Перемагають котики та Жиньяк. Лос-Анджелес поступився Тігресу в фіналі Ліги Чемпіонів КОНКАКАФ

Наразі відомі усі учасники клубного чемпіонату світу окрім представника Південної Америки. Найсильнішу команду у Центральній та Північній Америці визначили цієї ночі чи навіть за київським часом вже зранку.

Дива не трапилося і знов трофей взяв представник Мексики, це 14-й поспіль тріумф представника цієї країни, часто-густо мексиканці навіть не пускали до фіналу чужоземців.

Але цього разу у вирішальному матчі зіграла команда з США, чого не траплялося з 2011-го року. Це, вочевидь, дивно, адже рівень футболу у цій країні нині дуже солідний. "Лос-Анджелес", який не Гелексі, клуб зовсім юний, його створили восени 2014 року. Отже, фінал ліги Чемпіонів КОНКАКАФ став для нього видатним кроком становлення. На чолі команди Боб Бредлі, американська тренерська легенда соккеру, а серед його помічників - Кені Арена, син іншої тренерської легенди США Брюса Арени.

Аби дістатися фіналу "Лос-Анджелес" пройшов максимально важкий шлях. Через коронавірус формат тамтешньої Ліги Чемпіонів змінили – залишили тільки 16 клубів з найбільш розвинених у футбольному сенсі країн. Команда Бредлі послідовно здолала "Леон", "Круз Асуль" та "Амеріку", таким досягненням варто пишатися.

Головним символом клубу є Карлітос Вела, той самий, який тривалий час був фронтменом "Реал Сосьєдаду". Геніальний футболіст, що не любить грати у футбол і фанатіє від бейсболу та гольфу.

І цього разу Карлос був протагоністом гри. Гол у фіналі "Лос-Анджелеса" став наслідком комбінації, яку він започаткував, далі прекрасно зіграв Марк Кей, а форвард уругваєць Дієго Россі завершив атаку якісним ударом. Це трапилося на 61-й хвилині матчу.

Здавалося б це все, адже суперник "Тігрес" можна вважати майстром програвати фінали. 2016, 2017, 2019 років клуб виходив до фіналу Ліги Чемпіонів КОНКАКАФ і кожного разу програвав. І все це з одним тренером. Рікардо Ферретті за походженням бразилець та ще у 23 роки він гравцем приїхав до Мексики, котра стала його другою батьківщиною. З тих пір він у тамтешньому футболі. Лігу Чемпіонів він вигравав ще як футболіст разом з "Пумас", як тренер з "Толукою", а от з "Тігрес", яким він керує втретє і вже більш ніж десять з половиною років поспіль (фантастичний показник сам по собі, тим паче для місцевого футболу) якось не виходило. Цей фінал був черговим шансом, тим паче шансом, можливо, останнім, адже дядьку 66 років і хто знає, як би суто з психологічної точки зору вплинув би на нього черговий програш у головному фіналі.

Та мексиканці, вони ж "фелінос", тобто котячі, зберегли традицію перемог представників саме цієї країни. Спочатку центральний захисник Уго Айяла ідеально пробив головою після пасу Ніко Лопеса, а згодом Андре-П’єр Жиньяк з правої вгатив м’яч у сітку після асисту Луїса Родрігеса.

Жиньяк просто ідеальна ілюстрація на тему "Неочевидні рішення, які допомагають змінити життя на краще". Гравець збірної Франції на той момент переходив з "Марселю" до "Тігрес" вільним агентом влітку 2015-го. Це виглядало тотальною маячнею, але саме в Мексиці цей нападник розкрився на новому рівні, 20+ голів він видає кожного сезону і у свої 35 є культовою постаттю для місцевої ліги. Переможний гол у фіналі ще й приніс Жиньяку звання найкращого бомбардиру турніру, він випередив Велу.

Отже, котики понад усе! Навіть якщо вони тигри.