Гуляй, студенте! Матч, котрий ніхто не зміг повторити

Цього просто не може бути! Не може бути на такому рівні, з максимальною мотивацією. Так, але ні. Це трапилося.

3-2-1 – схема, за якою аргентинський клуб "Естудіантес" з Ла Плати догравав найвідоміший матч в своїй історії. Той поєдинок студенти не тільки не виграли, вони ще й не вийшли до фіналу Копа Лібертадорес. Але саме ця гра є еталоном для прихильників клубу. В ній зібрано усе погане й хороше, що завше було притаманне клубу.

Тоді це був завершальний поєдинок другого групового етапу Копа Лібертадорес 1983-го року. Відбувався він на полі "Естудіантеса" і господарям потрібна була тільки перемога. Суперники з бразильського "Греміо" сконцентрували свою увагу на креативному хавбеку Марсело Троббіані, майбутньому чемпіоні світу. Саме цей плеймекер робив різницю на полі і був головною загрозою. У ті вікопомні часи бити можна було багато і карали за таке мляво. От гості й відривалися на 10-ці суперників, допоки той не відповів прями ударом в обличчя. Звичайно ж, його вилучили, а на додачу вигнали й його товариша Хосе Понсе, який щосили штовхнув суддю у спину.

Йшла 34-та хвилина матчу.

За п’ять хвилин аргентинець Серхіо Гурьєрі забив перший гол у зустрічі. Тобто, забили вдев'ятьох проти 11-ти.

Бразильці зрівняли до відпочинку, а невдовзі після поновлення гри ще раз відзначилися. Потім у студентів вилучили ще й Уго Тевеса (ні, не родич Карлітоса). 56-та хвилина. Грають 8 проти 11-ти.

Нинішній тренер "Греміо" Ренато Гаучо на 63-й хвилині забиває блискучий м’яч. Усі чекали, що він переправить м’яч партнеру, використає чисельну перевагу, та пан ще з юних років був любителем нестандартних витівок, тому сам прибрав трьох аргентинців й влучно пробив.

На 68-й хвилині у складі господарів лишилося сім футболістів, мінус Хуліан Каміно.

Ось тоді й трапилося Диво Пінчи (прізвисько "Естудіантеса"). Серхіо Гурьєрі, граючи лівого захисника у тій самій дивній схемі 3-2-1, забиває після атаки, в якій його партнер обіграв двох і ще двох витягнув на себе. Завершальний удар головою відбувся з відстані менше метра і у абсолютно порожні ворота. Він увірвався з правого флангу!

На 87-й хвилині забив ще й Мігель Анхель Руссо. 3:3 у грі 7 на 11-ть. У завершальні хвилини бразильці просто тримали м’яч, вони боялися цих скажених студентів.

Окрім того, у тому матчі були неймовірні швидкості, купа грубощів, незарахований чистий гол "Греміо", суцільне "водіння кози" після кожної зупинки (апеляції до арбітра) та розбита каменем голова лайнсмена, котрий таки зміг допрацювати до фінального свистка.

Матч-сподівань не подарував аргентинцям глобального успіху, з паузою у два дні вони зіграли проти колумбійської "Амеріки" (Калі) на виїзді і мали лише перемагати. Проте без усіх дискваліфікованих гравців їм того не вдалося зробити, 0:0. Далі пішов "Греміо".

Фани "Греміо" так і називають цю подію – "Матч нашого життя", адже без того не було б усієї величі їхнього "Безсмертного триколора", не було б першої перемоги в Лібертадорес, а згодом й у Міжконтинентальному кубку.

більш показово, що саме цей поєдинок є особливим для "Естудіантеса", попри те, що клуб вигравав Лібертадорес чотири рази і його найкращими часами вважають еру Карлоса Білардо-гравця та Хуана Рамона Верона (батька самі знаєте кого), тобто кінець 60-х. Але то були перемоги, а це подія, схожа на казку.