місця в турнірній таблиці тріо визначалися за кількістю забитих - пропущених). Адже, перемігши Барбадос 1:0, пуерторіканці програли Гренаді 0:2 і будь-який результат поєдинку між Барбадосом та Гренадою залишав команду на позиції, нижче першої. Гренаду влаштовували будь-яка перемога і будь-яка поразка з різницею в один м'яч. Барбадосцям, відповідно, потрібна була лише перемога з різницею у два м'ячі або більше. Нічия в основний час за регламентом переводила гру в овертайми.

Проміжної мети команда з країни, де вирощують багато цукрової тростини, досягла вельми швидко – вела з рахунком 2:0 і не воліла більше ризикувати. Але на 83-й хвилині таки пропустила гол від Гренади, який поміщав у вигідне положення тепер уже суперника.

Пішовши на штурм воріт Гренади з метою відновити перевагу у два голи, Барбадос наткнувся на непрохідну стіну. Ті шляхи, завдяки яким барбадосці забили два м'ячі раніше, тепер були перекриті. А час невпинно спливав і наприкінці зустрічі у світлих головах футболістів збірної Барбадосу народилася ідея, яку стане надбання вічності, перепише історію турніру і вплине на розвиток гри. Ідея забити у власні ворота, аби матч перейшов в овертайми. Тоді вони, як і зараз, тривали тридцять хвилин (два по 15), але правило "Золотого голу" мало специфіку – один забитий рахувався за два і гра миттєво припинялася.

Футболісти "Гренади" теж були не ликом шиті. Вони швидко відчули неладне, зорієнтувалися в ситуації й розкусили хитрість суперника. Їм, аби не допустити, ймовірно, вбивчих овертаймів (Барбадос був впевнений у власних силах, нагнітав), потрібен був гол до завершення регламентованих хвилин. Тобто, впродовж трьох хвилин основного часу і чотирьох компенсованих. Гол, що важливо, в будь-які ворота.

Забивши Барбадосу, Гренада пройшла б далі з шістьма очками й одноосібним лідерством в турнірній таблиці за чистими показниками. Пропустивши у свої, "Spice Boys" і так би фінішували першими завдяки ліпшій різниці забитих-пропущених при рівності очок. Тому вони атакували й чужі ворота, й свої. А Барбадос впродовж цих семи хвилин просто намагався не дати супернику заштовхати м'яча до сітки.

"Я відчуваю себе ошуканим. Люди, які вигадали ці правила, повинні бути кандидатами на прописку в "дурдомі". У гру ніколи не слід грати з великою кількістю розгублених гравців на полі. Адже наші футболісти не знали навіть, в якому напрямку атакувати: мав відбутися наш гол чи їхній гол… Я ніколи не бачив такого раніше. У футболі ви повинні забити суперникові, щоб перемогти, а не забивати замість нього", - обурювався тренер Гренади Джеймс Кларксон і робив це абсолютно логічно.

Адже, дотерпівши до екстратаймів, Барбадос все ж забив свій "золотий гол", який встановив потрібний для цієї команди рахунок на табло – 4:2. Барбадос пройшов далі, а Гренада стала другою з показником "забиті-пропущені" 4:4 проти 4:3 у суперника. Хоча фактично Барбадос забив лише три голи.

Правило "золотого голу" після того використовувалося у світовому футболі аж до 2003-го року. Але ніколи й ніде більше один м'яч не рахували за два. В тому числі – і на Карибському кубку.