Футбол на Олімпіадах. Українське золото, прокляття Бразилії і всі чемпіони

Класичний «соккер» ніколи не був ядром олімпійської програми. Хоча свої легендарні миті, котрі увійшли до числа найяскравіших сторінок Олімпіад, є і в футболі. Наприклад, для більшості українців Ігри-1988 у Сеулі асоціюються з перемогою футбольної збірної СССР під керівництвом киянина Анатолія Бишовця. Лідерами тієї команди теж були українці – Олексій Михайличенко, Вадим Тищенко, Володимир Лютий, Володимир Татарчук, Олексій Чередник. Плюс Євген Яровенко, котрий став для нас своїм після переїзду з Казахстану. Футбольний фінал Олімпіади в Сеулі, де совєцька команда обіграла 2:1 Бразилію з майбутніми чемпіонами світу Ромаріо, Бебето, Таффарелом і Жоржіньо, а також легендарним Карекою в ​​складі, став одним з найбільш пам’ятних в історії Ігор. Варто також додати, що крім вище згадуваної п’ятірки, Олімпіаду з українських футболістів у 1956 році вигравав уродженець Мукачева Йожеф Баца.

Мабуть, з захопленням згадують футбольну перемогу на Олімпіаді-1992 в Барселоні іспанці. Ті Ігри відкрили світу майбутніх футбольних зірок – Феррера, Абелардо, Ґвардіолу, Луїса Енріке. Вони в складі збірної Іспанії перемогли в драматичному фіналі з рахунком 3:2 Польщу.

Взагалі, Олімпіада стала певною компенсацією для багатьох найбільших зірок світового футболу, котрі в силу різних обставин жодного разу не перемагали на чемпіонатах світу та Європи. Скажімо, чемпіонами Ігор-1952 в Гельсінкі стала видатна угорська команда з Дьюлою Грошічем, Ференцом Пушкашем, Нандором Гідеґкуті, Золтаном Цібором, Шандором Кочішем, Йожефом Божиком в складі. В 1972-му в Мюнхені першою була геніальна «Кадра» під керівництвом Казімєжа Гурскі. Поляки досі із щемом у серці згадують два голи Казімєжа Дейни у фінальному матчі проти угорців. Нарешті, не варто згадувати, якими подіями були перемоги на Олімпіадах 1996-го і 2000-го років відповідно для збірних Нігерії і Камеруну.

Олімпійські чемпіони-1972 Казімєж Дейна, Єже Ґорґонь, Антоні Шимановскі

Яскраву крапку в своїй славній молодіжній біографії 12 років тому поставили аргентинці. Карлос Тевес, Хав’єр Савіола, Хав’єр Маскерано, Фабріціо Колоччіні, Андрес Д’Алессадро – ці хлопці виграли всілякі юніорсько-кадетські титули, вінчавши їх чудовою перемогою на Іграх в Афінах. Здається, завжди будуть пишатися олімпійським золотом і досвідчені Роберто Айяла і Кілі Ґонсалес, котрі брали участь в грецькій столиці по допустимій квоті в три гравці, які старші 23-х років.

Через чотири роки в Пекіні Аргентина знову виграла, а в її складі виблискували Ліонель Мессі, Анхель Ді Марія, Серхіо Аґуеро, Хуан Рікельме, майбутній гравець харківського «Металіста» Хосе Соса. З чемпіонського складу афінського зразка на Олімпіаді-2008 виступав лише Маскерано. Для Мессі ж титул олімпійського чемпіона – наразі найсуттєвіше досягнення на рівні збірних.

Здається, не проти б поповнити свою видатну колекцію трофеїв золотом Олімпіади такі геніальні гравці, як Кройфф або Платіні, Ґерд Мюллер або Пеле. Але в роки їхнього розквіту Ігри існували виключно для футболістів-аматорів. Для країн соцтабору така заборона, правда, ніколи не був перешкодою – в їх складі незмінно грали «робітники заводів і фабрик» Блохін, Буряк, Любаньскі, Лято, Кюрбювайт та інші зірки першої величини. Демократичні ж держави канонів МОК дотримувалися сумлінно. Тому й не варто дивуватися, що всі Ігри з 1952-го по 1980-й роки включно виграли соціалістичні країни.

Лише в 1984-му їх гегемонію перервала Франція в молодіжному складі. Та й то швидше через те, що соцтабір бойкотував Ігри в Лос-Анджелесі. І тільки з введенням правила, згідно з яким в Олімпіадах беруть участь футболісти не старші 23-х років, переможець визначається дійсно за спортивним принципом. Втім, залучити найсильніших гравців цієї вікової групи більшості збірних важко. Особливо тим олімпійським командам, чиї представники перебувають на контрактах у провідних європейських клубах.

Неймовірно, але серед переможців Олімпіад жодного разу не було Бразилії. Найсильніша футбольна держава намагалася виправити ситуацію неодноразово, але поки безуспішно. Приміром, в 1996-м в команду були запрошені всі головні зірки – Бебето, Роналдо, Роберто Карлос, Алдаір, Рівалдо, Жуніньо. Здавалося, цю команду не зупинить ніхто. Але сенсацію в півфіналі створили нігерійці. Їх лідер Нванкво Кану спочатку зрівняв рахунок на 90-й хвилині (3:3), а на четвертій хвилині додаткового часу забив «золотий» гол. Вісім років тому команду, яку тренував Карлос Дунґа, теж у півфіналі розгромили аргентинці – 3:0. Рональдіньо й Дієґо виявилися безсилими проти Мессі, Аґуеро, Рікельме й компанії.

В збірній Бразилії зразка Лондона-2012 квоту з трьох гравців, котрі старші 23-х років, заповнили бомбардир «Порту» Галк, а також оборонці Тьяго Сілва з «Парі Сен-Жермену» й Марсело з «Реалу». Окрім того, в складі бразильців виділялися нападники Пато з «Мілана» та Неймар, який тоді представляв «Сантос», а також оборонець «Манчестер Юнайтед» Рафаель. Проте і ця зіркова дружина обмежилася лише сріблом. У фіналі бразильці поступилися 1:2 мексиканцям. На м’яч м’яч Галка «ацтеки» відповіли дублем Орібе Перальти (на фото нижче).

Тепер бразильці збираються зняти прокляття Олімпіад удома. Щоправда, справжньої «команди мрії» тренерові Рожеріо Мікале зібрати не вдалося. Нападника Дуґласа Кости не відпустила зі своїх лав німецька «Баварія», оборонця Маркіньоса – французький «Парі Сен-Жермен», а Фред залишився в Україні, щоб не забити пенальті в післяматчевій серії зі швейцарським «Янґ Бойз». Головною зіркою команди буде Неймар. Крім нього, виділяються інший представник іспанської «Барселони» Рафінья, а також гравець італійського «Лаціо» Феліпе Андерсон. Багато очікують бразильці й від 19-річного нападника «Сантоса» Рафаела Барбози.

24-річний Неймар – один з трьох футболістів, які потрапили на Ігри по квотному принципу. Крім нього, Мікале запросив до складу 28-річних воротаря Вевертона з «Атлетіко Паранаенсе» та екс-півоборонця німецького «Байєра» Ренато Ауґусто, котрий нині представляє китайський «Бейцзин Ґоань».

Стартовий поєдинок проти збірної Південної Африки господарі провели невдало. Попри велику перевагу, забити 29-річному Ітумеленґові Хуне вони не змогли – 0:0. Також безрезультатно завершився й інший поєдинок групи А між збірними Іраку й Данії.

З групи Бразилія, найімовірніше, вийде, а ось надалі достойних конкурентів буде вдосталь. Скажімо, німці, у складі яких виділяються брати Бендери – Ларс із «Байєра» та Свен з дортмундської «Боруссії». Також за головний «Бундесманшафт» виступали представники «Шальке» Макс Маєр і Леон Ґорецка, Юліан Брандт з «Байєра» та ще один дортмундець Маттіас Ґінтер, гол якого приніс німцям нічию у стартовому матчі проти мексиканців. Колоритною постаттю в збірній, яку очолює Горст Грубеш, є 27-річний нападник Нільс Петерсен з «Фрайбурґа».

Мексика - Німеччина - 2:2. Німці врятувалися від поразки завдяки голу Сержа Ґнабрі

Попри такий зірковий склад, обіграти чинних олімпійських чемпіонів мексиканців німці не змогли. Матч завершився 2:2, а один з м’ячів у складі «ацтеків» забив той самий Орібе Перальта, єдиний з чемпіонського складу зразка Лондона-2012.

Надзвичайно потужно на Іграх, перемігши 2:0 Аргентину, стартували очолювані досвідченим Руї Жорже португальці. То за умови, що якихось видатних зірок у складі цієї команди немає. Скажімо, голи аргентинцям забили вихованець «Порту» Ґонсало Пасієнсія, який нині представляє «Академіку», а також хавбек «Тондели» Піте. Немає зірок і в команді Аргентини. Головна зірка – чемпіон світу-1986 Хуліо Олартікоечеа – «небесно-блакитних» очолює. Навіть не найвидатніших Лусіано В’єтто та Мануеля Лансіні не відпустили їхні клуби – іспанський «Атлетіко» та англійський «Вест Гем».

На сюрприз на Іграх-2016 здатна збірна Колумбії, в якій виділяється 31-річний нападник ліссабонського «Спортінґа» Теофіліо Ґутьєррес. У дебютному матчі «кавовари» зіграли внічию 2:2 зі шведами. Ґутьєррес у тому поєдинку рахунок відкрив.

На завершення до вашої уваги повна чемпіонська статистика – всі переможці Олімпіад з чоловічого футболу. Відзначимо, що в історії було лише 13 дворазових олімпійських чемпіонів з футболу – британці Артур Беррі і Вівіан Джон Вудворд, уругвайці Андрес Маццалі, Хосе Насацці, Педро Аріспе, Хосе Андраде, Ектор Скароне, Сантос Урдінаран, Педро Сеа і Педро Петроне, угорці Дечо Новак і Антал Дунаї, а також вище згадуваний аргентинець Хав’єр Маскерано. Переможець Ігор-1920 бельгієць Луїс ван Еґе (на фото вище) відзначився тим, що в 1932-му брав участь у зимовій Олімпіаді як бобслеїст у складі дуету.

Всі чемпіони Ігор з футболу

Париж-1900

Великобританія: Джон Джонс, Клод Букенем, Вільям Ґослінґ, Альфред Кларк, Том Баррідж, Білл Квеш, Артур Тарнер, Ф. Дж. Спекмен, Дж. Ніколас, Джеймс Зілі, А. Еслем.

Сент-Луїс-1904

Канада: Ернест Лінтон, Джордж Дакер, Джон Ґоурлі, Джек Фрезер, Альберт Джонсон, Боббі Лейн, Томас Тейлор, Фред Стіп, Алекс Голл, Ґордон Макдональд, Вільям Твейтс, Ред Ендерсон, Отто Крістмен

Лондон-1908

Великобританія: Орес Бейлі, Волтер Корбетт, Герберт Сміт, Кеннет Гант, Фредрік Чепмен, Роберт Говкс, Артур Беррі, Вівіан Вудворд, Геррі Степлі, Клайд Парнелл, Гарольд Ердмен

Стокгольм-1912

Великобританія: Рональд Бребнер; Айвор Шарп, Ґордон Ор, Вівіан Вудворд, Артур Беррі, Джозеф Дінс, Тед Енні, Генрі Літтлворт, Артур Найт, Томас Барн, Дуґлас Маквіртер, Гарольд Стампер, Гарольд Волден, Едвард Райт

Антверпен-1920

Бельгія: Єн де Бі; Арманд Швартенброкс, Оскар Вербік, Джозеф Муш, Еміл Ганс, Андре Фіренс, Луї ван Еґе, Рік Ларно, Матьє Браґар, Роберт Копі, Дезер Бастен, Фелікс Балаю, Джордж Эбден, Фернан Нісо. Тренер – Рауль Дафресне

Париж-1924

Уругвай: Андрес Маццалі; Хосе Леандро Андраде, Педро Аріспе, Педро Каселья, Педро Сеа, Луїс Кяппара, Педро Ечеґоєн, Альфредо Г’єрра, Хосе Насацці, Хосе Найя, Педро Петроне, Анхел Романо, Соіло Салдомбід, Ектор Скароне, Паскуал Сомма, Умберто Томассіна, Антоніо Урдінаран, Сантос Урдінаран, Фермін Уріарте, Хосе Відаль, Альфредо Сібеккі, Педро Сіньоне. Тренер – Ернесто Фіґолі

Амстердам-1928

Уругвай: Андрес Маццалі, Фаусто Батіньяні; Хосе Насацці, Хуан Піріс, Педро Аріспе, Домінґо Техера, Адемар Канавессі, Альваро Ґестідо, Лоренцо Фернандес, Хосе Леандро Андраде, Венасіо Бартібас, Анхел Мелоньо, Сантос Урдінаран, Хуан Педро Арремон, Ектор Скароне, Педро Сеа, Рене Борхас, Петро Петроне, Хуан Пеґріно Ансельмо, Ектор Кастро, Антоніо Камполо, Роберто Фіґероа. Тренер – Прімо Джянотті

Берлін-1936

Італія: Бруно Вентуріні; Альфредо Фоні, П’єтро Рава, Джузеппе Бальдо, Акілле Піччіні, Уґо Локателлі, Анібале Фроззі, Ліберо Маркіні, Луїджі Скарабелло, Карло Б’яджі, Джуліо Капеллі, Альфонсо Неґро, Серджіо Бертоні, Франческо Джабріотті. Тренер – Віторіо Поццо

Лондон-1948

Швеція: Торстен Ліндберґ, Еґон Йонссон; Кнут Нордаль, Ерік Нільссон, Бірґен Русенґрен, Бертіль Нордаль, Суне Андерссон, К’єль Русен, Ґуннар Ґрен, Ґуннар Нордаль, Генрі Карлссон, Нільс Лідгольм, Борьє Ландер, Руне Емануельссон, Калле Свенссон, Пер Бенґтссон, Стеллан Нільссон, Стіґ Ністром. Тренер – Рудольф Кок

Гельсінкі-1952

Угорщина: Дюла Грошіч, Ласло Будаї; Єно Бузанскі, Єно Далнокі, Міхай Лантош, Дьюла Лорант, Йожеф Божик, Шандор Кочіш, Нандор Гідеґкуті, Ференц Пушкаш, Золтан Цібор, Йожеф Закаріаш, Лайош Чордаш, Петер Палоташ, Імре Ковач. Тренер – Ґустав Шебеш

Мельбурн-1956

СРСР: Лев Яшин, Борис Разинський; Микола Тищенко, Михайло Огоньков, Олексій Парамонов, Анатолій Башашкін, Ігор Нетто, Борис Татушин, Анатолій Ісаєв, Едуард Стрельцов, Валентин Іванов, Володимир Рижкін, Борис Кузнєцов, Йожеф Беца, Сергій Сальников, Анатолій Масленкін, Анатолій Ільїн, Микита Симонян, Юрій Беляєв, Анатолій Порхунов. Тренер – Гаврило Качалін

Рим-1960

Югославія: Андрія Анковіч, Мілутін Шошкіч; Владімір Дурковіч, Мілан Ґаліч, Фахрудін Юсуфі, Томіслав Кнез, Бора Костіч, Александар Козліна, Душан Маравіч, Желійко Матуш, Желійко Перушіч, Новак Роґановіч, Велімір Сомболац, Сільвестер Такач, Блаґоя Відініч, Анте Жанетіч, Звонко Беґо, Зарко Ніколіч. Тренер – Любомир Ловріч

Токіо-1964

Угорщина: Антал Шентміхай, Йожеф Ґелеї; Дечо Новак, Кальман Ігаш, Ґустав Сепеші, Арпад Орбан, Ференц Ноґраді, Янош Фаркаш, Тібор Чернаї, Ференц Бене, Імре Комора, Шандор Катона, Карой Палотаї, Золтан Варга, Бено Капошта, Іштван Надь, Дьордь Надь, Анатал Дунаї, Пал Орош. Тренер – Лайош Бароті

Мехіко-1968

Угорщина: Карой Фатер, Золтан Шарка; Дечо Новак, Лайош Дрестяк-Дунаї, Міклош Панчіч, Іван Менцель, Лайош Сюч, Ласло Фазекаш, Антал Дунаї, Ласло Надь, Ерно Носко, Іштван Югас, Лайош Кочіш, Іштван Башті, Міклош Шалаї, Іштван Шаркозі, Ласло Кеґловіч, Золтан Сарка. Тренер – Карой Сос

Мюнхен-1972

Польща: Губерт Костка, Маріан Шея; Збіґнєв Ґут, Єжи Ґорґонь, Зиґмунт Анчок, Леслав Цмікевіч, Зиґмунт Мащик, Єжи Краска, Казімєж Дейна, Зіґфрід Шолтисик, Влодзімєж Любаньскі, Роберт Ґадоха, Ришард Шимчак, Йоахім Маркс, Антоні Шимановскі, Ґжеґож Лято, Маріан Остафінскі, Казімеж Кмєцік, Анджей Яросік. Тренер – Казімєж Гурскі

Монреаль-1976

НДР: Юрґен Крой, Ганс-Ульріх Ґрапентін; Вільфред Ґрьобнер, Ґерд Вебер, Ганс-Юрґен Дьорнер, Конрад Вайзе, Лотар Курбювайт, Райнгард Лаук, Райнгард Гефнер, Ганс-Юрґен Рідіґер, Бернд Бранш, Мартін Гоффманн, Ґерт Кіше, Вольфрам Льове, Гартмут Шаде, Ґерт Гайдлер, Дітер Рідель. Тренер – Ґеорґ Бушнер

Москва-1980

Чехословаччина: Станіслав Земан, Ярослав Нетолічка; Людек Мацела, Йозеф Мазура, Лібор Радімец, Зденек Риґел, Петер Нємец, Ладіслав Візек, Ян Берґер, Їнджіх Свобода, Любош Поклуда, Вернер Лічка, Ростіслав Вацлавічек, Олджіх Ротт, Франтішек Штамбахер, Франтішек Кунзо, Зденек Шрайнер. Тренер – Франтішек Гавранек

Лос-Анджелес-1984

Франція: Альбер Руст, Мішель Бенсуссан; Вільям Айяш, Мішель Бібар, Домінік Бійота, Франсуа Бріссон, Патрік Кубайне, Філіпп Жанноль, Ґай Лякомб, Жан-Клод Лемоль, Жан-Філіпп Рор, Дідьє Сенак, Жан-Крістоф Тувенель, Хосе Туре, Даніель Сюреб, Жан-Луї Занон, Патріс Жаранд. Тренер – Анрі Мішель

Сеул-1988

СССР: Дмитро Харін, Олексій Прудников; Ґела Кеташвілі, Ігор Скляров, Олексій Чередник, Арвідас Яноніс, Вадим Тищенко, Євген Кузнецов, Ігор Пономарьов, Олександр Бородюк, Ігор Добровольський, Володимир Лютий, Євген Яровенко, Сергій Фокін, Володимир Татарчук, Олексій Михайличенко, Віктор Лосєв, Юрій Савичев, Армінас Нарбековас, Сергій Горлукович. Тренер – Анатолій Бишовець

Барселона-1992

Іспанія: Тоні, Сантьяґо Каньїсарес; Альберт Феррер, Мікель Ласа, Роберто Солосабаль, Хуанма Лопес, Луїс Енріке Мартінес, Хосеп Ґвардіола, Абелардо Фернандес, Рафа Берґес, Кіко, Альфонсо Перес, Хосе Еміліо Амавіска, Давід Вільябона, Хав’єр Манхарін, Пако, Ґабріель Відаль, Франсіско Солер, Міґель Ернандес, Антоніо Пінілья. Тренер – Вісенте Мейра

Атланта-1996

Нігерія: Джозеф Досу, Еммануель Бабаяро; Селестін Бабаяро, Тарібо Вест, Нванкво Кану, Уче Окечукву, Еммануель Амуніке, Тіджані Бабангіда, Вілсон Орума, Теслім Фатусі, Авґустін Окоча, Віктор Ікпеба, Обафемі Абіодун, Ґарба Лаваль, Даніель Амокачі, Санді Олісе, Кінґслі Обікву, Мобі Опараку. Тренер – Жо Бонфрере

Сідней-2000

Камерун: Ідрісс Камені, Серж Мімпо; Самуель Ето’O, Клемен Беу, Арон Нґуімба, Жоель Епалле, Модест М’бамі, Патріс Абанда, Ніколас Альнуджі, Даніель Беконо, Серж Бранко, Лорен Бесан Етаме, Патрік М’бома, Альберт Мейонґ, Даніель Нґом Коме, Джеремі Нджитап, Патрік Суффо, П’єрр Воме. Тренер – Жан-Поль Аконо

Афіни-2004

Аргентина: Ґерман Люкс, Вільфредо Кабальєро; Роберто Айяла, Фабріціо Колоччіні, Ґабріель Гайнце, Луїс Ґонсалес, Хав’єр Маскерано, Ніколас Медіна, Андрес Д'Алессандро, Карлос Тевес, Клементе Родрігес, Хав’єр Савіола, Кілі Ґонсалес, Сезар Дельґадо, Маріано Ґонсалес, Мауро Росалес, Леандро Фернандес, Лучо Фіґероа, Ніколас Бурдіссо. Тренер – Марсело Б’єльса

Пекін-2008

Аргентина: Серхіо Ромеро, Оскар Устарі, Ніколас Наварро; Есек’єль Ґарай, Лусіано Монсон, Пабло Сабалета, Фернандо Ґаґо, Хуан Рікельме, Анхель Ді Марія, Ніколас Пареха, Хав’єр Маскерано, Ліонель Мессі, Серхіо Аґуеро, Хосе Соса, Евер Банеґа, Есек’єль Лавессі, Федеріко Фасіо, Лаутаро Акоста, Дієґо Буонанотте. Тренер – Серхіо Батіста

Лондон-2012

Мексика: Хосе Корона, Хосе Родріґес; Ісраель Хіменес, Карлос Сальсідо, Гірам Мієр, Дарвін Чавес, Ектор Еррера, Хав’єр Кортес, Марко Фабіан, Орібе Перальта, Джовані дос Сантос, Хав’єр Акіно, Дієґо Рейєс, Хорхе Енрікес, Нестор Відріо, Міґель Понсе, Нестор Араухо, Рауль Хіменес. Тренер – Луїс Фернандо Тена