Кубок Іспанії. Севілья - Сельта 4:0. Коноплянка в міліметрі від фіналу

Севілья. Стадіон Рамон Санчес Пісхуан. 36 659 глядачів
"Севілья" - "Сельта" 4:0

Ви коли-небудь займалися консервуванням в домашніх умовах? Тоді вам знайомий цей процес – коли ти працюєш ключем, затягуєш кришку все сильніше і сильніше, наближаючись до кульмінації. І там або ти все зробиш акуратно, і процес буде завершено – або перетиснеш, банка трісне, а процес консервування завершиться невдачею. От саме так розвивалася гра на "Пісхуані" в перші тридцять хвилин.

"Севілья" поступово – але невідворотно – затягувала "ключ" на галісійській шиї. Кількість і якість моментів збільшувалась, збільшувалась, збільшувалась… В середині тайму господарі упритул підійшли до голу – скажімо, в одній атаці могли забити двічі. Але удар Банеги парирував кіпер, а Н'Зонзі просто не влучив головою у дальній кут. І за дві хвилини – пік цього тиску. Пенальті! Серхіо Гомес все-таки завалив Вітоло (пас на хід тому віддавав Коке). Гамейро пробив і непогано, але прогнозовано для Бланко.

Що, банка тріснула? За кілька хвилин, коли той же Серхіо Гомес, який привіз пенальті, розстріляв хрестовину воріт Ріко, а потім ще один удар галісійців пролетів зовсім поруч із дальньою штангою – здалося, що саме так і є. Що перетягнули, перетиснули – і поплатяться. Але рохібланкос швиденько відкрутили ключа назад, послабивши тиск попереду і збалансувавши ситуацію біля своїх воріт. І почали нібито знову притискати "Сельту" до штрафного.

Втім, м'яч Рамі не читався. Хоча – коли це голи зі стандартів були "за грою"? Подача, удар головою, ліва шістка. Один конкретний епізод, абсолютно відірваний від загальної течії матчу. А з іншого боку – перевага чи не за всіма параметрами, крім, хе-хе, володіння м'ячем, була саме у господарів. Так що…

"Сельта" вийшла з роздягальні із палаючими очима, і непогана атака на самому початку все-таки пройшла на Кабраля. Не вийшло у Густаво нормального удару… "Севілья" нагадала про те, хто в домі хазяїн, шикарним ударом Банеги зі штрафного – Бланко довелося політати пташкою. Але гості не зважили на це попередження – і скоро, дуже скоро за це фатально поплатилися. Галісійці побігли уперед, кинули захист напризволяще – а Гамейро за три хвилини двічі утік від візаві на довгі передачі. Спочатку навіть довелося поборотися з Джонні Кастро, але Кевін встояв на ногах і пробив у верхній кут. А за три хвилини оборонці були відіграні шикарною передачею Банеги – і удар в ближній кут Бланко не взяв.

Переживши мить тріумфу, Емері почав робити заміну. Традиційно в середині тайму вийшов Коноплянка – втім, нічим особливим він не запам'ятався, бо грав глибоко, далеко від воріт. Навіть четвертий гол, який прийшов з лівої бровки – зробив не він, а Вітоло, що розташувався вище. Крон-Делі повторив спринтерський ривок Гамейро і точно пробив низом.

Ця перемога – найбільша для "Севільї" у півфіналах Кубку за останній 61 рік (1955-го з рахунком 5:0 був розбитий "Реал") – фактично вивела найфранцузькішу команду Ла Ліги (п'ять в основі, ще й Какута) у фінал. Де на 99,99% вона гратиме із "Барселоною". Подивимось, як змінилися ці команди після тбіліського поєдинку.