Герой футбольного дня. Мірча Луческу

Це призначення викликало подив, від цього рішення віяло неоднозначністю з самого першого дня. "Зеніт" – заможний, авторитетний, іменитий клуб, очолити який згодяться чимало тренерів з європейським іменем. Чому після Віллаш-Боаша ставку було зроблено саме на Луческу – загадка.

Мірча досягнув з "Шахтарем" доволі значимих успіхів, але поправки потрібно робити на декілька факторів:

- час; протягом одинадцяти років були успішні періоди, а були і провали. Саме довготривалість донецької каденції надає їй значимості. Бо якби Мірчу звільнили, наприклад, взимку 2008-го року після провального групового етапу Ліги чемпіонів (Луческу тримався тоді на волосині), його робота з "Шахтарем" сприймалася б зовсім інакше;

- адмінресурс: менеджмент і клубне керівництво "Шахтаря" створювали (та й досі створюють) максимально зручні умови для тренера – від побутових умов до кадрового наповнення. Мірчі Луческу потрібно було лише грамотно керувати цим механізмом, виробити чітку стратегію розвитку, що він і зробив. Знову ж таки, Луческу був озброєний зручними інструментами – часом і довірою роботодавців;

- низька конкуренція: в чемпіонаті України "Шахтар" Мірчі Луческу серйозно конкурував лише з "Динамо", яке, до того ж, втратило стабільність; інші команди вистрілювали і зникали, а "Шахтар" завжди залишався на одному високому рівні; не вигравати в таких умовах – блюзнірство.

У "Зеніті" в Мірчі Луческу не було ні часу, ні шаленої довіри і підтримки керівництва, ні тепличних умов з відсутністю конкуренції. Тому працювати довелося з підкоченими рукавами. Що з того вийшло? Бездарно втрачений "Зенітом" рік. Команда за підсумками сезону програла і чемпіонат, і кубок країни, вилетіла на ранній стадії Ліги Європи, не зміцнила складу, пережила внутрішні чвари і вдосталь наслухалась критики на адресу головного тренера.

Для Мірчі Луческу нічого страшного не сталося. Це захід його кар'єри, далі – або румунська глибинка, або пенсія. А ось "Зеніт" втратив рік життя. Втім, винні самі. Бачили очі, що купували.