Одного разу десять років потому. Зінедін Зідан

Якби він грав у якійсь спортивній лізі Північної Америки, йому напевно б відвели почесне місце в Залі слави. Дивлячись, з якою простотою він брав бар'єр за бар'єром, здавалося, що Гру він сприймає як якусь аркаду, в якій шлях до мети побудований на хитрості. "Ювентус", збірна Франції, мадридський "Реал" - ці команди придали його фігурі знаковий образ, з ними він виграв все, про що тільки міг мріяти.

І зараз в його житті настав новий етап.

Марсель 50-х років

Портовий південь Франції буквально кишить мігрантами. Марсель - один з найбільших південних міст, куди вихідці з колишніх французьких колоній прибувають в пошуках кращого життя.

В середині 50-х років сюди приїхав і расовий бербер Смаїл Зідат. Проживав він в одній з сумовитих залізобетонних багатоповерхівок на околиці міста, працював на будівництві, вантажником у порту і експедитором в супермаркеті, а Зіданом, за чутками, став по неуважності якогось чиновника, що перекрутив його прізвище на слух (як бачите, таке трапляється не тільки в "Старбаксі").

У невеликій, бідно обставленій квартирці тулилося все сімейство Зіданів: глава сім'ї Смаїл, його дружина Маліка і дітвора - дочка Лола, сини Фарід, Джамсль, Нурідін і Язід Зінедін. Останній - наймолодший, скромний і тихий. Він разом з братами днями пропадав на вулиці, грав у футбол, і з часом став проявляти незвичайні здібності, іноді даючи фору навіть старшому Нурідіну.

Батьки помічали тягу сина до футболу. Однак оплачувати заняття в секції вони були не в силах, тому Язід займався в аматорських клубах "Сен-Арі" і "Септем-ле-Валлон". Тамтешні тренери-волонтери не завантажувати хлопців фізикою і тактикою, а просто виводили їх на поле і кидали м'яч. Потрапити на олівець до професіоналів було дуже важко. Хоча зрідка скаути "Олімпіка" прочісували місцеві поля, тому якийсь шанс засвітитися у хлопців все-таки був. Нехай і зовсім невеликий.

Жан Варро займався тим, що заради власного задоволення нишпорив по всіляких юніорських змаганнях і вишукував таланти для улюбленого "Канна". Коли на одному з таких заходів він побачив Зінедіна, який роздавав діамантові передачі і проходив одного супротивника за іншим, то не повірив, що хлопця не вів жоден професійний клуб. Варро навіть забув, що приїжджав дивитися зовсім іншого футболіста.

Батьки Зінедіна не опиралися переїзду сина до Канн. Навпаки, вони розуміли, що двох таких шансів життя не дає. Тим більше клуб узяв на себе всі зобов'язання щодо забезпечення хлопця - від харчування та проживання до освіти, навіть спортивну стипендію виплачував, розмір якої варіювався залежно від успішності.

До навчання, щоправда, інтроверт Зінедін інтересу не проявляв ніякого. Але зате в чотирнадцять років він підписав перший професійний контракт, а в шістнадцять дебютував у першій команді "Канна", вийшовши на заміну за п'ятнадцять хвилин до кінця матчу першого французького дивізіону проти "Нанта".

"Мене випустили на поле лише на 15 хвилин. Я тоді торкнувся м'яча всього три рази, але ніколи більше не відчував себе щасливішим. І не лише тому, що я грав зі справжніми зірками і кумирами Златко Вуйовічем і Руді Кролом (хтось пам'ятає їх тепер крім Зізу? - ред.). Справа в тому, що за чверть години я заробив майже 5000 франків - це в шість разів більше моєї місячної зарплати".

У 1991-му році "Канн" стрибнув на 4-е місце в таблиці і кваліфікувався в Кубок УЄФА, проте надовго в ньому не затримався, вилетівши від московського "Динамо". Тоді на прізвище Зідана в протоколі ще ніхто не звертав уваги – лише черговий талановитий молодик, один з багатьох, що не має навіть стабільного місця в складі, та ще й запальний в доважок до всього.

Неврівноваженість завжди була слабким місцем Зідана. Він заводився без гасу і отримував червоні картки навіть у найважливіших матчах. Наступити на гравця збірної Саудівської Аравії та буцнути Марко Матерацці на чемпіонатах світу? Немає нічого простішого. Граючи ще за юнацькі команди "Канна", він часто проводив вечори на кухні за миттям посуду або драїв підлогу в коридорах тренувальної бази.

"Я ненавиджу несправедливість і насильство. Я отримую безліч ударів за гру. Я приймаю їх, але одного разу приходить момент, коли не можу більше стриматися. Це сильніше за мене... Я виходець з неблагополучного району в Марселі. Тут зазвичай не смакують бійки, але якщо хтось провокує тебе, ти зазвичай себе не стримуєш".

Ролан Курбіс, тренер "Бордо", куди Зінедін перейшов у 1992-му, якось згадував: "Ми відразу зрозуміли, що перед нами - видатний талант. Але були моменти, коли з ним нічого не можна було вдіяти, у нас просто опускалися руки. Він був дуже впертий, навіть занадто!"

Тим часом життя Зізу почало швидко змінюватися, зміни відбувалися навіть занадто швидко. Покинувши "Канн", де йому не вдалося гармонійно поєднувати службу в армії з ефективною грою у футбол, він закріпився в основному складі "Бордо", з яким у 1995-му році виграв Кубок Інтертото.

Причому на той момент він вже був повноправним членом національної французької збірної. Дебют за "триколор" припав на серпень 1994 го - на товариський матч з чехами. Зідан вийшов на заміну по ходу зустрічі за рахунку 0:2 і швидко відзначився дублем. На 85-й хвилині він здивував чеського воротаря Петра Коубу ударом з лівої, попередньо обігравши двох захисників, а через дві хвилини виграв повітря під час подачі кутового.

Наступного дня преса вибухнула порівняннями дебюту Зідана з дебютом великого Платіні, який у своєму першому матчі за збірну забив всього один гол. Однак тренер націонала Еме Жаке не поспішав з висновками, використовувати Зізу регулярно він став тільки в другій частині відбору до Євро-96.

А от на самому турнірі Зідан вже творив мистецтво; своєю грою він спокушав не тільки провідні клуби Франції, але і всієї Європи. Еме Жаке: "Якби не було Зідана, наша команда була б зовсім іншою".

Кар'єра продовжувала підніматися вгору, і влітку 1996-го за 35 млн франків видатного плеймейкера підписав "Ювентус". Зі "Старою синьйорою" Зідан в матчі за Міжконтинентальний кубок засмутив аргентинський "Рівер Плейт" і два роки поспіль брав штурмом чемпіонат Італії.

Ключовим елементом його гри були не швидкість і боротьба, а елегантність і легкість, з якою він проходив крізь захисників як ніж крізь масло. "Моєю метою не було грати красиво, я просто хотів грати ефективно. Так, я не був бомбардиром, але зате я робив бомбардирами багатьох інших гравців".

У 1996-му і 1997-му роках Зідан займав другі місця у голосуванні ФІФА, поступаючись званням найкращого футболіста планети бразильцю Роналдо. Однак у 1998-му він нарешті виграв цей приз. Видатна гра Зізу у складі французької збірної, яка у фіналі домашнього чемпіонату світу завдяки дублю плеймейкера обіграла бразильців (3:0), не залишила його конкурентам жодних шансів. У 2000-му поруч із Золотою Нікою "триколор" поставили ще й Кубок Європи, а трофейна кімната Зідана поповнилася ще однією медаллю та призом найкращому гравцю за версією ФІФА.

Це був пік.

Чутки про зустріч Флорентіно Переса з Зіданом з'явилися в травні 2001-го, хоча сам футболіст клявся у вічному коханні "Старій синьйорі" і заявляв про готовність відпрацювати контракт до кінця, тобто до 2005-го року. Проте влітку трансфер все ж таки відбувся. За рекордні на той час 75 млн євро Зізу перебрався в "Реал", що зібрав у своєму складі колекцію футбольних зірок: Луїша Фігу, Девіда Бекхема, Роберто Карлоса, Рауля, Зідана...

Для багатьох така сума здалася завищеною, проте сплачені за себе мільйони Зізу став відпрацьовувати з першого ж дня в Мадриді. З "вершковими" він виграв чемпіонат Іспанії, два Суперкубка Іспанії, повторив перемоги в Міжконтинентальному кубку і Суперкубку УЄФА. Але вишенькою на цьому багатоярусному торті є Ліга чемпіонів сезону-2001/2002.

Тоді, у фіналі, що проходив на глазвегіанському "Хемпден Парку", Зідан поклав у ворота "Байєра" м'яч, який запам'ятали всі, незалежно від клубної приналежності. Роберто Карлос промчав по лівому флангу, в боротьбі із захисником навісив на лінію штрафного, а там сферу вже чекав гравець під номером п'ять, який трохи поклав корпус і ударом зльоту увігнав м'яча під поперечину воріт Бутта.

"Реал" переміг. Зідана УЄФА назвала найціннішим гравцем турніру. Про його чотирьохматчеву дискваліфікацію на старті розіграшу вже ніхто й не пам'ятав.

У 2003-му у голосуванні ФІФА Зідан обійшов співвітчизника Тьєррі Анрі, а в 2004-му був названий найкращим гравцем Європи за останні 50 років. Ці нагороди стали для нього останніми. Мадридський "Реал" почав хитатися з боку в бік, збірна Франції старіла, втрачаючи глянцевий блиск. Чемпіонат світу 2002-го року Зізу взагалі пропустив через травму, а після Євро-2004, на якому "триколор" з тріском провалилися, і зовсім вирішив завершити міжнародну кар'єру.

Повернутися в склад його переконало тільки те, що на Чемпіонаті світу-2006 французька команда, яка посивіла ще більше, без капітана була приречена. І якщо в груповому турнірі мундіалю Зідан волів грати епізод, то в плей-офф він рвав і метав. Він допоміг команді дійти до фіналу, де знову проявив себе, реалізувавши пенальті ворота Італії. Але "Скуадра" відігралася. А за десять хвилин до закінчення додаткового часу Зізу раптом розвернувся і покрокував назустріч Марко Матерацці, що йшов слідом за ним...

...Після завершення кар'єри Зідан залишився вірний "Мадриду" - тренував молодь, користувався повагою трибун і навіть зіркових футболістів з першої команди. А 4 січня 2016-го року президент клубу Флорентіно Перес зібрав прес-конференцію, щоб сказати пару гарних, але від того не менш важливих слів: "Ми ухвалили рішення призначити новим головним тренером мадридського "Реала" Зінедіна Зідана. Зінедін, це твій клуб і твій стадіон. Я знаю, що для тебе не існує слова "неможливо".