Європейськi дербі. Мадридське

Примітка редактора. На наших очах, за якихось три роки число топ-клубів у Мадриді подвоїлося. Вже в неділю багатий і манірний «Реал» зіткнеться з бунтарським, але теж не бідним «Атлетiко». Перед цієї епічною битвою пропонуємо ознайомитися з матеріалом 2013-го року про історію мадридського дербі.

Мадрид – класична європейська столиця. Така ж важлива і манірна, як Лондон чи Відень – потрапивший в столицю Іспанії з перших хвилин перебування розуміє, що він знаходиться в головному місті країни. На любові до футболу це відбилося по-своєму: у мадридців є пафосний Королівський Клуб, який завжди повинен був грати першим номером, гравці зобов'язані були бути джентльменами, і навіть вболівальники висловлюють протест інтелігентно – білими хусточками. Найбільший у світі бюджет, великий стадіон, кращі футболісти світу – не клуб, а вітрина.

Але в іспанській столиці також є клуб бідний і бунтарський. Його заснували століття тому три баскських студента – вони не захотіли вболівати за клуб, який символізує Мадрид. З фінансами у цієї команди бували такі проблеми, що доводилося економити навіть на формі. Керівництво команди свого часу довелося купити дешеву тканину для матраців та зшити одяг для гравців з неї. З тих пір другу команду Мадрида і називають «матрацниками» ... За принципами розвитку набагато ближче до цієї команди була «Барселона» - і дійсно, клуби досі підтримують хороші стосунки.

Зрозуміло, що дербі Мадрида стало протистоянням філософій клубів. «Реал» міняв тренерів за оборонну гру – в «Атлетіко» скоро на пам'ятник напрацює Дієго Сімеоне. «Бернабеу» протестує білими хусточками – з «Кальдероном» по несамовитості підтримки можуть посперечатися хіба що стадіони Севільї. Кумирами «вершкових» були виключно джентльмени начебто Зідана, Рауля, Касільяса – «матрацники» нічого не мають проти Дієго Кости і не мали проти Хуана Лопеса, який отримав 44 попередження в перших 65 матчах за клуб.

Особливостi протистояння

Всі знають притчу во язицех - «Атлетіко» неймовірно довго не міг виграти мадридське дербі. Так склалося, що дербі Мадрида в серіалі «Європейські дербі» йде передостаннім - і за весь цикл складно пригадати протистояння, в яких одна команда не могла здолати ворога так довго. На думку спадає тільки дербі Рони, в якому «Сент-Етьєн» не міг обіграти «Ліон» 14 років. Протривала серія 25 матчів, навіть французам стільки не снилося.

Але насамперед - «матрацники» весь цей час не так погано себе почували! Це не той випадок, коли гранд однією лівою, в напівсонному темпі обіграв аутсайдера і забуває про нього до наступного дербі. В останні роки «матрацники» виграли чотири єврокубка, двічі пробивалися в Лігу Чемпіонів, регулярно мали у своєму складі форварда (та й не тільки) топ-рівня... Але перемог не було дуже довго.

Масло в вогонь

На фанатському рівні протистояння «вершкових» і «матрацників» завжди було спекотним – якраз на рівні класової боротьби. Народна команда «Атлетіко» проти великого і пафосного «Реалу» – що може бути цікавіше?.. А «вершкові», як більш багатий клуб, ще й переманювали зірочок у своїх сусідів (хоча, треба визнати, робили це рідко). Уго Санчес і Сантьяго Соларі в різний час були лідерами «Атлетіко» - але пішли на «Бернабеу» за трофеями, явно не прогадав. Інші зірки «Реала», Хуаніто і Рауль, провели в стані «матрацників» юність, а Хосе Луїс Камінеро, навпаки, непогано проявив себе на «Кальдероне» вже після академії «вершкових».

Пов'язана з суперництвом мадридських грандів й інша історія. Луїс Арагонес був вихованцем «Реала», але за рідний клуб не провів жодної гри. «Вершкові» раз за разом сплавляли його в оренду, а потім і зовсім розлучилися з кантерано. Арагонес став спочатку видним форвардом, а потім дуже примітним тренером, в обох випадках допрацювався до збірної – але образу на «Реал» затаїв. Людина десять років провів у «Атлетіко» як гравець, п'ятнадцять як тренер - і не пропускав нагоди насолити клубу, який колись їм знехтував. Подейкують, що навіть невиклик Рауля на Євро-2008 був з цим пов'язаний – і переможця за це публіка дуже судила.

Зiрки дербi

Один гравець і тренер, який особливо налаштовувався на дербі, вже названий вище. Блищати в матчах з «Атлетіко» обожнювали легенди «вершкових»: Рауль, Сантільяна, (відповідно 11 і 13 голів «матрасникам»), а також Касільяс (13 матчів на нуль).

Роналду я, на відміну від керівництва «Реала», легендою назвати ще не готовий, але в дербі Мадрида він грав просто феноменально: його дальні «постріли» і філігранні штрафні досі в пам'яті. У «матрацників» можна згадати бомбмардіра Франсіско Кампоса, видатних воротарів Рейну і Ресіно... а також божевільного президента Хесуса Хіля. Він називав президента «Барси» порожнім понтовщіком, бажав смерті своїм заздрісникам, а про «Реал» говорив наступне:

«Ми вже втратили повагу до галактик, бо кажуть, що« Мадрид »- галактична команда, хоча такого поняття немає в словниках. Зараз, оскільки вони володіють такою владою, звичайно ж, вони ставлять свого академіка в Королівській Академії, і він вводить в словник це визначення».

Топ-5 дербi

Сезон 1958/1959, пiвфiнал КЧ. «Атлетiко» – «Реал» 1:0

Сезон 1958/1959, пiвфiнал КЧ. «Реал» – «Атлетiко» 2:1

Історики досі сперечаються, за яку ж насправді команду вболівав диктатор Франко. Громадська думка відносить його до «Реалу», але є дані, що підтверджують його симпатію до «Атлетіко». У будь-якому разі, за часів його правління обидві столичні команди переживали прекрасні часи і частенько займали 1-2 місця в турнірній таблиці. І займали не тільки за принципом «Королівський Клуб перший, «Атлетіко» другий» - під час правління диктатора «матрацники» виграли п'ять чемпіонств.

У сезоні-1957/1958 «Атлетіко» посів друге місце в чемпіонаті – і, оскільки «Реал» виграв чемпіонство й КЕЧ, отримав можливість дебютувати в єврокубках. Іспанський футбол у той час був на підйомі, так що «Друмкондра» (Дублін), ЦСКА (Софія) і «Шальке» (Гельзенкірхен) на ранніх стадіях були переможені - і в півфіналі настав час грати проти європейського гегемона. У першому матчі «Реал» пропустив вже на тринадцятій хвилині, але зумів виграти 2:1. На рідному стадіоні «Атлетіко» зусиллями своєї легенди Енріке Кольяра забив гол у роздягальню, втримав перевагу – але це означало лише перегравання. Правило виїзного гола ще не ввели, і обом командам довелося їхати з Мадрида в Сарагосу.

На нейтральному полі Кольяр забив ще раз, зрівнявши рахунок у першій же атаці після голу ді Стефано. На ранніх стадіях у «матрацників» запалював бразилець Вава, який за кількістю м'ячів у сезоні поступився тільки Фонтену – але у вирішальних матчах проявила себе повноцінна легенда ... Але у «вершкових» таких легенд було більше – Пушкаш забив перед перервою і вивів свою команду у фінал. У фіналі «Реал» з перебуваючим на піку ді Стефано і Пушкашем знову обіграв «Реймс» і вчетверте поспіль завоював Кубок Чемпіонів. А «матрацники» навіть на регламент зараз образитися не можуть – точно так само (2:1 вдома, 0:1 на виїзді, перемога в переграванні) вони зіграли в 1/8 з ЦСКА.

Сезон 1969/1970, 25-й тур. «Атлетiко» – «Реал» 3:0

Стадіон «Реала» названий на честь Сантьяго Бернабеу, бо з ним названі кращі часи в історії клубу. Стадіон «Атлетіко» названий на честь Вісенте Кальдерона, тому що він вивів «Атлетіко» на новий рівень. Тільки при ньому «матрацники» змогли розпеченим залізом випалити зі своєї пам'яті почуття вторинності, стати самостійним грандом іспанського футболу. Перед звітним матчем «матрацники» йшли на другому місці в таблиці, між двома класичними грандами – під «Атлетiком», над «Реалом». І мабуть, саме винос «Реала», за який все ще грав Хенто і який тренував Муньос, став вирішальним кроком до чемпіонства.

Сезон 1974/1975, фiнал Кубку.«Реал» – «Атлетiко» 0:0 (4:3)

Батько та cин. Взагалі, це унікальна династія – Пепе є четвертим воротарем в своєму поколінні

«Реал» ще жодного разу не вигравав дербі у фіналі Кубка. Вже на наступний сезон після тієї зустрічі в КЕЧ «вершкові» отримали на «Бернабеу» 1:3, через рік програли 2:3. Тільки одного разу їм вдалося виграти Копа дель Рей саме у «Атлетіко» – в серії пенальті, після 120 хвилин без голів. «Матрацники» у попередньому сезоні дійшли до фіналу КЕЧ, потім виграли Міжконтинентальний Кубок – але пробити з гри Мігеля Анхеля їм так і не вдалося. У серії пенальті удар з «точки» не вийшов у дель Боске, але Мігель Рейна все одно пропустив більше.

Сезон 1999/2000, 10-й тур. «Реал» – «Атлетiко» 1:3

А закінчити хочеться дуже красивою і повчальною історією.

Звітний сезон обидві команди проводили просто огидно. Хесус Хіль, як рукавички, міняв тренерів і спостерігав за тим, як його клуб йде на дно. Флорентіно Перес, навпаки, занадто довго довіряв Тошаку – не звільнили його після програного чемпіонства і вильоту в ЛЧ від «Динамо», він отримав повний провал на старті нового сезону. Однією з головних проблем «Реала» був пост номер один – статусу команди з Роберто Карлосом, Сальгадо, Зєєдорфом, Раулем не надто відповідали Альбано Бізаррі та вікової Бодо Іллгнер.

Дербі стало кошмаром для «вершкових». Морьєнтес швидким голом немов роздражнив команду Раньєрі – Хассельбайнк ​​зрівняв рахунок вже через кілька хвилин, ближче до перерви оформив дубль, а між цими голами також відзначився Хосе Марі. Невідомо, що в роздягальні говорив Тошак, але всі ці настанови пішли прахом вже через кілька хвилин – червону за фол останньої надії отримав Бізаррі. Махнувши рукою, валлієць підняв з лавки кантерано Ікера Касільяса, який нещодавно відзначив 18-річчя.

Молодий воротар у грі 10 на 11 не пропустив – матч так і закінчився 1:3. Через два тури звільнили Тошака, а прийшовший замість нього дель Боске прекрасно знав Касільяса і зробив його першим номером. Далі була перемога в ЛЧ, що додала вістів що гравцеві, що тренеру; другий фінал ЛЧ, що затвердив Ікера в статусі топ-воротаря; травма Канiсареса, що зробила його першим номером збірної... Дербі Мадрида, програне «Реалом», принесло Королівському клубу набагато більше, ніж три очки – воно відкрило для мадридців великого кіпера. А «матрацників» ця перемога не врятувала навіть від вильоту до Сегунди.

У 2014-му році нарешті сталося те, напевно, єдине, чого досі не бачив футбольний Мадрид. Дербі у фіналі єврокубка – та ще й найголовнішого! Звичайно, перевага "вершкових" читалося, як кажуть, по губах – а вже коли з поля вже на 9-й хвилині пішов недолікований Дієго Коста... Але при всьому при цьому "Атлетіко" мав реальний шанс виграти свого першого «Вухатого» – так, завдяки помилці Ікера Касільяса, але це теж частина гри, частина дербі. На «королівське» щастя, за кілька секунд до кінця матчу знайшовся Серхіо Рамос і своїм скаженим ударом перевів фінал в овертайм. А там «Реал» впевнено добив ослаблих «матрацників» – і виграв Десіму, десятий Кубок Чемпіонів.

З тих пір «Атлетіко» зумів кілька разів взяти реванш різних ступеней важливості – переміг «Реал» у протистоянні за Суперкубок і вибив з розіграшу Копа дель Рей, а також переміг у Примері, залишивши перший клуб Мадрида на третьому місці. Враховуючи повний лазарет «Реала», всі шанси на успіх будуть у "Індіанців" і в неділю, проте навряд чи хтось ризикне поставити на це велику суму грошей, адже в дербі далеко не все пояснюється з точки зору логіки.