Три ідеальні кроки Фернандіньо. Легендарний бразилець повернувся на Батьківщину

"Без сумніву, це моє велике бажання, я мріяв знову одягнути футболку "Атлетико". З ним я завершу кар’єру, граючи лише за три клуби: два в Європі та один у Бразилії".

Заявити зіркового ветерана "Паранаенсе" зможе 18 липня, коли відкриється трансферне вікно. 22 червня у нього сплив контракт з "Манчестер Сіті", але де-факто у відпустку він пішов пізніше. Нині ж ветеран намагається максимально підтягнути кондиції і повернутися не лише людиною з великим музеєм різних титулів і нагород.

"Дуже щасливий, дякую своїй родині, яка завжди підтримувала мене в цьому рішенні. Не тільки моє серце, але й усі ми в цей момент радіємо. У нас було багато пропозицій від кількох різних клубів з Бразилії та з-за кордону. Але найрозумнішим рішенням було повернутися додому", - сказав Фернандіньо.

У дорослій команді "Атлетіко Паранаенсе" Ферна зіграв менше трьох років з 2003 по 2005. За цей час він був віце-чемпіоном країни, доходив до фіналу кубку Бразилії і Лібертадорес, став чемпіоном світу з молоді. Залишав "Ураганів" він як десятка, а повертається повноцінним опорником, але опорником формації Пепа Гвардьоли, тобто кермом команди. Сам гравець якось пожартував у інтерв’ю, що порівняно з журналістом він редактор, той хто все вичищає і робить правильним.

Його історія цікава багатьма моментами. Ферна ніколи серйозно не грав на дитячому і юнацькому рівнях. Десь тренувався, десь заявлявся за ситуативні команди на різні турніри. Грав чимало, але основним завданням була робота для банального і нелегкого заробітку. Тільки у 16 років він прийшов до академії "Атлетіко Паранаенсе" і почав свій шлях до футбольних успіхів без відволікання на зайве.

Перший прихід до "Ураганів" був для нього неймовірно успішним. Він сам ріс як гравець, але й клуб переживав неймовірний період. Трохи раніше до появи ФЕрни у 2001 команда була чемпіоном Бразилії (єдиний випадок в її історії). Віце-чемпіонство 2004 було теж великим досягненням і саме тоді на повну потужність запалала зірка іншого креативного бразильця і теж згодом гравця "Шахтаря" Жадсона. Пік кар’єри Фернандіньо у "Паранаенсе" це фінал Лібертадорес 2005, якраз перед переходом до "Шахтаря". Досить крутий момент в його карєрі, коли юний хлопець мав керувати усіма атакувальними діями. І він робив, що міг. Здолати ж монументальний "Сан Пауло" золотих часів Рожеріо Сені та Мурісі Рамальо було не реально.

А далі подорож.

"Коли мені запропонували перейти до донецького "Шахтаря", мені було всього 20 років. Тоді я нічого не знав про європейський футбол, не кажучи вже про Україну. Я не знав яка валюта використовується в Україні і я точно не міг показати на мапі, де вона. Для мене Європа була просто великим, далеким місцем з багатьма країнами.

Я все ще був дитиною з Лондріни, яка майже не мала досвіду відносин із зовнішнім світом. Пам'ятаю, як одного разу, ми поїхали грати у Копа Лібертадорес до Колумбії. Тоді клуб платив 30 американських доларів добових! Для мене це було дуже багато.

Пропозиція від Шахтаря, для мене була гарною нагодою проявити себе як футболісту. І, звісно, ​​була ще й приємна фінансова сторона".

Про час у "Шахтарі" Ферна згадував чимало: сніг, морози -27, зарплата готівкою, яка не влазить у скороварку. Проте він завше по доброму відгукувався про той період. Тим паче він зіграв у клубі вісім років. Можливо, два-три роки він таки пересидів, але й став не загубленою дитиною з Лондріни. Трофей кубку УЄФА у нього теж є. Припустимо, що він дещо пересидів у Донецьку (тоді саме Донецьку). Але пішов він у мега заможний проект, котрий також брав тренерів, які сприяли прогресу футболістів.

"Сіті" період розквіту і часто вимушеної покори гравця. Фернандіньо з блакитного Манчестера грав на двох чемпіонатах світу, але довго був тінню Яя Туре. Івуарієць лишався формальним опорником, та, насправді, творив, що хотів. Ось лише творити тоді міг він дуже багато і був домінатором центру поля. А Ферна ж працював за себе та нього. Доречі, ніколи у багатьох інтерв’ю бразилець жорстко не критикував африканця за його стиль гри. Лише радив його новому клубу взяти під Яя двох опорників.

Той період дав Ферні футбольну мудрість і дозволив дочекатися Пепа.

"На мій погляд, Фернандіньо може грати на десяти різних позиціях. Його клас дозволяє грати будь-де. Фернандіньо може діяти навіть у центрі оборони. Він швидкий, агресивний, розумний і сильний у верховій боротьбі. Цей гравець здатний добре розпочинати атаки, робити передачі вперед".

Але хитрий каталонець майже не експерементував з Ферною, той був опорником (з широкими функціями) й інколи центральним захисником. Зрештою, не формальна позиція вирішує яким буде діапазон дії футболіста.

Як і Пеп, Ферна спробував усе аби досягнути головної мети – перемоги в Лізі Чемпіонів. Але, якщо тренер може зайти ще на одну спробу, то футболіст вирішив не гратися у зайве. Час не обманути. Дуже сильний гравець Фернандіньо більшу частину сезону був у "Сіті" лідером роздягальні, грав менше ніж прагнув.

Своїм рішенням залишити "Сіті" він здивував Пепа. Гвардьолі про це сказав журналіст на прес-конференції і тренер відверто розгубився, він того не чекав.

Тепер у Фернандіньо новий етап у "Паранаенсе", проекті суперечливому і цікавому та ще й з тренером, який взяв його на чемпіонат світу у рідній Бразилії, Луїсом Феліпе Сколарі. Здається, у своїй кар’єрі Ферна ніколи не помилявся з рішеннями, ніколи не йшов туди, де буде погано. Хай щастить!

Фото - Getty Images/Global Images Ukraine