Неймовірні пригоди Барселони на островах

Острів - більше, ніж просто географічна утворення. Це відособлені від зовнішнього світу люди і долі, які волею-неволею протистоять і змагаються з усім іншим світом. Уже завтра грізнiй «Барселоні» доведеться грати на Канарських островах – UA-Футбол згадує, які вильоти раніше були у каталонців на населені острови.

(Зрозуміло, матчі на величезному острові Великобританія не йдуть в розрахунок – тільки маленькі і горді острівці).

Неприступнi

«Лас-Пальмас»

32 матчi «Барселони» на виїзді: 11 перемог, 4 нічиї, 17 поразок

Треба сказати, що багато хто навіть з більш топових суперникiв має з «блаугранас» набагато гіршу статистику в рідних стінах. Канарцi й в кращі часи рідко вибиралися в верхню половину таблиці, але бiй «Барсі» задавали завжди. На виїзді, правда, програвали майже все (2 перемоги за всю історію), але можливість боротися й мати позитивну статистику зустрічей з самою «Барсою» дорогого коштує.

З усіх перемог «Лас-Пальмаса» виділяється успіх в 1973-му. «Амарільйос» поставили підніжку гранду на самому фініші чемпіонату, коли обіграли 2:1, дали тим самим виграти чемпіонат «Атлетіко» – і, напевно, стимулювали тим самим трансфер на «Камп Ноу» Йохана Кройфа. Кращі сезони в історії «Лас-Пальмаса» – друге й третє місця в кінці шістдесятих – принесли дві перемоги над «Барсою». У 1967-му канарцям вдалося рознести каталонців 4:1, а ось сезон, що закінчився другим місцем, приніс лише домашню нульовку з грандом. Зате вдалося перемогти на «Камп Ноу» і перший раз у своїй історії фінішувати вище «Барселони» в турнірній таблиці!

Найбільші перемоги в рамках протистояння все одно за «Барсою». Еленіо Еррера на чолі «блаугранас» взагалі непогано спростовує тезу, що його команди грали в закритий футбол – зокрема, «Лас-Пальмас» йому вдавалося двічі за сезон, вдома й на виїзді обіграти по 8:0. Ще раніше, в 1959-му, «Барса» Еррери виграла на Канарах 2:0 (гол Суареса) і зробила вирішальний крок до чемпіонства. До останнього часу виграти в «Лас-Пальмаса» на виїзді було на кшталт подвигу: надтяжкий переліт з континенту перетворював матч на «Естадіо Гран-Канарія» в тортури.

Колись страшнi

«Мальорка»

32 матчi «Барселони»: 15 перемог, 4 нічиї, 13 поразок

Більш-менш рівна статистика ігор з «червоно-чорними» – плід золотих дев'яностих, коли виліт на Балеари був завданням із зірочкою абсолютно для всіх клубів. Лідер тієї золотої «Мальорки» все ще не закінчив кар'єру, тільки грає на іншому курорті – а для клубу з тих пір пройшло начебто три життя... У 1998-2000 рр. балеарци виграли у «Барси» чотири домашніх матчі поспіль (правда, програли фінал Кубка), один з яких приніс Суперкубок Іспанії – і це були по-справжньому великі матчі. Ферреру руку біля бровки тиснув Арагонес, ван Гаалу – Ектор Купер, а в атаці Трістан та Ето'о змагалися з Рівалдо і Клюйвертом.

Крім того, саме на Балеарах дебютував один великий каталонець

Через деякий час одна команда змогла навіть щодо дуже пристойного рівня додати, а інша впала. З останніх 12 матчів «Барселони» на «Іберостарi» виграні були десять, а інші два – осічки, на які Хосеп Гвардіола, скажімо так, був згоден. У 2009-му році, який приніс «блаугранас» шість кубків, тренер виставив неоптимальний склад і на матч-відповідь півфіналу Кубка (перший матч «Барса» виграла 2: 0), і на 36-й тур вже виграного чемпіонату. Якщо Олександру Глібу сезон в «Барсі» і приніс якийсь досвід, то це був досвід матчів на Балеарах.

Драматичнi

«Тенерiфе»

14 матчiв «Барселони»: 7 перемог, 3 нічиї, 4 поразки

Друга канарська команда завжди була в Прімері незваним гостем. За 13 сезонів в елітному дивізіоні «Тенеріфе» тричі вдалося фінішувати у верхній половині таблиці (причому два рази аж на п'ятому місці), але весь інший час клуб вирішував виключно завдання невильоту. Проте, в історію «Барси» і навіть її класичного протистояння з «Реалом» остров'яни увійшли.

У 32-му турі чемпіонату-91/92 бадьора круїффовська «Барселона» завітала на Тенеріфе. У складі «блаугранас» сяяли Куман, Стоїчков, Лаудруп й Гвардіола, команда йшла до захисту чемпіонського звання. Суперник же гарячково боровся за виживання... що не завадило йому виграти 2:1 з дублем Пiццi – майбутнього форварда «Барси» і тренера «Валенсії». Було дуже схоже, що «Тенеріфе» остаточно змістив акценти в чемпіонській гонці – але в останньому турі остров'яни гримнули вдома й «Реал», залишивши чемпіонський трофей на «Камп Ноу».

Через три роки все було ще драматичніше. «Тенерифе» розглядався як ще більш безпросвітний аутсайдер (Пiццi ще не пішов в «Барсу», але великий Редондо вже грав за «Реал»), але й «Барса» як команда Кройфа переживала виродження. Команда з Кройффом-молодшим в атаці, Бускетсом-старшим в воротах і Корнєєвим в якостi джокера отримала чисельну перевагу на 20-й хвилині (причому у «Тенеріфе» був вилучений воротар), але все одно поступилася 1: 2. А ще через пару років, вже з Боббі Робсоном у бровки, на острові видалялися вже гравці «Барси». Команда з Фігу, Гвардіолою, Енріке й Роналдо в атаці залишилася на півгодини гри вдев'ятьох (червоні отримали Надаль і Абелардо) і була розбита. Юпп Хайнкес розгромив «Барсу» 4:0 вперше в житті…

Зрозуміло, такі яскраві сплески відбувалися на тлі стабільних і впевнених перемог «Барси» на класі. Крім вищеописаних виграшів, у «Тенеріфе» є тільки перемога в матчі-відповіді Кубка після 0:7 на «Камп Ноу». Останні два матчі на «Еліодоро Родрігес Лопес» каталонці виграли з сумарним рахунком 11:0, причому в передостанньому Клюйверт зумів оформити пента-трик. Хоча, звичайно, більше за всі «трики» чарує гол Пуйоля ударом через себе:-)

Крім трьох видатних клубів, в іспанських турнірах «Барса» з острівними командами не перетиналася. На Балеарах ще є місцевий «Атлетіко» і футбольний клуб «Констанція», Канари служать домом «Весіндаріо» й «Універсідад Лас-Пальмас». Але в еліту ці клуби поки не піднімалися, так само як і в Кубку жереб з «Барсою» їх ніколи не зводив.

Майже полярні

Як не дивно, в Ісландію «Барсі» доводилося літати цілих три рази. У 79-му «блаугранас» довелося грати з «Акранесом», а в 88-му і 90-му – їздити в гості до «Фраму» (обидва клуби – місцеві гранди, зараз мають в послужному списку по 18 чемпіонств). Всі три рази зустрічі відбувалися в рамках Кубка Кубків, на острові грався перший матч пари – і всі три гри «Барселона» виграла. У першому випадку єдиний гол забив Карлес Рексач, що вийшов на заміну, другий став зоряним часом Роберто Бонільї, який оформив дубль, а третій вийшов найдраматичнішим. Стоїчков, Лаудруп, Бегiрістайн, Куман і Субісаррета приїхали за легкої перемогою, повели в рахунку – але в другому таймі спочатку пішов Нандо, а потім й ісландці зрівняли рахунок. Виручив Христо, який на останніх хвилинах провів переможний гол.

Через «Фрам» «Барса» пробивалася до фіналів турніру. Після першої зустрічі «блаугранас» пройшли «Лех», «Орхус», софійський ЦСКА і у вирішальному матчі перемогли «Сампдорію». Після останнього на даний момент вояжу на острів каталонцям вдалося пройти київське «Динамо», «Ювентус», але в фіналі сильнішим виявився «МЮ».

Зелені

В Ірландію «Барса» заїжджала двічі – і теж в рамках Кубка Володарів Кубків. У 1963-му, після виграшу Копа дель Рей, «блаугранас» дебютували в коку – легко перемогли «Шелбурн» і відправилися далі (вилітати з пенальті від «Гамбурга»). А ось «Дістіллері» вісім років потому пощастило побачити матчі історичної команди. Молодий тренер Рінус Міхелс показав відмінні результати в «Аяксі» і приїхав прищеплювати свої iдеї в Барну. Матчі з північноірландським клубом стали третім і сьомим для Міхелса на посаді «Барси». Він їх, звичайно, виграв, але трофеїв в тому сезоні не добув і навіть не наблизився. Зате напрацювання Міхелса сформували ту «Барсу», яку ми знаємо до сих пір: зі ставкою на атаку і володіння м'ячем. Згодом Рінус перетворив і зробив великою ще й збірну Голландії.

Данськi

Багато хто пам'ятає харизматичного Столі Сольбаккена, який атлетичним стилем скував «Барсу» і добився нічиєї вдома (а на виїзді програв в тому числі з-за свисту Пінто) – але мало хто знає, що на датському острові «блаугранас» тоді поступилися вже вдруге . У Кубку Ярмарків, який розтягнувся з 1955-го по 1958-й і закінчився блискучою перемогою каталонців над збірною Лондона 6:0, в групі жереб звів «Барселону» зі збірними Відня і Копенгагена. Австрійці знялися з турніру, і груповий етап звівся фактично до матчів плей-офф з датчанами. Після 6:2 на своєму полі «Барса» домоглася в столиці нічиє 1:1 і легко виграла групу.

Крім різних «Копенгагенiв», «Барсі» довелося грати і з клубом з Оденсе. Забутий нині «Болдклуббен 1913» приймав участь в Кубку Ярмарків-69/70 і програв «блаугранас» обидва матчі на стадії 1/16. Набагато яскравіше команда з Оденсе грала з іншим іспанським грандом…

Майже курортнi

На Кіпрі «Барса» ніби й виграла всього один матч з трьох, але наскільки ж невелика була їхня ціна. У 82-му команда Удо Латтека рознесла «Аполлон» 8:0 (хет-трик Марадони, дубль Шустера – які імена), і в матч-відповідi зіграла в рамках Кубка Кубків 1:1. Через п'ятнадцять років, в тому ж турнірі, каталонці перемогли 2:0 АЕК з Ларнаки (дубль Роналдо, в матчі також взяли участь Фігу, Луїс Енріке, Лоран Блан) і здобули в матчі-відповіді нульову нічию. І тільки в рамках групового турніру, та коли на кону стояв історичний рекорд, «блаугранас» проявили себе у всій красі. У листопаді 2014 го «Барса» на виїзді рознесла АПОЕЛ 4:0, а Ліонель Мессі став найкращим бомбардиром в історії єврокубків.

Лицарськi

Єдиний раз на Мальту «Барселона» їздила з легендою біля керма. Ладіслав Кубала, кращий гравець команди в XX столітті (і кращий в історії, якщо рахувати до 2010-го року як мінімум), після завершення кар'єри намагався реалізувати себе як тренер – і здебільшого невдало. Коли його збірна Іспанії в черговий раз не вийшла з групи, Кубала вирішив вдруге очолити «Барсу» (перший раз був унікальний тим, що угорець закінчив кар'єру гравця заради тренерства, а після відставки її відновив), і вже на самому початку кар'єри був повинен грати матч Кубка УЄФА.

Мальтійська «Сліма» була пройдена без проблем: на голи пiдзабутих зараз Каніто й Ландабуру остров'яни нічим не відповіли, а на «Камп Ноу» один м'яч провів ще й Рексач. Проте, справи в угорця дуже швидко розладналися, і вже наступного евросуперник в особі «Кьольна» переміг на «Камп Ноу» 4:0. Кубала проти Міхелса – тренерське протистояння рівня «Блохін проти Лобановського». Голландець розбив команду, яку сам і створив – й так само як Кубала, почав будівництво з вояжу на острови.

Острів – більше, ніж просто географічекій об'єкт. Це таємничість, про яку писав Жюль Верн, пригоди рівня Олександра Дюма і протистояння чужинцям, гідне пера Агати Крісті. Приємно, що в футбольну еліту Іспанії знову повернувся острів – і дай бог «Барселоні» завтра гідно пройти випробування ним.