Проклята професія. Чому бразильські тренери не очолюють світові топ-клуби

Банальна статистика – тільки за поточний сезон у бразильському футболі рівня перші два дивізіони відбулося 56 змін тренерів. Мова йде не про зміну головного тренера на тимчасового (виконувача обов’язків), саме про головного.

56 змін у 40 клубах. Також варто пам’ятати, що сезон в Бразилії розпочався наприкінці січня. Того місяця вже було сім відставок. У лютому на повну йшли чемпіонати штатів, Лібертадорес та Судамерікана – 16 голів полетіло. Посеред березня усі турніри зупинилися, але й цього вистачило аби восьмеро наставників втратили свою роботу. Навіть у час повної футбольної тиші керівники клубів не сиділи склавши руки й, зокрема, "піклувалися" про прогрес команд – у березні та квітні лише одна тренерська відставка, проте на той час вже активно йшли перемовини з новими фахівцями, у червні відбулося три зміни керманичів. На диво, у липні тільки дві, але вже серпень показав, що традиції тропічного футболу не змінилися а ні на дещицю – 19 змін тренерів.

Наразі останнім залишив Дорівал Жуніор, котрий очолював "Атлетіко Паранаенсе". 58-річний добродій затримався на посаді цілих вісім місяців, але без пандемії могло бути й менше. З ним клуб переміг у чемпіонаті штату, з перемоги стартував у Лібертадорес, також двома перемога розпочав чемпіонат. За ними ж в черзі стояли чотири поразки поспіль, усі від грандів ("Сантос", "Палмейрас", "Флуміненсе" та "Сан Пауло"). Справді невдалою була тільки остання для Дорівала гра проти "Сан Пауло", в якій суперник повністю перевершив "Атлетіко", в усіх інших випадках його підопічні грали як мінімум не гірше за суперника.

Дорівал Жуніор

В сезоні Бразілейірао "Атлетіко Паранаенсе" серед найбільш змістовних команд – прекрасно контролюють м’яч, досить агресивно відбирають його і відмінно ведуть боротьбу за високі м’ячі, чимало б’ють по воротах. Підводить тільки реалізація, але ж і кадровий склад у команди вельми посередній, а в атаці тільки двоє досвідчених Валтер та Жеуваніо, перший десяток голів забивав востаннє сім років тому, інший (у 28 років) ніколи. Решта нападників молодь. Та на усі наведені аргументи керівництво клубу уваги не звернуло, як не звертало її й на саму персону Дорівала Жуніора коли запрошувало його. Це дуже спокійний наставник, у якого завжди команди грають у змістовний футбол та прогресують гравці, а от з титулів за 18 років роботи він брав багаторазово тільки чемпіонати штатів і одного разу Кубок Бразилії з "Сантосом" Робіньо, Гансо і Неймара.

Середньостатистична тривалість перебування головного тренера на посаді це шість місяців. Строк вирахуваний з 2003 року, коли було утворено Серію А і відколи чемпіонат розігрується за звичною для провідних країн схемою ігор - усі проти усіх у два кола без плей-офів та інших ускладнень.

Півроку начебто й немало для Бразилії, де сезон вкрай насичений і поділений щонайменше на дві частини – чемпіонати штатів, чемпіонат країни. Невиконання завдань в кожному з турнірів є підставою для звільнення. Також існують ще й кубок країни та міжнародні кубки.

"Атлетіко Параненсе" приклад найбільш дикого керування тренерськими складами, їх у клубі "Ураганів" міняють з божевільним завзяттям – 68 змін з 2003-го року, 39 тренерів. Цифри означають що 68 разів відбувалися зміни керманича, часом це були тимчасові тренери, які не входять в статистику повноцінних наставників. Також деякі тренери очолювали команду кілька разів, в Бразилії це дуже розповсюджена практика. Кажете "в одну ріку двічі не увійдеш"? Тут це трапляється і п’ять, і шість разів.

Сумно, та життєва практика нічому не навчила керівників "Атлетіко Паранаенсе". З трьох найвищих титулів у своїй історії, зокрема єдиний континентальний, клуб здобув під керівництвом Тьяго Нунеса. Якому дали попрацювати неймовірно довгі рік та п’ять місяців.

Найменше змін з 2003-го провів "Греміо", 31-у. Це 20 різних тренерів. Та хто знає скільки їх було б, якби не культовий персонаж Ренато Гаушо, який за три каденції сумарно відпрацював п’ять з половиною років й приніс клубу шість титулів, зокрема, перемогу в Копа Лібертадорес та Кубку Бразилії. Ренато унікальний як особистість і це головний чинник того, що він наразі безперервно очолює "Греміо" з 19-го вересня 2016 року.

Він легенда клубу як гравець, але головне, що дуже ексцентричний сам по собі. Унікальний характер, в якому зовнішній пофігізм та сентиментальність поєднуються з дуже жорсткою системою тренувань, найсуворішою таблицею штрафів за кожні зайві 100 грам ваги для футболіста. Ренато був великим роздовбаєм у ігрові часи, з тих пір він зберіг принцип - "тренування це святе, під час його та матчу футболіст має зробити все, що може і навіть більше, що він робить в інший час мене не цікавить". Також Гаушо пройшов шлях він наставника романтика до суворого практика, якщо потрібно, то й лютого прагматика.

Його приклад унікальний, як унікальна й сама постать. А, може, ще й співпадіння в часі такої особистості з досить розсудливим керівництвом. Іншим не вистачає особистої харизми, або адекватних керівників. Наприклад, Адемір Фонсека, маючи повноцінний контракт, пропрацював у "Форталезі" 2011 року шість днів. Ось і виходить, що за пораховані 17 років тільки у двох головних дивізіонах країни Арджел Фукс та Жилсон Клейна очолювали клуби 28 разів, Живанілдо Олівейра та Пауло Сезар Гусмао по 29.

Виживати в таких умовах важко навіть по справжньому сильним особистостям. Той ж Луїс Філіпе Сколарі мав великі досягнення ще з початку 90-х, його характер варто назвати навіть не сталевим, а титановим. Але й того замало аби вижити у диких бразильських реаліях. Так само важкими стежинами пройшли дуже внутрішньо сильні люди і цікаві тренери Тіте (нині очолює збірну) та Мурісі Рамальо. Останній міг би працювати й нині, але вирішив спокійно бавитися у футбол в ролі телевізійного експерта, а не псувати собі життя довічною боротьбою нервів.

Тіте

Бразильський футбол раніше критикували за брак новацій та ідей. Наразі з’явилися тренери нової формації, що мають власний погляд і чия робота виглядає вельми цікаво. Зараз в головному дивізіоні таких троє і кожен з них фактично ледь пережив нинішнє літо. Згаданий раніше Тьяго Нунес не переміг в чемпіонаті штату, що вже могло коштувати йому посади, якби "Корінтіанс" не вів важку боротьбу за власний стадіон з кредиторами. Як втримався на посаді романтик з романтиків Фернандо Дініц, взагалі важко уявити, проте поки що його тримають у "Сан Пауло". До цих двох варто додати Одаіра Еллманна, якого звільнив рідний "Інтер" і підібрав "Флуміненсе", який не має великих фінансових можливостей, тому й готовий бути терплячим, певний час.

Система клубів в Бразилії базується на тому, що ніколи один власник мажоритарного пакету акцій не матиме повної влади. Більше того, система виборів у директорат може створювати дуже дивні ситуації з впливом на клуб людей, котрі напряму не є акціонерами. Такі хитрощі убезпечують клуби від того, що одного поганого дня власник-"дурімар" просто вб’є його, як це частенько бува у нас. Але такий запобіжник створює жахливу ситуацію для тренерів, коли на них тиснуть відразу кілька центрів впливу і кожен з них здатен вирішити його долю.

Також більшість клубів Бразилії живу поточним завданнями – підписуються статусні футболісти на рік чи навіть півроку і за цей час потрібно здобути титул, все інше не цікавить спонсорів. Наслідком такої політики є часті відставки.

Саме через наведені вище причини країна, що конвеєрним методом експортує гравців в увесь світ, не постачає тренерів до топ-ліг, хоча як хороших педагогів бразильських наставників залюбки беруть до країн, які прагнуть розвивати у себе футбол.