Перше чемпіонство Бразилії на тлі трагедії. Коли фатальною стала пахова грижа


Історія, в якій перемішались трагедія та тріумф

Перше чемпіонство Бразилії на тлі трагедії. Коли фатальною стала пахова грижа

У прадавні часи футбольна Бразилія не була чимось видатним. В ній жив оповитий легендами бомбардир Артур Фріденрайх, який став першим символом боротьби з расизмом у спорті в країні (наполовину німець, наполовину бразило-африканець). Тоді у Південній Америці гегемоном був Уругвай, а його постійним суперником – Аргентина. "Селесао" ж конкурувала з Чилі та Парагваєм за третє місце. Амбіцій же бразильцям не бракувало і тому вони взялися провести чемпіонат Південної Америки у себе. Очевидно, що все це робилося з пафосом, інакше місцеві чиновники не могли, бо вважали свою країну домінатором регіону.

Якщо можновладці марили великою звитягою, то самі гравці збірної розуміли, що навіть друге місце буде успіхом. І Аргентина, і Уругвай, вочевидь, були просто сильнішими за господарів. Одного ще можна обійти, але не двох.

У підсумку ж перемога була за Бразилією. Не принижуючи цього досягнення, варто згадати й трагічний момент цієї історії.

Перше чемпіонство Бразилії на тлі трагедії. Коли фатальною стала пахова грижа - изображение 1

Участь в змаганнях брали чотири команди, що тоді було нормою. Формально Парагвай ще мав шанси стати п’ятим учасником, але був надто бідним аби сплатити витрати на такий експіріенс. До прикладу, збірна Чилі з цього чемпіонату поверталася додому 40 днів, бо застрягла поблизу Анд через снігові завали залізниці і, відверто жебракуючи, була змушена на власний ризик дряпатися через гори стежинами лам.

Отже, Аргентина, Бразилія, Уругвай та Чилі взяли участь у третьому розіграші чемпіонату Південної Америки, турнірі 1919-го року. Господарі розгромили чилійців 6:0, а "селесте" перемогла "албі-селесте" 3:2. Вже на старті Уругвай, здавалося, виконав головне завдання.

Наступний тур для чинного чемпіона та фаворита виглядав абсолютно прохідним. Але на матч проти Чилі рада лідерів команди зробила тільки дві заміни у складі. До речі, саме лідери вирішували хто гратиме. Якщо зустрінете десь у історичних матеріалах згадки про тренерів, то це маячня. Тренерами тоді записували одного з керівників делегації , який заповнював офіційний протокол. Саме через це в ті часи частенько "тренерами" у двох сусідніх матчах фігурують різні особи, а потім вони знов "змінюють" одна одну.

Авторитети у легкому матчі вирішили дати зіграти воротарю Роберто Чері. Основним був Кайєтано Сапоріті, легенда і здоровань. Тоді йому було вже за тридцять, критичний вік згаданих часів. А ще Сапоріті відіграв за збірну вже 48 матчів, неймовірна кількість саме тоді. Тому йому дали перепочити. Чері ж був воротарем "Пеньяроля" і мав прізвисько "Поет". Насправді, віршів він не писав та й літературою не захоплювався. Його так назвали через звичку під час матчу постійно щось ритмічно бубоніти собі під ніс і в такий спосіб підтримувати максимальну концентрацію. Цьому голкіперу, який любив грати у білому светрі, коли усі грали в темних, було 23 роки. Хороша кар’єра, кілька титулів, чемпіон Уругваю. Дебют у збірній мав бути ще одним успішним кроком, а став дорогою до цвинтаря.

Перше чемпіонство Бразилії на тлі трагедії. Коли фатальною стала пахова грижа - изображение 2

В одному з ігрових моментів він під час різкого виходу на високий м’яч зіткнувся з суперником. Гра перемістилася до протилежних воріт, а голкіпер лежав на траві. Замін тоді не було і хтось з партнерів змушений був встати у браму, Чері ж відвезли до лікарні, де діагностували пахову грижу, яка потребувала термінового хірургічного втручання. Після операції покращення стану не відбулося.

Матч проти Чилі "селесте" виграла 2:0. У завершальній грі проти Бразилії, яка таки змогла перемогти Аргентину 3:1, ставки були на чемпіона. Проте після стартових 2:0 фаворит втратив перемогу і гра завершилася з рахунком 2:2.

Ось тут Уругвай і програв титул. Команді стало відомо, що шанси Роберто Чері вижити стрімко йшли вниз. Нині це виглядає дикістю, проте тоді все було інакше, у медицині теж. Варто згадати приклад багатого та екстра-популярного Гарі Гудіні, який помре на кілька років пізніше, чи Джаспера "Джека" Деніелса, засновника відомої марки віскі (помер в 1911-му). Обидва випадки є дикістю для наших реалій, звичайні травми, але це погляд з інших часів.

Бразильські лікарі не казали відверто, що воротар приречений. Але після відвідин лікарні лідери збірної Уругваю самі збагнули, що відбувається.

А попереду був додатковий матч супер-фіналу. Він видався впертим і дивовижним для тих часів — жодного голу за 120 хвилин. Після цього вирішили грати ще два екстра-тайми по 15 хвилин. У разі нічиєї довелося б проводити ще один поєдинок. Проте на 122-й Артур Фріденрайх таки забив і господарі втримали перемогу. Перше чемпіонство було здобуте 29-го травня 1919-го!

Подейкують, що після фіналу та усіх публічних святкувань, головних зірок збірної, одночасно автора голу і його асистента, Фріденрайха та Неко, забрали на великий банкет до губернатора штату. Пили та гуляли, промовляли звитяжні речі і вже глибокої ночі футболісти вийшли з маєтку можновладця. Трамваї, їхній звичний транспорт, вже не ходили. Перерахунок готівки дав тріумфаторам невтішний висновок – їхати не вдасться, через величезне місто їм доведеться йти. За це їхня торсида називала згодом гравців тієї команди "богами, що ходять пішки"

Наступного ж дня, 30-го червня, не стало Чері.

Перше чемпіонство Бразилії на тлі трагедії. Коли фатальною стала пахова грижа - изображение 3

1-го червня Аргентина та Бразилія зіграли досить дивний товариський матч – "Кубок Роберто Чері". Господарі вдягнули форму збірної Уругваю, а "албі-селесте" – футболки "Пеньяролю", клубу Чері. Матч закінчився з рахунком 3:3, усі зібрані за квитки гроші передали родині небіжчика, а трофей – до музею "Пеньяролю".

Згодом кілька років в чемпіонаті Уругваю виступав клуб "Роберто Чері".

Перемога ж Бразилії стала для місцевого футболу першим кроком до усіх майбутніх досягнень.

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (2)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
Astor Astor (Одесса)
"Если чиновники грезили большой победой, то сами игроки сборной понимали, что даже второе место будет успехом. И Аргентина, и Уругвай, очевидно, были просто сильнее хозяев. Одного еще можно обойти, но не двух." Мне так смешно читать, когда пацан, родившийся намного позже этого турнира, так вот залихватски рассуждает о том, что там ДУМАЛИ игроки :)). Ну ладно бы еще о счете матчей. Ну ладно бы о заголовках газет (ну видел где-то в музее или библиотеке :). Но - о том, что ДУМАЛИ игроки - это пять, да :).
Ответить
0
0
avatar
PiterCantrope (Франківськ)
Красива історія, хоч і трохи сумна
Ответить
0
0


Новини Футболу

Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...