805 забутих голів, або Трагедія Йозефа Біцана, найкращого бомбардира всіх часів

В його роки м'ячі із зім'ятих ганчірок, якими грали на вулицях Відня, називали "хадраки".

Діти ганяли їх босоніж, прямо по курних вулицях робочих кварталів, поки дорослі намагалися звести кінці з кінцями в знекровленому війною місті. Багатим вважався той, у кого було чим нагодувати сім'ю. Але таке траплялося нечасто.

Нетрі на околицях Відня називали "Цегляною Богемією". Чехи і словаки ринули сюди в пошуках роботи ще в кінці 19 століття; в 1920-х їх кількість перевищила 300 тисяч осіб. Серед цих злиднів і розрухи й виріс Йозеф Біцан. Виріс без батька, який помер в результаті відмови нирок; і майже без матері, яка працювала в двох місцях відразу, аби прогодувати дітей. Втіху йому приносив тільки хадрак, і ще літні канікули у бабусі в Чехії.

"Ми їхали поїздом, який називався "Чеське серце". Сотні і сотні дітей вирушали в Чехословаччину на два місяці щоліта. У Відні панувала жахлива бідність. Люди голодували - це було після війни. Я не забуду цього ніколи. Моя бабуся була бідною, дуже бідною, але ці два місяці були для мене як рай на землі", - згадував Йозеф Біцан в останньому інтерв'ю, за кілька місяців до смерті.

Він помер в 2001 році - вже не жебраком, але і не мільйонером. 20-е століття вкрало все, що заробив великий бомбардир, а використати можливості 21-го він вже не встиг.

***

Шкода, адже Йозеф, або як його називали вдома "Пепі", був по-справжньому унікальним. Його взяли в віденську "Герту" у 12 років. Якийсь багатий промисловець пообіцяв платити Біцану по одному шилінгу за кожен забитий м'яч, і той не йшов з поля без 5-6 голів, необхідних, щоб купити додому хліба і молока.

Він забивав так багато, що "Рапід" запропонував контракт на 150 шилінгів на місяць, коли Пепі було 18 років. А ще через півроку підвищив ставку до 600 шилінгів. Для контексту, в ті роки кваліфікований робітник у Відні заробляв по 20-25 шилінгів в тиждень.

Мати на Пепі ледь не молилася, але матчі відвідувала рідко. За легендою, одного разу вона після грубого фолу на синові вибігла на поле, щоб побити кривдника парасолькою, і з тих пір вважала за краще дізнаватися результати по радіо.

Йозеф її не підводив. Він був ідеальним бомбардиром - високий, потужний, технічний, бив з обох ніг і при цьому феноменально швидко бігав. Преса стверджувала, що Йозеф Біцан пробігав стометрівку за 10,8 секунди - тобто, лише на пів-секунди повільніше тодішнього світового рекорду. Частково це пояснює його невловимість для захисників.

За чотири роки в "Рапіді" Пепі забив 52 голи в 49 матчах, пробившись в основу "Вундертім" - величної збірної Австрії, яку очолював геніальний нападник Матіас Сінделар. Спочатку тренер Хуго Майсль не розумів, як поєднати на полі двох бомбардирів, які грали в кардинально різний футбол, але в підсумку знайшов рішення, перемістивши Біцана на позицію правого інсайда. Стиль Сінделара передбачав регулярні відходи вглиб і на фланги - по суті, він грав фальшиву дев'ятку задовго до того, як її так назвали. В звільнену зону з флангу і вбігав Біцан, якого Сінді нагороджував передачами - це був один з улюблених маневрів "Вундертім".

***

Напевно, вони заслуговували на перемогу на ЧС-1934 але дружба Беніто Муссоліні з арбітром Іваном Екландом змінила хід історії. Шведський суддя зарахував гол після грубого порушення на воротареві, та й взагалі дозволяв італійцям ламати суперника, як душа забажає.

Біцану тоді було 20 років, але це був його останній матч на чемпіонатах світу. Повільно, але впевнено наближалася друга велика війна; Європі ставало не до футболу.

Незабаром після ЧС-1934 Біцан відмовився переходити в "Ювентус", не бажаючи мати нічого спільного з фашистами, однак уже через три роки потрапив під приціл їх німецьких друзів. Вирішивши тікати до Аншлюсу, Пепі вибрав Чехословаччину, свою другу батьківщину. Але і її незабаром "злили" Чемберлен з Даладьє. Вибору не залишилося - довелося притиратися.

У Празі Біцан підписався зі "Славією", яка і до його приходу була грізною силою в Європі. У 1938 році "Сешівані" навіть виграли Кубок Мітропи, обігравши в фіналі "Ференцварош".

У своєму першому матчі в Празі Біцан не забив, зате у двох наступних оформив по покеру. Коли прийшли нацисти, то виявили, що Йозеф чи не найпопулярніша людина в місті. Щоб позбутися від натовпів шанувальників, йому доводилося замовляти два таксі - в першому їхав манекен в його пальто і капелюхом, а в іншому сам Пепі. Він дружив з багатіями, грав в гольф з зірками кіно Властою Буріаном і Яном Веріхом; дружив з прекрасною Адіною Мандловою.

***

Найкращі миті його життя збіглися з найгіршим часом в історії континенту. Тисячі хлопців гинули на фронтах, поки Біцан набивав свої рекорди. На перші 100 голів за "Славію" у нього пішло 33 місяці, на другу сотню - 30, а в 1940/41 роках Пепі забив 38 м'ячів в 22 матчах.

Оцінювати це можна по-різному. Так, рівень чемпіонату впав. Після приходу німців німецькомовні команди з Праги повернулися в чемпіонат Німеччини, де і грали до вступу країни в ФІФА в 1904 році; словацькі клуби сформували власну лігу в рамках маріонеткової держави. Ті ж команди, які залишилися в Чехії, в більшості складалися з любителів, і реальну конкуренцію "Славії" та "Спарті" скласти не могли.

З іншого боку, жоден інший футболіст в Чехословаччині на тому відрізку не відзначився схожими цифрами. Значення Біцана для всієї ліги було величезним.

"Президент Валушек завжди говорив, мовляв, у нас 14 секцій, Йозеф, і ти повинен заробляти гроші для всіх. В ті часи не було спонсорів. І він сказав, не забувай, що у нас є секція кінного спорту, і ти повинен заробляти гроші на сіно для коней", - згадувала дружина Біцана Ярміла.

Одного разу Йозефа навіть намагалися натуралізувати німці. Було це після спарингу між Третім Рейхом і Протекторатом Богемії і Моравії - так вони назвали те, що залишилося від вільної Чехословаччини. Біцан тоді оформив хет-трик, а матч завершився внічию 4:4. Нацисти пропонували багато грошей, але Пепі відмовив і надалі за протекторат не виступав взагалі.

***

Під час Другої світової "Славія" та "Спарта" виграли по два титули, і в кожному з чотирьох сезонів Біцан ставав найкращим снайпером. Це і круто, і сумно, адже великий бомбардир витратив свої найкращі роки на напіваматорські змагання.

А потім прийшли совіти - і стало зовсім тяжко. Дізнавшись про заслуги Біцана, вони запропонували йому вступити в компартію, але він і тут відмовився.

Před 65 lety odehrál legendární Josef Bican svůj poslední soutěžní zápas v dresu @slaviaofficial tehdy Dynama Hráčskou kariéru ukončil v posledním kole přeboru kopané, v tichosti a bez fanfár Bylo mu 42 let https://t.co/iIbfNtnuGW pic.twitter.com/pJI5NxiRY7

— SlaviaMuseum (@SlaviaMuseum) November 20, 2020

За іронією долі, за кілька місяців до приходу комуністів до влади в Чехословаччині в 1948 році Біцана знову кликав до себе "Ювентус", але він не наважився переїжджати через високу ймовірність лівої революції на Апеннінах. Прогнози явно не були його сильною стороною.

Чеські комуністи відібрали у Біцана все, що він заробив за життя, а в 1949-му викинули зі "Славії", за яку він забив 534 голи за 12 років. Радіо і газети в один голос затаврували Йозефа як ворога робітничого класу, символа ненависної буржуазії і взагалі уродженця Відня, а ніякого не чеха. Від нього змусили відректися колег, навіть на рідних серйозно тиснули.

"Ми втратили всіх наших друзів. Наш телефон не дзвонив, ніхто не надсилав листів. Навіть Чехословацький союз фізкультури - в найгірші часи - не допомагав. Вони не давали йому роботу - тільки зрідка посилали будувати дороги! А коли Пепі поїхав в Союз, вони розбіглися, як щурі, щоб не довелося його вітати. У нас взагалі не було шансів, і ніхто не підтримав нас", - бідкалася дружина.

***

У пошуках роботи Біцан поїхав до другого дивізіону і в першому ж сезоні вивів "Вітковіце" в еліту, забивши 19 голів в 12 матчах. Але залишитися йому все одно не дозволили і заслали ще нижче - в "Градец" Кралове, де ледь не сталося непоправне.

У 1953 році влада міста влаштувала першотравневу демонстрацію, куди звезли в тому числі і футбольну команду. Голос із гучномовця повторював: "Хай живе президент Запотоцький! Слава президенту Запотоцькому! " Але коли натовп побачив Біцана, то закричала: "Хай живе Йозеф Біцан!" Комуністам довелося терміново вивезти Йозефа з міста.

"Я давно так швидко не рухався, як тоді. Коли мене забирали на вокзал, ми з моїми супутниками в цивільному зіткнулися з групою робітників, які йшли з демонстрації. Вони запідозрили недобре, і запитали, чи не ображають, бува, мене? В іншому випадку вони погрожували розпочати страйк. Я з усіх сил вдав, що все добре, інакше мені б світило 20 років за підбурювання до заколоту", - згадував Біцан.

When you play squad battles on beginner in real life pic.twitter.com/c32rsrzGrl

— alf (@whualfie_) January 21, 2021

Після того випадку комуністи Пепі тримали при собі, і коли він закінчив грати, забивши ще 22 м'ячі в 29 іграх в 42 роки, стерли його, немов ластиком. Щоб вижити, Йозеф розвантажував вагони, ремонтував дороги, навіть годував звірів в зоопарку аж до 1968-го. З початком Празької весни йому порадили забиратися геть - і він виїхав до Бельгії тренувати. Там його розпіарив колишній напарник по "Вундертім" Франц Біндер. У той час Пеле якраз забив 1000-й гол в кар'єрі, і Біндер не витримав: "Я знаю хлопця, який забив 5000 голів, тільки ви все одно не повірите!"

***

В підсумку тренера з Біцана не вийшло, зате грошей заробив, і вони допомогли йому дотягнути до Оксамитової революції, яка назавжди змила з Чехословаччини ганьбу комунізму.

Після повернення в країну здорового глузду, Йозефу повернули частину майна і, що важливіше, добре ім'я. Після серії репортажів на ТБ він знову прокинувся знаменитим в країні, яка його забула на цілих 40 років. Незадовго до смерті ФІФА навіть вручила Пепі символічний Золотий м'яч як найкращому бомбардиру ХХ століття. Його син Іван впевнений, що тато помер щасливою людиною.

#PepiBican was born #OTD 107 years ago. Please, remember him. #Legend pic.twitter.com/52iqgtGt55

— dr.Ro (@ferstl_roman) September 25, 2020

Разом з Біцаном остаточно пішла епоха "хадраків" і "Цегляної Богемії" - він був останнім живим учасником "Вундертім". Футбол, а з ним і весь світ змінився безповоротно.

Скільки там голів Роналду не вистачає? 30? 35? У будь-якому випадку, це дурниця. Не можна порівнювати епохи за допомогою лінійки. Йозеф Біцан забивав любителям, це правда. Але ви впевнені, що нинішні прилизані зірки інстаграма залишилися б собою перед лицем двох найстрашніших режимів в історії людства?

Ось і ми теж ні. А цифри - справа десята.