Луїс Суарес: туди, де все починалося

Луїс Суарес зіграє за "Насьональ" вперше за 16 років. І вперше як суперзірка.

На момент відходу у 2006-му він ще був сопляком з убогого району, який нічого не знав про життя, довірив свій гаманець агенту і просто спішив побачити свою Софію.

Вони з нею домовилися, що Луїс перебереться до Європи за першої ж нагоди, і він зробив все, як обіцяв. Підліткове кохання - йому 15, їй 13. В неї батько-банкір та дім в престижному передмісті; в нього халупа в нетрях і вітер в кишенях. Шанси на успіх - один з мільйона.

Луїс тоді не відступив - і зараз двоє їхніх старших дітей точно знають цю історію, як і весь Уругвай. Як не знати?

Коли пішли чутки, що Ель Пістолеро їде додому, 15 тисяч фанатів "Насьоналя" на трибунах одягнули його маски. Важко уявити, що тут буде в день дебюту. Вже дуже давно в Уругвай повертаються хіба збитими льотчиками, як Рекоба чи Форлан.

Суарес ще затребуваний в Європі, але прагне якомога ретельніше підготуватися до мундіалю, тому все так, як є.

Ну, і - бонус - вони з Софією побродять вулицями, де все починалося. Їм точно є що згадати.

***

Насправді Суарес народився не в Монтевідео, а в містечку Сальто за 150 км від столиці.

Вже у "Барсі" він зізнавався, що не пам’ятає там жодної вулиці, чим смертельно образив місцевих, а от коли у 94-му сім’я переїздила до столиці, 7-річний Луїс відмовлявся рушати з місця і деякий час жив з бабусею.

Було несолодко. Батьки без освіти, чорнороби; крім Луїса в них було ще шестеро дітей. Їх дім в Монтевідео стояв прямо посеред міських нетрів; на одному боці подвір’я - лимонне дерево, на іншому - огороджена колючим дротом стіна жіночої тюрми.

Про батька Луїса найкраще скаже те, що на перегляд в дитячу команду "Уррета" його привела мама. Вона нічого не тямила у футболі, лише сказала тренеру, що син "забиває голи".

"Нас привезли на матч в місце, що звалось Лагомар. Без Луїса його команда програвала 0:2, а потім він вийшов і сам забив чотири рази", - згадує Сандра.

Всі її заощадження йшли на їжу - про бутси й мова не йшла. Луїс починав кар’єру босоніж, поки тренер не домовився з кимось зі старших хлопців, щоб віддали йому поношені.

***

Коли хлопцю виповнилося 9, батьки розійшлися. Жодних сенсацій - вони й раніше жили як кіт з собакою.

Для дітей це означало лише новий рівень злиднів. Майбутній супербомбардир проводив більше часу у своїх друзів по "Урреті", ніж вдома. Мартін, Леонардо та Віктор - ніхто з них так і не став профі.

А от про Луїса заговорили швидко. Йому виповнилося 12, коли дорослі вперше за нього посперечалися - в ділі були "Данубіо", "Дефенсор" і "Насьональ". Хлопець вибрав останніх, бо вже довгенько їх знав:

"Директори "Насьоналя" Вілсон Перес і Хосе Луїс Еспозіто дуже допомагали мені. Вони знали про всі проблеми моєї сім’ї; знали, що мої батьки розлучені і тому стежили, щоб я мав кишенькові гроші".

Вже тоді Перес та Еспозіто чітко розуміли, що за хлопця доведеться битися. За межами поля Луїса оточували друзі-хулігани з вуличних банд і невдахи, що спустили все на гральні автомати. А дно як трясовина - затягує.

Suarez, venis a Nacional ? "A la gallina no voy, con una vez alcanza jeje y estoy agradecido. Pero mi sueño es jugar en el club que era hincha de niño, no de profesional, pero los dirigentes duermen la siesta. pic.twitter.com/X5KwNsSH0t

— Gabriel (@carboneros1891) July 26, 2022

Дитина цього не відчуває, а у підлітка все пішло шкереберть, і футбол теж. В 14 років Суарес забив лише 7 голів в 44 матчах і був першим в списку на відчислення, та Вілсон Перес вмовив координатора академії Даніеля Енрікеса дати хлопцю останній шанс:

"Я відвів його в сторону і сказав максимально серйозно, що більше можливостей не буде. Щоб стати кимось, треба використати цю, останню".

Луїса вже третій рік не переводили до наступного класу школи; вдома він теж появлявся епізодично, та й нікому не було до нього діла. Все висіло на волосині.

"Тоді я вперше задумався над кар’єрою. Мені було 14, і ніхто не знав, чи стану я професійним футболістом, але я спитав себе, чому б не спробувати? Якщо в мене вийде, я зможу допомогти всім - мамі, тату, братам і сестрам. Та першою моєю ціллю були просто бутси. Їх клуб купував всім, хто грав за молодіжку".

***

За правильне рішення Луїса вже дуже швидко нагородило саме життя, і справа геть не у взутті.

Коли Суарес вперше зустрів дочку місцевого банкіра Софію Бальбі, їй було 13, а йому 15. Їх познайомили на вечірці після титулу "Насьоналя", і цього було достатньо.

Її сім’я жила у курортному Солімарі за 24 км від Монтевідео, і щоб назбирати на квиток бодай в одну сторону, Луїс пішов прибиральником в аеропорт. Якщо ж купував подарунок, то - не повірите - за клубний рахунок!

"Зазвичай я просив у Вілсона Переса. Якщо його не було, спонсором моїх побачень ставав інший бос – Хосе Луїс Еспозіто. Перед матчами я випрошував неофіційні бонуси, типу, 20 песо за гол. Як правило, посміявшись, мені давали гроші".

Босам подобалось, що Суарес на очах мінявся. Софія забрала його з вулиць, повернула до школи, допомагала з домашніми завданнями; відкрила цілий світ, де були не лише злидні, п’янство і тюрма, але й заможне життя середнього класу, якого він досі не уявляв.

His life changed for better after he met a blond and fair skin girl, Sofia Balbi, when he was 15. She made him realize the importance of hard work and her family gave him the sense of belonging and safety pic.twitter.com/9yMdbkNUUB

— BarçaTimes (@BarcaTimes) August 23, 2018

Ну, а найфантастичніше те, що Луїса полюбили її батьки - багатіїв підкорив хлопець, який ходив щодня пішки по 20 км заради їх доньки. Вони піклувалися про нього - купували навіть їжу і шкільне приладдя; давали прості поради, яких він ніколи не чув від власних батьків.

Додайте сюди природний талант - і в перший же сезон із Софією Луїс забив 63 голи, лише на один м’яч не дотягнувши до клубного рекорду. Перес сяяв від щастя - він не прогадав.

***

У 2002-му Суареса вже по повній штурмували агенти з пропозиціями продати частину прав за 20-25 тисяч доларів.

В Уругваї, та й по всій Латинській Америці, так скупляють бідноту, і це завжди працює, бо хлопці з нетрів зроду не бачили таких грошей. Суарес не був виключенням. Ба, навіть батько звідкілясь знайшовся, і теж наполягав на продажу. А Софі наклала вето.

Добра, розумна і всезнаюча Софі - вона завжди розуміла, як буде краще, і все, що вимагалося від нього, Луїса, - це робити, як вона каже.

Навіть у день, коли їх розлучив океан, його врятували її слова: "Ти зможеш переїхати до Європи, якщо станеш відомим футболістом. Ще є шанс, і тоді ми знову будемо разом".

Взагалі це було як обухом по голові. Банк, де працював старий Бальбі, збанкрутував, і брат підшукав йому нову роботу в Барселоні. Сім’я взяла тиждень на збори, а далі Луїсу вже не треба було їздити в Солімар. Він залишився сам-на-сам з навчанням, футболом і оточенням, яке й далі пиячило та грало на автоматах.

В "Насьоналі" через це сильно переживали, бо пам’ятали Суареса до зустрічі з Бальбі, проте даремно - вперше в житті в Луїса була чітка ціль:

"Саме тоді я зрозумів, що заради неї мені доведеться працювати над собою щодня. Я повинен проснутися і гарувати. Завжди на максимумі, ніяких поблажок - щоб якомога швидше потрапити до Європи".

Власне, коли ви бачите зараз відео, де Суареса зустрічають у "Насьоналі" як героя - частково це через той шалений відтинок. За два сезони в команді Луїс жодного разу не покинув поле в сухій та чистій футболці.

***

До речі, 20% прав на себе він таки продав - ну дуже вже прагнув навідатись до Барселони.

Ті права купив Даніель Фонсека - колишній гравець "Юве", який деякий час вів справи Луїса, поки вони до ножів не посварилися. Не варто переказувати, що вони наговорили один про одного - ймовірно, обидва брешуть; це ж південці.

Головне, що на полі справи у юного форварда йшли чудово. Щотижня він накручував суперників і забивав голи, і коли скаути "Гронінгена" прибули до Монтевідео, то ще від таксистів наслухалися про Луїса досхочу.

Парадокс полягав у тому, що взагалі-то Ганс Найланд та Хенк Вельдмате приїхали дивитися іншого нападника Елвіса Фігероа; навіть з його агентом домовилися про комісійні.

"Ми чули про Суареса, але він не був нашою ціллю. Ми знали, що він нам не по кишені. Великою мірою, це був просто збіг", - згадує Найланд.

Вельдмате, в свою чергу, оторопів він гри та голу 19-річного нападника. Захист і воротаря він пройшов самотужки - на замахах:

"Вже за 20-25 хвилин гри він показав те, що зараз робить його одним зі світових топів. Спочатку здавалося, що йому щастило, та невдовзі ми зрозуміли - везіння ні до чого. Це вроджений клас. Він точно знав, як вирішувати ситуації в штрафному".

За Луїса "Насьональ" попросив 4,2 млн євро - абсолютно непідйомна сума для "Гронінгена", який тільки-но добудував новий стадіон. Найланд та Вельдмате повернулися додому з пустими руками, та вже через тиждень гендиру зателефонували:

"Містере Найланд, ми можемо повернутися до розмови про Луїса Суареса?"

***

Бізнесмени сварилися три дні, перш ніж зійшлися на 1,585 млн євро.

Всі ці три дні Луїс просидів в номері готелю в Амстердамі, нервово кусаючи пальці. Його мрія от-от мала збутися… або ні.

Коли все вигоріло, і підписи нарешті були проставлені, Найланд усміхався, як ніколи в житті:

"Для "Гронінгена" це великий день. До нас їде один з головних талантів Південної Америки. Не до "Аякса", ПСВ чи "Феєнорда" - він вибрав саме "Гронінген". Божевільні переговори".

Ну, а Луїс просто зателефонував Софії, і вже через тиждень вона була в нього з речами. Завдання виконане, він міг видихнути з полегшенням, нехай і ненадовго. Як тільки чорнило на контракті підсохло, голландці вже за нього взялися - треба було негайно найняти репетитора з мови, підшукати житло, розібратися з зайвими кіло, ганебним раціоном і багато чого ще. Та це вже були дрібниці.

Переглянути цей допис в Instagram

Допис, поширений Sofia Balbi Suarez L.S.D.B.L (@queen_sofibalbi)

Головне - він перетнув океан мільйонером. Можливо, один зі всієї вулиці чи навіть кварталу - хто знає? Життя в нетрях Монтевідео складне, та йому вдалося. Їм вдалося - Луїсу Суаресу та Софії Бальбі.

А потім вдалося в Амстердамі, Ліверпулі, Барселоні, Мадриді. Успіх супроводжував головну пару Уругваю завжди і скрізь.

Чому б насамкінець і не повернутися до Уругваю? Хоча б до ЧС – інших цілей все одно не лишилося. Тільки поблукати вулицями, де в них, молодих, все починалося.