Олімпіада-2016. Фінал. Бразилія – Німеччина – 1:1, пен. 5:4. Лінекер нарешті помилився

ХХІ літня Олімпіада. Футбольний турнір. Чоловіки. Фінал

20 серпня. Ріо-де-Жанейро. Стадіон «Маракана»

Олімпійська збірна Бразилії – олімпійська збірна Німеччини – 1:1, по пенальті 5:4

Голи: Неймар 27 – Макс Мейєр 59

Післяматчеві пенальті: Ґінтер – 0:1. Ренато Ауґусто – 1:1. Ґнабрі – 1:2. Маркіньос – 2:2. Брандт – 2:3. Рафінья – 3:3. Зюле – 3:4. Луан – 4:4. Нільс Петерсен – 4:4 (воротар). Неймар – 5:4

Бразилія: Вевертон – Зека, Маркіньос, Родріґо Кайо, Дуґлас Сантос – Волас, Ренато Ауґусто – Неймар (к) – Луан, Ґабріель Барбоза (Феліпе Андерсон 70), Ґабріель Жезус (Рафінья 95)

Тренер – Рожеріо Мікале

Німеччина: Горн – Тольян, Ґінтер, Зюле, Кльостерманн – Л. Бендер (Прьомель 68), С. Бендер – Брандт, Макс Мейєр (к), Ґнабрі – Зельке (Нільс Петерсен 76)

Тренер – Горст Грубеш

Судді: Фаґані – Сохандан, Мансурі (всі – Іран)

Попередження: Зека 30 – Зельке 49, Прьомель 80, С. Бендер 82, Зюле 89

Колись це таки мало статися. Сталося на 110-му році новітньої історії Олімпіад. Десятки років розчарувань, три програних фінали, гучний ляпас Команді мрії зразка 1996 року від ніґерійців – щоб стати олімпійськими чемпіонами, Ігри вони мусили привезти до себе додому.

Зрештою, навіть попри фактор власного поля, Бразилія була справді найсильнішою. За якістю гри. В ході турніру тренер «Селесао» Рожеріо Мікале перейшов на революційну, авантюрну в європейському розумінні розстановку, близьку до 1 – 4 – 2 – 4. Правда, мені особисто вона більше схожа на 1 – 4 – 2 – 1 – 3, бо функції Неймара виключно обов’язками центрального нападника не обмежував би. Класичним стовпом у бразильців був Ґабріель Барбоза. Неймар – нападник, диспетчер і плеймейкер одночасно.

Натомість німці, які теж мріяли про першу в історії Олімпійську перемогу в чоловічому футболі і у яких суперзірок у складі не було, грали за класичною схемою 1 – 4 – 2 – 3 – 1. Опора команди – брати Бендери в середині поля. Її зброя – крила, роль яких виконували Юліан Брандт (справа) і Серж Ґнабрі (зліва).

Власне, тренери Мікале і Грубеш напередодні фіналу зі складами експериментувати не стали. Грали звичні люди і на звичних позиціях. Інша річ, що бразильцям у моральному аспекті було трохи складніше. Вони грали перед стотисячною «Мараканою» і права на поразку не мали. Мабуть, з цим і пов’язаний дещо скутий дебют зустрічі. «Селесао» у стартових десять хвилин грішили неточними передачами, сконцентрувавшись в основному на обороні. За цей час Брандт встиг нанести два дальніх удари. Перший особливої небезпеки не таїв, зате другий – обвідний, з місця лівого півсереднього – цілком міг вразити дальній верхній кут. Та м’яч, до якого воротар Вевертон не дотягувався, влучив у поперечину.

Бразилія заспокоїлася десь після третини першого тайму. Вгамувавши емоції, господарі нарешті помчали вперед. І дуже швидко втратили прекрасну нагоду відзначитися. То Луан, відомий по цьому турніру марнотрат, після передачі від Дуґласа Сантоса зліва примудрився влучити ударом сходу метрів з 12-ти саме у те місце, де знаходився оборонець Зюле.

З Луаном, звичайно, забити «Селесао» було б складно. Але їхнє щастя, що у складі є Неймар. Капітан за умови щільної опіки створив собі момент самотужки. Метрах у 25-ти від воріт суперника, трохи лівіше від воріт Неймар змусив Маттіаса Ґінтера на собі сфолити. А потім сам пробив. Пробив дивовижно: підкручений у ближню «дев’ятку» м’яч зачепив з внутрішнього боку хрестовину, відбився від газону і влетів у сітку – 1:0.

Відкривши рахунок, господарі заграли емоційніше і це відразу вплинуло на командну дисципліну. «Бундесманшафт» побіг відігруватися і впродовж короткого відрізку мав для цього три непоганих нагоди. Спершу ледь не вразив воріт Вевертона ударом зі штрафного справа Макс Мейєр. Але повторити подвигів Шевченка зразка 1999 року капітанові німців не вдалося – м’яч рикошетом від когось з суперників відбився від газону і полетів над поперечиною. Після подачі ж корнера метрів з 14-ти зльоту пробив Брандт. Неймовірно, але Вевертон до м’яча, який пірнав у нижній кут з відскоком, зреагував. А ось після удару в падінні головою від Ґінтера, який замикав навіс зі штрафного справа, куля пролетіла над поперечиною.

Врешті, в кінцівці першого тайму бразильцям таки вдалося перевести гру в зручніше для себе, зважене русло. А після перерви господарі попервах навіть не приховували, що збираються грати від оборони й розраховують піймати суперників на контратаці. І коли Неймар, мов на ровері, втік на швидкості по лівому краю від Тольяна і лише пробити з гострого кута, увійшовши до карної зони, не встиг, виглядало, що така тактика може бути ефективною.

Та злагодженістю оборонних дій «Селесао» відзначалися лише 13 хвилин. А потім була втрата перед власною карною зоною, перехоплення Мейєра, передача на Брандта вправо, підключення Тольяна, його зряча флангова передача і удар того ж Мейєра точно в нижній кут з напівоберту – 1:1. Бразильці у шести матчах на Олімпіаді пропустили вперше.

Отже, довелося «Селесао», відкинувши болючу згадку, розпочинати все спочатку. Оскільки перебудовуватися по ходу гри завжди нелегко, певний час на зміну пріоритетів господарям знадобився. Першу схожу на гольову ситуацію в другій половині поруч із ворітьми Тімо Горна створив той, хто німецький футбол у складі цього варіанту «Селесао» знає найліпше. Ренато Ауґусто прошив оборону суперника несподіваним рейдом через правий край, який завершився передачею в район ближньої стійки на Ґабріеля Барбозу. Нападник, маючи на спину опікуна, пробив сходу і у стулку не влучив.

Німцям стримувати атакувальну лавину суперників було непросто, а тут ще й через пошкодження змушений був поступитися місцем на полі Ґріші Прьомелю Ларс Бендер. Коли Ларс залишав поле, на його було боляче дивитися. Бідолашний, через травму він не зміг поїхати з «Бундес-тімом» на мундіаль-2014, який виявився для команди Йоахіма Льова золотим. Тепер ось – врізаний на півслові олімпійський фінал.

Гнані несамовитою «Мараканою» вперед Бразилія в заключні хвилин 20 основного часу виглядала неперевершено. Виглядали всі, а надто – Неймар. Спершу він красивою розрізною передачею ледь не вивів з воротарем на побачення Феліпе Андерсона, котрий незадовго до того замінив Барбозу. Втім, поки нападник «Лаціо» зводив ногу для удару, Зюле м’яч вибив. А потім стрімким рейдом Неймар відзначився вже самотужки. Метрах у 20-ти від карної зони капітан «Селесао» елегантно обіграв Свена Бендера і ледь піймав мить для удару, відразу вистрелив у дальній кут. М’яч, який, здавалося, летить під самісіньку стійку, в останню мить пролетів по інший від неї бік, за межі поля.

Маючи на собі двох-трьох опікунів, Неймар із незручних становищ і у цейтноті все ж примудрявся бити, віддавати, обігрувати. Інша річ, що вистрелити влучно за таких обставин складно, а партнери за командою задуми лідера розуміли не завжди.

Темп гри був шалений і найголовніше, що німці його теж підтримували повноцінно. Дві їхніх стрімких контратаки змусили «Маракану» в жаху здійнятися з місць, однак цим темповим випадам бракувало чіткості в завершальній фазі. А отже екстра-тайму не уникнути.

Ох, опинитися б на самому початку додаткової 30-хвилинки Неймару на місці Ґабріеля Жезуса! Того довгою передачею ледь не вивів на побачення з Горном Дуґлас Сантос. Але Ґабріель не виграв швидкістю в Зюле, а обіграти оборонця «Гоффенхайма» за рахунок техніки не зумів. Трохи згодом схожу, ба, навіть трохи вигіднішу нагоду мав Луан, але він теж вирішив не змагатися швидкістю, не бити відразу, а обігрувати. Бендера бразильський нападник наче й під себе прибрав, але коли пробив, Свена вже страхували партнери.

Що залишалося за таких обставин німцям? Бігати з язиками на плечах без м’яча і вичікувати на контратаку. І вичекали. І ледь не забили. То Брандт, опинившись на місці центрального нападника, пробив після передачі справа ногою у високому стрибку. Трибуни гучно видихнули, коли м’яч пролетів над поперечиною.

Як же не хотіли бразильці дотягувати питання визначення чемпіона до післяматчевої серії! З поновленням гри у другій додатковій 15-хвилинці вони кинулися в наступ ще агресивніше. І нагоду знову створили дуже швидко. Оборону суперника «Селесао» прошили в два паси. Неймар, отримавши м’яч метрах у 40-ка від воріт, першим дотиком прийняв, а другим вивів на побачення з воротарем Феліпе Андерсона. На цей раз нападник начебто все робив так, як треба, але дуель Горну все ж програв. Невдовзі після того Феліпе відзначився індивідуальним проходом через лівий край. Однак адресата його простріл не знайшов.

А німці тягнули час. Неквапливо перепасовувалися, збивали темп дрібними зупинками. Їх не бентежив ні приголомшливий свист трибун, ні налаштованість суперника. Вони знали, що єдиний ключ до чемпіонства – пенальті.

Звичайно, перед початком післяматчевої серії не могли не згадатися славетні слова Ґарі Лінекера. Слова, які саме після програної англійцями німцям у півфіналі мундіалю-1990 і сказані. Останнім часом крилата істина наче й застаріла в часі. Все тому, що «Бундесманшафт» при Йоахімі Льові не просто виграє, а виграє красиво. Втім, олімпійці Грубеша у фіналі діяли у найліпших традиціях «Бундес-тіму» 80-90-х минулого сторіччя.

І з позначки теж били холоднокровно. Аж настільки, що досвідчений Вевертон розводив руки від безсилля. Шанси у нього були хіба під час удару Ґнабрі, але й тоді м’яч пролетів під руками. Зрештою, бездоганно пробивали й бразильці.

Момент істини. За німців іде бити досвідчений Нільс Петерсен, один з тих трьох старших за 23 роки футболістів, яких Грубеш взяв за спеціальною квотою. Він розбігся і вдарив приблизно так само, як Ґнабрі. Але Вевертон на цей раз зробив свою справу відмінно. А Неймар заключним пострілом помилитися не міг за визначенням.

Щоб виграти олімпійське золото, Бразилії довелося не лише власне прокляття побороти, а й спростувати аксіому Лінекера. Тепер вже справді не аксіому. Лише теорему.