П'ять зустрічей з Поцілованим Богом. Як українці з Марадоною суперничали


Учасники поєдинків з Аргентиною, які виступали у складах різних збірних СРСР, розповіли про великого Маестро футболу

П'ять зустрічей з Поцілованим Богом. Як українці з Марадоною суперничали

Коли в різних опитуваннях і референдумах мова заходить про визначення найяскравіших зірок за всю історію футболу, поряд з легендарними Пеле, Ліонелем Мессі та Кріштіану Роналду неодмінно згадується ім'я Дієго Марадони. Аргентинець, який поєднував в собі цілу гаму суперечливих якостей, в кінці минулого століття зумів закохати в себе всю планету. Грою невеличкого на зріст чорнявого здорованя з десятим номером на футболці захоплювалися всі - від малого до великого. Незважаючи на його схильність потрапляти в різні скандальні ситуації, Марадона був і залишається кумиром для мільйонів шанувальників футболу на планеті. Завдяки неабиякому таланту і харизмі він й досі є ідолом для вболівальників збірної Аргентини та всіх тих клубів, в яких виступав. Навіть через не одне десятиліття після того, як Дієго Марадона повісив бутси на цвях, в будь-якій крамниці Буенос-Айреса або Неаполя (та й інших міст, де він грав) ви неодмінно побачите у продажу футболку з його прізвищем.

Популярність великого аргентинця у 80-90-ті роки минулого століття була настільки велика, що багато вболівальників йшли на матч з його участю не стільки з метою повболівати за команду Марадони, скільки насолодитися Грою кумира. Ті, кому вдалося бачити чудовий дриблінг, ефектні фінти, хитромудрі передачі і голи-красені у виконанні Дієго наживо, цілком можуть вважати себе щасливчиками. Ще більшими щасливчиками можна назвати тих, хто виходив на поле проти Марадони в ролі суперників. Серед таких багато українських футболістів, які в різні роки регулярно виступали в обоймі збірної СРСР, а іноді й складали її основу.

На рівні національних команд СРСР і Аргентина з Дієго Марадоною у складі зустрічалися чотири рази - в 1980-му, 1982-му, 1988-му та 1990-му. Перша ж дуель наших співвітчизників з аргентинцем відбулася в 1979-му, але на іншому віковому рівні - у фіналі молодіжного чемпіонату світу в Японії. Про всі незабутні миттєвостей зустрічей з Марадоною кореспондент UA-Футбол поспілкувався з низкою їх учасників.

НА БАНКЕТІ З НАЙКРАЩИМ ФУТБОЛІСТОМ

Сорок один рік тому, на світовій першості (U-20) збірна СРСР з українцями Віктором Чановим, Сергієм Краковським, Михайлом Олефіренком, Олександром Заваровим, Ярославом Думанським, Анатолієм Раденком та Олегом Тараном в складі у вирішальному матчі боролася з Аргентиною, поступившись їй з рахунком 1:3.

- Ту дуель я добре пам'ятаю, - охоче відгукнувшись на пропозицію поговорити про Марадону, сказав Олег Таран. - У складі збірної СРСР тоді були класні футболісти. Наша команда в 1978 році виграла чемпіонат Європи, тому на світовій першості в Японії вважалася фаворитом. Іншими ж фаворитами називали Аргентину на чолі з Марадоною, а також Уругвай. Класною командою вважалася також і збірна Парагваю. З представниками Південної Америки до цього ми жодного разу не зустрічалися, перший раз перетнулися з уругвайцями в груповому турнірі, поступившись в нічого не значущому матчі 0:1. Волею долі ми вийшли до фіналу, зігравши з Аргентиною. Вже тоді було ясно, що Марадона - унікальний футболіст. Запам'яталися мені також ще двоє класних гравців - Діас і Барбас. Відмінна була у аргентинців команда! Вона по праву завоювала звання чемпіона світу.

П'ять зустрічей з Поцілованим Богом. Як українці з Марадоною суперничали - изображение 1
Аргентина після перемоги на молодіжному ЧС

- Чим запам'ятався вам фінальний поєдинок?

- До середини другого тайму гра йшла рівно, до того ж ми вели в рахунку після голу Ігоря Пономарьова 1:0. Пригадується, я подивився тоді на табло і подумав: "Невже ми - чемпіони світу?". Але, на жаль, це виявилося лише мрією. Справа в тому, що фінал проводив бразильський рефері, який до цього не судив жодного матчу на чемпіонаті світу. Зате був ставлеником якоїсь впливової родини, отримавши призначення на цю гру. Він "поставив" пенальті і аргентинці зрівняли рахунок. Потім Діас забив другий м'яч, а незабаром був призначений штрафний в бік наших воріт, який призвів до третього голу. Вітя Чанов стояв в куті воріт, Марадона пробив йому в руки, після чого наш голкіпер припустився помилки. Ми програли 1:3, завоювавши срібні нагороди.

- З Марадоною тоді вдалося поспілкуватися?

- Після нагородження медалями був банкет, на якому ми з ним чудово поспілкувалися. Розмовляли англійською, яку я добре знаю. І хоча Марадона, як південноамериканець, не володів нею досконало, ми один одного чудово розуміли. Він виявився товариською та комунікабельною людиною. Зрозуміло, що в 18-річному віці хлопець ще не був такою зіркою, як згодом. Не було й близько тієї зарозумілості, як в останні роки активної кар'єри. Аргентинець на банкеті нас привітав із сріблом, а ми його з чемпіонством. На тому чемпіонаті світу Марадона забив шість м'ячів та виділявся серед інших однолітків неординарною грою, і не випадково був визнаний кращим гравцем турніру. До речі, в 1978 році наставник національної збірної Аргентини Луїс Сезар Менотті мав взяти його, тоді ще 17-річного, на чемпіонат світу, однак цього не сталося. Хоча вже тоді весь світ знав, що є такий унікальний футболіст.

ТАЛАНТ, НАРОДЖЕНИЙ РАЗ НА СТО РОКІВ

Через трохи більше року з аргентинцями зіграла вже головна збірна СРСР. Цю товариську зустріч вона проводила в аргентинському місті Мар-дель-Плата, де чемпіони світу перебували на тренувальному зборі напередодні передноворічного розіграшу Золотого кубка. У тому складі Дієго Марадона був уже ключовим гравцем, навіть не ставлячи під сумнів доцільність свого запрошення в збірну Аргентини з боку тренера Менотті. До речі, в тому складі аргентинської національної команди були також і згадані Олегом Тараном Рамон Діас і Хуан Барбас.

У поєдинку, що проходив 4 грудня 1980 року в Аргентині, була зафіксована нічия, 1:1. Що цікаво: саме Дієго Марадона став автором гола у південноамериканців, вразивши ворота гостей в середині першого тайму. Правда, всього через дві хвилини збірна СРСР завдяки вірменину Хорену Оганесяну рахунок зрівняла. З вихованців українського футболу в керованій Костянтином Бєсковим національній команді грали Віктор Каплун і Леонід Буряк. Другий з них поділився подіями тієї далекої пори і висловив своє ставлення до великого Майстра.

П'ять зустрічей з Поцілованим Богом. Як українці з Марадоною суперничали - изображение 2

- Аргентинська збірна того часу була дуже сильною, її гра завжди відрізнялася міццю, - розповідає Леонід Буряк. - Хоча якраз в тій зустрічі Марадона виглядав не найкращим чином. Пригадується, матч був приурочений до відкриття стадіону, а збірній СРСР після перельоту було важко. На мій погляд, в світі є всього чотири-п'ять футболістів, яких можна віднести до унікальних і легендарних особистостей. Це Пеле, Мессі, Кріштіану Роналду і, звичайно ж, Марадона. Тож абсолютно правильно говорять про нього нинішні зірки - Ібрагімович і той же Мессі: "Марадона не помер, він живий". Я не зроблю ніякого відкриття, якщо скажу, що такі гравці народжуються раз на сто років.

ДУЕЛЬ ПІД КОПІРКУ

Треба ж такому статися: через півтора року, коли Аргентина і СРСР знову зустрілися на землі Південної Америки, підсумковий рахунок був ідентичним попередньому побаченню - 1:1. Черговий поєдинок, що також мав товариський статус, відбувся в аргентинській столиці - Буенос-Айресі. Цього разу гра проходила на полі стадіону "Рівер Плейт", де українців серед учасників було вже п'ятеро - Анатолій Дем'яненко, Сергій Балтача, Андрій Баль, Леонід Буряк та Олег Блохін. Але знову відзначився все той же Оганесян, якого можна було називати "фахівцем по Аргентині".

Читайте також"Me siento mal". Стали відомі причина смерті Марадони та останні слова Дієго

- Про Марадону в тому матчі вам напевно краще розповів би Андрюха Баль (Царство йому небесне), - ділиться спогадами Олег Блохін. - На передматчевій установці саме йому було доручено грати персонально з аргентинцем. Про Марадону, який залишив яскравий слід в історії, можна сказати багато. Він видатний футболіст, національний герой Аргентини. Що тут говорити: Марадона є Марадона. І якщо хтось намагається порівнювати його і бразильця Пеле, то думаю, що робити це немає сенсу. Адже це різні епохи, різні футболісти.

- У якихось виставкових матчах за участю зірок футболу ви з Марадоною перетиналися?

- Ні, ніде. Адже він молодший за мене на вісім років. Наприклад, коли мені було 30, йому всього 22. У той період він лише ставав "тим" Марадоною. Виходить, що грали ми за свої збірні один проти одного лише раз, у 1982-му. Сумно усвідомлювати, що смерть забрала великого футболіста (Царство йому небесне). І як правильно сказав Пеле: може, ми потім зустрінемося в світі іншому, де зіграємо в одній команді.

КОЛИ МАРАДОНА НЕ НАПРУЖУЄТЬСЯ

Чергової дуелі з аргентинцями збірної СРСР довелося чекати довгих шість років. Проте все могло скластися так, що вона могла відбутися значно раніше - наприклад, на чемпіонаті світу 1986 року у Мексиці. Якби не підступність футбольного "кілера" - шведського арбітра Еріка Фредрікссона, який в матчі 1/8 фіналу явно підсуджував збірній Бельгії, саме з Аргентиною збірна СРСР могла б зустрітися у півфіналі. Навесні ж 1988-го, в рамках чергового етапу підготовки керованої Валерієм Лобановським нашої збірної, зустріч з аргентинцями відбулася в ФРН. Було це на престижному "Турнірі чотирьох націй", де також брали участь команда господарів і шведи. У тому матчі збірна СРСР, що складалася з переважної більшості українських футболістів (їх з урахуванням замін було десять - Сергій Балтача, Павло Яковенко, Олег Кузнецов, Анатолій Дем'яненко, Володимир Безсонов, Василь Рац, Геннадій Литовченко, Олександр Заваров, Олег Протасов та Ігор Бєланов!) зуміла впевнено перемогти чемпіонів світу. Аргентинці з Дієго Марадоною на чолі нічого не змогли вдіяти з потужною грою команди Лобановського, що стала через 86 днів віце-чемпіоном Європи!

П'ять зустрічей з Поцілованим Богом. Як українці з Марадоною суперничали - изображение 3

- З Аргентиною в бутність мою футболістом збірної СРСР ми зустрічалися двічі - на міжнародному турнірі, що проходив в Західному Берліні та на чемпіонаті світу 1990 року в Італії, - воскрешає в пам'яті ті події Олег Протасов. - У 1988-му вдалося обіграти аргентинців 4:2, проте в фіналі змагань програли шведам 0:2. Марадона, який відіграв весь матч з капітанською пов'язкою, зумів забити один з м'ячів. (У тій грі Протасову вдалося відзначитися "дублем" - Прим. В.К.). На пам'ять про той поєдинок у мене є дві світлини, отримані з різних джерел. Ми відображені на них разом з Марадоною у боротьбі за м'яч.

Не стерлася з пам'яті та зустріч і у одноклубника Олега Протасова - захисника Олега Кузнецова.

- Готуючись до чемпіонату Європи, ми виграли у команди Аргентини з капітаном Марадоною на чолі, - розповідає він. - З огляду на наші з аргентинцем позиції, на полі ми впритул не перетиналися. Марадона грав більше роль "під нападником", розташувавшись трохи "нижче" Каніджи. З ним-то я і грав. Пам'ятаю, що Марадона в товариському матчі особливо не напружувався. Але це жодним чином не применшує достоїнств цього великого футболіста.

"РУКИ БОЖІ" І ЧЕРГОВИЙ "СЮРПРИЗ" ВІД ФРЕДРІКССОНА

"Поцілований Богом" - саме таким визначенням можна характеризувати талант аргентинця, який напередодні покинув цей світ. Цим талантом він не тільки радував, але й дивував мільйони любителів футболу. Вболівальники зі стажем досі згадують його "руку Божу" у 1986-му, на чемпіонаті світу в Мексиці. У чвертьфінальному матчі з Англією, ведучи верхову дуель з воротарем британців, Марадона ухитрився підправити м'яч рукою, від якої той полетів у ворота. Магічний вплив футбольної зірки на суддю, який всупереч правилам і здоровому глузду зарахував той гол, викликав тоді обурення. Але після того, як хитрун Марадона сказав: "Це була рука Божа", гнів мас поступово змінився на милість. Аргентинцеві, якого багато хто називав не інакше, як футбольним Богом, все зійшло з рук (точніше, руки) - це ж Марадона! Правда, подібними трюками Дієго зловживав і надалі. Якщо на мексиканському Мундіалі була задіяна його ліва рука, то на наступному світовому форумі, у 1990-му в Італії - права. Це сталося в матчі групового турніру зі збірною СРСР, від результату якого багато в чому залежав розподіл місць.

П'ять зустрічей з Поцілованим Богом. Як українці з Марадоною суперничали - изображение 4 - З аргентинцями ми проводили другу за ліком гру, поступившись перед цим збірній Румунії, - розповідає Олег Протасов. - Марадона запам'ятався тим, що зіграв в м'яч рукою на лінії воріт після того, як подачу кутового ударом головою завершував Олег Кузнецов. Але це жодним чином не применшує достоїнств аргентинця, адже ми зараз лише згадуємо історію великого футболіста.

- Признач арбітр в тому епізоді цілком заслужений пенальті - і розвиток подій цілком міг бути іншим...

- Суддя якимось чином не помітив, що Марадона зіграв рукою. До речі, це був той рефері, який чотирма роками раніше проводив матч з Бельгією в 1/8 фіналу чемпіонату світу в Мексиці. Той самий, швед Ерік Фредрікссон. Ось і цього разу при ньому ми програли - 0:2.

- Поспілкуватися з Марадоною не вдалося?

- Ні, ми не спілкувалися. Проте завжди приємно грати, коли в команді суперника є така особистість. Мені завжди було цікаво протистояти збірній Аргентини, в якій грав Марадона.

ВЕЛИКИЙ ФУТБОЛІСТ З РОЗГУЛЬНИМ ЖИТТЯМ

На жаль, поєдинок групового турніру ЧС-1990 з Аргентиною залишив неприємний осад, адже друга поразка поспіль фактично перекреслила шанси команди Лобановського на вихід в наступну стадію.

- Поєдинок з аргентинцями запам'ятався тим, що ми з Марадоною були капітанами своїх збірних, - продовжує екскурс в історію Олег Кузнецов. - З того матчу у мене залишилася фотографія, де ми перед матчем обмінюємося вимпелами. Що стосується самої гри, то аргентинець чимось особливим не вразив. Хоча відчувалося, що це великий футболіст.

- Епізод, в якому Марадона вибив м'яч рукою, пам'ятаєте?

- Звичайно. Ще в першому таймі, за рахунку 0:0, я пробивав по воротах. Марадона стояв на ближній штанзі і м'яч потрапив йому в руку. Точніше сказати, з його боку був рух рукою. Сталося б це зараз - і система ВАР зафіксувала б порушення правил, що призвело б до призначення пенальті.

П'ять зустрічей з Поцілованим Богом. Як українці з Марадоною суперничали - изображение 5

- Як відреагувала на залишений без уваги рефері проступок Марадони наша збірна?

- Ясна річ, що всі були засмучені. Адже якби все було об'єктивно і ми забили пенальті, то гра напевно складалася б зовсім по-іншому. Наша команда непогано грала, особливо в першому таймі. І моменти у нас були, на відміну від аргентинців.

- З огляду на такий кричущий факт з боку арбітра на післяматчевій прес-конференції Валерій Лобановський заявив: "Якщо суддя погано бачить, він не повинен виходити на поле".

- Наскільки я пам'ятаю, це був той арбітр, який судив гру збірної СРСР з бельгійцями на мексиканському чемпіонаті світу. Після 1986-го року, коли його всі ганили як в радянській, так і в зарубіжній пресі, у нього напевно залишилося почуття неприязні до нашої команди. Ось та образа, мабуть, позначилася і в 1990-му в Італії. Мені пригадується, як у той час за кордоном нам говорили: "Поки червоний прапор буде майоріти над вами, ви будете все програвати і вас будуть саме так судити". У матчі з Аргентиною було видно, що це не помилка арбітра, а відверта упередженість. Суддя робив все навмисне. Ми це бачили по його обличчю із саркастичною усмішкою. На жаль, вдіяти ми нічого не могли.

- Після фінального свистка з Марадоною або з кимось із аргентинців футболками не обмінювалися?

- Ні. В ту пору такого не було, цей ритуал став поширеним трохи пізніше. А тоді все було за бажанням: хтось хотів мінятися, хтось не хотів. Після матчу з Аргентиною, як і з Румунією, особливого бажання не було - настрій був не "той". А ось після заключного матчу з Камеруном, в якому виграли 4:0, футболками обмінювалися.

- З чим у вас асоціюється прізвище Марадона?

- У аргентинця уживалося дві людини. Як великий футболіст він досить яскраво проявив себе протягом трохи більше десяти років - його епоха тривала з 80-го до початку 90-х. Може він не так феєрично грав в "Барселоні", але виступаючи за "Наполі", повністю перевернув італійський футбол. А друга його сторона - це життя поза футболом. На жаль, він себе запустив. Марадону підозрювали у вживанні наркотиків і зв'язках з мафією, про що він і сам неодноразово розповідав в інтерв'ю. Аргентинець не приховував, що якби не його розгульне життя, він міг би грати в два рази краще. Шкода, що людина, якій все так легко давалося і йшло прямо в руки, так бездарно розбазарила свій талант. Дивишся, якою трагедією стала звістка про його смерть по всій Аргентині та Італії, і по-справжньому розумієш велич Марадони. Що й казати, на його долю випало чимало випробувань. Досить згадати хоча б півфінал того ж італійського чемпіонату світу, коли Аргентина по пенальті обіграла господарів турніру. Після цього матчу ставлення до Марадони у всій Італії різко змінилося: відразу ж виник і допінг-скандал, і розгляд справи з наркотиками. Ось така була у нього доля. Мабуть, як і у всіх великих, простою її не назвеш.

Читайте також100 відсотків Аргентини. Чому Марадона став культовою особистістю на Батьківщині
Слідкуйте за нами:


Оцените этот материал:
Поділитися з друзями:

Загрузка...
Авторизуйтесь на сайте, для того чтобы голосовать.
Коментарі (0)
Увійдіть, щоб залишати коментарі. Увійти


Кращі букмекери

Букмекер
Бонус

загрузка...