Азійський Левандовський – Жуніор Неграо. Він підкорив тамтешню Лігу чемпіонів

Лігу Чемпіонів в Азії виграв клуб з Південної Кореї "Ульсан Хьонде", який у фіналі здолав іранський "Персеполіс" 2:1. Обидва голи у переможців на рахунку бразильця Жуніора Неграо. Він найкращий бомбардир турніру разом з мароканцем Абдерразаком Хамдаллою, забили по сім голів. Різниця ж у тому, що африканець у стадії плей-офф відзначився двічі. Бразилець починаючи з чвертьфіналу – п'ять разів. Цей рік в азійському футболі належить Жуніору, про його бомбардирські подвиги тільки й мови у тамтешньому футболі. Були б на місці корейців китайці чи навіть японці, то обов’язково спробували б натуралізувати форварда навіть у віці Христа. Проте у "Великій країні народу хан" дарувати громадянство не прийнято.

Цьогоріч Жуніор Неграо забив у Кей Лізі, котра за рівнем футболу сперечається з японською Джей Лігою за перше місце в Азії (Китай – це лише легіонери), 26 голів у 27-и поєдинках. Тривалий час результативність нападника була вищою за показник гол-матч. Але чемпіоном він не став. Два лідери тамтешнього футболу вперто билися і його "Ульсан Хьонде" довше був попереду, але програв фінішний відрізок. Як ви мали помітити, генеральний спонсор у команд один і той самий, що лише стимулює їхню конкуренцію, адже це спонсор хоче бачити топ-команди, а не підстави і орендуполі.

Так само в лютій зарубі "Ульсан" та "Чонбук" зійшлися й у фіналі кубку. Жуніор Неграо тоді швидко забив, але у підсумку його команда програла 1:2 підопічним португальця Жозе Мораїша. Пам’ятаєте, такого? Він керував "Карпатами", а деякі доморощені експерти кепкували, мовляв, він у штабі Жозе Моуріньо свого часу відповідав за приготування кави.

Ліга Чемпіонів лишалася для "Ульсану" останнім шансом на титул в сезоні. І вони його взяли. Специфіка цього розіграшу турніру полягала у тому, що в плей-офф представники західної частини Азії (турнір через гігантські відстані розділений на дві половини аж до фіналу) визначили свого представника значно раніше, ніж на Сході. Вирішальний матч проходив у Катарі з катарськими арбітрами. Це вже викликало величезні побоювання. Справа у тім, що стосунки між Іраном та Катаром останнім часом дуже-дуже теплі, фактично це суцільна дружба і взаємодопомога. Тож вже підозріло, а в азійських реаліях і поготів. Тим паче "Персеполіс" мав підтримку місцевих на трибунах, адже присутність фанів частково дозволили, але в’їхати в країну для іноземців нині майже не реально, якщо ви не мали раніше робочої візи.

Проте судді глобально не псували матч і навіть поставили два пенальті на ворота іранців. Їх і використав Жуніор Неграо. Спочатку він віддав вирішальний пас на Юн Біт Гарама, якого збили у штрафному майданчику. Удар з позначки воротар парирував, а от добивання Жуніора ні.

Другий гол міг бути шедевром та став лише ще одним банальним пенальті. Бразилець вже вистрибнув, аби пробити в падінні через себе зі зручної позиції, проте суперник рукою скорегував політ м’яча. Тепер удар з 11-ти метрів був точним відразу.

Свіжі перемоги залишили Жуніора Неграо (він же Глеідінор Фігейредо Пінто Жуніор) простим хлопцем, він ридав, занурившись у рушник, а не святкував. Шлях до успіху він пройшов феноменально заплутаний і в момент тріумфу говорив не про перемогу.

"Я не міг не зробити це звернення до бразильського народу, який дуже страждає. Я не міг втрати цей шанс. Ситуація важка. Я повинен визнати, що мене це дуже турбує. У мене є члени родини, які працюють у галузі охорони здоров'я та заразились коронавірусом. Мої друзі також захворіли на Covid-19. Я навіть втратив одного з них. Це було дуже важко. Ситуація в Бразилії, особливо в рідному Манаусі, важка. Ми маємо зберігати розсудливість. Мене хвилює, що дехто заперечує проблему", – Жуніор Неграо

Жуніор Неграо (інколи його називають Негао, але тоді можна сплутати футболіста з зіркою пляжного футболу) народився у Сальвадорі, до Манаусу, міста в нетрях джунглів, переїхав ще дитиною. За родинною традицією усі хлопчики вчилися на юристів, його тато працював адвокатом. Жуніор теж вчився і футбол лишав розвагою. Але 2006-го у складі більш ніж скромного "Насіоналю" він з’їздив на Копінью, відкритий кубок Сан-Паулу для юніорів, котрий вважаю головним переглядом талантів усієї країни на рік. Там було обіграно за його допомогою "Атлетіко Мінейро". Туди він і пішов, аби невдовзі потрапити до самого "Корінтінансу". Проте добрим той крок не став, легендарний клуб валився з усіх сил і поразка у кінці 2007-го на "Пакаембу" від "Наутіко" 0:3 викинула його до другого дивізіону. Торсида вривалася на тренування, полювала на домівки футболістів, збирала по 4 тисячі активістів для протестів біля штаб-квартири клубу. Тренер Нелсіньйо Батіста просто перестав ставити молодих гравців на завершальні матча аби не тільки не зламати їх морально, а й банально вберегти від насильства.

Жуніора відпустили у дрібний клуб "Томбенсе", який багато років через агентські схеми володів правами на гравця, проте в ньому він не виступав. Спочатку поїхав до Португалії у "Белененсеш". Там було 17 співвітчизників і крута як для бразильських реалій структура роботи. Молодий ж Жуніор засумував без родини і повернувся. Наступна спроба в Європі трапилася 2010-2011 роках. Бельгійський "Жерміналь Беєрсхот" орендував нападника. Задоволені були й клуб і гравець навіть незважаючи на кілька травм.

"У Бельгії, пам'ятаю, я грав проти Лукаку, який був ще в "Андерлехті". Йому було близько 17-и років, але він уже був монстром. І він уже був знаменитим, навіть про Ромелу знімали щось на кшталт реаліті-шоу. Окрім цього, рівень чемпіонату був дуже хорошим, я любив там грати", - згадує Неграо.

Через фінансову кризу бельгійці віддали його в суборенду до "Лозанни". В ігровому плані все пішло ще краще, ніж було.

"Там я зіткнувся з Шачірі, який грав за "Базель" і всі називали його "швейцарським Мессі", адже Джердан був там найкращим. У Швейцарії все було дуже добре, це чудова країна для проживання".

До Бразилії він повернувся через бажання "Томбенсе" продати його. Вийшло ж невдало і знов довелося грати в маленьких клубах.

Багато чого середньостатистичного було у кар’єрі Жуніора, зокрема й поїздка до Таїланду, аж допоки 2017-го 30-річного дядька не запросив на перегляд корейський "Тегу". Бразильця прийняли радо. Хоча сам нападник був цьому здивований. Іронія життя у тому, що за десять років до того він вже приїздив до цього клубу і тодішній тренер визначив, що він не підходить за стилем гри. Тепер ж цей поважний фахівець вже був президентом клубу. Після підписання Жуніор нагадав той випадок. Президент був шокований, він просто не пам’ятав тих подій і лише казав: "Не жартуй, хлопче. Тож був не ти? Правда?".

Далі ж було перетворення ноунейма на прекрасного лебедя. За три з половиною сезони (чотири стартові місяці пропустив через травму коліна) форвард забив 98 голів. З "Тегу" перейшов до статусного "Ульсану". Сам ж він зазначає, що про завершення кар’єри не хоче думати, буде насолоджуватися усім часом успіху. Але потім обов’язково стане юристом: "Так заведено в нашій родині і це хороша професія".