Барселона. Чи є життя без Хаві?

- Що ж ви без мене робити будете?! ...

- Вигравати трофеї.

Довільна творчість автора.

Сивий факт: кожен спортивний клуб стикається з періодом, який ми зазвичай називаємо "зміною поколінь".

Але в чому ця зміна полягає у випадку з "Барселоною"? Чи сильно потрясло Каталонію після того, як пішли Пуйоль, Вальдес, Хаві?

Мабуть, ні. Ці події могли б викликати в ЗМІ інформаційні цунамі, якби несли за собою наслідки, більш значущі, ніж констатація факту відставки клубних легенд.

Коли Хаві попрощався з Барселоною і вирушив торгувати обличчям серед катарських дюн, на цікавому сервісі Quora футбольні гіки розвели дискусію на тему "як жити далі". Цікава вона тим, що між рядків практично кожного коментаря легко читалося "це, звісно, втрата, але незамінних людей не буває".

Це дійсно втрата. Але тільки в плані досвіду і легендарності, романтики, якщо хочете. А все тому, що можливі негативні ігрові наслідки були амортизовані завчасно, і тепер ми можемо відчувати тільки ностальгію.

Адже "Барселона" не стала рубати з плеча. Вона поступово зменшувала залежність свого півзахисту від Хаві. Якщо в сезоні 2013/14 Хаві зіграв у 30-ти матчах чемпіонату, 26 з яких почав в "старті", то в наступному футбольному році ці цифри змінилися на 31 і 19 відповідно.

А з Лігою чемпіонів ще цікавіше: 9 з 10-ти в "старті" в сезоні 2013/14 і 2 з 10-ти - в сезоні 2014/15. Тобто в минулому сезоні Хаві вже не визначав малюнок гри "блаугранас". Просто тому, що футбол "Барселони" завершив процес вертикалізації, і "тікі-така" в чистому вигляді залишилася в минулому.

А зараз Хаві немає взагалі. Як це відбилося на грі команди? Та ніяк.

Середня довжина пасу збільшилася на два метри і складає на даний момент 18 метрів. Але від цього трохи постраждала точність, показник якої зменшився з 88% до 85% (знову ж таки, у порівнянні з минулим сезоном). Однак завчасно зіграний склад півзахисту забезпечує все ті ж 59% володіння м'ячем.

Просто сміховинні цифри, щоб втрату легенди вважати критичною. Ракітіч-Бускетс-Іньєста-Маскерано не бояться брати на себе відповідальність, і стабільно дотримуються заданого раніше курсу, адже не вчора з командою контракт підписали.

"Барселона" в сезоні 2013/14

"Барселона" в сезоні 2014/15

"Барселона" в сезоні 2015/16

Але суть всієї цієї писанини в цьому і полягає, що "Барселона" не страждає від такої болячки як "культ особистості". Скільки б гігабайтів контенту намагалися б на цьому створити. І це може бути застосовано до будь-якої каталонської легенди. Адже ніхто не сумує за Пуйолем і Вальдесом - а вони свого часу теж виявилися непотрібні команді.

Та й справа навіть не в зміні поколінь. Просто розкажіть Луїсу Суаресу про травму Лео Мессі. Розкажіть йому про це в обличчя. Так, без "болбоя" "Барса" стала трохи більше пропускати, але це логічно, тому що травму Мессі, на відміну від відставки Хаві, ніхто не планував.

"Барселона" все-таки вийшла на той еволюційний рівень, коли клубну систему справді, не вагаючись, можна назвати саме системою, і коли модернізація не щадить нікого.

Втративши Хаві, команда втратила ментального лідера, який провів з нею кращі роки свого життя, але ніяк не опору в ігровій схемі. Так що попередьте Іньєсту і всіх, кому за тридцять (та й просто всіх), що рано чи пізно настане той момент, коли вони все більше часу проводитимуть на лавці запасних. Слідувати за білим кроликом у них точно не вийде.