Мессі вже не потрібна Барселона, а Барселоні не потрібний він. Інакше не відбудеться перебудови команди

Причина поразки "Барселони" на "Енфілді"? – Слабко відпочили в останньому матчі чемпіонату проти "Сельти"… Жарти жартами, але коли команда дозволяє собі нехтувати спортивними цінностями загалом, такі ляпаси як вчора у Ліверпулі грозять стати регулярними.

Власне, про певну регулярність уже можна говорити не лише в умовній формі. Рим, Ліверпуль… а можна ще згадати менш значущі з точки зору сезонного результату поєдинки Ла Ліги проти "Вільярреала" і "Бетіса", де захист "Барселони" дозволяв собі насправді неприпустимі речі. Ба більше, то й навіть "Уеска" на "Камп Ноу" примудрилася забити двічі й оголити слабкі місця іспанського флагмана. Слабкі місця, котрі Ернесто Вальверде чомусь не підсилює, а намагається завуалювати сильним сторонами своєї команди. Така вже природа цього тренера. До речі, думаєте, Рим і Ліверпуль – то його перші оглушливі провали подібного розливу? Поспішаємо вас здивувати, нагадавши про фінал Кубка УЄФА 1988 між "Еспаньолом" та "Байєром", коли в першому матчі (тоді трофей розігрувався у двох поєдинках) "папуги" виграли 3:0, а в другому програли з таким же рахунком, віддавши згодом суперникові й серію пенальті. Вальверде, щоправда, тоді був не тренером, а гравцем "Еспаньола". Але шрам залишився і впродовж останнього року вкрився почервонінням.

Ернесто Вальверде не керує цією командою, а старається просто не заважати футболістам. Це абсолютна протилежність Зінедіна Зідана зразка тріумфальних років у "Реалі". Чому так? Певне, тисне авторитет Суареса, Піке, Бускетса й особливо Ліонеля Мессі. І це можна було б зрозуміти й навіть спробувати виправдати, якби не один важливий нюанс: команда – це не лише Мессі, Суарес, і Піке. Це ще й Дембеле, Семеду, Роберто, Лангле, Коутіньо, це когорта молодих гравців і кілька досвідчених виконавців, яким потрібне перезавантаження.

Те, що Вальверде не керує колективом, яскраво простежується за деградацією в цьому середовищі Коутіньо і Умтіті. Перший прийшов до "Барси" взимку 2017/18 і швидко вписався в склад, але був самим собою лише до тих пір, поки вирували емоції від зміни середовища й переїзду, як зазначав сам бразилець, з "Енфілда" на "Камн Ноу" "за трофеями". В сезоні 2018/19 Коутіньо – чужорідне тіло в складі "Барси". Здав і деградував Самуель Умтіті, котрий ще нещодавно користувався як один з найсильніших центральних захисників світу. Травма, скажете ви. Але невже провини тренера в тому, що футболіст повсякчас відмовлявся від своєчасного хірургічного втручання, немає? Авторитетне слово наставило б Умтіті на істинний шлях.

Питання Малкова, якого заманили до "Барси" без згоди Ернесто Вальверде, знехтувавши правилами поведінки на ринку, також стоїть руба. І тут вже у свідомості Ернесто прокидалися нотки гордості, коли він відмовлявся випускати Малкома в основному складі, віддаючи перевагу флегматичному Коутіньо і безтурботному Дембеле. Проявити гнучкість і відчути дихання колективу Вальверде так і не зумів, вважаючи, що, поклавши гру "Барси" на рейси "Атлетіка" з Більбао, свою місію уже виконав.

Та грець з ними – з Коутіньо, Малкомом, Дембеле. Залишимо в спокої і відверто посередніх гравців на кшталт Семеду, Роберто, Вермалена, Мурільо, Кевіна-Прінса Боатенга і так далі (до списку можна додати й нинішнього Аартуро Відаля, хоча чилієць старається), котрі не підходять команді з приставкою "топ". Помістимо під мікроскоп гвинтики кістяка команди: Марк-Андре тер Штегена – Піке – Альбу – Бускетса – Суареса.

Херард провів класний матч у Манчестері проти МЮ, заробивши похвалу від преси ледь не вперше у поточному сезоні. До того – посередня, а іноді навіть ганебна гра, як, наприклад, в середині першого кола, коли через помилки досвідченого центрального оборонця "Барса" видала серію з чотирьох матчів без перемог, в трьох з яких (матчах), - проти "Жирони", "Леганеса", і "Атлетіка", - голи прилітали безпосередньо після помилок Піке.

Хорді Альбу розкусили навіть тренери середняків типу "Еспаньола", "Вільярреала" і "Реал Сосьєдада", надаючи атакам акцент на правий фланг (лівий край захисту "Барси"), де діє "один з найкращих захисників світу за вмінням підключатися до атак, але який небездоганно виконує прямі обов'язки". Власне, який з Хорді захисник – ми бачили у вчорашньому поєдинку. І нарешті, Луїс Суарес, котрий в домашньому півфіналі забив свій всього-на-всього перший гол в поточній Лізі чемпіонів, а в гостях не забиває вже 18 поєдинків поспіль. В Ла Лізі уругваєць настріляв 21 гол, але не реалізував моментів вдвічі-втричі більше. Це вже не та ефективність, яка була навіть рік тому.

Ось і виходить, що гравцями топ-класу, котрі своїми силами, а не на горбі Ліонеля Мессі, можуть претендувати на требл, у "Барселони" є лише Марк-Андре тер Штеген (шалений прогрес за останній час) і Серхіо Бускетс (моживо, ще Іван Ракітіч).

Про Лео зумисно не згадували в цій суєті. Геній залишається Генієм, його гра залишається видатною, але короля, як відомо, робить свита. Чому Ліонелю, розкриваючи тему заголовку, не потрібна вже "Барселона"? Бо він ще може рухатися вперед, бути жаданим і видатним в іншому середовищі, більш конкурентному, аніж "Барселона" зокрема і Ла Ліги в цілому. Він, зрештою, заслужив на те, аби грати, насолоджуючись прикінцевими роками кар'єри, а не тягнути на собі партнерів, дехто з яких краще порається з ігровим джойстиком, аніж з м'ячем. Він, зрештою, заслуговує того, аби не ганьбитися так, як зганьбилася "Барса" спершу у Римі, а тепер у Ліверпулі.

Вище - заголовки іспанських ЗМІ про матч "Барси" на "Енфілді". Хіба це не ганьба? В тому числі, і для Мессі, який є частиною цієї команди

Хочете посперечатися, завівши стару пісню про "без Іньєсти і Хаві Ліонель Мессі – ніхто"? Хаві вже чотири роки як поза "Барсою", Іньєсти немає рік, але й в останній час каденції то вже був не той Андрес, якого ми знали. А Мессі забивав і продовжує забивати по п’ятдесят голів за сезон, додаючи до цього ще й результативні передачі. Але каратист не може крутити піруети. Йому потрібно битися, а не бути учасником балету, який ми бачимо в "Барселоні" при Ернесто Вальверде.

Чому "Барселоні" не потрібен Мессі? Бо з Ліонелем у складі, ймовірно, на перебудову не наважиться не лише Ернесто Вальверде. Працювати з "Барселоною" – значить, підлаштовувати свою гру під Мессі, жертвуючи, можливо, своїм тренерським хистом. "Ліверпуль" впорався з надскладним завданням без Фірміно І Салаха, Вальверде ж шість разів випускав Мессі на заміну в цьому сезоні і в чотирьох матчах (усі – в Ла Лізі) зламував хід подій на користь своєї команди. Рятівна паличка? Безперечно. Але водночас – залежність, котра заважає і буде заважати розкриватися іншим гравцям та гальмувати розвиток колективної роботи. Адже є життя і без Мессі. Це показали матчі цього сезону проти "Інтера" (2:0) і "Реала" (5:1). Варто лише наважитися на важливий крок.

Далі можна додавати: "Мессі потребує нового виклику", "Мессі повинен довести Роналду свою зрілість і поза межами Ла Ліги", "Мессі піде на користь зміна середовища і в контексті збірної Аргентини". Усе це – похідні. Головний підсумок цього сезону для "Барселони" і Мессі – їхній союз вичерпав себе. Бо в наступному сезоні й чемпіонство може втекти з рук Ліонеля, особистий рівень якого не в змозі завжди тягнути "Барселону" догори. З кожним роком вантаж стає все важчим і важчим.