Форвард вимираючого виду: як Олів'є Жиру став незамінним для Франції

"Чи не час визнати, що Олів'є Жиру - винятковий центрфорвард?" - запитав у читачів The Guardian наступного ранку після матчу "Атлетіко" з "Челсі".

34-річний француз став героєм зустрічі, забивши в падінні через себе. Можливо, цей гол навіть буде визнаний найкращим в поточній ЛЧ. Але для Олів'є це раз плюнути. Жиру виконував і красивіші бісіклети, а одного разу забив ударом скорпіона, за що отримав від ФІФА Премію Пушкаша в 2017 році:

"Коли ти в штрафному, треба діяти швидко. У таких ситуаціях ніколи не буває багато часу. Завжди поруч є захисник, тому удар після першого торкання частіше стає голом. Я ніколи не відпрацьовував на тренуваннях удар скорпіона, але ось удари в дотик треную кожен день".

Складні, майже неможливі удари - частина футбольної ідентичності Жиру. Але це лише те, що на поверхні. Його гра набагато складніша.

***

Взяти хоча б легендарний гол Уїлшира в ворота "Норвіча" в 2013 році. Величезний нападник з ростом 193 см двічі підіграв Джеку так, що позаздрив би Мессі.

Уміння Олів'є з типового силового форварда на долі секунди перетворюватися в вишуканого плеймейкера вражає найбільше. У його арсеналі є різного роду підсічки і навіть передачі врозріз на 15-20 метрів.

Така різноманітність прийомів вперше проявилася у Жиру в "Арсеналі". Венгер покладався на геніальну групу підтримки - Касорлу, Озіла, Уїлшира, Ремзі, але їм був потрібен великий хлопець на вістрі, щоб урізноманітнити загрозу і створювати глибину. Олів'є дуже багато чому навчився у партнерів на "Емірейтс". В "Арсенал" він прибув необтесаним селюком, маючи за спиною два сезони на високому рівні, а покинув майстром, який тонко відчуває гру.

Уміння вчитися - ще одна невід'ємна частина ідентичності Жиру. У Франції широко відомий клас'87, куди входили Бензема, Бен-Арфа, Насрі й Менез. Кожному з них пророкували мало не Золотий м'яч, а в підсумку суперзіркою став лише Карім, та й той здуру розпрощався зі збірною в самому розквіті сил.

Жиру не було в класі'87. В юності його вважали нездарою. Навіть на рівні третього дивізіону в "Греноблі" йому не вистачило місця. Мбаппе в 19 років вже виграв для Франції чемпіонат світу, а Жиру в тому ж віці спускався на саме дно, в "Істр", заради хоч якогось ігрового часу.

Його історія не про всебічно обдарованого юнака, за яким скаути ганялися з 13 років, а про чоловіка, який зміг компенсувати відсутність дару важкою роботою.

Кухар Жиру запевняє, що в його раціоні немає цукру і масел; футболіст харчується овочами, фруктами, горіхами, рибою і нежирним м'ясом. Паралельно він тренується додатково 6 днів на тиждень, відпочиваючи тільки по середах.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений FutbolArena (@futbolarena)

"Жиру працює так, ніби йому 20 або 24 роки. На тренуваннях він одночасно і веселий, і серйозний. При цьому він завжди налаштований позитивно, навіть якщо не виходить в основі, і це дуже впливає на колектив", - каже Томас Тухель, відкриваючи світові ще одного Жиру - атлета, який паше як кінь.

***

Він став на цей шлях дуже давно. Вперше про Жиру преса заговорила в 2010-му, Олів'є тоді забив 21 гол в Лізі 2, наблизивши до еліти скромний "Тур" .

Пізніше він розповідав, що йому навіть з "Селтіка" дзвонили, але він вибрав "Монпельє" після розмови з Луї Ніколленом. Покійний засновник "Паладинів" умів переконувати і навіть закохувати в себе футболістів, поводячись, скоріше, як батько великої родини, ніж як глава великої міжнародної корпорації. В цьому була його сила, але і слабкість теж, адже стабільність, яку він забезпечував, означала ще й низьку стелю очікувань.

Те, що сталося в сезоні-2011/12, не повториться більше ніколи. В цьому не було ніякої логіки, ніякого розрахунку - просто збіг всього і відразу.

Жиру тоді проводив свій другий сезон в еліті. У дебютному чемпіонаті він забив 12 голів в 37 матчах, поступово звикаючи до нового рівня. "Монпельє" перед стартом сезону придбав захисників Анрі Бедімо і Віторіно Ілтона, а ще повернув з оренди Ремі Кабелла. Навіть за мірками середняка це дуже скромно. Тим часом, в Парижі нові стандарти покупок встановлювали шейхи - для розігріву вони за 80 млн євро привезли Хав'єра Пасторе, Тіаго Мотту і Блеза Матюїді.

У першому колі Париж розтоптав "Монпельє" завдяки голам Гамейро і Пасторе, але навіть ця перемога не дозволила столичній команді відірватися від несподіваного конкурента. Жиру до середини сезону забив 13 голів і додав до них 5 асистів. Тягти команду йому допомагали Янга-Мбіва, Утака, Кабелла і, звичайно, Бельханда.

Коли у них вийшло, і Ніколлен перефарбував волосся в оранжево-сині кольори, саме Юнеса преса назвала найкращим гравцем сезону. Жиру в ті роки вважали обмеженим центрфорвардом, хоча деякі епізоди, на кшталт переможного асиста у вирішальному матчі на "П'єр Моруа" проти "Лілля" товсто натякали, що це не так.

Сьогодні Бельханда 31 рік, і його вигнали з "Галатасарая" за ідіотське інтерв'ю. Жиру 34, і він обов'язково вийде в старті збірної Франції в 106-й раз в кар'єрі. Талант - ніщо без правильного ставлення до справи.

***

"Жиру - дуже корисний для всієї команди. Він бере на себе двох центральних захисників і часто ще опорника. Це створює свободу всім креативним гравцям", - пояснював якось Грізманн.

Це в "Барселоні" він п'яте колесо у возі, а ось в збірній взаємодія з Жиру подарувала Антуану незабутні хвилини. Він ефективно використовує вільні коридори, які своїми переміщеннями створює Олів'є. Схожим чином працювала зв'язка Жиру і Азара в "Челсі". Бельгієць навіть називав свого потужного партнера "найкращим таргетменом планети".

Цілком можливо, він має рацію. Жиру буває простакуватим для перенасиченої геніальними тренерами АПЛ. Але хто сказав, що це завжди погано? І Венгер, і Лемпард, і Тухель на наших очах витягли чимало користі з простих навичок Жиру - його вміння відкритися, поборотися і пробити в дотик.

Головним же бенефіціаром талантів Жиру став Дідьє Дешам. На відміну від клубних тренерів, у нього немає часу вибудовувати складні концепції. Його Франція грає просто - четвірка надійних захисників, два хвилерізи, 3-4 людини в нападі, в залежності від складності опонента. Атаки будуються на швидкісних даних Мбаппе (Дембеле, Лемара, Марсьяля - підставте потрібне), вмінні Грізманна вриватися куди треба і величезному корпусі Жиру, який по ситуації то дає глибину, то веде опікунів подалі від воріт.

???????? Oliver Giroud at 2018 WC -

vs ???????? - 0 Shots on target (20')
vs ???????? - 0 Shots on target (90')
vs ???????? - 0 Shots on target (90')
vs ???????? - 0 Shots on target (90')
vs ???????? - 0 Shots on target (90')
vs ???????? - 0 Shots on target (85')
vs ???????? - 0 Shots on target (81')#FRACRO

— Auto Matic (@NemanjaMaticcJr) July 15, 2018

Голи? Жиру зіграв у всіх матчах чемпіонату світу-2018, жодного разу не забивши, але після турніру був розхвалений на батьківщині. Для Франції це норма - на ЧС-98 Стефан Гіварш теж не відзначився жодного разу.

"Жиру - важливий елемент моєї збірної. Я повністю в ньому впевнений. Це дуже розумний гравець. На полі він завжди показує себе найкращим чином. Йому вже не 20 років, але він робить все можливе, щоб демонструвати свою найкращу гру. Партнери його дуже цінують", - каже Дешам, який явив світу ще одну версію Жиру - абсолютно командного гравця, що працює на перемоги, а не свою статистику.

***

Він вміє бити, пасувати, щодня важко працює, прогресуює протягом десяти років, і при цьому готовий з матчу в матч пахати на команду, не подаючи ознак невдоволення. Здається, світ сильно недооцінює Жиру.

У якийсь момент ми стали надто багато уваги приділяти голам. Від рекордів вже рябить в очах - щодня то Мессі щось б'є, то Роналду, то Мбаппе. У бідолахи Пеле немає ніяких шансів - на їхньому тлі він просто вискочка з якоїсь дірки. Герд Мюллер? Та не смішіть Левандовського!

Ця схибленість на статистиці і цифрах визначила появу такого феномена, як Голанд. Хлопець виходить на поле лише щоб прискоритися, замахнутися і пробити. Інших функцій на полі у ​​нього немає і бути не може - він занадто зосереджений на цих трьох.

А ось форварди на кшталт Жиру вимирають як вид. Готовність жертвувати собою заради команди - не найсильніша риса покоління Z. На цьому вже обпікся Моуріньо, не знайшовши нового Дрогба; дарма надіється на спадкоємця Златана і "Мілан".

HERE WE GO AGAIN ????????
VIVE LA FRANCE ????????#clairefontaine #France #equipedefrance #FiersdetreBleus #Griezmann #Mbappe #giroud #deschamps #coupedumonde #CDM pic.twitter.com/1Bf38pcbGB

— Griezmann France ???????????????? (@Griezmann7_FR) March 22, 2021

Невідворотні зміни чекають і збірну Франції теж. Дешам чіпляється за Жиру, тому що за ним немає взагалі нікого. Піде він - і старий, зрозумілий Дідьє футбол закінчиться; доведеться шукати нову ідентичність, адже та, що є, неможлива без самопожертви і віддачі від Олів'є.

Він її наріжний камінь; стовп, на якому все тримається.

Він - це і є Франція.