Життя на максимальній швидкості, або світловолосий Гаррінча


Про легендарного шведа, який не витримав випробування славою

Життя на максимальній швидкості, або світловолосий Гаррінча

До символічної збірної легендарного чемпіонату світу 1958 року на позиціях крайніх форвардів увійшли Мане Гаррінча праворуч і Леннарт Скоглунд ліворуч. Перший не забив жодного голу на турнірі, другий відзначився лише одного разу. Проте вони запам’яталися під час змагань менше хіба що за самого Діді, котрий отримав нагороду найкращого футболіста чемпіонату. Для бразильця то був крок до світової слави, швед ж фактично поставив крапку у своїх виступах за збірну і йшов до спаду у клубній кар’єрі.

Спільним між ними було те, що обидва ці футболісти грали тільки так, як самі вважали за потрібне, а за межами футболу у турборежимі летіли до невтішного фіналу.

Цього разу розповім про Скоглунда. Він народився в Стокгольмі напередодні Різдва 1929 року і, може, саме тому все життя вважав веселим святом з купою солодких моментів й подарунків. Тож коли суцільний "Boxing Day" у його житті закінчився, то усміхнений хлопець не витримав такого розчарування.

талант Леннарта був величезним, він грав у хокей з м’ячем, хокей з шайбою, а в гандболі навіть досягнув головного дивізіону. У футболі ж йому довіряли виходити разом з дорослими вже у 14 років. "Хитрий, швидкий, технічний" - так характеризували Скоглунда. Ще згодом він набуде слави як видатний майстер виконання кутових. Пам’ятник у столиці Швеції Леннарту зроблений саме у вигляді гравця, що подає від прапорця. Нажаль, інколи той прапорець приховував й погані таємниці унікального футболіста.

Життя на максимальній швидкості, або світловолосий Гаррінча - изображение 1

За головну команду "Гаммарбю" офіційно він дебютував у 16. Проте вже у 20-ть років інсайд все ще не виступав у головному дивізіоні Швеції. Переходи тоді не були масовими, великих грошей в футболі країни ще не водилося, тому ситуація Скоглунда не була надто дивною. Тим паче про його складний характер також усі знали. Та все ж клуб АІК забрав до себе норовливого гравця, що викликало скандал. Наслідком того стала тимчасова заборона виступати Скоглунду за новий клуб, через що він і не мав досвіду в головному дивізіоні до ЧС-1950. Натомість ще 1949-го разом з АІКом він з’їздив в турне по Англії, де справив яскраве враження та навіть привернув увагу тренера "Ліверпуля" Джорджа Кея. Ось і так бува – АІК поступився "Арсенал" 0:8, а зіграв добре.

Напередодні чемпіонату світу в Бразилії тренер збірної англієць Джордж Рейнор, великий педагог і вчитель футболу для Швеції, погодився провести спаринг-матч проти збірної тих гравців, яких журналісти обрали з числа обійдених його увагою. І команда Рейнора поступилася цій виставковій збірній 1:3. Джордж змушений був взяти на чемпіонат світу Леннарта Скоглунда, адже саме він і влаштував побиття його підопічних.

Збірна тоді дуже постраждала через перемогу на Олімпіаді 1948-го року. Турнір був видатним, тоді через паузу пов’язану з Другою Світовою війною багато команд змогли привезти усіх найсильніших гравців (вони ж не виступали на чемпіонатах світу). На "Вемблі" Швеція у фіналі здолала Югославію 3:1 і відразу італійські представники накинулися на феноменальне тріо атаки Грен-Нордаль-Лідхольм, або "Гре-Но-Лі". На той час виступи за межами батьківщини ставили для футболіста хрест на виступах за збірну. Усього з олімпійських чемпіонів 1948-го восьмеро вирушили за кордон. Тому 1950 шведи не вважалися серйозними претендентами на титул.

В групі Швеція натрапила на Італію та Парагвай, дві справді сильні команди. В першому ж матчі проти "Скуадри Адзури" підопічні Джорджа Рейнора сенсаційно перемогли суперника. Скоглунд не просто був в основі. Вже цей один матч створив навколо нього шалений ажіотаж, хоча Леннарт не забив. Представники кількох італійських клубів вже прагнули його підписати. Наступний суперник Парагвай також мав чималий авторитет. 1947 та 1949 років команда була другою на чемпіонатах Південної Америки, а потім 1953 стане переможцем таких змагань.

З ним довелося помучитися і знов Скоглунд не забив, але був зіркою на полі – підсумок зустрічі нічия 2:2, яка після перемоги Італії над Парагваєм гарантувала вихід до наступного етапу.

Проти неймовірної Бразилії у шведів шансів не було 1:7, а от проти майбутнього чемпіона Уругваю зіграли непогано, часом перегравали, але майстерність Варели та Мігеса стала вирішальним фактором успіху "блакитних" 3:2. Скоглунд схибив одного разу у дуже хорошій ситуації, а наприкінці віддав прекрасний пас на партнера, який втратив нагоду забити.

Життя на максимальній швидкості, або світловолосий Гаррінча - изображение 2

Останній матч, котрий приніс Швеції третє місце, проти Іспанії Леннарт вже не зіграв. Він після перемоги над Італією ледь не кожної ночі йшов у загул, повертаючись зранку, адміністратор збірної Путте Кок не міг його знайти і тренер часом за кілька годин до виїзду на стадіон ще не знав чи буде у його розпорядження лівий крайній. Після ж двох поразок Леннарт привселюдно розкритикував наставника збірної, говорячи що той абсолютно нездатний змінити малюнок гри та перехитрити суперника. Стосунки Рейнора зі Скоглундом окрема й дивна історія. Не варто оминати увагою той факт, що саме англієць брав Леннарта до АІКу й певний час з ним працював у клубі.

Після повернення на батьківщину Скоглунда, який носив прізвисько "Нака", нарешті дебютував у чемпіонаті Швеції, а також виграв кубок країни.

Далі ж була дорога до Італії, місця найбільшої слави цього гравця і початку тотальної деградації. "Інтернаціонале" був найбільш успішним в боротьбі за шведського крайка, а головним конкурентом у нього виступив бразильський "Сан-Паулу", адже саме на стадіоні "Пакаембу" в Сан-Паулу Леннарт зіграв свої найкращі матчі на чемпіонаті світу.

У 1952 році Альфредо Фоні, чемпіон світу і знаменитий у минулому гравець, здійснив тактичну революцію в "Інтері", перетворивши команду з тотально атакуючої на повністю обережну, захисну. Він і виграв перший скудетто за 13 років для "Інтера", потім повторив успіх. Наріжним комнем команди була геніальності одного гравця, Леннарта "Наки" Скоглунда. Незважаючи на його успіх, Фоні був звільнений президентом клубу Карло Массероні, який вважав, що той руйнує дух гру. Звучить смішно, знаючи подальшу історію клубу, що не був винахідником катеначо, але став його головним символом. Тоді "Інтер" ще не був готовий перемогти за будь-яку ціну. У Анджело Моратті буде інший погляд на футбол.

Життя на максимальній швидкості, або світловолосий Гаррінча - изображение 3

У тому "золотому" "Інтері" за голи відповідали Беніто Лоренці та Іштван Ньєрш. Дуже технічно діяв нідерландець Сервас Вілкес, а темп грі задавав Скоглунд. Він ледь не єдиний в команді не мав ніяких завдань від тренера – Фоні знав, що футбольний інтелект шведа геніальний, а зайві завдання тільки нервують улюбленця публіки. Період в Мілані виніс "Наку" на пік слави. "Cabelo de Milho" - кукурудзяні рильця, або кукурудзяне волосся. Шевелюра у шведа була висока і під час бігу коливалася немов рильця на полі кукурудзи від хвиль вітру.

Богемний спосіб життя, одруження з "Міс Італія" Нуччією Дзіреллі. Здавалося, усе йде добре. Леннарт відкрив успішний "Bar Nacka" в Мілані. У нього з Нуччією було двоє дітей і обидва мали футбольний талант – Еверт грав за "Інтер", а Джорджіо трохи виступав за "Мілан". Також Скоглунд любив співати і в Швеції мав певний успіх як виконавець пісень, його промоутером став Стіг Андерсон, людина, що зробить світовим брендом гурт "АББА".

Життя на максимальній швидкості, або світловолосий Гаррінча - изображение 4

Насправді ж життя "Наки" вже котилося у прірву. Він страждав на повну алкогольну залежність. Вже після "Інтеру", виступаючи за "Сампдорію" "Нака" настільки жадатиме чарівного ковтка, що ховатиме під час тренувань маленьку й пласку пляшечку віскі у заглиблення, де тримається кутовий прапорець. Йдучи подавати корнер він присідав немов зашнуровував бутси, а насправді хиляв аби відновити сили. Сімейне життя остаточно зруйнувала аварія в якій п’яний Скоглунд, що був за кермом не постраждав, а от дружині й сину знадобилася серйозна медична допомога.

Останнім великим виступом Леннарта варто вважати домашній чемпіонат світу. Джордж Рейнор під тиском Лідхольма та Грена таки повернув Скоглунда, тим паче заради успіху збірної дозволили викликати гравців іноземних клубів. П’ятеро "італійців" стали стрижнем тієї збірної і Швеція дійшла до фіналу. Не без "домашнього" суддівства, але ж дійшла! Скоглунд вкотре критикував Рейнора, подекуди справедливо, як свідчать лідери тієї команди, але ж це точно не йшло на користь команді саме тоді.

Виступ на Мундіалі став фінальною крапкою в історії збірної Швеції та Скоглунда разом. У 1964-му йому влаштують урочисте прощання зі збірною в товариській зустрічі з Польщею, але свої лише десять справжніх матчів у національній команді Леннарт провів тільки на чемпіонатах світу!

До 1968-го Скоглунд ще намагався грати у футбол, якось ще міг зібратися і часом бути королем лівого флангу. Та сили танули, а погані звички брали гору.

Довелося працювати електриком, що завершилося звільненням зі зрозумілих причин. Історія Скоглунда добігла кінця у 45 років, хоча все могло завершитися й раніше. Він ще за рік до смерті намагався накласти на себе руки, невдало. Напередодні ж смерті "Нака" зміг заробити трохи грошенят й пішов до солідного ресторану італійської кухні. Йому кортіло згадати попереднє життя і тодішні можливості. Обслуговувати його столик взявся сам співвласник ресторації і він був вражений знаннями відвідувача про італійську кухню, місцеву енологію, тощо. Між ними зав’язалася тепла бесіда, аж допоки легендарний Скоглунд не ошелешив ресторатора заявою, що він той самий "Нака". То мало бути його маленьким психологічним тріумфом, але трапилося навпаки. Дядько відразу став дуже недобрим у погляді і сказав, що ще малим його тато возив до Італії де він був на матчі "Інтера" і знає як виглядає справжній "Нака" Скоглунд. Товстий, лисий, спитий Леннарт навіть не став заперечувати. Він програв цей матч, він втратив навіть право називатися своїм іменем.

Наступного дня Скоглунд зачинив вікна й увімкнув усі газові конфорки. Судмедексперти визначили, що перед самою смертю він таки передумав і спробував рушити до дверей, аби врятуватися. Та у нього вже не було сил. Це трапилося рівно 45 років тому.

Шалена швидкість життя виснажила його. Проте зі своїми 10-11 матчами у збірній і лише одним голом Скоглунд легенда "Інтера" й стабільно входить до символічних збірних Швеції усіх часів.

Життя на максимальній швидкості, або світловолосий Гаррінча - изображение 5

"Успіх повільно вбив його", - сказала мати "Наки" на похоронах.

Гаррінча ж прожив на чотири роки більше, але також закінчив життєвий шлях на дні.

До речі, онук "Наки" Джиммі Ойвелстад був досить успішним хокеїстом і два роки виступав у НХЛ.

Следите за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (4)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти
avatar
Serega1111 (Киев)
Хорошая статья. Матчи между сборниками и ближайшими кандидатами - думаю, это было бы интересно и сейчас
Ответить
0
0
Maugli (Джунгли Африки)
А про всех выдающихся украинских футболистах уже написали? И теперь взялись за шведов.
Ответить
0
0
avatar
usovvictor (Kharkov)
...м-да, жизнь... Спасибо редакция...
Ответить
0
-1
avatar
TerenceV (Київ)
Дякую за цікаву статтю..
Ответить
+2
-1


Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...