Гол імені Тофіка Бахрамова. Ювілей, можливо, найбільш неоднозначної події в історії футболу

У вирішальному матчі англійського мундіалю-1966, який пройшов 30-го липня на лондонському "Уемблі", зустрілися команда господарів турніру і збірна ФРН. З трибун за поєдинком спостерігали майже 97 тисяч глядачів, включаючи королеву Великобританії Єлизавету II, а британська телеаудиторія досягла 32,3 мільйона чоловік, що зробило трансляцію матчу найпопулярнішою телевізійним подією в Великобританії за всю історію.

Уже до середини першого тайму суперники обмінялися голами – на м'яч Хельмута Халлера відповів Джефф Херст. Нічийний рахунок зберігався аж до 77-ї хвилини, поки Мартін Пітерс після розіграшу кутового не вивів "трьох левів" вперед. Британські вболівальники вже почали було співати переможну пісню, коли Вольфганг Вебер за хвилину до фінального свистка в метушні біля воріт англійців заштовхав м'яч у сітку, перевівши гру в додатковий час і змусивши стадіон замовкнути.

Розв'язка наступила під кінець першого овертайму. На 101-й хвилині Алан Болл прорвався по правому флангу і віддав пас в штрафну, де німецькі захисники дозволили Джеффу Херсту прийняти передачу, розвернутися і потужно пробити в падінні. М'яч вдарився об перекладину, відскочив вниз, приземлившись в лінію воріт або біля неї, і вилетів в поле. До нього кинулися нападник англійців Роджер Хант і захисник збірної ФРН Вольфганг Вебер. Німець був першим на м'ячі і головою вибив його за ворота, британець ж, пригальмувавши, переможно підняв вгору руку, заволав: "Це гол!". Слідом за ним почали радіти, святкуючи успіх, й інші гравці господарів. Футболісти Бундестіму, навпаки, почали переконувати арбітра зустрічі швейцарця Готфріда Дінста, що м'яч не перетнув лінію. Головний суддя не був готовий прийняти доленосне рішення самотужки, оскільки не встиг розгледіти епізод у всіх подробицях. Та й взагалі, все сталося так швидко, що неозброєним оком з боку поля просто неможливо було визначити, перетнув м'яч лінію воріт чи ні. Дінст зупинив гру і, пробиваючись крізь кричущих гравців, підбіг за порадою до бічного рефері Тофіка Бахрамова. За правилами, в разі взяття воріт лайнсмену слід бігти до центру поля, але тут він залишався на місці. Однак, на питання, чи був гол, радянський суддя незворушно і безапеляційно кивнув головою: "Був!" і махнув прапорцем в бік центрального кола. Його переконаність у легітимності взяття воріт миттєво передалася головному судді, який впевнено показав на центр.

"Уемблі" спалахнув від радості, яка в секунду розлилася по трибунах, а німці оточили Бахрамова. Вони щось голосно намагалися йому довести, нескінченно вигукуючи "Найн! Найн", але арбітр з Азербайджану був непохитний, всім своїм виглядом демонструючи, що сперечатися з ним – марна справа. Подальші відчайдушні спроби збірної ФРН відігратися лише оголили її захист і привели до того, що на заключній хвилині британці в контратаці забили знову – Херст оформив хет-трик, довівши рахунок до 4:2. Родоначальниця футболу Англія вперше в історії стала чемпіоном світу! З такої нагоди після закінчення фінального поєдинку не тільки головного суддю, як це було заведено, але і обох його помічників - Бахрамова і Кароля Галбена з Чехословаччини - нагородили "Золотими свистками". Плюс до всього радянський арбітр отримав на пам'ять ще й міні-копію "Золотої богині" – дублікат головного призу ЧС йому власноруч вручила Єлизавета II.

Суперечки з приводу правильності третього гола англійців, що розгорілися відразу після матчу, не вщухають досі. Хоча жоден зі збережених відеоповторів не дозволяє в точності встановити, чи побував м'яч за стрічкою, вважається, що голу, скоріше, не було, ніж був. Сам Херст в своїй автобіографії написав: "Чи перетнув м'яч лінію воріт? Це питання переслідує мене все життя". Його партнер за збірною Роджер Хант, який перебував в епіцентрі подій, більш категоричний: "Я навіть не намагався добити м'яч у ворота після відскоку, тому що чітко бачив, як він повністю перетнув лінію".

А ось воротар збірної ФРН Ханс Тільковскі впевнений в зворотному: "Там не було голу, сто відсотків. М'яч впав прямо на лінію, я в цей момент озирнувся через ліве плече і побачив частинки крейди, що здійнялися в повітря з розмітки". Згоден з цим і захисник Вольфганг Вебер, який вибив м'яч після відскоку: "У мене був відмінний огляд, тому я і був такий обурений цим рішенням. Ми намагалися переконати лайнсмена".

Сам же Бахрамов, якого в Німеччині після ЧС-1966 прозвали Mister Zwei-Drei ("містер 2:3") і навіть звинувачували в неприязні до німців, що залишилася з часів Другої світової війни, в своїх мемуарах зізнавався – йому здалося, що м'яч відскочив не від поперечини, а від сітки воріт за нею. Моменту торкання снарядом землі азербайджанець взагалі не бачив, але це, на його думку, вже не мало принципового значення. У книзі "Суддя показує на центр", що вийшла в 1972-у році, Бахрамов написав: "Так, я це побачив чітко. Розгублене обличчя Тілковскі, його здійняті над головою руки, м'яч, білу нейлонову згорблену сітку позаду перекладини, завмерлу нерухомо широку спину Херста. Картина ця ніби застигла перед очима, і я навіть не помітив, як хтось із німецьких гравців головою вибив м'яч, що відскочив від землі, за ворота. - Гол? - в абсолютній тиші, якою охоплений на мить "Уемблі", несподівано голосно пролунало запитання рефері Готфріда Дінста, котрий кинувся до мене. Я рішуче показав на центр".

Далі Бахрамов пише, що відразу після фінального свистка, переглянувши по телевізору в суддівській кімнаті повтори, головний арбітр подякував йому: "Ви врятували мою репутацію, пане Бахрамов. Щиро Дякую". А на урочистому прийомі, присвяченому закриттю чемпіонату, німецький нападник Уве Зеелер, за версією Бахрамова, заявив йому від імені всієї команди, що гол зарахований правильно і попросив вибачення за реакцію партнерів.

Відтоді футбольні експерти багаторазово переглядали цей момент у відеозаписі і більшість з них вважає, що гол все ж зарахований неправильно. Своє слово в "розслідуванні" намагалися сказати і вчені, змоделювавши ситуацію на комп'ютері. Але навіть безпристрасні "залізяки" не допомогли, оскільки в різних дослідженнях і висновки були різні. Так що Тофік Бахрамов, схоже, назавжди залишиться в історії футболу персонажем з подвійним балансом – для німців "негативний", для англійців "позитивний".

• ДО РЕЧІ

Згідно з результатами опитування, проведеного серед жителів Великобританії в 2007-у році, гол у фіналі ЧС-1966 зарахований Бахрамовим, посів друге місце в номінації "Найбільш знаменитий стоп-кадр в історії людства". Малося на увазі, в які моменти при перегляді різних телепередач глядачі найчастіше натискали кнопку паузи. Вище виявився лише культовий епізод з фільму "Основний інстинкт", коли героїня Шерон Стоун під час поліцейського допиту міняє місцями схрещені ноги.

Фото з архіву