Європейські дербі. Кубанське

Ми живемо в час, коли шлях з грязі в князі короткий як ніколи.

Facebook знадобилося три роки, щоб почати приносити мільярди прибутку. Ютуб був придбаний Google за 1,65 мільярда доларів на наступний рік після свого народження. Та й сам Гугл на сьомому році життя досяг ринкової капіталізації в 23 мільярди доларів. Головне, роби все правильно (ідеально) – і успіх не змусить себе чекати. Скільки років потрібно, щоб створити з нуля абсолютно новий клуб, який буде вигравати титули і завоює аудиторію? Відповідь на це питання зараз намагаються дати на споконвічно українській землі.

Футбольна Кубань завжди була на периферії чемпіонату СРСР. Однойменний клуб ще з 1928-го надавав практику місцевим гравцям, але грав на невисокому рівні. Аж до шістдесятих років «Кубань» виступала в чемпіонаті РРФСР, поки не вийшла в другу лігу. Тільки у вісімдесяті південний клуб піднявся в еліту, де провів три сезони і жодного разу не зайняв місце вище тринадцятого. У Кубку СРСР теж обійшлося без серйозних досягнень: максимальної вершини «козаки» досягли в 1982-му, коли вийшли в 1/8 і вилетіли від воронезького «Факела».

Після розвалу Союзу команди з 14 республік пішли у власні чемпіонати, і «Кубань» природним чином піднялася на рівень еліти. За підсумками сезону-1991 «козаки» зайняли місце в зоні вильоту першого дивізіону, але замість другої ліги вирушили у вищу. Так, на топ-рівні (хоча який там «топ», в російській лізі дев'яностих) клуб сходу не втримався і пішов вниз по лігам, але незабаром знову опинився в еліті. «Головний футбольний клуб Кубані» звучить непомітно, тільки поки ти граєш на шостій частині суші – в топ-16/18/20 команд Росії цей клуб входить і по ресурсах, і по кадрам.

Але важка не тільки шапка Мономаха, а й головні убори поменше. Той самий статус головного футбольного клубу Кубані навішує на «козаків» масу зобов'язань, починаючи з втручання у справи вищого керівництва регіону. Досить сказати, що в 2003-15 рр. президентом клубу був Олександр Ткачов – губернатор Краснодарського краю, який прославився меметичною фразою за межею фолу. Коли на Кубані гинули люди через повінь, він пафосно заявив «Ми що, повинні були кожного обійти?».

В принципі, це все, що потрібно знати про керівництво «Кубані» – і, звичайно, такі люди нагорі накладають відбиток на політику клубу. Починаючи з 2000-го року, тренери у футбольному клубі мінялися 28 (!!!) разів – набагато більше, ніж, наприклад, в «Ліверпулі» за всю його історію. Приводи для звільнення були найрізноманітніші: Віктора Гончаренка відправили у відставку «за недостатню жорсткість», коли «Кубань» йшла на другому місці. Про підводні течії в клубі розказав в своій книзі Сергій Овчинников, тренер «козаків» у 2009-му році:

«Шкода, що пізно розібрався, хто є хто в клубі, який прецікавий персонаж наш спортивний директор Сергій Доронченко. Нам розповідали, наприклад, про його широкi знайомства в середовищі суддівського корпусу, і ми, чесно кажучи, сподівалися, що при таких зв'язках одного з керівників клубу арбітри будуть бiльш лояльно ставитися до «Кубані» хоча б в домашніх матчах: не треба допомагати, аби об'єктивно судили. Але одного разу ми почули від одного з чиновників Колегії футбольних арбітрів: «Ви ж нічого не знаєте, Доронченко, навпаки, налаштовує суддів проти «Кубані ». Щоб прибрати вас з команди». А ми ще дивувалися, чому судді вовтузять і вовтузять нас вдома, жовті картки неначе спеціально показують тим, у кого їх вже по три.

Логіка поведінки нашого спортивного директора виявилася простою. Певного типу керівникам погано, якщо в клубі все добре. Тоді на коні головний тренер, який все і вирішує. Коли ж погано, відповідальність за невдачі, природно, несе все той же тренер, якого треба міняти, а з ним і ряд гравців. Ось тут спортивний директор – король, фігура № 1. І ще багато хто помітив: усі тренери «Кубані» були звільнені в районі відкриття трансферного вікна. Я не виняток. 1 серпня вікно відкрилося, а восьмого мене зняли. На наступний день Доронченко повернув до складу тих, кого я прибрав, і купив трьох гравців, які лічені рази потім потрапляли до складу. У результаті «Кубань» вирушила назад в перший дивізіон, і спортивному директору знову добре, можна набирати новий склад, задовольняючи заодно і особистий інтерес.

Мені хотілося підказати головному акціонерові клубу Олегу Мкртчану, як близько до нього підібралася біда, адже він вважає Доронченко, який краде його гроші, своїм другом. І ми його на цьому спіймали, нам все відомо».

Багато-багато бруду, але безальтернативний статус головного клубу регіону заодно з місцем в нижчій частині РПЛ / верхній частині першої ліги – такими були будні «Кубані» донедавна. А потім з'явився чоловік, які змінив якщо не все, то дуже багато чого.

Сергій Галицький сколотив мільярди на торговельній мережі «Магніт»: супермаркети економ-класу давно поширилися по всій Росії. Успіх фінансовий в суворій відповідності з пірамідою Маслоу вимагає успіху іміджевого – бізнесменові потрібно, щоб його поважали і вважали прикладом. Для цього він вклався в футбол – але, на відміну від дуже багатьох «колег», не став купувати футбольний клуб, а заснував його з нуля. У 2008-му році футбольний клуб «Краснодар» провів свій перший офіційний матч.

Галицький за кілька років заснував кращу ДЮСШ в Росії. Не по числу вихованців (їх то як-раз в першій команді нуль), а за якістю та кількістю полів, учнів, профпридатності тренерів. Навіть Фабіо Капелло назвав академію «биків» кращою в світі, всі експерти стверджують, що найближчим часом «биків» посилюватимуть їх вихованці. Крім того, Галицький робить акцент на неодмінно атакуючому футболі. Краще програти, граючи ефектно, ніж здобути перемогу, граючи на відбій. Естетика, ставка на своїх і харизматичний власник – в російському та європейському футболі з'явилося нове обличчя.

Вектори розвитку «Краснодара» і «Кубані» відрізняються більш, ніж Онєгін від Ленського. Ткачов якось сказав, що «визначати, законний мігрант або незаконний, можна за прізвищем, точніше по її закінченню. Прізвища, що закінчуються на "ян", "дзе", "швили", "огли", незаконні, так само як і їх носії». Галицький НЕ святий, але футбольний клуб йому потрібен для позитивного іміджу – який він, треба визнати, вміє створювати. Для цього він навіть поміняв прізвище – на «Галицький» ... з «Арутюнян».

По суті, протистояння «Кубані» і «Краснодара» – кристально чисте суперництво двох футбольних моделей у вакуумі. «Бики» – це проект Галицького, його дітище, яке розвивається за грамотними лекалами, але залежить від однієї людини. «Козаки» – команда, яка при нас відзначить столітній ювілей, футбольний символ регіону, але саме через статус їм доводиться миритися з різними каламутними персонажами. І, прямо скажемо, результат конкретному Галицькому потрібніше, ніж Адміністрації Краснодарського краю, яка просто отримала футбольний клуб в навантаження до годівниці регіону.

У вищу лігу «Краснодар» піднявся в 2011-му. «Бики» два роки поспіль займали місце в середині таблиці, поки Галицький не прийняв несподіване рішення змінити тренера Славолюба Мусліна на знайомого нам Олега Кононова. Під керівництвом білоруського фахівця команда зробила ривок: у сезоні-13/14 пробилася в Лігу Європи, а в минулому чемпіонаті тільки по доп.показнику вiддала ЦСКА друге місце. Але для боса «Краснодара» місця не головне. В інтерв'ю річної давності він сказав:

«Я абсолютно задоволений своєю командою після цього літа. Зараз немає позиції, де я точно знав би: хочемо підсилити. При цьому я зовсім не впевнений, що ми добре виступимо. Найважливіше, щоб я отримав задоволення. Ми, можливо, виступимо гірше, ніж у минулому році, але зараз я отримую задоволення від того, що ми взяли гравців під стиль нашої гри.

Мені наплювати на місце, яке ми займемо. Головне – щоб не вилетіли, а з такою командою, напевно, не вилетимо. Важливо – щоб грали в тому стилі, який приносить задоволення».

«Краснодар» змагається з «Кубанню» не тільки за місця, а за щось більше. Образ красивого, сучасного клубу, на гру і дії якого приємно дивитися, залучає нових і нових фанатів – як по Росії, так і в самому Краснодарському краї. Як казав Сем Аллардайс, історія переоцінена, і прямо зараз «козакам» важко завойовувати нових уболівальників. «Краснодар» гідно представляє країну в Європі, грає в дійсно естетичний футбол, та й взагалі вміє себе продавати. В інший час на залучення аудиторії «бикам» б потрібно десятиліття, але в XXI cторiччi вони вже досягли відвідуваності в 12500 осіб – майже на три тисячі більше, ніж у «Кубані».

Масло у вогонь

«Краснодару» завжди будуть згадувати, що він піднявся в еліту не за спортивним принципом. За підсумками розіграшу ФНЛ-2010 «бики» виявилися п'ятими, але російська дійсність в черговий раз подарувала анекдот. Футбольний клуб «Нижній Новгород» спочатку програв стикові матчі за місце в еліті «Волзі», а потім... злився з нею в екстазі один клуб. КАМАЗ просто не планував грати у вищій лізі, і місце «Сатурна», що знявся, зайняв саме «Краснодар». За документами все чисто, але в таких ситуаціях завжди доречне запитання – а чому б не залишити у вищій лізі команду з 15-го місця? Так само як коли з ліги ніхто не вилітає – завжди запитають, чому б не дати шанс команді з нижчої ліги. Ідеального рішення такої дилеми просто немає.

У «Кубані» таргани набагато більшi й жирнішi. Одного разу клуб вляпався в справжнiй кримінал: футболіст Нікола Нікезіч спочатку розірвав контракт з клубом, а потім заявив, що підпис з нього вибили тортурами. Доронченко назвав звинувачення брудною брехнею, сказав, що буде звертатися до суду, але в підсумку «Кубань» отримала штраф, а спортивний директор був дискваліфікований до кінця сезону. Потім, правда, РФС зняв з Доронченко навіть це покарання.

Кращі дербі

Кубанські команди вже зіграли 12 матчів, перші з яких відбулися ще в першій лізі: тоді «Кубань» перемогла 3:0 і 1:0. Перше дербі на топ-рівні ознаменувалося двома вилученнями, незабитим пенальті – і перемогою «Краснодара» з мінімальним рахунком. «Козаки» відповіли на це трьома виграними дербі поспіль, включаючи єдине в історії кубкове протистояння, але з останніх чотирьох матчів з «Кубанню» «Краснодар» не програв жодного. Особливо ураганним був матч сезону-14/15, коли «бики», що рвалися в зону ЛЧ, поступалися на початку другого тайму 1:2, але зусиллями Широкова, Калєшина й Дiканя вирвали перемогу 3:2.

І ось що цікаво – свої найкращі результати в історії «Кубань» показала вже за наявності в конкурентах «Краснодара». Єдиний раз в єврокубки «козаки» пробилися в сезоні-12/13, коли «бики» вже грали у вищій лізі, «при них» ж вийшли у фінал Кубка. Доронченко і Ткачова в клубі вже немає – останній призначений міністром сільського господарства РФ і зараз знищує санкційні продукти. Тільки в конкуренції – справжнiй, жорсткiй, за кожного вболівальника – можна рости і прогресувати. Саме пліч-о-пліч з «Краснодаром» «Кубань» змогла стати сильнішою.