Генеральний парад бразильських зірочок. Про турнір, на якому засвітились Каземіро, Жезус та Тете

Великий футбольний сезон в Бразилії вже стартував, гранди, зокрема й "Фламенго", що вразив минулого року, проводять перші матчі, представляють нових футболістів. Проте минулої суботи уся увага була прикута до Муніципального стадіон Паулу Машаду ді Карвалью, він ж просто і більш знайомо зветься "Пакаембу". На легендарній арені грали головні антагоністи сучасного футболу в цій країні "Греміо" та "Інтернасіонал". Та фокус матчу був не на їхній непримиренності, це був фінал Юнацького Кубку Сан-Паулу.

Географічна прив'язка у назві не повинна вводити в оману, це не звичайний відкритий чемпіонат гігантського міста Сан-Паулу для молодіжних складів. Такий статус турнір мав на початках, він стартував у 1969-му і тоді в ньому брали участь 4 клуби. Згодом турнір переріс у першість штату, чиє населення нині офіційно становить 46 мільйонів мешканців.

Турнір невпинно ріс і згодом його ігри проводилися по всьому штату. Зараз змагання є головним змаганням для зірочок з усієї країни. Наголошую, саме зірочок – тих хто не має чіткого місця в головних командах, але вже має достатньо таланту і вік до 20 років. Умовний Рейніер сюди вже не приїде, бо ще минулого року перестав тренуватися з молодіжним складом "Фламенго", а нині вже підписав контракт з мадридським "Реалом" і виступає у олімпійській збірній поруч з "дядьками" 22-23 років. Та все ж Кубок Сан-Паулу, або просто Копінья, знає чимало історій стрімкого підйому кар’єри футболіста саме після успішних виступів на старті року з однолітками, зі стрибком до дорослого футболу найвищого рівня.

Справа в тім, що купа молодіжних чемпіонатів і кубків країни розтягнуті по часу впродовж року, дехто з юних футболістів мігрують з головної команди до молодіжної і назад залежно від кадрової ситуації в клубі, травм дорослих, когось на місяць чи більше висмикують до юнацьких-молодіжних збірних. На Копіньї ж усі зібрані в одному місці і грають у стислі строки. Колись на Копінью запрошували статусних гостей, таких як "Бока Джуніорс", "Пеньяроль" і навіть "Баварія". Зараз в тому не існує потреби, турнір повністю самодостатній.

На ньому в 2010-му засяли Каземіро та Лукас Моура. В серпні 2012-го "Рома" привезла нікому не відомого в Європі захисника Маркіньоса, якому було 18. Попередній контракт про його купівлю було підписано трьома місяцями раніше. Тоді хлопець провів в чемпіонаті Бразилії всього шість матчів, трохи пограв у чемпіонаті штату, і все це виключно з тієї причини, що його рідний "Корінтіанс" зробив ставку на Кубок Лібертадорес. Ось у молодого хлопця і з'явилася можливість виходити в тих іграх, де тренер економив сили на головний турнір континенту і ставлять не основу. До речі, побачити в тих матчах особливий талант Маркіньоса було вкрай важко, він тільки вчився дорослій грі. Розкрився ж він саме на Копіньї 2012, яку "Корінтіанс" виграв у блискучому стилі.

2015-го серед однолітків вирізнявся найбільше форвард "Палмейраса" Габріел Жезус. 18-річний бомбардир не тільки вражав ворота суперників, але вів команду вперед. Того ж року він перейшов до головної команди Вердао, аби вже у 19 підписати контракт з "Манчестер Сіті".

Габріел Жезус вразив усіх в 2015-му

2018-го серед героїв Копіньї був Тете, нині футболіст "Шахтаря".

Цьогоріч турнір тривав 24 дні. Вдруге поспіль в ньому мали взяти участь 128 команд, проте в останній момент "Фламенго" відмовився. Зіграли 251 матч, забили 769 голів. Як колоритна деталь змагань, той факт, що "Сокорро" очолював Ясутоши Міура, брат найголовнішого нині ігрового довгожителя професійного футболу (52 роки) Казуйоши Міури. Сам Ясутоши ще у 80-ті виступав за "Сантос".

Серед головних фаворитів традиційно були представники штату Сан-Паулу, особливо чотири гранди. Справа тут не в домашніх умовах, а тому, що ці клуби ведуть найактивнішу скаутську роботу в країні. Не тільки виховують, а й успішно перехоплюють таланти. Однак у фінал не потрапив навіть "Корінтіанс" - 10-разовий переможець змагань, 18-разовий фіналіст.

Вирішальний матч приніс неймовірно драматичну розв’язку. На 53-й хвилині Алісон Калегарі приніс гол "Греміо" (хоча записали як автогол Тьяго Барбози) і від радощів заскочив на огорожу й зняв футболку. Юнак вже мав жовту картку. Партнер Газао миттєво зрозумів розміри біди і спробував переконати арбітра, що це він виліз святкувати з голим торсом, але не вийшло – вилучення. Гільєрме Пато рахунок зрівняв, а згодом виграв серію пенальті – п’ятий титул для молоді "Інтернасіонала".

І тепер про тих, хто запам’ятався на цих змаганнях:

Бруно Прашедес, 17 років, півзахисник, "Інтернасіонал". Хороший пас, завжди піднята голова. Більше креативний гравець, але працює й на відбір.

Сесінья, 19 років, півзахисник, "Інтернасіонал". Потужний удар, вміння знаходити простір для ривку і того самого удару.

Еліас, 18 років, форвард, "Греміо". Динамічний футболіст, що добре націлений на ворота, проте не є чистим фінішером. М’яч тримає дуже добре. За словами тренерів, добряче набрав фізичних кондицій за останній рік.

Дієго Роса, 17 років, півзахисник, "Греміо". Опорний хавбек з усіма даними для цієї позиції. Дуже розсудливий попри юний вік.

Антоніо Галеано, 19 років, форвард, "Сан-Паулу". Цього парагвайця давно знають як талановитого нападника. Грає з права або в центрі. Дуже обдарований футболіст, якому варто вже звикати до матчів дорослої команди.