Мільйонери. Про клуб, який гримів на весь світ в 50-х і продав Ді Стефано в Реал

Не в грошах щастя – це точно не про них, клуб з Боготи сам захотів бути пафосним і багатим. Нині його реалії інші, але ж ім’я зобов’язує.

18 червня 1946 року футбольний клуб Депортіво Мунісіпал де Богота вирішив змінити свою пісну назву, за яку ніхто грошей не дасть, на надзухвалу й амбітну – клуб Депортіво Лос Мільонаріос. Просто і нахабно, а ще й з реально великими грошима, колись. Наразі понад 82,5 відсотки прав на нього належать американській компанії. Щоправда компанія є конгломератом іспанського, французького та катарського капіталу під управлінням космополіта Жозефа Марі Угрульяна. Решта акцій продана вболівальникам клубу. Реалії не надто оптимістичні, проте "Мільйонаріос" один з трьох клубів Колумбії, учасник усіх чемпіонатів головного дивізіону в історії. Ще двоє, це титулований "Атлетіко Насіональ" та посередній "Індепендієнте Санта Фе".

Спочатку клуб отримав прізвисько "мільйонери" через великі амбіції та ставку на придбання іноземців, переважно аргентинців і частенько гравців з "Рівер Плейту". У аргентинського гранду прізвисько "мільйонери" здавна. Один з керівників клубу дон Вісенте з прізвищем Лусіферо, тобто Люцифер (!!!), був найбільш активним лобістом стратегії "прориву". Для цього потрібні були сильні гравці, а для їх придбання гроші. Місцевий журналіст Луїс Камачо Монтойя жорстко критикував такий підхід і тому термін "мільйонери" був елементом тролінгу клубу.

Для усіх амбіцій та легіонерів потрібні були гроші. Їх знайшов новий президент. Сеньйор Альфонсо Сеньйор Кеведо разом зі своїм еквадорським бізнес партнером Мауро Мортолою взявся за клуб з Боготи ще у 1941 році. Якраз в день перейменування на "Мільйонаріос" він став президентом. Гроші у Сеньйора Кеведо були, проте фінансування клубу не стало лише його головним болем. Усього 200 різних заможних жителів Боготи долучилися до нового проекту, їм дали можливість придбати акції, ціна однієї 10 доларів США. Також з’явилися й спонсори, що платили за рекламу на стадіоні.

Потрібне одне важливе уточнення. У 80-ті роки колумбійський клубний футбол переживатиме, можливо, найбільший підйом в історії. "Америка", "Атлетіко Насіональ" та інші кожного року претендували на трофей Лібертадорес. То були роки Вальдеррами, Ігіти та нарко-грошей. "Мільйонаріос" тоді теж був спійманий на очевидних зв’язках з медельїнським картелем, зокрема з Хосе Гонсало Родрігесом Гачею на прізвисько "Мексиканець". Про це не люблять згадувати в літописі клубу, ще й посилаються на нетривалість тих сумнівних зав’язків – "Мексиканець" прожив надто насичене життя й у 42 роки, оточений поліцією, підірвав гранату у своїй кишені, клуб він спонсорував лише два з половиною роки, за той час було здобуто два чемпіонства.

"Мільйонаріос" зразка 1949-го року. Рауль Піні стоїть крайній справа, Ді Стефано сидить третій справа

У 40-50-ті про таке й мови не було, легендарний колумбійський нарко-трафік з’явиться пізніше, в той час кокаїнові барони мешкали на Кубі, а Колумбія переживали дуже складний й водночас цікавий економічний період – країна пішла на розрив стосунків з СРСР та діяла в фарватері США, зокрема стала одним з лідерів світового ринку кави.

Гроші тоді з’явилися не лише у "Мільйонаріоса". Клуби різко наростили бюджети й зажадали професіоналізму. Місцева федерація з цим не погодилася, через що Альфонсо Сеньйор очолив заколот команд, вони просто створили свою лігу, відправили під три чорти федерацію й згодом ФІФА. Звичайно, світовий футбольний гегемон відразу дискваліфікував колумбійську лігу, а та почала скуповувати крутих гравців. Гроші пропонувалися настільки великі, що футболісти були готові до подальших санкцій проти них.

Серед перших великих придбань "Мільйонаріос" був уругвайський хавбек, а згодом і захисник, Рауль "Качорро" Піні. Зараз про нього майже не згадують, але свого часу це був топовий виконавець. Якби не переїзд до Колумбії, він би точно мав місце в основі збірної, точніше він якраз й був "тітуларом" до кінця 1949 року. А от наступного пішов за великими грошима й не став чемпіоном світу.

Але найбільшими зірками тогочасного "Мільйонаріосу" стали троє аргентинців. Взагалі то аргентинці просто тікали до Колумбії, адже в їхньому чемпіонаті почалися серйозні негаразди, згодом страйк, а відносно недалеко лилися грошові ріки. Отже, "Мільйонаріос" взяв з "Рівер Плейту" Нестора Россі та Альфредо Ді Стефано, а з "Уракану" Адольфо Педернеру.

Альфредо Ді Стефано

Через свої виступи в "Реалі" Ді Стефано усьому світу відомий як мега-зірка, а от інші двоє за межами Латинської Америки значно менше. Проте на батьківщині їх дуже часто називають у різних символічних збірних країни за усі часи. Ще колумбійці хотіли й воротаря Амадео "Тарзана" Каріссо, але той відмовив, пообіцявши прийти пізніше. Він дотримався слова, та став "мільйонером" тільки у 43 роки перед завершенням кар’єри. Замість нього у 1950-му взяли Хуліо "Кіпер століття" Коцці.

Окрім чисельних перемог у національних змаганнях "Мільйонаріос" запам’ятався двома міжнародними виступами.

"Bodas de Oro del Real Madrid Club de Fútbol" був виставковим турніром з багатьох видів спорту. Все це в Мадриді і публіка чекала показової перемоги саме у футбольному турнірі. В ньому наприкінці березня 1952-го брали участь окрім господарів шведський "Норрчепінґ" (базова команда збірної) та "Мільйонаріос". Календар, вочевидь, розписали під "Реал", та колумбійці, які грали свої матчі два дні поспіль і майже однаковим складом, взяли головний приз. Зі шведами вони розійшлися миром, 2:2. Натомість наступного дня винесли "Реал" під розгублені погляди мадридської публіки – два матчі три голи Ді Стефано.

Та це ще не останній аргумент на користь дона Альфредо, як майбутнього футболіста "Реалу".

У липні того ж року у Венесуелі провели турнір з назвою "Маленький кубок світу". Там були "Реал", "Ботафого", "Мільйонаріос" та місцевий клуб "Ла Саже". Останній, хоч нічим особливо не відомий, але тоді зібрав потужний склад легіонерів. Грали в два кола усі проти всіх. Перше коло виграв "Мільйонаріос", адже усі зіграли внічию свої матчі, а Ді Стефано та компанія перемогли господарів. У підсумку таки "Реал" став переможцем змагань, але "синьо-білі" колумбійці вразили усіх, їх визнали одним з найкращих клубів світу.

Довести такий статус у більш серйозних змаганнях можливості не було. І не через бан ФІФА, не було ще офіційних міжнародних турнірів для клубів.

А колумбійський чемпіонат п’ять років був діамантовим раєм – гроші просто лилися рікою, найбільше в цьому купався "Мільйонаріос". Клуб проводив нескінченні турне заради заробітку, так лише 1952-го зіграв 33 товариські матчі. І все ж це період, який звуть "Ель Дорадо" закінчився, тримати такий рівень фінансування колумбійці вже не могли і пішли миритися з ФІФА. Зірки миттєво залишили команди, принаймні головні.

"Мільйонаріос" ще проведе не один цікавий трансфер і в його лавах гратимуть Драгослав Шекуларац, Деліо Гамбоа, Віллінгтон Ортіс та Карлос Вальдеррама. Славні ж роки кінця сорокових та початку п’ятдесятих повторити не вдасться, бо мільйони будуть більше в назві ніж на рахунках. Останній національний титул клуб взяв на початку 2018 року. У перерваному через пандемію чемпіонаті 2020 "мільйонери" були 17-ми з 20 команд. Проте за популярністю вони все одно солідні, а з крутої назви клубу самі вболівальники часом кепкують.