Успіх любить тишу. Як Чечня Росію дивувала

Перед початком сезону футбольний представник Чеченської Республіки нічим не виділявся з-поміж команд, які готуються до сезону у, так би мовити, «хорошому» сенсі. Команда з Грозного не дарувала на суд публіки гучні трансфери, скандальні розбірки чи широкомасштабні заяви. Серед інших, команду під керівництвом Рашида Рахімова можна назвати головним претендентом на звання «найнудніший клуб першої частини сезону РПЛ».

Ба, навіть більше – консервативність «зелено-білих» у підготовці до нового сезону вилилась у максимальну відсутність будь-яких кроків щодо поповнення команди новими кадрами! Усе задля збереження існуючого ладу, усе для концентрації наявного ресурсу, який допоможе зібрати командну волю в кулак. І навіть непотрібного Кану, який намагався «мутити воду» напередодні старту сезону, тихо виражаючи насправді полум’яне бажання покинути покриту горами Республіку, залишили немов «на фарт». І «спрацювало» ж…

Наставник «Терека» Рашид Рахімов узагалі такий – тихий, мовчазний, розсудливий, прагматичний і водночас раціональний, нехай і вибуховий на лаві запасних. Призначення екс-тренера московського «Локомотіва» на посаду тренера Грозного в листопаді минулого року в широких мас вболівальників «Терека» й «нейтральних» шанувальників футболу іскристих емоцій не викликало – реакцією простого народу було скоріше байдуже позіхання.

Виною тому – складні стосунки очільників лави запасних з фактичним керівником клубу й главою Чеченської Республіки Рамзаном Кадировим. Попередники Рахімова не змогли вибудувати з експресивним та, м’яко кажучи, самовпевненим керівником, необхідні для нормального робочого процесу, відносини, а тому і Станіслав Чєрчєсов і Юрій Красножан – тренери, кваліфікація яких не викликає сумнівів щонайменше у порівнянні з «дочеченським» Рахімовим, з тих чи інших причин змушені були відмовитися продовжувати співпрацю з «Тереком» і полишали клуб, не досягнувши бодай проміжної мети. Поладнати з Кадировим зміг Рахімов.

Своє майбутнє дітище Рашид Маматкулович прийняв у жалюгідному стані – команда ледве пересувала ноги, а подекуди й відверто повзла на передостанній позиції. За дванадцять турів, проведених на чолі грозненців, укупі з активним розгрібанням «авгієвих подарунків» у зимову перерву, залишених колегами в силу специфіки роботи в Чечні, тренер зумів не просто залишити «Терек» у РПЛ, а й уникнути при цьому неприємних стикових матчів. Рахімов був задоволений собою, Кадиров – задоволений Рахімовим.

Обрана в міжсезонні стратегія «не нашкодь» не могла не здивувати щонайменше з точки зору простих футбольних законів – більшість сучасних тренерів без запинки скажуть, що будь-яка команда потребує вливання свіжого людського ресурсу раз на півроку, для чого в той чи інший період й відкривається трансферне вікно. Натомість «Терек» обмежився запрошенням нападника Халіда Кадирова й сконцентрувався на міжсезонних матчах.

Через відсутність поповнення чи системного погляду на найближчу перспективу команди як таку, проте почути від керівництва клубу поставлені перед командою чітких завдань на сезон не вдалося. За потенціалом виконавців, яких зібрав і зберіг після попередніх тренерів колективу під своїм крилом Рахімов, «Терек», як очікувалося, може розраховувати на спокійне життя в середині таблиці. На ділі грозненська команда обрала буремне життя… у верхах таблиці про ранги!

Концепція Рахімова-тренера, сильного психолога, переконливого мотиватора, шанувальника жорсткої дисципліни й гри від своїх, а не можливостей суперника, неодмінно сподобалася б, до прикладу, Валерію Лобановському. Уродженець Душанбе, таке враження, сповідує негласну модель футболу «за Лобановським» у деякий період діяльності того в «Динамо» у першості Радянському Союзу: перемога – вдома, нічия – на виїзді. Відрізнити «зелено-білих» представників Чечні на своїй «Ахмат-Арені» й у гостях легко так само, як не помилитися в магазині у виборі апельсинів і бананів – не переплутаєш.

«Терек» – клуб відверто домашній, і з своїх 18-ти балів 14-ть наразі здобув саме вдома. Не дивно, що результати команди за підсумком 9-ти зіграних турів прив’язані до фактору свого поля – шість поєдинків пройшли саме на «Ахмат-Арені». Втім, в активі «Терека» є й одна виїзна перемога – над «Уралом» у 6-му ігровому колі. Дещиці команді Рахімова не вистачило для перемоги в Москві над «Спартаком». Разом з тим, діаметральна протилежність результатів команди в матчах у Чечні й на виїзді вражають хоча б з точки зору проведених у ворота суперників м'ячів: за межами власного стадіону «зелено-білі» поки розговілися усього на три влучних удари, тоді як удома цей показник становить 10 забитих м’ячів.

Уміння витискати максимум з наявних під рукою футболістів, відношення яких до зірок першої величини за мірками РПЛ таке ж, як Росії до демократичних стандартів, відзначає Рахімова серед когорти інших тренерів РПЛ. Така ідея наставника втілюється в життя наближеною до відмінної реалізацією створених групою атаки моментів і мінімальною кількістю автографів від суперника у воротах «Терека. Не варто забувати, що саме в грозненців (а також в куди більш очікуваного в цьому та інших подібних заслугах «Зєніту») наразі – кращий захист у першості РПЛ. Не в останню чергу завдяки тренерському таланту Рахімова на сьогодні саме в Грозному – найуспішніша пара центрбеків чемпіонату (з точки зору класичного «ціна-якість») Коморовськи-Сємьонов. Останній давно стукає в хвіртку національної команди, де готовий підмінити будь-кого з немолодої пари Бєрєзуцкій-Іґнашевіч. Ще одне відкриття Рахімова – півзахисник Олег Іванов. Цей гравець – честь, розум і совість середньої лінії команди. Через вихованця «Спартака» й лідера команди розвивається ледь не кожна наступальна акція на ворота суперника, не важко помітити – Іванов встигає ледь не на кожному клаптику поля й виконує величезний об’єм роботи. Його поява в складі колективу, який формує Капелло – справа найближчого часу.

Не обходиться «Терек» і без помітного українського сліду. Голкіпер команди Ярослав Годзюр, вихованець київського «Динамо» й екс-гравець «Газовика», відіграв усі 9 матчів чемпіонату з першої до останньої хвилини. Середні показники Ярослава дозволяють занести Годзюра до сонму кращих голкіперів РПЛ.

А тим часом максималіст Рахімов поволі починає прицінюватися до нової мети й обережно говорить про необхідність підсилення задля втілення у життя можливої участі в Лізі Європи. Зважаючи на вміння наставника, який виринув ледь не з забуття, багато робити й мало говорити, до слів пана Рашида починаєш дослухатися з неприхованою цікавістю до майбутнього…